Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
415 results
Search Results
Item Multiforme exudative erythema as a manifestation of immune stress syndrome: a clinical case(Sumy State University, 2025) Nikolishin, A.; Kotelevska, N.; Nikolishyna, E.Вступ. Синдром імунної напруги, як прояв аутоінфекційних захворювань слизової оболонки порожнини рота розвивається під впливом загальних та місцевих факторів, здатних впливати на толерантність слизової. Порушення бар’єрної функції епітелію викликає запальні аутоінфекційні захворювання порожнини рота. Причиною аутоінфекції є зрив локальної толерантності до мікроорганізмів нормальної флори і одночасно їх активація. Для запуску імунологічної реакції слизової оболонки порожнини рота необхідні потенційні тригерні фактори. Ними є переохолодження, тривалі стоматологічні маніпуляції та інші стресові фактори. Метою роботи є ознайомлення лікарів з утрудненнями в діагностиці і лікуванні синдрому імунної напруги, який пов’язаний зі стоматологічними маніпуляціями. Матеріали іметоди. В статті продемонстровано власне клінічне спостереження за пацієнтом та складність перебігу багатоформної ексудативної еритеми як прояву синдрому імунної напруги. Результатиі обговорення. За результатами загального аналізу крові, аналізу крові на IgG та IgM до антигенів вірусу герпеса1,2 типу, бактеріоскопії зішкрябу з ділянок ураження встановлено діагноз «Синдром Стівенса-Джонсона з переважним ураженням слизової оболонки порожнини рота та червоної кайми губ» та призначено комплексне лікування (дезінтоксикаційна, протизапальна, імунотерапія). Отже, лікарям-стоматологам необхідно пам’ятати про можливість провокації виникнення ускладнень після довготривалих стоматологічних маніпуляцій. Обов’язково проводити клініко-лабораторне обстеження, що дозволяє не тільки верифікувати діагноз, а й обґрунтувати ефективний протокол лікування і профілактики. Висновки. Авторами статті для запобігання виникнення прояву «синдрому імунної напруги» у пацієнтів з обтяженим психосоматичним статусом запропоновано алгоритм дії лікаря під час планування стоматологічних втручань та профілактичні заходи, які повинен виконувати пацієнт («Пам’ятка для пацієнта»).Item Xenodermal grafts saturated with silver nanoparticles in preparation for plastic closure of postoperative wounds in patients with necrotizing fasciitis(Sumy State University, 2025) Stoianovskyi, I.; Khimich, S.; Tuzyuk, N.Вступ. Некротизуючий фасциїт (НФ) – важка інфекція, яка супроводжується значними втратами тканин та високим ризиком інфікування ранових поверхонь. Стандартні ксенодермоімплантати, що використовуються для тимчасового закриття післяопераційних дефектів, часто ускладнюються повторною бактеріальною колонізацією. Мета роботи – оцінити ефективність застосування ліофілізованих ксенодермоімплантатів, насичених наночастинками срібла, для покращення підготовки післяопераційних ран до аутодермопластики у пацієнтів із НФ. Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь 20 пацієнтів з ранами після санації НФ. Пацієнтів розподілили на дві групи: основна група отримувала ліофілізовані ксенодермоімплантати з наночастинками срібла, контрольна – стандартні ксенодермоімплантати. Оцінювали швидкість формування грануляцій, придатних для аутодермопластики, частоту вторинних інфекцій і тривалість адгезії імплантата до рани. Результати. Середній час формування грануляційної тканини, придатної для пластики, у дослідній групі становив 9,2 ± 0,7 доби, тоді як у контрольній – 14,5 ± 1,1 доби (p<0,05). Вторинних інфекцій у дослідній групі не спостерігали, в контрольній групі – 3 випадки. Тривалість адгезії ксенодермоімплантатів була значно вищою у дослідній групі (4,5±0,4 доби проти 2,8±0,25 доби, p<0,05). Висновки. Використання ксенодермоімплантатів, насичених наночастинками срібла, сприяє швидшому формуванню грануляційної тканини, знижує ризик бактеріальних ускладнень та покращує результати підготовки післяопераційних ран до пластичного закриття.Item Prognostic significance of CT-planimetric characteristics of the pancreas in the development of pancreatic fistula after pancreatoduodenectomy(Sumy State University, 2025) Usenko, O.; Symonov, O.; Pavliuk, R.; Vasyliuk, S.; Tkachuk, O.Метою дослідження було вивчення прогностичного значення планіметричних характеристик підшлункової залози, визначених за допомогою комп'ютерної томографії (КТ), таких як щільність паренхіми та співвідношення діаметра протоки до товщини паренхіми (співвідношення D/P), у розвитку клінічно значущої післяопераційної панкреатичної фістули (POPF) після панкреатодуоденектомії (ПД). Матеріали і методи. Це проспективне дослідження включало 234 пацієнтів, які пройшли ПД в період з січня 2022 року по листопад 2023 року в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова. Основні показання до операції включали рак підшлункової залози (n=119; 50,9%), дистальний холангіокарциному (n=30; 12,8%), рак ампули Фатера (n=26; 11,1%), внутрішньопротокову папілярну муцинозну неоплазію (n=17; 7,3%), рак дванадцятипалої кишки (n=12; 5,1%) та хронічний панкреатит (n=30; 12,8%). Передопераційні КТ-зображення в аксіальній площині на рівні передбачуваної лінії резекції вище верхньої брижової вени використовувалися для вимірювання щільності паренхіми підшлункової залози в одиницях Хаунсфілда (HU). Співвідношення D/P визначали шляхом вимірювання максимального діаметра головної протоки підшлункової залози та товщини підшлункової залози у двох перпендикулярних напрямках: вентродорсальному та краніокаудальному. Товщину паренхіми визначали як відстань від зовнішнього краю залози до стінки протоки. POPF визначали відповідно до критеріїв ISGPS. Прогностичне значення КТ-критеріїв оцінювали за допомогою логістичної регресії та ROC-аналізу. Результати. Частота клінічно значущої POPF (ступінь B/C) становила 18,8% (n=44). Медіана щільності паренхіми була значно нижчою в групі POPF у порівнянні з групою без POPF (22 проти 39,65 HU, p<0,001). Медіанні співвідношення D/P також були нижчими в групі POPF у вентродорсальній (0,14 проти 0,33, p<0,001) та краніокаудальній площинах (0,12 проти 0,255, p<0,001). Мультифакторна модель, яка включала щільність паренхіми та співвідношення D/P, мала найвищу прогностичну точність (AUC 0,92; 95% CI 0,87–0,96). Порогові значення щільності ≤26,6 HU та співвідношення D/P ≤0,2 забезпечували чутливість 81,8%, специфічність 91,7%, позитивну прогностичну цінність 62,5% і негативну прогностичну цінність 98,2% для POPF. Виявлено помірну позитивну кореляцію між щільністю паренхіми та співвідношенням D/P (r=0,29, p<0,001). Збільшення співвідношення D/P на 0,1 у вентродорсальній і краніокаудальній площинах було пов'язане зі зниженням ймовірності POPF на 86,4% (OR 0,136; 95% CI 0,058-0,318; p<0,001) і 72,6% (OR 0,274; 95% CI 0,117-0,639; p=0,003) відповідно. Висновки. Низька щільність паренхіми підшлункової залози (≤26,6 HU) та співвідношення D/P ≤0,2, визначені за допомогою КТ-планіметрії площини резекції, є незалежними предикторами клінічно значущої POPF після ПД. Прогностична модель, заснована на цих критеріях, дозволяє точно стратифікувати ризик виникнення POPF до операції. Виявлений зв'язок між щільністю паренхіми та співвідношенням D/P свідчить про загальні патофізіологічні механізми, що впливають на цілісність панкреатоеюностомії. Результати дослідження відкривають перспективи для впровадження персоналізованих профілактичних стратегій при ПД на основі передопераційної КТ-планіметрії.Item Facial fat grafting in the correction of age changes(Sumy State University, 2025) Aleksandruk, O.; Labiak, I.; Hutsuliak, A.; Prudnikov, O.; Atamaniuk, V.Вступ. Трансплантація автологічного жиру (ліпофілінг) представляє особливий інтерес як метод корекції вікових змін обличчя, завдяки низці унікальних властивостей. По-перше, використання власної жирової тканини забезпечує максимальну біосумісність та мінімізує ризик алергічних реакцій. По-друге, жирова тканина містить значну кількість стовбурових клітин (Adipose-derived stem cells (ADSC)), які володіють регенеративним потенціалом, здатні стимулювати ангіогенез, синтез колагену та покращувати якість шкіри через паракринні механізми. Мета. Вивчення ефективності трансплантації автологічного жиру (ліпофілінгу) в корекції вікових змін обличчя і шиї. Методи. В дослідження було включено 50 жінок з інволютивними змінами обличчя і шиї. Донорською зоною була внутрішня поверхня стегон пацієнток. Ефективність процедури оцінювали за допомогою ультразвукового вимірювання товщини шкіри і підшкірного жиру у зоні вилиці та верхньої третини щоки під час трьох візитів: візит 1 – до процедури, візит 2 – через 3 місяці після процедури, візит 3 – через 6 місяців після процедури. Результати. Ми встановили, що через 3 місяці після процедури відмічалося потовщення шкіри виличної зони – з 1,73±0,16 мм до 2,08±0,35 мм (>0,05). Через 6 місяців відмічалося невірогідне (>0,05) зменшення цього показника, однак він залишався вищий, ніж показник візиту 1 (1,90±0,38). Аналогічну динаміку ми спостерігали при аналізі товщини шкіри верхньої частини щік. Товщина жирових подушок вилиць була вірогідно вищою на візиті 2 (9,72±1,02 мм) і візиті 3 (9,85±1,16), у порівнянні з візитом 1 (5,02±0,78 мм). Естетичний ефект трасплантації автологічного жиру зберігався впродовж 6 місяців, що можна було розцінити, як відмінний результат. Подібний результат ми відмічали і при аналізі товщини жирових подушок щоки. Висновки. Метод трансплантації автологічного жиру є ефективним способом корекції інволютивних змін обличчя у жінок середнього віку, що підтверджується 6-місячними результатами спостереження за групою з 50 пацієнток. Успішність процедури значною мірою залежить від технічних аспектів її виконання, включаючи атравматичність забору жирової тканини, правильність її обробки та техніку введення.Item The potential impact of vitamin D on the reduction of C-reactive protein (CRP) levels in patients infected with COVID-19(Sumy State University, 2025) Hallab, N.S.; Mohammed, R.A.; Rasheed, I.A.A.M.; AL-Rubaii, B.A.L.Introduction. Vitamin D reduces illness-related inflammation and boosts the immune system. COVID-19 has aroused debate and requires substantial scientific research to produce an effective defence against distinct coronavirus strains. In COVID-19 patients, vitamin D and C-reactive protein levels were compared. Three months before the PCR test, vitamin D and C-reactive protein levels were assessed. These individuals' clinical results were also examined. Aim. Investigation of the ability of vitamin D to mitigate C-reactive protein levels in individuals with COVID-19. Materials and Methods. For the purpose of this cohort study, instances of COVID-19 were analyzed and differentiated into four distinct groups according to the levels of vitamin D that they possessed. Groups I through IV were classified according to the following parameters: concentration of 0–10 ng/ml, 10–20 ng/ml, 20–30 ng/ml, and greater than 30 ng/ml. These values served as the basis for the categorization of the samples. In order to determine the levels of vitamin D and C-reactive protein, the study used a method that had been clinically verified and was also automated. Results. The prevalence of COVID-19 was highest in the vitamin D-deficient group. Higher vitamin D levels were associated with reduced COVID-19 severity, a positive correlation with lymphocyte proportion, and a negative correlation with white blood cells and CRP. Conclusion. Vitamin D levels are inversely correlated with CRP levels and disease severity in COVID-19 patients. Vitamin D may serve as a potential biomarker for monitoring COVID-19 progression and warrants further investigation for its therapeutic implications.Item Correlation between Asprosin and Spexin levels in Iraqi children with growth hormone deficiency(Sumy State University, 2025) Jawad, G.S.; Ghannawi, L.A.; Hamad, A.L.; Gharab, K.; Abdullah, W.H.Introduction: Growth hormone deficiency (GHD) is an endocrine disorder that causes a reduction in the synthesis of growth hormone (GH) in children, leading to short stature and delayed puberty. Insulin-like growth factor-I (IGF-1) plays a critical role in the growth-promoting effect of GH. IGF-1 levels provide information about the body’s natural release of GH. Asprosin (ASP) is a modernly recognized adipokine produced from adipose tissue linked to metabolic disorders like obesity and diabetes. Spexin (SPX) is a newly discovered adipokine implicated in various homeostatic functions, including metabolism, endocrine processes, and GH production. This study suggests a special relationship between GH, ASP, and SPX in GHD children. Methods: investigates the potential correlation between ASP and SPX in 90 children, 40 with GHD, and 50 healthy controls. Levels of growth hormone, insulin-like growth factor-1, and vitamin D3 were measured in both groups. SPX and ASP levels were measured by using enzyme-linked immunoassay. Results: biochemical parameters between the patient and control group showed significant differences in Hb, Vit.D3, ASP, SPX, and GH p< 0.050, In the correlation study, GH showed a significant negative correlation with ASP, SPX, and Hb (p=0.015, p=0.000 and p=0.024 respectively), but show a positive correlation with D3. Conclusion: ASP could be one of the underlying factors contributing to GHD through influencing metabolic processes linked to GH regulation. Also, differences in SPX levels may play a role in the etiology of GHD, as SPX is proven to be expressed in all endocrine glands.Item Comparative characteristics of clinical and laboratory markers of nutrition in premature children taking into account gestational age at birth(Sumy State University, 2025) Godovanets, О.; Nechytaylo, Yu.Вступ. Сучасні дані наукової літератури свідчать за необхідність створення єдиних рекомендацій для діагностики порушень харчової толерантності у передчасно народжених дітей. Відомо, що клінічні прояви дисфункції системи травлення у постнатальному періоді є причиною розвитку у подальшому стійких функціональних гастроінтестинальних розладів, погіршуючи якість життя пацієнтів. Узагальнення рекомендацій надання медичної допомоги новонародженим за наявності харчової інтолерантності при перинатальній патології є важливим напрямком наукових досліджень на етапі сьогодення. Мета: Визначити основні клініко-лабораторні критерії харчової інтолерантності у передчасно народжених дітей на основі показників копрофільтрату з урахуванням гестаційного віку і тяжкості стану при народженні. Матеріали і методи. Проведено порівняльний аналіз клініко-лабораторних критеріїв порушень харчової толерантності при перинатальній патології у передчасно народжених дітей різного гестаційного віку. Перелік лабораторних показників копрофільтрату включав: рівень фекального кальпротектину, альбуміну, α-1-антитрипсину, фекальної еластази-1 та PMN-еластази. Результати. Клінічними ознаками порушень харчової толерантності у передчасно народжених дітей є наявність залишкового об’єму харчування > 50%, зригування та/або збільшені розміри печінки або гепатолієнальний синдром, метеоризм кишківника, домішки крові у випорожненнях, ахолічні випорожнення та ознаки ендотоксикозу. Лабораторними маркерами гастроінтестинальних порушень за дослідженнями показників копрофільтрату є: підвищення рівня фекального кальпротектину, альбуміну, α-1-антитрипсину, фекальної еластази – 1 та зниження показника PMN-еластази. Висновки. Результати досліджень свідчать, що основним механізмом патогенезу при порушеннях харчової толерантності у новонароджених за умов гіпоксії при перинатальній патології є запалення слизової оболонки кишківника, що супроводжується зниженням місцевого імунітету, порушенням ферментативної активності та підвищенням проникливості слизової оболонки кишківника.Item Особистісна та ситуативна тривожність, вегетативний статус і функціональні можливості підлітків з гастроезофагальною рефлюксною хворобою(Сумський державний університет, 2025) Бекетова, Г.В.; Мощич, О.О.; Маліновська, Д.О.; Бекетова, Н.В.; Мощич, О.П.В статті наведені власні дані дослідження, що стосуються вивчення психо-вегетативних особливостей та функціональних можливостей підлітків з гастроезофагальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), включаючи пацієнтів з ожирінням. Мета дослідження – визначення рівнів особистісної та ситуативної тривожності, вегетативного статусу та функціональних можливостей у підлітків з ГЕРХ для обґрунтування необхідності диференційованої психо-вегетативної корекції у комплексному лікуванні захворювання. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 35 здорових підлітків (І група контролю) та 81 дитину у віці 15–17 років з ГЕРХ (ІІ основна група), з них 47 пацієнтів з її неерозивною формою (ІІн підгрупа) та 34 – з рефлюкс-езофагітом (ІІе підгрупа), серед яких були 9 дівчат з надмірною масою тіла (НМТ) та ожирінням. Рівні особистісної (ОТ) та ситуативної тривожності (СТ) визначали за опитувальником Спілбергера-Ханіна, вегетативний статус і функціональні можливості – з використанням авторської комп'ютерної програми (патент України на корисну модель No143026 від 10.07.20). Статистична обробка отриманих результатів здійснювалась з використанням загально прийнятих методів медичної статистики. Результати дослідження. У 61,7% підлітків з неерозивною ГЕРХ та 64,7% з ерозивним рефлюкс-езофагітом виявлена симпатикотонія і незадовільні функціональні можливості (83,0% і 97,0%) за відсутності гендерної різниці та незалежно від наявності НМТ й ожиріння. В ІІн групі спостерігався переважно середній рівень ОТ (63,8%) та СТ (53,2%) без достовірної гендерної різниці. При ерозивному езофагіті у більшості хворих виявлений високий рівень як ОТ (70,6%), так і СТ (55,9%) з переважанням дівчат (81,3% і 75,0% проти 61,1% і 38,9% у хлопців). Найбільш виразні психологічні порушення виявлені у дівчат-підлітків з ерозивним езофагітом та НМТ й ожирінням – високий рівень ОТ (100,0%) та СТ (88,9%) на фоні симпатикотонії та незадовільних функціональних можливостей. Висновок. Більшість підлітків з ГЕРХ і, особливо, дівчата з НМТ та ожирінням, мають психологічні та вегетативні розлади і незадовільні функціональні можливості, що можуть бути як фоном для формування захворювання, так і його наслідком та потребують раннього виявлення і вчасної терапії з психологічним супроводом для покращення якості життя та попередження формування тяжких ускладнень.Item Факторний аналіз індивідуально-типологічних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей 5-7 років(Сумський державний університет, 2025) Колесник, Анна Сергіївна; Kolesnyk, Anna Serhiivna; Бріжата, Ірина Анатоліївна; Brizhata, Iryna Anatoliivna; Тонкопей, Ю.; Ситник, Ольга Андріївна; Sytnyk, Olha Andriivna; Войтенко, Валентина Леонідівна; Voitenko, Valentyna LeonidivnaМета: провести факторний аналіз нейродинамічних, сенсомоторних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Характерною особливістю вікового періоду дошкільного та молодшого шкільного віку визначене інтенсивне формування психофізіологічних функцій, особливо пам’яті та уваги. Динаміка зміни вказаних функцій буде залежати від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи. Отже, розвиток сенсомоторних та нейродинамічних властивостей відображає процес біологічного формування еволюційного становлення когнітивних функцій, на які впливають ряд різноманітних факторів екзогенного та ендогенного походження, таких як навчання, виховання тощо. Зважаючи на вагомість впливу нейрофізіологічних механізмів і їх зв’язку з процесами формування індивідуально-типологічних властивостей, було встановлено низку закономірностей особливостей розвитку психофізіологічних функцій дітей 5-7 років. Матеріал і методи. Взяли участь у дослідженні 108 дітей: 36 – п’ятирічного віку, 34 – шестирічного та 38 – семирічного віку. Обстеження проводилося відповідно до вимог Гельсінської декларації WMA та за згодою батьків. У план дослідження включено визначення нейродинамічних та сенсомоторних властивостей нервової системи на приладі «Діагност-1М», За допомогою інструментальної методики «Фазаграф» досліджувався регуляторний вплив вегетативної нервової системи на серцевий ритм. Метод включав збір та аналіз електричних потенціалів, а також спектральних характеристик регуляторних функцій, що дозволяє отримувати вагомі статистичні показники серцевого ритму. Це дає змогу оцінити взаємодію між АНС і серцевою діяльністю, а також виявити особливості функціонування нервової системи у дітей. Зважаючи на етапність дослідження та неоднорідність змінних, математична обробка даних була багаторівневою. Це пояснюється тим, що більшість даних через значну асиметрію та малий ступінь дискретизації не відповідала умовам закону нормального розподілу. Використання багаторівневої обробки дозволило більш точно оцінити результати та врахувати всі специфічні особливості даних. Для дослідження функцій уваги використовували загальноприйняту методику «Коректурна проба» в модифікації, що дозволяє оцінити рівень концентрації, розумової продуктивності, точності виконання завдання та об’єму уваги у дітей. Дослідження довільної зорової та слухової пам'яті визначали за загальноприйнятими методиками, які дозволяють визначити максимальний обсяг символів. Для цього використовували 10 картинок та 10 слів, що забезпечує комплексну оцінку пам'яті у дітей. Ці методики дозволяють виявити здібності до запам'ятовування та відтворення інформації в різних формах. Результати. Встановлено, що для дітей 5-річного віку основним фактором впливу є показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) та їх статистичні показники, тоді як додатковим фактором виступає проста зорово-моторна реакція вибору. При аналізі 6-річних обстежуваних картина була схожа на 5-річних, але фактори впливу нейродинамічних показників не були виявлені в жодній групі компонентів. Таким чином, факторний аналіз у 6-річних дітей підтверджує стабільну роль показників серцево-судинної системи в забезпеченні розумової діяльності. Виділення головних компонентів у дітей 7-річного мало деякі відмінності порівняно з дітьми молодшого віку. Важливо зазначити, що в цій групі значущим став показник короткочасної зорової пам'яті. Таким чином, у дітей 7-річного віку, крім показників серцево-судинної системи, починають проявлятися й показники психофізіологічних функцій. Висновки. Дослідження психофізіологічних функцій дітей віком 5-7 років виявило важливі закономірності, що підкреслюють значення серцевої діяльності як основного фактора, який забезпечує розумову активність. Особливо важливим показником виявилася частота серцевих скорочень (ЧСС), яка дозволяє оцінювати ступінь навантаження під час виконання інтелектуальних завдань. Результати свідчать про залежність розвитку психофізіологічних функцій від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи та впливу навчального середовища. Це відкриває нові можливості для оптимізації навчальних процесів та індивідуалізації підходів до виховання і навчання дітей, що робить дане дослідження актуальним для педагогічних працівник, психологів, науковців і т. п.Item Efficacy of physiotherapy interventions on immune modulation in children with cerebral palsy: a focus on inflammatory marker reduction(Sumy State University, 2025) Шарова, Олександра Володимирівна; Sharova, Oleksandra Volodymyrivna; Сміян, Олександр Іванович; Smiian, Oleksandr IvanovychВступ. Діти з церебральним паралічем отримують користь від широкого спектра реабілітаційних методик. Однак вплив цих методик на патофізіологічні процеси організму залишається недостатньо вивченим. Глибше розуміння цих процесів сприятиме розробці персоналізованих рекомендацій для пацієнтів і забезпечить більш цілеспрямовану реабілітацію. Мета. Це дослідження має на меті оцінити вплив 30-денної реабілітаційної програми на профіль цитокінів у сироватці дітей з церебральним паралічем шляхом ідентифікації незалежних від церебрального паралічу біомаркерів, оцінки змін, викликаних реабілітацією, та аналізу їх ролі в запальних і імунних процесах. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 15 здорових дітей (6,42 ± 2,76 років) та 14 дітей з церебральним паралічем (5,10± 2,45 років). Реабілітаційна програма для дітей з церебральним паралічем передбачала п’ять занять на тиждень (субота та неділя – вихідні) протягом 6 тижнів (загалом 42 дні), що становило 30 реабілітаційних днів. Сироватковий протеом аналізували за допомогою набору Proteome Profiler XL Human Cytokine Array Kit. Визначали відносні рівні 105 цитокінів, хемокінів та факторів росту. Спочатку зразки сироватки 14 дітей з церебральним паралічем порівнювали із зразками 15 здорових дітей. Далі проводили аналіз маркерів, рівень яких не відрізнявся від рівня у здорових дітей, до і після 30-денної реабілітації. Результати. Порівняно з 15 здоровими дітьми відповідного віку, 14 дітей з церебральним паралічем мали відносно однаковий рівень 97 маркерів у сироватці. П’ять із 97 маркерів продемонстрували зниження рівня після 30-денної реабілітації. Висновки. Дослідження сироваткового протеому дітей з церебральним паралічем показало тенденцію до зниження рівня запальних маркерів, таких як компонент комплементу C5/C5a, VCAM-1, PECAM-1, IL-8 і адипонектин, після 30-денної реабілітації.