Оцінка екзокринної функції підшлункової залози у пацієнтів на хронічний панкреатит у поєднанні з гіпертонічною хворобою

Abstract

Вступ. Дослідження більшості науковців медичної спільноти підверджують факт наявності поєднаних патологій, що передбачає подальше вивчення цих станів. Однією із таких комбінацій є хронічний панкреатит (ХП) та гіпертонічна хвороба (ГХ). Обидва захворювання взаємно погіршують перебіг однеодного. Тому метою нашого дослідження було вивчення екзокринної функції підшлункової залози (ПЗ) за умов поєднання ХП та ГХ. Матеріали та методи. Для вивчення досліджуваної нами проблеми було проведене комплексне обстеження 102 хворих на ХП у поєднанні з ГХ ІІ стадії, які сформували основну групу, та 23 практично здорових осіб, які склали контрольну групу. Оцінка зовнішньо-секреторної функції ПЗ здійснювалася шляхом вимірювання еластази - 1 у калі, діастази в сечі та для встановлення наявності феномену “відхилення ферментів у кров” ‒ ліпази, амілази у крові. Результати дослідження та обговорення результатів. Зважаючи на чутливість та специфічність використаних нами методів, провідним індикатором екзокринної функції ПЗ у нашому дослідженні можна вважати рівень фекальної елестази - 1. Отримані нами результати вказують на те, що у обстеженого контингенту пацієнтів переважає зовнішньосекреторна недостатність на межі помірного та легкого ступеню важкості (157,82 ± 17,28 мкг/г проти 203,47 ± 13,64 мкг/г у осіб контрольної групи, р < 0,01). Аналізуючи показники концентрацій діастази у сечі, амілази та ліпази у крові, можна стверджувати, що ні гіперамілазурію, нігіперамілаземію, ні гіперліпаземію у обстежених пацієнтів не було діагностовано, хоча значення усіх трьох останніх показників статистично значимо відрізнялися від таких же у осіб контрольної групи. При вивченні кореляційних зв’язків встановлено позитивний сильний зв’язок між діастазурією та ліпаземією (r = 0,62, p < 0,01), діастазурією та амілаземією (r = 0,67, p < 0,01), прямий сильний кореляційний зв’язок між ліпаземією та амілаземією (r = 0,54, p < 0,01) та слабкий зворотній зв’язок між концентрацією діастази у сечі та еластазою - 1 у калі ( r = 0,20, p = 0,05) у обстеженого контингенту пацієнтів. Висновки: комплекс обстеження пацієнтів на ХП у поєднанні з ГХ повинен включати дослідження екзокринної функції ПЗ. Зважаючи на доступність, вартість та інформативність вивчених намиметодів діагностики, рекомендовано використовувати визначення ФЕ-1, як специфічного маркера екзокринної функції ПЗ.

Введение. Исследования большинства ученых медицинского сообщества подтверждают факт наличия объединенных патологий, предусматривает дальнейшее изучение этих состояний. Одной из таких комбинаций является хронический панкреатит (ХП) и гипертоническая болезнь (ГБ). Оба заболевания взаимно ухудшают течение друг друга. Поэтому целью нашего исследования было изучение экзокринной функции поджелудочной железы (ПЖ) в условиях сочетания ХП и ГБ. Материалы и методы. Для изучения исследуемой нами проблемы было проведено комплексное обследование 102 больных ХП в сочетании с ГБ II стадии, которые сформировали основную группу, и 23 практически здоровых лиц, составивших контрольную группу. Оценка внешнесекреторной функции ПЖ осуществлялась путем измерения эластазы-1 в кале, диастазы в моче и для установления наличия феномена "отклонения ферментов в кровь" ‒ липазы, амилазы в крови. Результаты исследования и обсуждение результатов. Учитывая чувствительность и специфичность использованных нами методов, ведущим индикатором экзокринной функции ПЖ в нашем исследовании можно считать уровень елестазы-1 в кале. Полученные нами результаты указывают на то, что у обследованного контингента пациентов преобладает внешнесекреторная недостаточность на границе умеренного и легкого степеней тяжести (157,82 ± 17,28 мкг/г против 203,47 ± 13,64мкг/г у лиц контрольной группы, р <0,01). Анализируя показатели концентраций диастазы в моче, амилазы и липазы в крови, можно утверждать, что ни гиперамилазурию, нигиперамилаземию, нигиперлипаземию у обследованных пациентов не было диагностировано, хотя значение всех трех последних показателей статистически значимо отличались от таких же у лиц контрольной группы. При изучении корреляционных связей установлена положительная сильная связь между диастазуриейи липаземией (r = 0,62, p <0,01), диастазурией и амилаземией (r = 0,67, p <0,01), прямая сильная корреляционная связь между липаземией и амилаземий (r = 0,54, p <0,01) и слабая обратная связь между концентрацией диастазы в моче и эластазой-1 в кале (r= -0,20, p= 0,05) у обследованного контингента пациентов. Выводы: комплекс обследования пациентов ХП в сочетании с ГБ должен включать исследования экзокринной функции ПЖ. Несмотря на доступность, стоимость и информативность изученных нами методов диагностики, рекомендуется использовать определение ФЕ -1, как специфического маркера экзокринной функции ПЖ.

Introduction and purpose. Research by the majority of scientists of the medical community proves the presence of combined pathologies, which implies further study of these conditions. One of these combinations is chronic pancreatitis (CP) and hypertension (H). Both diseases mutually worsen the course of each other. The refore, the purpose of our study was to study the exocrine function of the pancreas (P) with the combination of CP and H. Materials and methods. To study the mentioned problem, a comprehensive survey was conducted: 102 patients with CP in combination with H II stage, which formed the main group, and 23 practically healthy individuals who formed a control group, were examined. The evaluation of the external secretion function was carried out by measuring the elastase-1 level in stool and diastase level in urine; to establish the presence of "blood enzymes abnormalities" phenomenon, lipase and amylase blood levels were measured. Results and discussion. Considering the sensitivity and specificity of the methods we used, the leading indicator of pancreas exocrine function in our study was the level of fecal eleastazy-1. The obtained results indicate that in the examined contingent of patients the external-secretion insufficiency prevails on the edge of moderate and mild severity (157.82 ± 17.28 mcg/g versus 203.47 ± 13.64 mcg/g in the control group, p <0.01). Analyzing the diastase concentrations in the urine, amylase and lipase in the blood, it can be stated that there were no increase in the level of diastase in the urine, no amylase or lipase in the blood in the examined patients. Although the values of all three last indices significantly differed from those in the control group. The study of correlations showeda positive strong correlation between the concentration of diastase in the urine and lipase in the blood (r = 0.62, p<0.01), diastase in the urine and amylase in the blood (r = 0.67, p<0.01), direct strong correlation between the level of lipase and amylase (r=0.54, p<0.01) and a negative relationship between diastase concentration inurine and elastase-1 in feces (r =-0.20, p = 0.05) in the examined population. Conclusions. The complex of patients' examination for CP in conjunction with H should include the study of exocrine function of the pancreas. In spite of the availability, cost and informative nature of the diagnostic methods we have studied, it is recommended to use the definition of FE-1 as a specific marker of the exocrine function of the pancreas.