Східноукраїнський медичний журнал

Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869

Browse

Search Results

Now showing 1 - 2 of 2
  • Item
    The effect of antioxidant therapy on the changes of clinical and laboratory parameters in alcohol drinkers with pulmonary tuberculosis
    (Sumy State University, 2022) Hrek, I.I.; Kochuieva, M.M.; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuiev, H.I.; Rohozhyn, A.V.
    Мета. Визначення впливу антиоксидантів на клініко-лабораторні показники в алкоголіків з інфільтративним вперше виявленим туберкульозом легень (ТБ). Матеріали та методи. Обстежено 109 хворих на вперше виявлений ЛТБ. Усім хворим проведено комплексне медичне обстеження, імунологічне дослідження крові, визначення показників системи окисного стресу – антиоксидантного захисту. Пацієнти були розділені на три основні групи залежно від рівня вживання алкоголю. Пацієнти в кожній із трьох груп були додатково розподілені на дві підгрупи залежно від схеми лікування. Статистичну обробку проводили за допомогою програми STATISTICA. Результати. У пацієнтів, які отримували стандартну терапію, збільшення споживання алкоголю асоціювалося зі зниженням позитивних змін більшості запальних процесів та показників імунного статусу. Ця тенденція, зокрема, спостерігалася щодо прогресу закриття порожнин розпаду, збереження скарг на кашель, зміни показників імунозапального (CRP, CD8+, CD4/CD8, PAMW, IPC) та оксидативного статусу (SOD). , GPX) (p ≤ 0,05). Після додавання антиоксидантів найкраще покращення імунозапального та окислювального статусу спостерігалося в групі 2 (p ≤ 0,05). Додаткова антиоксидантна терапія у хворих на вперше виявлений ЛТБ, незалежно від вживання алкоголю, сприяла кращій позитивній динаміці клітинного імунітету, оксидантного стресу та ендогенної інтоксикації. Висновки. Додавання антиоксидантних препаратів до стандартної терапії хворих на вперше виявлений ЛТБ супроводжувалося покращенням клініко-рентгенологічних, окисних та імунозапальних показників. Антиоксидантна терапія у таких хворих, незалежно від початкового рівня вживання алкоголю, сприяла кращій позитивній динаміці фагоцитарної та ферментативної активності нейтрофілів, оксидантного стресу та ендогенної інтоксикації. Найкращі зміни в імунозапальному та окислювальному статусі серед пацієнтів, які приймали антиоксиданти, спостерігалися у тих, хто вживав алкоголь на небезпечному для здоров’я рівні.
  • Item
    Determinants of formation of true resistance to antihypertensive treatment in patients with arterial hypertension with concomitant obesity
    (Sumy State University, 2021) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.M.; Kochuiev, G.I.; Tymchenko, H.A.; Hrek, I.I.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna
    Мета дослідження: виявити комбінації генетичних і нейрогуморальних чинників, що впливають на розвиток істинної резистентності до антигіпертензивної терапії (АГТ) у пацієнтів з супутнім ожирінням (ОЖ). Матеріали і методи. У дослідження включено 200 пацієнтів у віці 45–55 років із неконтрольованою АГ та ОЖ. Лікування призначали відповідно до Європейських настанов 2018 року. Тим хворим, які не досягли цільового рівня артеріального тиску (АТ) через 3 місяці на подвійний терапії, додатково призначали тіазидоподібний діуретик. Резистентну АГ діагностували у 48 пацієнтів, які мали неконтрольований перебіг АГ на оптимальних дозах трьох гіпотензивних препаратів протягом наступного місяця їх прийому, водночас істинна резистентність виявлена у 21 хворого. Ефективність комплексного лікування оцінювали через 6 місяців. Результати: Застосування методу логістичної регресії на етапі первинного обстеження пацієнтів продемонструвало, що ранніми предикторами формування істинно резистентної АГ у пацієнтів з ожирінням є показники ТІМ ЗСА, індексу HOMA й генетичний поліморфізм IRS-1. Після проведеного лікування в модель істинно резистентної АГ у хворих з ОЖ входили як індикатори, що впливали на її формування на етапі до лікування, а також нові індикатори: адипонектин, показник окружності талії (ОТ) та генетичний поліморфізм ADIPOQ. Висновки. Генетичні маркери, інсулінорезистентність та стан судинної стінки відіграють провідну роль в розвитку істинної резистентності до АГТ у пацієнтів із ожирінням. Встановлено, що основними детермінантами формування істинної резистентності до АГТ у хворих із цією коморбідністю є поліморфізм IRS-1, індекс НОМА та ТІМ ЗСА.