Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
3 results
Search Results
Item Papillary carcinoma of the thyroglossal duct cyst: a case report(Sumy State University, 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Кононенко, Микола Григорович; Кононенко, Николай Григорьевич; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Москаленко, Юлія Василівна; Москаленко, Юлия Васильевна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Zhukova, K.Вступ. Кісти щитовидно-язикової протоки (ТГПК) можна діагностувати в будь-якому віці. Найчастіше вони зустрічаються у жінок у віці 30-40 років. У 1% пацієнтів кісти можуть малігнізувати. В результаті розвивається дуже рідкісна пухлина – карцинома ТГДК. Деякі онкологи вважають, що достатньо провести операцію за допомогою процедури Sistrunk. Інші вчені наполягають на виконанні процедури Sistrunk з подальшою тиреоїдектомією, лімфодисекцією та абляцією радіоактивним йодом. У цьому звіті ми хотіли б поділитися нашим успішним досвідом лікування пацієнтки з папілярною карциномою СПКЯ. Звіт про випадок. У 47-річної жінки три роки спостерігався постійний набряк шиї по середині. Це ураження протікало абсолютно безсимптомно. Випадків опромінення голови та шиї та захворювань щитовидної залози в сімейному анамнезі у пацієнта не було. При фізикальному огляді на передній поверхні шиї виявлено тверде, рухливе, гладке утворення розміром 6,0 × 5,0 × 4,0 см. Щитоподібна залоза нормальних розмірів, без вузлових утворень. Лімфовузли шиї не збільшені. Під час висунення язика та ковтання пухлина просувалась догори. УЗД шиї, комп’ютерна томографія та тонкоголкова пункційна біопсія підтвердили наявність папілярної карциноми TGDC. Усі лабораторні результати, включаючи гормони щитовидної залози, були в межах норми. Хворому проведено операцію Sistrunk, тотальну тиреоїдектомію з центральною лімфатичною дисекцією, абляцію радіоактивним йодом, пригнічення функції щитовидної залози левотироксином. Термін спостереження за пацієнтом на даний час становить 110 місяців. Ознак рецидиву не було. Обговорення. Етіологія злоякісної трансформації ТГДК залишається невідомою. Однією з основних теорій є спонтанний розвиток ектопічної тканини щитовидної залози, розташованої в стінках кісти. Досить інформативними методами вважаються УЗД, КТ, МРТ. Тонкоголкова пункційна біопсія підтверджує карциному TGDC у 53% пацієнтів до операції. Практично всі пацієнти з карциномами TGDC проходять процедуру Sistrunk. Крім того, деякі з них виконують тотальну тиреоїдектомію. Критеріями тотальної тиреоїдектомії є вік старше 45 років, опромінення шиї в анамнезі, розмір пухлини більше 4 см, наявність регіонарних метастазів, порушення функції щитовидної залози. Післяопераційна радіойодна абляція та супресивна терапія левотироксином вважаються найкращим лікуванням до початку періоду спостереження. Висновки. Лікування пацієнтів з карциномами TGDC має бути персоналізованим. Визначальними критеріями повинні бути вік, стать пацієнта, стан щитовидної залози та регіонарних лімфатичних вузлів, розмір первинної пухлини, межі резекції, інвазія пухлини в навколишні тканини, наявність захворювань щитоподібної залози в сімейному анамнезі.Item Targeted therapy of anaplastic thyroid cancer(Sumy State University, 2023) Кононенко, Микола Григорович; Кононенко, Николай Григорьевич; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Москаленко, Юлія Василівна; Москаленко, Юлия Васильевна; Moskalenko, Yuliia VasylivnaВступ. Анапластичний рак щитоподібної залози – агресивне захворювання з невеликою виживаністю пацієнтів. Пухлини часто неоперабельні і нечутливі до стандартних методів лікування (хіміотерапія та радіойодтерапія). В останні роки велика увага приділяється новим терапевтичним стратегіям, головним чином таргетній терапії. Метою нашого дослідження було узагальнення даних щодо препаратів таргетної дії, що застосовуються для лікування анапластичного раку щитовидної залози, та встановлення основних побічних ефектів, пов’язаних із їх застосуванням. Матеріали та методи. Науковий пошук проводився в базах Pubmed, Scopus, Web of Science. Були використані такі пошукові терміни: «анапластичний рак щитовидної залози», «таргетна терапія» та «клінічні випробування». Результати. Був проведений пошук літератури щодо таргетних препаратів для лікування анапластичного раку щитовидної залози. Проаналізовано результати клінічних досліджень із застосуванням інгібіторів BRAF/MEK, RET, NTRK, mTOR та TKI. Кілька клінічних досліджень показали, що дабрафеніб у поєднанні з траметинібом має досить високий терапевтичний ефект і може ефективно лікувати анапластичний рак щитоподібної залози. Інші таргетні препарати демонструють обмежену клінічну відповідь, наприклад інгібітори NTRK, TKI та інші інгібітори BRAF/MEK. Деякі препарати (наприклад, ленватиніб) можуть бути ефективними лише з іншими протипухлинними засобами. Вважається, що RETi та mTORi мають певний терапевтичний потенціал, але для оцінки їх ефективності необхідно провести більше ніж кілька клінічних випробувань. Обговорення. Основною причиною рецидиву захворювання та неефективності таргетних препаратів є поява нових мутацій. Мутація RAS відповідає за стійкість до комбінації дабрафенібу та траметинібу; білок S100A4 відповідає за неефективність вемурафенібу. Для вирішення цієї проблеми необхідна розробка нових ліків, здатних долати механізми резистентності. Висновки. Таргетна терапія є перспективним напрямком у лікуванні анапластичного раку щитовидної залози. Побічні ефекти є поширеними, але переважно керованими.Item Inflammation indexesas predictors of recurrence in patients with surgically resected non-small cell lung cancer(Sumy State University, 2022) Смородська, Ольга Миколаївна; Смородская, Ольга Николаевна; Smorodska, Olha Mykolaivna; Москаленко, Юлія Василівна; Москаленко, Юлия Васильевна; Moskalenko, Yuliia Vasylivna; Кононенко, Микола Григорович; Кононенко, Николай Григорьевич; Kononenko, Mykola Hryhorovych; Ivanov, S.S.Вступ. Прогнозування рецидивів раку легені є однією з найактуальніших проблем сучасної онкології. Вчені намагаються знайти незалежні предиктори, які допоможуть інтенсифікувати, персоналізувати лікування пацієнта та вчасно запобігти рецидиву захворювання. Дослідження мало на меті знайти ознаки запалення, які могли б бути незалежними предикторами рецидиву захворювання у пацієнтів із хірургічно видаленим недрібноклітинним раком легені. Матеріали і методи. Дослідження проводилося ретроспективно. До складу досліджуваної групи увійшли 104 пацієнти з недрібноклітинним раком легені, які отримували оперативне лікування та ад’ювантну хіміотерапію або хіміопроменеву терапію з 2014 по 2018 рік у Сумському обласному клінічному онкологічному диспансері. За результатами аналізу крові розраховували індекси запалення до хіміо- або хіміопроменевої терапії та через місяць після їх закінчення. Розраховували індекс системної запальної відповіді (SIRI), індекс системного запалення (SII), співвідношення нейтрофілів/лімфоцитів (NLR), співвідношення тромбоцитів/лімфоцитів (PLR), співвідношення лімфоцитів/моноцитів (LMR), співвідношення моноцитів/лімфоцитів (MLR). Використовуючи аналіз ROC, були знайдені точки відсічення. Регресію Кокса використовували для пошуку незалежних предикторів рецидиву раку легенів. Результати. За період спостереження рецидив захворювання зафіксовано у 42 (40,4%) пацієнтів. Середня безрецидивна виживаність становила 56,3 місяця, діапазон 4–84,0 місяця (95% ДІ = 46,866–65,683). До хіміо- або хіміопроменевої терапії граничні значення для NLR1, PLR1, MLR1, LMR1, SII1 і SIRI1 становили 1,80, 126,35, 0,22, 4,80, 521,22 і 0,96 відповідно. Порогові значення для NLR2, PLR2, MLR2, LMR2, SII2 і SIRI2 на стадії один місяць після завершення курсів хіміотерапії або хіміопроменевої терапії становили 1,33, 153,80, 0,26, 3,98, 450,10 і 0,82 відповідно. Відповідно до аналізу ROC, лише індекси PLR1, SII1, LMR1 та LMR2 є надійними та можуть бути використані в подальшому регресійному аналізі Кокса. Одноваріантна регресія Кокса показала, що LMR1 і SII1 були значною мірою пов’язані з рецидивом захворювання. Висновки. Серед численних індексів запалення як незалежний предиктор рецидиву захворювання у хворих на недрібноклітинний рак легені, які отримували хірургічне лікування та хіміотерапію або хіміопроменеву терапію, можна використовувати лише індекс системного запалення (SII1) на етапі до хіміотерапії чи хіміопроменевої терапії. Показники вище 521,22 можуть бути провісником високого ризику рецидиву раку легенів.