Правове становище української еміграції в міжвоєнній Югославії

Abstract

Проблема правового статусу біженців/емігрантів з Росії й України в міжвоєнній Європі взагалі й Югославії зокрема багатоаспектна та багаторівнева. Вона виникла на початку 1920-х рр., коли на еміграцію вийшла велика кількість людей з території колишньої Російської імперії. Специфіка ситуації полягала в тому, що, по-перше, більшість емігрантів не визнавала радянську владу в Росії взагалі й Україні зокрема, по-друге, правові системи колишньої Росії та кількох українських національних держав у 1917-1920 рр. втратили чинність із зникненням цих держав, по-третє, радянські Росія й Україна позбавили громадянства більшість емігрантів.

The problem of the legal status of refugees / emigrants from Russia and Ukraine in interwar Europe in general and Yugoslavia in particular is multidimensional and multilevel. It originated in the early 1920s, when a large number of emigrants came from the territory of the former Russian Empire. The specifics of the situation were that, first, most emigrants did not recognize Soviet power in Russia and Ukraine in particular, and secondly, the legal systems of the former Russia and several Ukrainian nation-states in 1917-1920 lost their force with the disappearance of these states. thirdly, Soviet Russia and Ukraine deprived most of their emigrants of citizenship.