Conceptualization of financial fraud: analysis of modern approaches to terminology

Abstract

Концептуальна основа фінансового шахрайства залишається різноманітною і часто непослідовною, відображаючи різні правові, кримінологічні та практичні підходи. Ця розбіжність ускладнює розробку ефективних стратегій боротьби з шахрайськими фінансовими практиками. Аналіз нормативних, академічних та інституційних визначень дозволяє виділити кілька домінуючих підходів до визначення фінансового шахрайства: кримінологічний, механістичний та загальний. Ці підходи акцентують увагу на різних аспектах - від законних намірів і обману до технічних методів і системних схем. На основі порівняльного аналізу запропоновано визначення фінансового шахрайства як складного умисного діяння, що включає обман, маніпуляцію або зловживання довірою з метою отримання незаконної фінансової вигоди, що створює ризики для окремих осіб, організацій та держави.

The conceptual framework of financial fraud remains diverse and often inconsistent, reflecting varying legal, criminological, and operational perspectives. This divergence complicates the development of effective strategies for combating fraudulent financial practices. By analyzing regulatory, academic, and institutional definitions, several dominant approaches to defining financial fraud are identified: criminological, mechanistic, and general. These frameworks emphasize different aspects—ranging from legal intent and deception to technical methods and systemic patterns. Based on comparative analysis, financial fraud is proposed as a complex, intentional act involving deception, manipulation, or breach of trust for unlawful financial gain, posing risks to individuals, organizations, and the state.