Structural elements of the plot and composition of the historical stories of M. Morozenko's dilogy "Ivan Sirko, the great sorcerer", "Ivan Sirko, the glorious koshovoy"

Abstract

The writers pay increased attention to the philosophical and historiographical interpretation of events and phenomena, the moral and human essence of historical persons, which absorbs their upbringing, social roles, and innate mental dominants. The article establishes that the main types of plot creation of historical novels are chronicled, events in which unfold in a temporal sequence, and concentric (“single action”), where events develop in a causal relationship. The conceptual storyline of the novel by M. Morozenko “Ivan Sirko, the Great Sorcerer” is the confrontation of the young main character and the pompous instigator of the youthful detachment Taras Chornoplit. The situation, which is repeated in chivalrous novels, is elegantly modeled. The character of the opponents is checked for stability: the enraged Taras Chornoplit threw Ivan Polovets, who is smaller, on the grass, but the last one did not lose his head and fought back. The fight between them will be one of the plot engines. In the real moments of the greatest tension of the conflict, Sirko’s legendary supernatural abilities are woven, because he learned from the characters to see the innermost as well. The confrontation continued. The struggle between good and evil is organically woven into the outline of the plot of the story “Ivan Sirko, the Glorious Koshovoy”: the military fame of the fellow countryman strangled Chornoplit, and he slandered him. Further plot situations are saturated with fantasy: confusing feet, Chornoplit approached the Sich gates, but it was as if someone had moved them. In the morning he woke up far from the gates and was suddenly captured by the Tatars. The culmination of the clash was Sirko's response to treason against his native land. If Taras carries unworthy fame from here and disgraces his native Merefyanka, then death will be the punishment. The second time Sirko pushed Chornoplit as if he were something nasty and ugly. According to the results of the study, it was found that episodes of the confrontation between Sirko and Chornoplit constitute an event chain of verification of the moral qualities of the characters. It shows that for the writer, the preservation and development of the best achievements of the past, the proactive search for connections with folklore science fiction is especially relevant and important. Different orders have compositional components of the novels of dilogy: descriptions, landscapes, portraits, monologues, dialogues, polylogues. They are enriched by the reproduction of the human perception of the world seen and experienced by the characters in stories, the connections between them and events, the fixation of individual communicative situations. Magical landscapes are consonant with the moods of the citizen of Merefyanka; their souls turn to ancient sources. The majestic landscape of Khortytsia personifies the Cossack defense and glory. Khortytsia represents in the story not only a landscape type, but also a component of historical memory in the process of creating a nation. Emotionally respectful attitude to the cradle of the Cossacks forms a personal consciousness. Sirko's verbal and artistic portraits describe a temperamental personality at different age. In postmodern narratives, M. Morozenko, instead of full reproductions of the personality of the main character, draws attention only to the leading features in various life situations. The novelism of the stories allowed the writer to achieve the desired laconicism in affirming historical memory, human good and justice, the need to talk with the young reader about the most important thing – friendship and child cruelty, truth and injustice, love and hatred, about the attitude to parents and the active character of the little hero, about Cossack feats.

Письменники приділяють посилену увагу філософсько-історіографічному осмисленню подій і явищ, морально-людській сутності історичних осіб, яка вбирає і їхнє виховання, і соціальні ролі, і вроджені ментальні домінанти. У статті з’ясовано, що основними типами сюжетотворення історичних повістей є хронікальний, події в якому розгортаються у часовій послідовності, і концентричний («єдиної дії»), де події розвиваються в причинно-наслідкових зв’язках. Концептуальну сюжетну лінію повісті М. Морозенко «Іван Сірко, великий характерник» складає протистояння юного головного персонажа та пихатого підбурювача молодецької ватаги Тараса Чорноплота. Витончено змодельована ситуація, яка повторюється в лицарських романах і повістях. Перевіряється на стійкість характер протиборців: розлютований Тарас Чорнопліт спересердя кинув на траву меншого за себе Івана Половця, але той не розгубився і дав відсіч. Боротьба між ними буде одним із рушіїв сюжету. У реальні моменти найбільшого напруження конфлікту вплетено легендарні надприродні здібності Сірка, бо від характерників навчився бачити й потаємне. Протистояння тривало. Боротьбу добра і зла органічно вплетено в канву сюжету повісті «Іван Сірко, славетний кошовий»: бойова слава земляка душила Чорноплота, і він вдався до наклепів на нього. Подальші сюжетні ситуації насичено фантастикою: плутаючи ногами, Чорнопліт наблизився до січових воріт, але їх мовби хто пересунув. Ранком він прокинувся далеко від воріт і несподівано попав у полон до татар. Кульмінацією зіткнення стала реакція-відповідь Сірка щодо зради рідної землі. Якщо Тарас негідну славу понесе звідсіль і рідну Мерефу зганьбить, то покаранням буде смерть. Вдруге Сірко відтрутив Чорноплота, штовхнув так, ніби то було щось бридке та потворне. За результатами дослідження встановлено, що епізоди протистояння Сірка і Чорноплота становлять подієвий ланцюг перевірки моральних якостей персонажів. Він показує, що для письменниці особливо актуальним і важливим є збереження й розвиток кращих здобутків минулого, ініціативні пошуки зв’язків із фольклорною фантастикою. Різні порядки мають композиційні складники новел дилогії: описи, пейзажі, портрети, монологи, діалоги, полілоги. Збагачено їх відтвореннями людського сприйняття світу, побаченого та пережитого персонажами повістей, зв’язків між ними та подіями, фіксуванням окремих комунікативних ситуацій. Магічні пейзажі суголосні настроям мереф’ян, навертають їхні душі до тисячолітніх прадавніх джерел. Величний пейзаж Хортиці уособлює козацьку оборону і славу. Хортиця презентує в повісті не лише ландшафтний тип, а й компонент історичної пам’яті в націєтворчому процесі. Емоційно-шанобливе ставлення до колиски козацтва формує особисту свідомість. Словесно-мистецькі портрети Сірка передають характерницьку індивідуальність у різні пори віку. У постмодерних повістях М. Морозенко, замість повних відтворень обличчя головного героя, звертає увагу лише на провідні риси в різних життєвих ситуаціях. Новелістичність повістей дала змогу письменниці досягти бажаного лаконізму в утвердженні історичної пам’яті, людських добра і справедливості, необхідності говорити з юним читачем про найважливіше – дружбу та дитячу жорстокість, правду і кривду, любов і ненависть, про ставлення до батьків і активну натуру малого героя, про козацькі подвиги.