Щодо оптимального співвідношення публічної і приватної власності у сфері освіти

Abstract

У сучасних українських реаліях зарано вести мову про повну заміну публічної власності на приватну. І взагалі відстоювання національних стратегічних інтересів повинно спиратися саме на НЗ державної форми власності. Тому на сьогодні саме державні НЗ потребують захисту. При цьому доцільно захищати не певну кількість державних НЗ, а певну кількість учнів, вихованців, студентів тощо, які навчаються у державних НЗ і складають певну частку від загальної кількості у певному місті чи регіоні України (інакше може виникнути ситуація, коли із шести шкіл невеликого міста одна працюватиме на основі приватної власності, однак у ній навчатиметься більша кількість учнів, ніж у п’яти державних разом). Вважаємо, що разом кількість місць у НЗ державної і комунальної форми власності (незалежно від джерела фінансування навчання – за рахунок державного замовлення чи за рахунок коштів громадян або суб’єктів господарювання) одного виду повинні становити не менш ніж 80%. Така норма має бути закріплена у статті 63 Закону України «Про освіту». Це співвідношення економічно не обґрунтовується (поки що), а просто відображає нашу власну позицію. Тут мається на увазі, що кількість громадян України, які отримають освіту у державних НЗ (а відповідно, отримають знання, вміння і навички під тим кутом зору, який вигідний і необхідний державі) повинна значно переважати кількість випускників приватних НЗ.

In modern Ukrainian realities it is too early to talk about the complete replacement of public ownership of private property. And in general, the defense of national strategic interests should be based on the state-owned state ownership. Therefore, today's state-owned NZs need protection. In this case, it is advisable to protect not a certain number of state-owned NGOs, and a certain number of students, pupils, students, etc., who study in state-owned NZs and form a certain proportion of the total number in a certain city or region of Ukraine (otherwise, there may be a situation when from six schools of a small city one will work on a private basis, but will have more students than five in the state together). We believe that the total number of places in the state of the state and communal ownership of the state (regardless of the source of funding for training - at the expense of a government order or at the expense of citizens or business entities) of one kind should be not less than 80%. Such a norm should be enshrined in Article 63 of the Law of Ukraine "On Education". This ratio is not economically justified (so far), but simply reflects our own position. It is meant here that the number of Ukrainian citizens who receive education in state NZs (and accordingly, will receive knowledge, skills and skills from the point of view that is profitable and necessary for the state) should significantly outstrip the number of graduates of private NUs.