Діагностичне значення стану рецепторів ендометрія естрогену і прогестерону при лікуванні жінок з гіперплазією ендометрія

Abstract

Актуальність дослідження гіперпластичних процесів ендометрія обумовлена насамперед високим ризиком їх малігнізації та проблемами, пов’язаними з порушеннями менструального циклу, дисфункціональними матковими кровотечами, анемізацією жінок [5]. Гіперплазія ендометрія (ГЕ) посідає значне місце у структурі гінекологічної захворюваності жінок репродуктивного віку і є однією з найбільш частих причин їх госпіталізації до гінекологічного стаціонару (10-18%). Гіперпластичні процеси ендометрія майже в 40% випадків спричиняють рак тіла матки. Частота аденокарциноми ендометрія, яка посідає перше місце серед злоякісних пухлин статевих органів, залишається високою, і має тенденцію до значного зростання в більшості країн світу, у тому числі і в Україні [27]. Гіперпластичні процеси ендометрія в структурі гінекологічної захворюваності займають 25–40%. До 75% всіх випадків ГЕ припадає на перименопаузальний період, адже в цьому віці значно збільшується кількість ановуляторних циклів, що призводить до формування стану «хронічної» гіперестрогенії у жінок. Але не зважаючи на високу частоту зустрічаємості ГЕ в перименопаузальному періоді, спостерігається неухильна тенденція до «омолодження» захворювання, що дозволяє віднести його не тільки до медичної, а й до соціальної проблеми нашого часу[12, 15]. Висока частота рецидивів ГЕ, можливість їх малігнізації потребують подальшого вдосконалення та пошуку нових підходів до діагностики й лікування даної патології. Зважаючи на те, що чутливість до гормональної терапії і прогноз перебігу ГЕ у жінок багато в чому визначається станом рецепторного апарату, який залежить від клінічної стадії і ступеня гістологічного диференціювання ендометрія,дослідження особливостей стану рецепторів естрогенів та прогестерону ендометрія при ГЕ має велике практичне значення.