Славко, Анна СергіївнаСлавко, Анна СергеевнаSlavko, Anna Serhiivna2020-07-172020-07-172020Славко, А.С. COVID-19: чи вистоять права людини у боротьбі з пандемією? [Текст] / А.С. Славко // Реформування правової системи в контексті євроінтеграційних процесів: матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції: у 2-х ч. (м. Суми, 21–22 травня 2020 р.) / редкол.: А.М. Куліш, О.М. Рєзнік. – Суми: СумДУ, 2020. – Ч.1. – С. 167-172.0000-0003-1339-470Xhttps://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/78956Приєднуючись до міжнародних пактів та конвенцій про права людини держави беруть на себе зобов’язання гарантувати особам, які знаходяться під їх владою, певний мінімальний набір прав і свобод. Зокрема, відповідно до статті 1 ЄКПЛ Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції. Такі ж положення закріплено у статтях 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Проте, всі визначені міжнародними актами права не можуть носити абсолютного характеру і забезпечуватись без жодних перерв і винятків. Відтак, за можливістю обмеження у юридичній доктрині виділяють три види прав: 1) ті, які не підлягають обмеженням за жодних умов (наприклад, заборона катування); 2) ті, які підлягають обмеженням для забезпечення поточних інтересів суспільства, таких як збереження державної таємниці чи розслідування злочинів (наприклад, свобода вираження поглядів чи право на приватність); 3) Ті, які підлягають обмеженням виключно за умов надзвичайної ситуації, такої як війна чи техногенна катастрофа [1].ukinc10COVID-19пандеміяпандемияпандеміяправа людиниправа человекаhuman rightsTheses