Clinical and instrumental characteristics of patients with type B dissection of the descending thoracic aorta

Abstract

Вступ. Розшарування аорти (РА) (дисекція) – це захворювання, що пов’язане з високою летальністю. Стан, коли внаслідок порушення структури внутрішньої оболонки аорти кров проникає в товщу стінки з розшаруванням внутрішнього і зовнішнього її шарів, формуванням додаткового внутрішньосудинного каналу (несправжнього просвіту). Найбільш поширені класифікації РА: за Дебейкі (DeBakey) – розшаровуюча аневризма аорти розподіляється на 3 типи залежно від початку розшарування та його тривалості і анатомічна класифікація Стенфорда (Stanford) з розподілом РА на тип А та тип В. Незважаючи на те, що дане захворювання введене у клінічну практику Лаєннеком ще у 1819 році, накопичення знань щодо оптимальних методів діагностики та лікування РО, в тому числі, дисекції типу В, відбувалося дуже повільно і ведення даної когорти пацієнтів все ще залишається доволі контраверсійним. Метою нашого дослідження було проаналізувати особливості клініко-лабораторних та інструментальних даних пацієнтів з розшаруванням низхідного відділу грудної аорти (тип В) при різних методах лікування. Матеріали та методи. В проведене ретроспективне дослідження включені дорослі пацієнти (від 18 років), які були госпіталізовані у Державну установу «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я» в період з 2018 року по 2024 рік з приводу розшарування низхідного відділу грудної аорти. Основними параметрами, які оцінювалися, виступали антропометричні дані, демографічні характеристики, дані анамнезу, коморбідність, дані лабораторних показників та результати інструментальних досліджень. Результати. У дослідження включено 70 пацієнтів, 40 з яких (група А) методом лікування вибрано та проведено ендоваскулярне протезування аорти (TEVAR) з оптимальною медикаментозною терапією (ОМТ), та 30 з яких (група Б) методом лікування вибрана та проведена оптимальна медикаментозна терапія (ОМТ) згідно стандартів лікування. Типовим профілем пацієнтів з розшаруванням низхідного відділу грудної аорти в обох групах виступали чоловіки середнього та літнього віку з супутньою артеріальною гіпертензією. В пацієнтів групи А, у порівнянні з групою В, виявлений на 16,7% достовірно вищій рівень креатиніну (р=0,044), достовірно нижча (на 11,7%) швидкість клубочкової фільтрації (78,9±21,7 мл/хв проти 88,1±22,8 мл/хв, р=0,033), наявність плеврального випоту частіше на 18,33% (10 (25,0%) проти 2 (6,67%), р=0,044; також виявились вищими: частота розповсюдження розшарування на черевну аорту на 25,0%, на 35,0% частота наявності інтрамуральної гематоми, на 30,9% максимальний діаметр хибного просвіту (р=0,001), навпаки: на 6,22% виявлений нижчим максимальний діаметр справжнього простору (р=0,031) в порівнянні з пацієнтами групи Б. Висновки. Наше дослідження забезпечує краще розуміння клінічного профілю та прогнозу у пацієнтів із розшаруванням аорти типу В при різних методах лікування.

Introduction. Aortic dissection (AD) is a disease associated with high mortality. This condition occurs due to a disruption in the structure of the aorta inner lining; blood penetrates into the thickness of the wall and dissects its inner and outer layers, forming an additional intravascular channel (false lumen). The most common classifications of AD are: DeBakey classification – dissecting aortic aneurysm is classified into 3 types depending on the origination of dissection and its duration; and the Stanford anatomical classification dividing AD into type A and type B. Despite the fact that this disease was introduced into clinical practice by Laennec back in 1819, the accumulation of knowledge regarding optimal methods of diagnosis and treatment of type B dissection was very slow and the management of this cohort of patients still remains quite controversial. The objective of our study was to analyze the features of clinical, laboratory, and instrumental data of patients with dissection of the descending thoracic aorta (type B) under different treatment methods. Materials and Methods. This retrospective study included adult patients (≥18 years) who were hospitalized to the State Institution "Heart Institute of the Ministry of Health of Ukraine" between 2018 and 2024 for the descending thoracic aorta dissection. The main parameters evaluated were anthropometric data, demographic characteristics, medical history, comorbidities, laboratory data, and instrumental research results. Results. The study included 70 patients: 40 of them (group A) had underwent thoracic endovascular aneurysm repair (TEVAR) with best medical therapy (BMT) and 30 of them (group B) had been assigned best medical therapy (BMT) according to standard treatment methods. A typical profile of patients with descending thoracic aortic dissection in both groups was represented by a middle-aged or elderly man with concomitant arterial hypertension. In patients of group A as compared to group B, we observed a significantly higher (by 16.7%) creatinine level (p=0.044); a significantly lower (by 11.7%) glomerular filtration rate (78.9±21.7 ml/min versus 88.1±22.8 ml/min, p=0.033); pleural effusion was more frequent by 18.33% (10 (25.0%) versus 2 (6.67%), p=0.044). The following parameters were also found to be higher: the frequency of dissection spreading to the abdominal aorta (by 25.0%), the frequency of intramural hematoma (by 35.0%), the maximum diameter of the false lumen (by 30.9%, p=0.001). On the contrary: the maximum diameter of the true lumen was found to be smaller by 6.22% (p=0.031) compared to group B patients. Conclusions. Our study provides a better understanding of the clinical profile and prognosis in patients with type B aortic dissection under different treatment methods.