Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
3 results
Search Results
Item Патогенетичний підхід в лікуванні трофічних виразок діабетичного та венозного генезу із застосуванням плазмотерапії та лазеротерапії(Сумський державний університет, 2020) Харченко, Тетяна Олександрівна; Харченко, Татьяна Александровна; Kharchenko, Tetiana Oleksandrivna; Іванова, А.С.; Мелеховець, Оксана Костянтинівна; Мелеховец, Оксана Константиновна; Melekhovets, Oksana Kostiantynivna; Орловський, Віктор Феліксович; Орловский, Виктор Феликсович; Orlovskyi, Viktor Feliksovych; Мелеховець, Юрій Володимирович; Мелеховец, Юрий Владимирович; Melekhovets, Yurii VolodymyrovychВступ. В Україні за рік проводиться більше 13 тисяч ампутацій нижніх кінцівок, з них близько 8 тисяч – через судинні ураження, а більше 3 тисяч пов’язані з цукровим діабетом (ЦД). Мета: покращення ефективності лікування хворих з трофічними виразками (ТВ) нижніх кінцівок діабетичного та венозного генезу шляхом застосування патогенетичного підходу із використанням плазмотерапії та лазеротерапії. Матеріали і методи. 63 пацієнти з ТВ розподілено на 1 групу (32 пацієнта з варикозною хворобою нижніх кінцівок (ВХНК) та 2 групу (31 хворий з ЦД 2 типу). Результати. Ефективність фотодинамічнї терапії (ФДТ) у 1 групі оцінена шкалами VCSS-1 та VCSS-2, що демонструє покращення на 24,83 % (p ≤ 0,05). У пацієнтів 2 групи оцінка проводилась за шкалами S(AD)SAD-1 на початку дослідження та S(AD)SAD-2 через 2 тижні: покращення тяжкості клінічної картини відбулося на 11,65 %, що демонструє значно повільніші темпи нормалізації клінічної картини у хворих на ЦД у порівнянні з ВХНК. Ефективність плазмотерапії у 1 групі оцінена шкалами VCSS-1 та VCSS-3. Динаміка загального показника ВХНК свідчить про покращення клінічного статусу на 53,49 % від початкового (p≤0,05). У 2 групі спостерігалось покращення 54,06 % від початкового за шкалами S(AD)SAD-1 та S(AD)SAD-3. Аналіз динаміки загоєння площі виразкової поверхні у 1 групі виявив 0 балів (відсутні активні виразки) у 87,5 % пацієнтів (28 хворих). У 2 групі динаміка зменшення площі продемонструвала нижчі результати: 0 балів було досягнуто лише у 12,9 %. Висновки. Завдяки застосуванню комбінованої схеми з використанням базисної терапії, доповненої ФДТ на початковому етапі та плазмотерапії у фазу грануляції, вдалося покращити динаміку темпів загоєння ТВ та скоротити терміни лікування.Item Assessment of the risk of skin lesions associated with Demodex mites in students withacne vulgaris(Sumy State University, 2020) Радько, Алевтина Сергіївна; Радько, Алевтина Сергеевна; Radko, Alevtyna Serhiivna; Мелеховець, Оксана Костянтинівна; Мелеховец, Оксана Константиновна; Melekhovets, Oksana Kostiantynivna; Харченко, Тетяна Олександрівна; Харченко, Татьяна Александровна; Kharchenko, Tetiana Oleksandrivna; Мелеховець, Юрій Володимирович; Мелеховец, Юрий Владимирович; Melekhovets, Yurii VolodymyrovychФактором ризику, що сприяють підвищенню вірогідності виникнення ураження кліщами роду Demodex, може виступати наявність вугрових вугрів або інші хронічні дерматози. Застосування теорії шансів є доцільним для обчислення ризиків виникнення кліщового ураження серед пацієнтів з вугровоюхворобою.Матеріали та методи. У дослідження було включено132 студенти медичного інституту, що були розділені на дві групи: 1 група –56 студентів, які не мали елементів прищів, 2 група –76 студентів із легкою формою вугрової хвороби. Визначення наявності кліщів роду Demodex, із застосуваннямепітеліальногоскотч-тесту, проводили двічі: на моменті включення у дослідження та через 12 місяців. Для оцінки впливу вугрової хвороби на появу кліщів роду Demodexбуловикористано методтеоріїшансів.Результати. При проведенні другого скотч-тесту через 12 місяців встановленонаявність кліщів роду Demodex у 3,57% студентів 1-ї групи та 21,05% студентів 2-ї групи. Значення ймовірності (P) серед студентів 1-ї групи було P1= 0, 037; студентів 2-ї гру-пи P2= 0,266. Показник коефіцієнта шансу (O) у 1-й групі студен-тів склав O1= 0,04, у 2-й групі O2= 0,21. Значення коефіцієнта відношення шансів (OR) у групах (випадок/контроль) дорівнюва-ло7,20. Довірчий інтервал складав (95% CI) –(1,582, 32,765): нижня межа довірчого інтервалу (2.019, + ∞); верхня межа довірчого інтервалу (-∞, 25680). Значення тесту значущості р = 0,00533. Висновок.Вугрова хвороба є одним із обтяжуючих факторів, що збільшує ризик виникнення кліщів DemodexItem Hyperuricemia as a risk factor of arterial hypertension(Sumy State University, 2019) Коваленко, Євген Леонідович; Коваленко, Евгений Леонидович; Kovalenko, Yevhen Leonidovych; Мелеховець, Оксана Костянтинівна; Мелеховец, Оксана Константиновна; Melekhovets, Oksana Kostiantynivna; Орловський, Віктор Феліксович; Орловский, Виктор Феликсович; Orlovskyi, Viktor Feliksovych; Мелеховець, Юрій Володимирович; Мелеховец, Юрий Владимирович; Melekhovets, Yurii VolodymyrovychВступ. Серед населення Центральної і Східної Європи поширеність гіперурикеміі (ГУ) становить 28% у жінок і 23% у чоловіків. У 2018 року Європейська асоціація з вивчення АГ офіційно включила ГУ в число незалежних факторів ризику АГ. Мета - зіставлення літературних і власних даних, що відображають сучасні уявлення про роль гіперурикемії в прогресуванні артеріальної гіпертензії, і вивчення впливу гіперурикемії на ендотеліальну дисфункцію. Матеріали та методи. Було проаналізовано 382 особи для оцінки поширеності гіперурикемії в Сумській області. Для вивчення впливу гіперурикемії на ендотеліальну дисфункцію у нормотензивних пацієнтів були сформовані дві групи: 31 пацієнт з UA<400мкмоль/л (1-aгрупа) і 29 пацієнтів з UA>400 мкмоль/л (2-aгрупа). Групи були співставні за віком і статтю. Тест з реактивною гіперемією для оцінки ендотелій - залежної вазодилатації (ЕЗВД) проводили з використанням ультразвукової системи SonoScape S6. Збільшення діаметра плечової артерії менш ніж на 10% при проведенні тесту розглядалося як критерій ендотеліальної дисфункції. Результати. Встановлено розповсюдженість гіперурикемії в Сумській області близько 42% серед нормотензивних пацієнтів і 51% у пацієнтів з артеріальною гіпертензією із загальної когорти з 382 осіб. Добовий моніторинг АТ продемонстрував у 1-й групі рівень середньоденного систолічного артеріального тиску 118 ммрт.ст. і середньоденного діастолічного АТ –72 мм рт.ст.; у 2-й групі -130 мм рт.ст. і 80 мм рт.ст. відповідно (р<0,05). Аналіз рівнів ЕЗВД показує достовірні відмінності між групами: 12,9% і 9,6% в 1-й групі і 2-й групі відповідно (р<0,05). Середній рівень СК в 1-й групі склав 328±24 мкмоль/л; у 2-й групі –469±34мкмоль/л. Була отримана зворотна кореляція -0,32 між рівнем СКі ЕЗВД в 1-й групі і -0,48 у 2-й групі (р<0,05). Висновки. Результати дослідження показали високу поширеність ГУ як у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, так і у нормотензивних пацієнтів. Встановлено статистично значущий зв'язок між ендотелійзалежної вазодилатацією і рівнем сечової кислоти у нормотензивних пацієнтів.