Лісогосподарювання як сучасна парадигма сталого розвитку лісового комплексу

Abstract

Поглиблено змістовне тлумачення поняття «лісогосподарювання» з позиції існуючої соціально-екологічної парадигми переходу від природокористування до природогосподарювання у лісовому комплексі. Визначено такі складники сталого, екологічно збалансованого, лісогосподарювання: використання лісів за функціональним призначенням, освоєння ресурсного й екологічного потенціалу лісів, лісоспоживання, відтворення лісів та лісоперетворення, лісозбереження та лісооблаштування, охорона та захист лісів, інформаційне забезпечення, інтелектуалізація лісогосподарювання, духовні та культурні орієнтири. Зроблено акцент на тому, що для якісної визначеності лісогосподарювання також важливе значення повинна мати також культура: соціальна – культура особи та суспільних відносин (зокрема, це стосується лісових відносин); духовна – ідей, знань, ціннісних установок та орієнтирів; матеріальна – культура використання предметів праці, техніки, праці. Умовами сталого екологічно збалансованого лісогосподарювання є екологізація відтворювальних процесів (економічних, управлінських, соціальних, духовних і культурних), розвиток лісогосподарського підприємництва на інноваційній основі, а також механізм соціальної відповідальності. На підставі змістовного аналізу поняття «лісогосподарювання» доведено, що лісогосподарювання є певною видовою формою більш широкого поняття сталого лісокористування, лісогосподарської діяльно- сті, яка також визначає організаційно-економічні та організаційно-соціальні форми реалізації екологічнозорієнтованого управління.

Углублено содержательное толкование понятия «лесохозяйствование» с позиции существующей социально-экологической парадигмы перехода от природопользования к природохозяйствованию в лесном комплексе. Определены следующие составляющие устойчивого, экологически сбалансирован- ного, лесохозяйствования: использование лесов по функциональному назначению, освоение ресурсного и экологического потенциала лесов, лесопотребление, воспроизводство лесов и лесопреобразование, лесосбережение и лесообустройство, охрана и защита лесов, информационное обеспечение, интеллектуализация лесохозяйствования, духовные и культурные ориентиры, требующие формирования соответствующих организационно-экономических механизмов управления. Сделан акцент на том, что для качественного определения лесохозяйствования важное значение должна иметь культура: социальная – культура личности и общественных отношений (в частности, это касается лесных отношений); духовная – культура идей, знаний, ценностных установок и ориентиров; материальная – культура использования предметов труда, техники, труда. Условиями осуществления устойчивого, экологически сбалансированного, лесохозяйствования является экологизация воспроизводственных процессов (экономических, управленческих, социальных, духовных и культурных), развитие лесохозяйственного предпринимательства на инновационной основе, а также механизм социальной ответственности. На основании содержательного анализа понятия «лесохозяйствование» доказано, что лесохозяйствование является определенной видовой формой более широкого трактования устойчивого лесопользования, лесохозяйственной деятельности, а также определяет организационно-экономические и организационно-социальные формы реализации механизмов экологически ориентированного управления.

This article is devoted to the investigation of “forestry” concept theoretical foundations. It examines forestry from the perspectives of transformation from nature exploitation to the nature management in the forest complex. Structural elements, e.g. development and direct use of forests, forest transformation and arrangement, reproduction, rationalization of the forest activity, creation and exploitation of new knowledge, enhancement of creativity and spirituality, determine directions of organizational and economic bases of sustainable, environmentally oriented, forest management expansion. It is stated that for the qualitative determination of forest management the culture should be very important, e.g. (I) social: the culture of the individual and social relations (in particular, it concerns the forest relationships); (II) spiritual: culture ideas, knowledge, values and orientations; (III) material: culture objects of labor, technology use and labor.Terms and conditions of ecologically balanced sustainable forestry are: (I) ecologization of reproduction processes (economic, managerial, social, spiritual and cultural); (II) development of the forestry entrepreneurship on the innovative basis; (III) mechanism of social responsibility. A content analysis of the “forestry” concept showed that forest management is a particular form of the broader interpretation of sustainable forest management, and defines the organizational, economic and social forms of the environmentally oriented management.