Ефективність різних методів вертикалізації пацієнтів з інсультом

Abstract

У роботі досліджено вплив засобів вертикалізації на функціональний стан пацієнтів, обґрунтовано застосування показників для визначення засобу вертикалізації та доведена ефективність вертикалізації у реабілітації після інсульту. Проаналізовано та систематизовано наукові дані щодо причин інсульту та типів вертикалізації пацієнтів з інсультом. Основними причинами виникнення інфарктів головного мозку у середньому віці являються комплекс чинників, що складаються із чинників способу життя та супутніх захворювань. Вибір стратегії вертикалізації залежить від індивідуальних можливостей та прогресу відновлення: від повністю пасивної допомоги до активного залучення пацієнта із використанням допоміжних засобів. Виділено два типи вертикалізації: пасивна та активна. Основними показниками для визначення типу і добору засобу вертикалізації пацієнта після інсульту визначені такі: коди МКФ (S110 – структура головного мозку, B455 – функції толерантності до фізичного навантаження, D450 – ходьба (Performance), D450 – ходьба (Capacity), E310 – найближчі родичі); бальна оцінка шкали Бартела; артеріальний тиск та частота серцевих скорочень до та після функціонального тренування. Перевірена ефективність вертикалізації у реабілітації пацієнтів після інсульту. Доведено, що незалежно від типу (активна чи пасивна) та засобу (ходунки, квадропод, тростина, вертикалізатор) вертикалізації показники діяльності та участі пацієнтів вірогідно покращуються порівняно з початком вертикалізації.