Про використання образу Сковороди та його філософських поглядів в ідеологічних побудовах представників української діаспори ІІ половини ХХ ст.

Abstract

Статтю присвячено розгляду використання образу Сковороди в ідеологічному дискурсі представниками української діаспори (Д. Донцовим, В. Шаяном, М. Шлемкевичнем). Звична присутність символізованої постаті Сковороди у складі української ідентичності веде й до її подальшого використання в системі національних ідеологій. Творець ідеології «чинного» націоналізму Д. Донцов інтерпретує постать Сковороди як носія ідеалів вищої «касти» в умовах занепаду політичного й духовного життя в Україні другої половини XVIII століття. Творець неорелігії рідновірства В. Шаян сакралізує особу філософа, наділяючи його статусом пророка, що має безпосереднє відношення до єдиної божественної сутності – «найвищого світла». Для філософа М. Шлемкевича Сковорода знаменує собою ситуацію кінця: закінчення епохи козацької автономії і повну інкорпорацію українських земель до складу Російської імперії. Спосіб життя Сковороди й символізує той тип людей, що тікають від реального життя в духовність. Взагалі, в ідеологічних побудовах розглянутих нами авторів образ Сковороди конструюється не стільки на основі звернення до першоджерел: текстів філософа чи спогадів сучасників філософа про його спосіб життя, скільки на основі попередніх його образів і тут основним виступає його «українськість». Сковорода – це лише «український філософ» і саме на основі цього сконструйованого вже на початку ХХ ст. образу й відбувається його подальше доосмислення в ідеологічному дискурсі пізніших часів. Стабільна присутність образу Сковороди у структурах української національної самосвідомості й шаблонних знань про його філософські погляди: ідеї «двох натур», вчення про «три світи», принципу «сродної праці» приводить і до їх подальшої «експлуатації» в текстах Донцова, Шаяна та Шлемкевича.

The article is dedicated to the consideration of the use of Skovoroda’s image in ideological discourse by representatives of the Ukrainian diaspora (D. Dontsov, V. Shaian, M. Shlemkevych). The usual presence of the symbolized figure of Skovoroda in the Ukrainian identity leads to its further use in the system of national ideologies. The creator of the ideology of “active” nationalism, D. Dontsov, interprets the figure of Skovoroda as the bearer of the ideals of the higher “caste” in the conditions of the decline of political and spiritual life in Ukraine in the second half of the 18th century. The creator of the neo-religion of nativism, V. Shaian, sacralizes the person of the philosopher, endowing him with the status of a prophet, which is directly related to the only divine essence – the “highest light”. For the philosopher M. Shlemkevych Skovoroda marks the end situation: the end of the era of Cossack autonomy and the full incorporation of Ukrainian lands into the Russian Empire. Skovoroda’s way of life symbolizes the type of people who escape from real life into spirituality. In general, in the ideological constructions of the authors considered by us, the image of Skovoroda is constructed not so much on the basis of an appeal to primary sources: the philosopher’s texts or the memories of the philosopher’s contemporaries about his lifestyle, but on the basis of his previous images, and here his “Ukrainianness” is the main one. Skovoroda is only a “Ukrainian philosopher” and it was on the basis of this that it was constructed already at the beginning of the 20th century. The image and its further elaboration in the ideological discourse of later times takes place. The presence of the image of Skovoroda in the structures of Ukrainian national self-consciousness and stereotyped knowledge about his philosophical views is quite stable: the idea of “two natures”, the doctrine of “three worlds”, the principle of “kinship work” also leads to their further “exploitation” in the texts of Dontsov, Shayan and Shlemkevych .