Альтернативна методика антибіотикотерапії при травмах і ранах живота та гострому апендициті

Abstract

Об’єктом дослідження – є ранова травма черевної порожнини і її органів та гострий апендицит і його ускладнення. Предмет дослідження – альтернативний спосіб введення антибіотиків при ранах живота та його ускладненнях і гострому апендициті. Метою даного проєкту є розробка альтернативної методики введення антибактеріальних препаратів при гострому апендициті і його ускладненнях та вивчення можливостей його застосування при інших гнійних захворюваннях черевної порожнини, у тому числі й після травм живота. Для досягнення даної мети нами поставлені завдання. При пораненнях живота: 1) уточнити частоту пошкоджень різних порожнистих органів при пораненнях живота; 2) вивчити особливості призначень антибіотиків при пораненнях живота; 3) уточнити особливості накопичення антибіотиків у різних порожнистих органах при лімфотропному введенні антибіотиків; 4) уточнити особливості накопичення антибіотиків у різних органах при традиційних введеннях антибіотиків; 5) вивчити особливості медико-соціальної реабілітації поранених при застосуванні лімфотропному введенні антибіотиків; 6) вивчити особливості медико-біологічної реабілітації. При гнійних ускладненнях поранень живота і гострому апендициті: 1) уточнити біоценоз при гострому апендициті в умовах сьогодення; 2) вивчити особливості накопичення антибіотиків у різних відділах апендикса при різних способах його введення; 3) вивчити клінічні особливості перебігу гострого апендициту при лімфотропному введенні антибіотиків; 4) порівняти результати лікування хворих на гострий апендицит при застосування лімфотропного введення антибіотиків порівняно з традиційними методами введення антибактеріальних препаратів; 5) порівняти результати лікування апендикулярного інфільтрату (ускладнення гострого апендициту) при застосуванні лімфотропного введення антибіотиків і при традиційному їх застосуванні. Методи дослідження: 1. експериментальні 2. клінічні дослідження; 2. клініко-лабораторні дослідження; 3. імунологічні дослідження; 4. ультразвукові дослідження; 5. патоморфологічні дослідження. В основу дифузійних методів визначення чутливості покладена дифузія антибактеріальних препаратів (АБП) із носія у щільне поживне середовище до конце6нтрації препарату, яка перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК), і пригнічує ріст досліджуваної культури в цій зоні. Ми використовували дискодифузійний метод. У ньому у якості АБП використовують паперовий диск. Утворення зони пригнічення росту відбувається в рехультаті дифузії АБП з носія в поживне середовище