Село Великі Проходи Харківського району Харківської області за матеріалами ревізьких сказок 1721 року

Abstract

Стаття присвячена оприлюдненню первинних матеріалів подушногоперепису населення с. Великі Проходи, що від часу свого заснування в 1660 р. відносилосядо Бєлгородського повіту, в 1780 р. увійшло до складу новоутвореного Харківськогоповіту, в 1923 р. – Дергачівського району Харківської області, а в 2020 р. – Харківськогорайону та області. Найстарішим із архівних документів по даному селу є подвірнийперепис 1678 р., який зберігається у фонді Помісного приказу Російського державногоархіву давніх актів (РДАДА).Після ряду реформ Петра І щодо вдосконалення фіскального обліку населення в1718 р. подвірні переписи було замінено на подушні, де одиницею обліку стала ревізька«душа», а матеріали переписів були названі ревізькими казками. Запропоноване дорозгляду джерело є першою ревізькою казкою с. Великі Проходи 1721 р., первинніматеріали якої знаходяться у фонді “Ландратські книги і ревізькі сказки” РДАДА. Авторомприведені характерні особливості та повний текст даної ревізії, перекладений наукраїнську мову зі збереженням оригінальної структури документу.Формуляр ревізької сказки в 1721 році був ще на початковому етапі свогостановлення, тому переписні листи являють собою перелік чоловічого податногонаселення в кожному дворі з указанням їхнього віку і соціального стану. Численні помилкиу віці є свідченням неефективної роботи відповідальних осіб на початку впровадженняревізійних переписів.Перша ревізія по всій території України, що входила до складу Російської імперії,була проведена тільки в 1782 р. Фактично це була вже четверта ревізія, а до цьогоподушні переписи проводилися тільки в окремих регіонах України і лише серед певнихверств населення. Таким чином, введення до наукового обігу матеріалів ревізької сказкис. Великі Проходи 1721 р. може бути корисним у соціально-демографічних,просопографічних, генеалогічних та краєзнавчих дослідженнях.

The article is dedicated to the publication of primary materials of thepopulation census of Velyki Prokhody – a village that, since its foundation in 1660,belonged to the Belgorod county (“uyezd”), in 1780 became a part of the newly formedKharkiv county, in 1923 – of Derhachi district of the Kharkiv region, and in 2020was assimilated to the Kharkiv district and region. The earliest archival documentabout this village is the census of households of 1678, which is stored in the fund of theLocal Order of the Russian State Archive of Ancient Acts (RSAAA).After a series of reforms by Peter I to improve the population counting and taxation,in 1718 the household censuses were replaced by capitations, where the accounting unitwas the “revizka soul”, and the census materials were called “revizki skazky”. The sourcepresented in this article is the first revision of Velyki Prokhody of 1721, the primary materialsof which are located in the fund “Landrat books and ‘revizki skazky’” of RSAAA.The form of the “revizki kazky” was still at the initial stage of its formation in 1721,therefore the census sheets consisted of the list of the male taxable population in each yardwith an indication of their age and social status. The numerous mistakes in age indicatethe responsible persons’ ineffective work at the beginning of the revision censuses.The first revision of the entire territory of Ukraine, which was a part of the RussianEmpire, was carried out only in 1782. This was indeed the fourth revision, and before that,population censuses were conducted only in certain regions of Ukraine and only amongcertain population segments. Therefore, the representation of the materials of the“revizki skazky” of the Velyki Prokhody village of 1721 into scientific circulationmay be useful in socio-demographic, prosopographic, genealogical, and local historystudies of Sloboda Ukraine. The comparison of primary materials of the populationcensus with normative recommendations for their compilation deepens knowledge aboutthe internal structure of this source. The study of revision censuses with the materialsof the administrative or ecclesiastical records of the population makes it possible toexpand the informational potential and more expediently use it in historical anddemographic research.