Variability of clinical-psychopathological semiotics of professional maladjustment in medical workers of a neurosurgery center

Abstract

Вступ. У сучасному науковому дискурсі відзначається брак даних щодо предиспозиційних анамнестичних факторів виникнення професійної дезадаптації у працівників медичних закладів нейрохірургічного профілю. Саме це визначає актуальність проведеного дослідження. Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження контингенту медичних працівників Центру рентгенендоваскулярної нейрохірургії КНП «Київська міська клінічна лікарня №1». Контингент дослідження було сформовано загалом 50 медичних працівників, які були залученні до терапії хворих на гострий ішемічний інсульт. Середній вік вибірки обстежуваних склав 32,2 ± 5,8 років. У ході дослідження було використано клініко-психопатологічній, психодіагностичний та клініко-статистичний методи. Психодіагностичний метод був реалізований шляхом використання Опитувальника «Оцінка професійної дезадаптації» (Н.О. Родіна, 1995; адаптація М.А. Дмитрієвої, 1997). Результати. За результатами аналізу поширеності досліджуваного явища було встановлено, що жодний медичний працівник із сформованого контингенту дослідження не виявляв низький та високий рівень професійної дезадаптації; помірний рівень вираженості досліджуваного явища був визначено у 22 (44,0%) осіб, виражений рівень – у 28 (56,0%) осіб. Визначено три клінічні варіанти професійної дезадаптації у обраного контингенту медичних працівників: соматоформний, тривожно-дисфоричний та астено-депресивний. До факторів ризику формування стану дезадаптації у медичних працівників було віднесено старший вік (41-50 років), більша тривалість загального стажу роботи (≥ 16 років) та кількість робочих годин на місяць (≥ 201 годин), робота на посаді лікаря-нейрохірурга. Висновки. Визначений профіль професійної дезадаптації обраного контингенту медичних працівників центру нейрохірургії характеризується станом умовної компенсації, оскільки незважаючи на загальну вираженість досліджуваного явища, обстежувані особи зберігали достатній рівень мотивації для продовження трудової діяльності, не уникали її, а соціальний компонент (екологічні відносини із колегами) був джерелом стійкості до декомпенсації їх психічного стану.

Introduction. In modern scientific discourse, there is a lack of data on predisposing anamnestic factors for the occurrence of professional maladjustment in employees of neurosurgical medical institutions. This itself indicates the relevance of the study. Materials and Methods. A prospective study was conducted involving a contingent of medical personnel of the Center for X-ray Endovascular Neurosurgery of the Municipal Non-Profit Enterprise “Kyiv Municipal Clinical Hospital No. 1”. The study population was represented by a group of 50 medical professionals who were involved in the treatment of patients with acute ischemic stroke. The average age of the patient sample was 32.2 ± 5.8 years. During the study, clinical-psychopathological, psychodiagnostic, and clinical-statistical methods were used. The psychodiagnostic method was implemented using the questionnaire “Assessment of Professional Maladjustment” (N.O. Rodina, 1995; adapted by M.A. Dmitrieva, 1997). Results. To analyze the prevalence of the studied phenomenon, we used the questionnaire “Assessment of Professional Maladjustment.” No medical worker from the studied cohort was found to show a low or high level of professional maladjustment; a moderate level of professional maladjustment was observed in 22 (44.0%) people, while expressed level – in 28 (56.0%) people. Three clinical variants of professional maladjustment were identified in the selected cohort: somatoform, anxious-dysphoric, and asthenic-depressive. Risk factors for professional maladjustment in medical workers included older age (41–50 years), longer total length of work experience (≥ 16 years), number of working hours per month (≥ 201 hours), and working as a neurosurgeon. Conclusions. The professional maladjustment profile of the cohort of neurosurgery center medical staff was characterized by a state of conditional compensation since, despite the general severity of the professional maladjustment, the examined individuals maintained a sufficient level of motivation to continue their work, did not avoid it, and the social component (positive relationships with colleagues) was a source of resistance for mental state decompensation.