Green Economy: the Contribution of Corporate Social Responsibility

Abstract

«Майбутнє, якого ми бажаємо» – основний документ, що підсумовує результати досягнуті під час проведення конференції «Ріо+20» (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 20–22 червня 2012 р.), що пропонує «зелену економіку» в якості основного інструменту для викорінення злиднів, зберігаючи при цьому здорове існування навколишнього середовища. «Зелена економіка» застосовує економічні принципи сталого розвитку задекларовані у «Ріо-декларації» (1992 р.). «Зелена економіка» є відповіддю на глобальний капіталізм і надмірності практикуючих його еліт, особливо як вони проявилися під час нещодавнього економічної кризи. Це випливає з паралелей проведених між світовими екологічною та фінансовою кризами. Обидві є результатом невдач в економічній і соціальній сферах. Зелена модель економіки має потенціал для об'єднання потреб в економічній безпеці і захисту навколишнього середовища, а також для інтеграції безлічі реформ у політичних ініціативах, регулятивній сфері, бізнес-стандартах та особистісній життєвій поведінці. Прикладами таких реформ можуть бути: реструктуризація фінансових ринків, нові (які узгоджуються з принципами сталого розвитку) економічні показники, адаптовані податкові та субсидіарний режими, а також прозорі, підзвітні та соціально відповідальні організації. Класичним внеском приватного бізнесу у сталий розвиток є корпоративна соціальна відповідальність (КСВ). Концепція ґрунтується на вченні, що компанія відповідає не тільки за позитивні економічні результати, але й повинна піклуватися про екологічні, соціальні та етичні аспекти її діяльності. Це реалізується на практиці за допомогою: виконавчої та сертифікованої екологічної політики та менеджменту, поваги прав людини, стимулювання умов праці, прозорого корпоративного управління і залучення громадськості, і це всього лише основні аспекти КСВ- підприємства. Крім того компанії не повинні брати участь у заходах, які входять у суперечність зі сталим розвитком (наприклад, використання радіоактивних речовин, генетично модифікованих організмів, жорстоке поводження з тваринами, розробка військової зброї, діяльність, яка спричиняє екологічні і соціальні конфлікти). Компанії повинні прозоро звітувати про таку діяльність і свою сталість або надавати КСВ-звіти. Однією з основних зовнішніх переваг для КСВ-сумлінних компаній є те, що вони включені банками в етичні і сталі портфоліо. Подібні активи, хоча за походженням і є традиціями американських методистів і квакерів, є одними з найбільш швидко зростаючих секторів послуг, пропонованих європейськими банками. Банки стали більш відкритими у зв'язку з наслідками економічної кризи. Банкам, які пережили кризу, необхідна розробка свого етичного профілю, оскільки криза була спровокована ними та їх колегами, які інвестували у віртуальну економіку. Система КСВ піддається критиці з боку країн, що розвиваються і неурядових організацій за її неправильне використання екологічно чистих товарів («зелена прання»). В даний час кращі складові даної теорії встановлюють критерії енергетичної та сільськогосподарської політики, які визначають тенденції в галузі сталого розвитку на найближчі роки. Очевидно, що банки, які пропонують КСВ-принципи повинні відповідати цим напрямкам в умовах сталого розвитку із збереженням фінансової прибутковості для своїх клієнтів. У ряді випадків було відзначено, що використання КСВ-принципів показує результати, які цілком можна порівняти із фінансовою еволюцією інших активів, що не націлені на забезпечення сталості в їх фінансовому портфелі. Основними перевагами принципів КСВ залишаються їх внесок у сталий розвиток, їх етичний аспект, а також задовільні фінансові показники. Ця стаття показує, що «зелена економіка» буде необхідною частиною більш сталого суспільства в майбутньому. КСВ є корисним інструментом, що сприяє цій еволюції. Використання КСВ має бути засноване на етичних міркуваннях і переконанні, що «ставати зеленим» важливо для майбутнього промисловості та сфери послуг, більше ніж на очікуванні короткострокової грошової прибутковості. Обов'язковими є додаткові дослідження методів оцінки та узгодженості з практичною реалізацією КСВ.

«Будущее, которое мы хотим», основной документ, суммирующий результаты достигнутые во время проведения конференции «Рио+20» (Рио-де-Жанейро, Бразилия, 20–22 июня 2012 г.), предлагающий «зелѐную экономику» в качестве основного инструмента для искоренения нищеты, сохраняя при этом здоровое существование окружающей среды. «Зелѐная экономика» является ответом на глобальный капитализм и излишества практикующих его элит, в особенности как они проявились во время недавнего экономического кризиса. Это следует из параллелей проводимых между мировыми экологическим и финансовым кризисами. Оба являются результатом неудач в экономической и социальной сферах. Зеленая модель экономики обладает потенциалом для объединения потребностей в экономической безопасности и защите окружающей среды, а также для интеграции множества реформ в политических инициативах, регулятивной сфере, бизнес-стандартах и персональном жизненном поведении. Классическим вкладом частного бизнеса в устойчивое развитие является корпоративная социальная ответственность (КСО). Концепция основывается на учении, что компания отвечает не только за положительные экономические результаты, но и должна заботиться об экологических, социальных и этических аспектах еѐ деятельности. Компании должны прозрачно отчитываться об этой деятельности и своей устойчивости или предоставлять КСО-отчѐты. Одним из основных внешних преимуществ для КСО-добросовестных компаний является то, что они включены банками в этические и устойчивые портфолио. Подобные активы, хотя по происхождению и являются традициями американских методистов и квакеров, являются одними из наиболее быстро растущих секторов услуг, предлагаемых европейскими банками. Система КСО подвергается критике со стороны развивающихся стран и неправительственных организаций за еѐ неправильное использование экологически чистых товаров («зелѐная стирка»). Эта статья показывает, что «зелѐная экономика» будет необходимой частью более устойчивого общества в будущем. КСО является полезным инструментом, способствующим этой эволюции. Использование КСО должно быть основано на этических соображениях и убеждении, что «становиться зелѐным» важно для будущего промышленности и сферы услуг, больше чем на ожидании краткосрочной денежной прибыльности. Обязательными являются дополнительные исследования методов оценки и согласованности с практической реализацией КСО.

“The future we want”, the main document summarizing the action areas advocated by the Rio+20 conference (Rio de Janeiro, Brazil, June 20-22nd), advocates “green economy” as a main instrument to eradicate poverty, while maintaining the healthy functioning of the environment. “Green economy” is a reply to global capitalism and the excesses of its elite practitioners, as they became manifest during the recent economic crisis. It roots in the observation of the parallels between the world’s ecological crisis and the financial crisis. Both are products of a failed economic and social system. The green economy model holds the potential to bring together the needs for economic security and environmental protection, and to integrate an array of reforms in policy initiatives, regulatory actions, business standards and personal lifestyle behaviors. A classical contribution of the private business sector to sustainable development is corporate social responsibility (CSR). The concept dovetails in the doctrine that a company is not only responsible for a positive economic performance, but also has to take care about the environmental, social and ethical aspects of its activities. Companies have to transparently report on these activities in their sustainability or CSR report. One of the main external advantages for CSR conscientious companies is that they are included by banks in ethical and sustainability portfolios. These funds, although originating in the US Methodist and Quakers traditions, are among the fast growing sections of the products offered by European banks. The CSR system is criticized by developing countries and NGOs for its improper use of green economy products (“green washing”). This paper shows that a “green economy” will be a necessary part of a more sustainable society in the future. CSR is a useful instrument contributing to this evolution. Optioning for CSR should be based on ethical considerations and the conviction that “going green” is important for the future of industry and services, rather than on the expectation of short term monetary profitability. More research on assessment methods and more coherence in the practical implementation of CSR are mandatory.