Інституційний механізм забезпечення принципу гендерної рівності в національному та міжнародному праві

Abstract

Актуальність теми дипломної роботи зумовлена кількома факторами. По-перше, Україна, як держава, що прагне європейської інтеграції, взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо забезпечення гендерної рівності, зокрема в рамках Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), Стамбульської конвенції та Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека». По-друге, збройний конфлікт в Україні, що триває з 2014 року, загострив проблему ГЗН, зокрема сексуального насильства, яке використовується як тактика війни, створюючи нові виклики для захисту прав постраждалих. По-третє, попри наявність розвиненої нормативно-правової бази, в Україні зберігаються проблеми з практичною реалізацією принципів гендерної рівності, що вимагає глибокого аналізу механізмів їх забезпечення та ефективності протидії ГЗН. Робота присвячена дослідженню інституційного механізму забезпечення принципу гендерної рівності у національному та міжнародному праві. Метою роботи є комплексний аналіз нормативно-правових засад і практик реалізації гендерної рівності, а також виявлення проблем і перспектив вдосконалення відповідних механізмів в Україні. У межах дослідження розглянуто поняття гендерної рівності, її закріплення у міжнародних документах, таких як Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), Стамбульська конвенція, резолюція Ради Безпеки ООН 1325 та інші. Проаналізовано структуру національного механізму забезпечення гендерної рівності, зокрема діяльність уповноважених органів державної влади, нормативно-правове забезпечення, взаємодію з громадським сектором. Окрему увагу приділено питанням гендерно-зумовленого насильства, зокрема в умовах збройного конфлікту в Україні. У результаті дослідження сформульовано висновки щодо стану реалізації гендерної політики в Україні та запропоновано практичні рекомендації щодо її вдосконалення з урахуванням міжнародних стандартів. Основними результатами кваліфікаційної роботи є системний аналіз інституційного механізму забезпечення гендерної рівності в Україні у контексті міжнародно-правових стандартів; визначено прогалини у нормативному регулюванні, виявлено проблеми координації між суб’єктами гендерної політики, обґрунтовано необхідність імплементації положень Стамбульської конвенції, а також сформульовано практичні рекомендації щодо посилення ефективності роботи уповноважених органів, удосконалення механізмів запобігання гендерно-зумовленому насильству та забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків в умовах сучасних викликів.

The relevance of the topic of this thesis is due to several factors. Firstly, Ukraine, as a country seeking European integration, has undertaken international obligations to ensure gender equality, in particular under the UN Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women (CEDAW), the Istanbul Convention and UN Security Council Resolution 1325 on Women, Peace and Security. Secondly, the armed conflict in Ukraine, which has been ongoing since 2014, has exacerbated the problem of GBV, including sexual violence used as a tactic of war, creating new challenges for the protection of victims' rights. Thirdly, despite the existence of a developed legal framework, Ukraine still faces problems with the practical implementation of the principles of gender equality, which requires an in-depth analysis of the mechanisms for ensuring them and the effectiveness of combating GBV. The article is devoted to the study of the institutional mechanism for ensuring the principle of gender equality in national and international law. The purpose of the study is to provide a comprehensive analysis of the legal framework and practices for implementing gender equality, as well as to identify problems and prospects for improving the relevant mechanisms in Ukraine. The study examines the concept of gender equality and its enshrining in international documents such as the UN Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women (CEDAW), the Istanbul Convention, UN Security Council Resolution 1325, and others. The author analyses the structure of the national mechanism for ensuring gender equality, including the activities of authorised state authorities, regulatory and legal support, and interaction with the public sector. Special attention is paid to the issues of gender-based violence, in particular in the context of the armed conflict in Ukraine. The study formulates conclusions on the state of implementation of gender policy in Ukraine and offers practical recommendations for its improvement in line with international standards. The main results of the qualification work are a systematic analysis of the institutional mechanism for ensuring gender equality in Ukraine in the context of international legal standards; gaps in regulatory regulation have been identified, coordination problems between gender policy actors have been identified, the need for implementing the provisions of the Istanbul Convention has been substantiated, and practical recommendations have been formulated to enhance the efficiency of the work of authorized bodies, improve mechanisms for preventing gender-based violence, and ensure equal rights and opportunities for women and men in the face of modern challenges.