Дискурс як матеріал дослідження лінгвокогнітивних концептів

Abstract

Поняття дискурсу як матеріал дослідження має вирішальне значення для розуміння та аналізу лінгвістичних концептів. Дискурс є складною та багатогранною категорією в сучасній лінгвістиці. Один із ключових підходів до розуміння дискурсу заснований на працях Мішеля Фуко і Жана-Франсуа Ліотара [1]. В їхніх дослідженнях дискурс розглядається як спосіб створення знань та влади в суспільстві. Ліотар зробив важливий крок до розуміння дискурсу, запропонувавши замінити наративи дискурсом, пояснюючи це «втратою довіри до наративного знання мірою прискорення прогресу наукового знання» [1, с. 68]. Фуко запропонував поняття «дискурсивних практик», що розглядають, як влада та ідеологія формуються через мовленнєві акти. На думку дослідника, під час мовленнєвих актів, розмовники використовують будь-які доступні «засоби», які можуть змінювати хід бесіди – це можуть бути запитання, вимоги, наполягання. У цьому процесі наративи змагаються між собою, створюючи динамічний діалог. Важливо відзначити, що хоча цей двобій має свої правила, вони не обмежують різноманітність висловлювань, а навпаки, сприяють їх варіативності [1, с. 75]. Ми вважаємо, що науковці звернули увагу наукової спільности на динамічність і соціальність дискурсу, започаткувавши тим самим новий підхід до дослідження цього явища. Таким чином, дискурс – це складний і багатогранний концепт, який відображає процеси мовленнєвої взаємодії та спілкування в суспільстві, а також соціокультурні, психологічні, ідеологічні, інституціональні та інші аспекти, що впливають на структуру та зміст мовлення.