Проблеми в історичній політиці та шляхи їх подолання: досвід України і Польщі

Abstract

Історична політика відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності та забезпеченні суспільної згуртованості, особливо в контексті сучасних викликів, які постають перед Україною. У статті досліджуються основні підходи до реалізації політики пам’яті в європейських державах та Україні, аналізуються успішні практики примирення і формування загальнонаціонального історичного наративу. Автори аналізують європейські моделі політики пам’яті, що базуються на принципах демократії, толерантності та взаємоповаги. Розглянуто досвід створення спільних історичних підручників, меморіалів та ініціатив, спрямованих на подолання стереотипів і упереджень. Водночас наголошується на ризиках використання історичної пам’яті як інструменту політичної маніпуляції, що може посилювати внутрішні конфлікти та ускладнювати міжнародні відносини.Особливу увагу приділено українсько-польським відносинам, які демонструють як можливості, так і труднощі у вирішенні “конфліктів пам’яті”. Українська політика пам’яті, що довгий час залишалася ситуативною, потребує переосмислення в контексті євроінтеграційних прагнень. Формування україноцентричного наративу має враховувати національні інтереси, але також сприяти налагодженню конструктивного діалогу з сусідніми країнами. Особливо важливим є пошук компромісів щодо болючих історичних питань, таких як Волинська трагедія чи операція “Вісла”. У статті робиться висновок, що ефективна політика пам’яті є важливим чинником суспільної згуртованості та міжнародного примирення. Для України це не лише спосіб побудови внутрішньої єдності, але й ключовий елемент інтеграції до європейської спільноти. Досвід європейських країн, зокрема Польщі та Німеччини, може стати корисним прикладом для вирішення “конфліктів пам’яті” та формування спільного бачення історичного минулого.

Historical policy plays a crucial role in shaping national identity andfostering societal cohesion, particularly in light of the contemporary challenges faced byUkraine. This article explores key approaches to memory politics in European countriesand Ukraine, analyzing successful practices of reconciliation and the development of aunified national historical narrative.The authors examine European models of memory policies grounded in the principlesof democracy, tolerance, and mutual respect. Examples include initiatives such as jointhistory textbooks, memorial projects, and campaigns aimed at overcoming stereotypes andprejudices. At the same time, the article highlights the risks of exploiting historical memoryas a tool for political manipulation, which can exacerbate internal conflicts and complicateinternational relations.Special focus is placed on Ukrainian-Polish relations, showcasing both the opportunitiesand challenges in addressing “memory conflicts.” Ukraine’s memory policy, historically ad hocand reactive, requires reevaluation in the context of its European integration aspirations.Developing a Ukraine-centric narrative should prioritize national interests while fosteringconstructive dialogue with neighboring countries. The article emphasizes the need forcompromises on sensitive historical issues, such as the Volyn tragedy and Operation Vistula.The conclusion underscores that an effective memory policy is essential for societal cohesionand international reconciliation. For Ukraine, this is not only a means of building internalunity but also a vital component of integration into the European community. The experiencesof European countries, particularly Poland and Germany, offer valuable lessons for resolving“memory conflicts” and creating a shared vision of the historical past.The article highlights that by adopting these practices, Ukraine can strengthen its societalfabric while building bridges with its neighbors, ultimately paving the way for both nationaland international harmony.