Первинна профілактика жовчнокам'яної хвороби у пацієнтів із гіпофункцією щитоподібної залози

Abstract

Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ) займає третє місце серед найбільш розповсюджених хвороб (після серцево-судинних захворювань и цукрового діабету), а у гастроентерологічній патології вона зустрічається частіше ніж виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки. Згідно із сучасними уявленнями про патогенез, ЖКХ можна вважати системним захворюванням. Серед причин розвитку, поряд з інфекцією, велику роль відіграє порушення обміну холестерину і кальцію, а також фактори, що призводять до розвитку дискінезії жовчовивідних шляхів (ДЖВШ). Враховуючи переважання серед хворих осіб жіночої статі, а також зв’язок ЖКХ з вагітністю, ожирінням, гінекологічними захворюваннями, що супроводжуються підвищенням рівня холестерину і кальцію в крові, можливим є припущення, що у патогенезі ЖКХ велике значення має діяльність залоз внутрішньої секреції, зокрема щитоподібної залози (ЩЗ). ЩЗ відіграє ведучу роль в ендокринній системі. Захворювання ЩЗ також є актуальною медико-соціальною проблемою сучасного суспільства. За даними ВООЗ, патологією ЩЗ страждають більше ніж 200 млн. людей. За останні 5 років абсолютний приріст кількості діагностованих захворювань в економічно розвинених країнах склав 58,1% серед жінок і 16,7% серед чоловіків [38]. За даними Міністерства охорони здоров’я України, за останні 5 років кількість хворих з дисфункцією ЩЗ збільшилась в нашій країні в 5 разів. На диспансерному нагляді знаходяться 3,5 млн. чоловік, 70% населення страждають дефіцитом йоду. Частка хворих на гіпотиреоз серед всієї патології ЩЗ складає 7,9% [7]. При аналізі клінічного матеріалу було відмічено, що ЖКХ доволі часто поєднана із гіпофункцією ЩЗ.