Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
4 results
Search Results
Item Способи лікування хворих з артеріальною гіпертензією на тлі проявів гіпервентиляційного синдрому(Сумський державний університет, 2023) Зарівна, І.В.; Левченко, В.А.Вступ. У деяких хворих на артеріальну гіпертензію 1 стадії часто спостерігаються симптоми, що походять з різних анатомо-функціональних локалізацій за відсутності органічних змін, пов’язаних з проявами психосоматичної вегетативної дисфункції. Серед проявів у пацієнтів відзначаються «респіраторні», серцево-судинні, абдомінальні симптоми, а також ознаки тривожно-депресивного синдрому. Ці ознаки свідчать про наявність у пацієнта супутніх психосоматичних розладів, які можуть впливати на перебіг гіпертонічної хвороби та характер лікування. Матеріали та методи. Проведено скринінг 125 пацієнтів з АГ 1 стадії. Гіпервентиляційний синдром був виявлений у 46,40% з них (n = 58) за Неймегенською анкетою; ці пацієнти були включені в експериментальну групу. При цьому оцінювали стандартні показники гемодинаміки, стан тривоги як додатковий маркер психовегетативних дисфункцій за шкалою Спілбергера. Контрольну групу склали 24 пацієнти з АГ 1 стадії без ознак гіпервентиляційного синдрому. Усі хворі дослідної групи шляхом рандомізації були розподілені на 4 групи залежно від проведеного лікування: хворі 1-ї та 2-ї груп отримували периндоприл та амлессу; 3-4 група – медикаментозне в поєднанні з систематичним діафрагмальним диханням. Останній забезпечує антистрессорну дію, нормалізує режим дихання, усуває наслідки гіпокапнії та, можливо, зменшує вплив брадикініну на тонус бронхів після прийому інгібіторів АПФ. Результати та обговорення. Виявлено кореляційний зв’язок (r = 0,72; p ˂ 0,05) між вираженістю гіпервентиляційного синдрому (41,63 ± 0,82) балів і показниками загального периферичного опору судин (1476,13 ± 42,39) дин•с•см -5 . Останній достовірно перевищував результати, отримані в контрольній групі пацієнтів – (1374,62 ± 36,11) дин•с•см -5.(р ˂ 0,05). При цьому ознаки тривожного стану становили (42,96 ± 2,05) балів проти результату в контрольній групі (22,36 ± 1,33) балів (р ˂ 0,05). Оцінка результатів лікування через 2–3 міс виявила достовірну перевагу комбінованої дії препаратів і систематичного діафрагмального дихання, що зменшило гіпервентиляцію в 3-й і 4-й групах на 12,92 % і 15,37 % (р ˂ 0,05); тривоги стану на 16,73% і 20,31% (р ˂ 0,05) відповідно, що не було вірогідним у 1–2 групах. Крім того, діафрагмальне дихання посилювало дію амлесси. При лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу 1 стадії рекомендується виявляти ознаки гіпервентиляційного синдрому і призначати комбіновану терапію, яка включає діафрагмальне дихання та гіпотензивні засоби.Item Психовегетативний синдром як клінічна маніфестація розладів адаптації у студентів-медиків старших курсів(Сумський державний університет, 2022) Кутура, М.В.; Левченко, В.А.Метою роботи була верифікація психосоматичних розладів на тлі дезадаптації у студентів старших медичних курсів. Матеріали та методи . Методами скринінгової та психометричної діагностики обстежено 292 студенти 4 курсу, у 181 (62 %) з яких на фоні соматичних симптомів виявлені ознаки розладів психологічної та емоційної адаптації до стресового впливу зовнішніх подразників. У нашому дослідженні ми використовували стандартизовані опитувальники Спілбергера–Ханіна, Зунга, Коена та Неймегена та анамнестичні дані для поглибленого опитувальника. Результати. Оцінюючи загальні результати психометричного скринінгу, ми виявили, що більше половини опитаних студентів 4 курсу (62 %) мають ті чи інші ознаки розладів адаптації. За даними опитувальника Спілбергера, 43,65 % студентів основної групи (n = 181) виявили ознаки підвищеної тривожності стану. Більшість молодих людей виявляли ознаки рисової тривожності, серед яких 53,04 % мали важкі тривожні розлади та 41,99 % мали помірні тривожні розлади. Згідно з опитувальником Zung, у 17 осіб були виявлені ознаки депресії. Оцінка за шкалою Кофена виявила серед респондентів велику кількість молоді з низькою стресостійкістю. Встановлено, що серед 181 студента 35,36 % мали задовільний результат (6,8 ± 1,43 од.), а 50,28 % мали поганий результат (28,2 ± 1,18 од.). Решта 10 студентів цієї групи мали дуже поганий результат (36. 5 ± 2,16 одиниць). 48 студентів основної групи показали позитивні результати за Неймегенською анкетою. На фоні виявлених змін у більшості студентів встановлена психосоматична симптоматика, яка може виступати маркером неадаптивного типу вегетативної реакції. Висновки . Скринінгове оцінювання студентів-медиків із застосуванням стандартизованих опитувальників дає змогу виявити прояви психовегетативної дисфункції, синдрому дезадаптації на тлі психосоматичної симптоматики.Item Психо-вегетативний «хаос», як дисбаланс гомеостатичних систем у студентів молодших курсів: способи його ранньої діагностики(Сумський державний університет, 2021) Максим’як, М.В.; Солтисік, Л.М.; Овчар, А.І.; Левченко, В.А.Метою роботи було вивчення психо-вегетативного стану у студентів молодших курсів за допомогою стандартизованих опитувальників. Матеріали і методи дослідження. В дослідженні приймали участь студенти 18–20 років, І–ІІ курсу університету. За результатами скринінгового обстеження 448 студентів, з використанням стандартизованого опитувальника О.М. Вейна, було виявлено 82 особи з ознаками вегетативної дисфункції, з яких було сформовано основну групу. Для оцінки стану вегетативного балансу ми використовували кардіоінтервалографію, для верифікації гіпервентиляційного синдрому (ГВС) застосовували Наймігенський опитувальник, для оцінки психоемоційного стану, тривожності використовували шкалу Спілбергера–Ханіна. Результати дослідження. Серед 82 студентів з ознаками вегетативної дисфункції середній результат за шкалою Вейна становив 36,12 ± 4,26 бали, (р ˂ 0,001), проти 15 балів – норми. Суб’єктивна симптоматика виявлена за шкалою Вейна тісно перепліталась з результатами Наймігенського опитувальника. Позитивний показник останнього – 36,24 ± 1,26 бали відмічався у 71,95 % осіб, що свідчило про наявність ГВС у цієї групи студентів. У решти студентів основної групи визначався від’ємний результат (менше 23 балів), хоча за даними шкали Вейна у них були ознаки вегетативної дисфункції, що може свідчити про певний преморбідрний стан. За даними шкали Спілбергера–Ханіна, серед опитаних 82 осіб найбільше балів набрали студенти із ознаками особистісної тривоги, яка супроводжувалась емоційними «вибухами» (56,1 %), невротичними конфліктами (35,37 %), відчуттям невпевненості (46,34 %) і переживань (37,8 %) тощо. Нами встановлено взаємозв’язок ознак тривоги і гіпервентиляційного синдрому – (r = 0,76). За результатами опитування, на тлі тривожно-невротичної симптоматики та проявів ГВС у значної частини студентів (71,95 %) основної групи за результатами опитування були виявлені ознаки соматоформної вегетативної дисфункції, зокрема скарги з боку органів дихання, кровообігу і шлунково-кишкового тракту. Слід відмітити відсутність ізольованих психологічних маркерів специфічних для кожного психосоматичного розладу. Таким чином, виявлені ознаки вегетативного дисбалансу за опитувальником Вейна, достовірно переплітались із проявами ГВС, підвищеною тривожністю, соматоформними відхиленнями, що є свідченням достовірності та інформативності результатів проведених опитувань. Висновки. Проведення скринінгових обстежень серед студентів із використанням стандартизованих опитувальників, аналізу варіабельності серцевого ритму дозволяє виявити серед них групу ризику з проявами психовегетативної дисфункції, дезадаптаційного синдрому і рекомендувати застосування певних оздоровчих заходів для покращення якості життя, професійної діяльності.Item Гіпервентиляційний синдром як фактор ризику діастолічної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу(Сумський державний університет, 2021) Зарівна, І.В.; Левченко, В.А.; Вакалюк, І.П.; Максим’як, М.В.; Мороз, О.С.Гіпертонічна хвороба є однією з актуальних проблем сучасної кардіології. Відомо, що на формування та перебіг гіпертонічної хвороби впливає ряд супутніх коморбідних станів, одним із яких є нейрогенний гіпервентиляційний синдром. Останній як прояв і маркер розладів надсегментарних вегетативних структур дестабілізує константи гомеостазу, ініціює розвиток специфічних патологічних процесів, які лежать в основі соматизації гіпервентиляційних порушень, в т.ч. змін з боку серця. Що ініціювало дослідження стану структурних і функціональних характеристик шлуночків серця за допомогою ЕХО-кардіографії у хворих на гіпертонічну хворобу на тлі нейрогенного гіпервентиляційного синдрому. Серед цих хворих із І стадією гіпертонічної хвороби (43,59 %) було виявлено розширення порожнин шлуночків, переважно правого, без потовщення їх стінок. У хворих із ІІ стадією гіпертензії, розширення порожнин шлуночків відмічалось у 37,88 % випадків. При цьому були виявлені наступні варіанти ремоделювання: концентричне – у 10,61 % осіб, концентричну гіпертрофію – у 22,73 % випадків, асиметричну гіпертрофію – у 12,12 %, ексцентричне ремоделювання та ексцентричну гіпертрофію лівого шлуночка відповідно у 4,55 % і 9,09 % пацієнтів. У 13,64 % випадків спостерігалось потовщення вільної стінки правого шлуночка. В контрольній групі хворих без проявів гіпервентиляційного синдрому ознаки концентричної і асиметричної гіпертрофії відмічалися у 10 % пацієнтів, ексцентричної – у 20 % випадків; розширення лівого шлуночка у 20 % осіб. Оцінка стану трансмітрального та трикуспідального потоків виявила, достовірне збільшення числа випадків розладів релаксації шлуночків серед гіпертоніків на фоні нейрогенного гіпервентиляційного синдрому. Що може свідчити про певну роль перманентної гіпервентиляції в формуванні ремоделювання шлуночків і обов’язковий систематичний ехокардіографічний контроль цих хворих.