Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
9 results
Search Results
Item Determination of certain integral parameters associated with arterial hypertension in obese children(Sumy State University, 2025) Lezhenko, H.; Pashkova, O.; Samoylyk, K.Мета роботи – стратифікація інтегральних показників, що визначають ризик розвитку артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння. Матеріали і методи. Групу спостереження склали 139 дітей, хворих на ожиріння, віком 11–17 років, які були розподілені на дві підгрупи в залежності від рівня артеріального тиску (АТ). До першої підгрупи увійшло 50 (36 %) підлітків з ожирінням та артеріальною гіпертензією. Другу підгрупу склали 89 (64 %) дітей з нормативними показниками АТ. Групу порівняння склали 36 умовно здорових дітей, репрезентативних за віком та статтю. Для виявлення як щонайменшої кількості прихованих загальних факторів, що найбільш впливають на розвиток артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, застосовувався факторний аналіз методом головних компонент з подальшою ортогональною VARIMAX-ротацією факторних осей. Значущі фактори в моделі досліджували за допомогою критерію «кам’янистого осипу» та критерію Кайзера з подальшим визначенням показників з високим факторним навантаженням на комплекс (понад 0,6). Результати. За допомогою факторного аналізу було виділено 4 значущі фактори, дисперсія яких визначала 79,23% від вкладу усіх факторів: 1) фактор порушення вуглеводного обміну, який включав вміст глюкози натще серце, індекс чутливості до інсуліну QUІCKI, індекс інсулінорезистентності HOMA; 2) біологічний фактор (стать і вік дитини); 3) фактор вегетативної регуляції (циркадний індекс ритму серця); 4) метаболічний фактор, в склад якого увійшли індекс маси тіла, показник співвідношення обводу талії до росту дитини та вміст кортизолу в сироватці крові. Доведено, що провідним фактором, що сприяє розвитку та прогресуванню артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, виступає гіперінсулінемія та резистентність до інсуліну. Висновки. Отримана факторна модель дозволить оптимізувати підходи до профілактики розвитку та прогресування артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, шляхом виділення групи ризику з розвитку артеріальної гіпертензії з урахуванням виділених факторів.Item Alpha-adducin 1 (ADD1) gene, clinical-demographic and metabolic predictors of arterial hypertension and chronic kidney disease in Western Ukraine population(Sumy State University, 2024) Sydorchuk, L.; Lytvyn, B.Актуальність. Хронічна хвороба нирок (ХХН) є глобальною проблемою громадської охорони здоров’я, яка охоплює близько 10% населення планети. На сьогодні, недостатньо дослідженою є генетична схильність до розвитку ХХН у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Тому пошук ранніх предикторів ХХН за АГ є актуальним завданням сучасної медицини. Мета роботи: дослідити ризик есенційної артеріальної гіпертензії (ЕАГ) і ХХН у популяції мешканців західної України (Буковина) з урахуванням окремих демографічних, клінічних та антропометричних параметрів, статі та гена альфа-аддуцину 1 (ADD1; rs4961). Матеріалиі методи. У дослідженні прийняло участь 100 хворих на ЕАГ і 60 практично здорових групи контролю, яким виконали комплекс клінічно-лабораторних обстежень. Серед чинників ризику досліджували обтяжений анамнез за серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), наявність цукрового діабету 2 типу (ЦД2), обвід талії (ОТ), обвід стегон (ОТ), співвідношення ОТ/ОС, індекс маси тіла (ІМТ) у чоловіків (Ч) і жінок (Ж). ХХН встановлювали за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою CKD-EPI з урахуванням рівнів креатиніну (кр) і цистатину-С (цис) крові (KDIGO, 2024). Ген ADD1 (rs4961) вивчали методом ПЛР в режимі реального часу. Результати. Ризик ЕАГ зростає за обтяженої спадковості за ССЗ – у 4 рази (95% CI:1,15–13,88; р=0,027), у курців носіїв GG-генотипу гена ADD1 (rs4961) – у понад 8,5 разів (OR=8,67; 95% CI:1,04–72,32; р=0,02), за гіперцистатинемії-С (≥1,1мг/л) у носіїв T-алеля гена ADD1 (rs4961) – майже у 2,5 рази, але вірогідно тільки у жінок – у 4,67 разу (OR95% CI:1,19–18,33; p=0,033). GG-генотип гена ADD1 підвищує ризик ХХН (за ШКФцис) у хворих на ЕАГ чоловіків у 2,67 разу (OR95% CI:1,0–7,34; р=0,047). Ризик ЕАГ підвищується незалежно від поліморфних варіантів гена ADD1(rs4961) (дещо сильніше у осіб із мутаційним Т-алелем) за ожиріння у 3,37 і 12 разів (95% CI:1,23–9,24; р=0,014 і 95% CI:2,24–64,29; р=0,001), за збільшення ОТ (Ж >88 см, Ч >102 см) – у 4,14 і 45 разів (95% CI:1,49–11,48; р=0,006 і 95% CI:7,34–275,8; р<0,001), за зростання ІМТ ≥25,0 кг/м² і ОТ/ОС >0,85 уо, але тільки у жінок – у 5,78–9,90 і 30,33–60,67 разу (95% CI:1,12–56,96; р≤0,029–0,008 і 95% CI:5,58–659,3; р<0,001) відповідно. Висновки. Ризик ЕАГ у популяції західної України зростає за обтяженої ССЗ спадковості, куріння, гіперцистатинемії-С у носіїв T-алеля гена ADD1 (rs4961), за збільшення ІМТ, ОТ та ОТ/ОС.GG-генотип гена ADD1 підвищує ризик ХХН у хворих на ЕАГ чоловіків.Item Influence of prediabetes on cardiovascular remodeling indicators in hypertensive patients with obesity(Sumy State University, 2024) Псарьова, Валентина Григорівна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.M.; Gogunska, I.V.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Kochuiev, G.I.; Черкашина, А.Л.; Ivanova, D.O.Мета роботи – оцінити вплив предіабету на показники серцево-судинного ремоделювання у хворих на артеріальну гіпертензію з ожирінням. Матеріали і методи: Клінічні, анамнестичні, антропометричні, біохімічні та інструментальні методи використовували для обстеження 200 хворих на артеріальну гіпертензію ІІ стадії 2 ступеня з ожирінням І-ІІ ступеня, із яких 60 пацієнтів мали порушення вуглеводного обміну. Для визначення ступеня порушень вуглеводного обміну оцінювали глікемію натще, порушення толерантності до глюкози, глікозильований гемоглобін, проводили глюкозотолерантний тест. Порушену глікемію натще встановлювали при значеннях концентрації глюкози в венозній плазмі ≥ 6,1 і < 7,0 ммоль/л, в цільній капілярній крові ≥ 5,6 и < 6,1 ммоль/л та показнику глюкози < 7,8 ммоль/л як в цільній капілярній крові так і в венозній плазмі при проведенні перорального глюкозотолерантного тесту. Порушення толерантності до глюкози діагностували за показниками концентрації глюкози натще < 6,1 ммоль/л в цільній капілярній крові й < 7,0 ммоль/л в венозній плазмі та ≥ 7,8 < 11,1 ммоль/л як в цільній капілярній крові так і в венозній плазмі за даними перорального глюкозотолерантного тесту. Інсулінорезистентність визначали за індексом НОМА. Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою пакета статистичного програмного забезпечення “SPSS 17” (IBM), Microsoft Office Exel-2003. Дані представлені як середні значення ± стандартне відхилення. Значимість встановлена на рівні p<0,05 у всіх випадках. Результати дослідження. За наявності предіабету у гіпертензивних пацієнтів з ожирінням зафіксовано достовірно більші значення товщини інтима-медіа загальної сонної артерії та сонно артерії на рівні біфуркації (р = 0,027 і р = 0,012 відповідно), а також достовірно більшу швидкість пульсової хвилі в сонній артерії (р = 0,022). Результати оцінювання кардіального ремоделювання продемонстрували, що пацієнти з предіабетом мали достовірно більші розміри лівого шлуночка, лівого передсердя, товщину стінок та індекс маси міокарда лівого шлуночка за відсутності відмінностей щодо значення фракції викиду, порівняно з пацієнтами без предіабету. Наявність предіабету характеризувалася зниженням швидкості раннього наповнення лівого шлуночка (р = 0,000) і співвідношення швидкостей раннього та пізнього наповнення (р = 0,000) за відсутності достовірних відмінностей щодо рівнів інтегрального показника діастолічної функції: співвідношення максимальної швидкості раннього діастолічного потоку до максимальної швидкості раннього наповнення лівого шлуночка (Е/е ́). Висновки. Порушення вуглеводного обміну на етапі предіабету у гіпертензивних пацієнтів з ожирінням сприяють прогресуванню судинного ремоделювання та асоціюються з вираженістю гіпертрофічних змін лівого шлуночка. Оцінювання показників серцево-судинного ремоделювання залежно від варіанта предіабету (гіперглікемія натще і порушення толерантності до глюкози) не продемонструвало достовірних відмінностей за жодним із показників.Item The dependence of changes in laboratory indicators on accompanying pathology in patients with viral hepatitis C(Sumy State University, 2024) Sumtsova, K.; Berezhok, V.; Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychМета: встановити залежність змін гематологічних, біохімічних показників та індексів неспецифічної реактивності, запалення, ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) від супровідної патології. Матеріали та методи: гематологічні, біохімічні, неспецифічні імунологічні зміни було проаналізовано у 20 хворих на ХВГС без патологій з боку серцево-судинної системи, у 20 пацієнтів з ХВГС з супутньою ішемічною хворобою серця, у 20 осіб з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією та 40 здорових осіб. Статистичний аналіз проводився у програмах IBM SPSS Statistics та Microsoft Office Excel 2016 з розрахунком непараметричних критеріїв. Результати: серед хворих переважали чоловіки з мінімальною активністю ХВГС. Більшістю пацієнтів без супутніх патологій були молоді особи, а з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця – похилого віку. У хворих на вірусний гепатит С осіб, що мають супутню серцево-судинну патологію (ішемічна хвороба серця та артеріальна гіпертензія) спостерігали: зниження вмісту тромбоцитів, еритроцитів; підвищення кількості паличкоядерних нейтрофілів, ШОЕ, коефіцієнт де Рітіса; збільшення інтегрального показника тяжкості, індексів неспецифічної імунореактивності (КР, ІІР, ІСЛМ, Ілімф) та ендогенної інтоксикації (ГПІ та ПІ). Також у даних хворих були знижені рівні тромбоцитів та лімфоцитів на тлі підвищеного рівня ПІ у порівнянні з пацієнтами, у яких був вірусний гепатит С лише з артеріальною гіпертензією. Висновки: у хворих на хронічний вірусний гепатит С, які мають артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця, спостерігається зниження вмісту в крові тромбоцитів, еритроцитів та збільшення паличкоядерних нейтрофілів, ШОЕ, коефіцієнта де Рітіса, інтегральних показників тяжкості, індексів неспецифічної імунореактивності та ендогенної інтоксикації у порівнянні з хворими без ішемічної хвороби серця та пацієнтів лише з ХВГС.Item The role of physical activity in the treatment of patients with arterial hypertension and obesity(Sumy State University, 2023) Псарьова, Валентина Григорівна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.; Komissarova, O.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Kochuiev, G.; Kushnir, V.; Cherkashyna, A.Мета роботи – оцінити вплив фізичної активності на динаміку нейрогуморальних та кардіогемодинамічних показників у хворих на артеріальну гіпертензію із супутнім ожирінням в умовах різних схем фармакотерапії. Матеріали і методи: Клініко-анамнестичні, антропометричні, біохімічні, автоматизовані методи імунологічного аналізу, спектрофотометричні, інструментальні, методи використали для обстеження 200 хворих на АГ ІІ стадії2 ступеня з ожирінням І-ІІ ступеня. Відповідно до мети дослідження пацієнти були додатково обстежені через 6 місяців після призначеного лікування. В якості немедикаментозного лікування хворим призначали дієтотерапію спрямовану на корекцію маси тіла та рекомендували збільшення фізичної активності переважно за рахунок ходіння швидким або помірно швидким темпом не менше ніж 45 хвилин за добу. Згідно з Європейськими рекомендаціями 2018 року медикаментозне лікування розпочинали з призначення подвійної антигіпертензивної терапії, що включала комбінацію периндоприлу та амлодипіну. Пацієнти, які досягли цільових показників артеріального тиску через 3 місяці лікування, продовжували отримувати призначену терапію. Решті додатково призначався третій антигіпертензивний препарат – індапамід. Крім оцінювання досягнення цільових рівнів артеріального тиску через 6 місяців і на проміжних етапах дослідження оцінювали дотримання пацієнтами рекомендацій щодо розширення фізичної активності, відповідно до цього пацієнтів поділяли на групи з достатньою та зниженою фізичною активністю. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою пакета статистичного програмного забезпечення “SPSS 17” (IBM), Microsoft Office Exel-2003. Дані представлені як середні значення ± стандартне відхилення. Значимість встановлена на рівні p<0,05 у всіх випадках. Результати дослідження. Пацієнти, які досягли цільових показників артеріального тиску на подвійній антигіпертензивній та мали достатню фізичну активність, через 6 місяців лікування відрізнялися від пацієнтів із низьким рівнем фізичної активності достовірно нижчими показниками швидкості пульсової хвилі в сонній артерії та черевній аорті йдостовірно вищим ступенем ендотелійзалежної вазодилатації, меншими показниками кінцеводіасдолічного та кінцевосистолічного діаметра лівого шлуночка, маси міокарда лівого шлуночка, нижчим співвідношенням Е/е ́ та мали кращу динаміку метаболічних іпрозапальних показників, більший показник антиоксидантного захисту. Пацієнти, які досягали цільових показників артеріального тиску на потрійній антигіпертензивній терапії та мали достатню фізичну активність, через 6 місяців достовірно відрізнялися від пацієнтів із низькою фізичною активністю більшим зниженням швидкості пульсової хвилі в сонній артерії, підвищенням ступеня ендотелійзалежної вазодилатації, нижчими показниками вуглеводного обміну, прозапальної та прооксидантної активності, лептину та більшим підвищенням адипонектину.Item 10-year risk estimation of atherosclerotic cardiovascular disease in hypertensive patients(Sumy State University, 2021) Чернацька, Ольга Миколаївна; Чернацкая, Ольга Николаевна; Chernatska, Olha Mykolaivna; Sibongumusa, X.Актуальність. Артеріальна гіпертензія є найбільш поширеною причиною виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання, що є частою причиною смертності для багатьох пацієнтів. Саме тому оцінка 10-річного ризику виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання у хворих на артеріальну гіпертензію є надзвичайно важливою. Мета – визначення 10-річного абсолютного ризику виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання у пацієнтів із артеріальною гіпертензією для розгляду подальшої тактики ведення та необхідності корекції лікування. Матеріали та методи. Було обстежено 61 пацієнта із артеріальною гіпертензією 1-го та 2-го ступенів, більшість із яких були жінки (70 %). Вік хворих склав 56,84 ± 8,1 роки. Середній вміст загального холестерину був (4,32 ± 1,0) ммоль/л, холестерину ліпопротеїдів високої та низької щільності – (1,35 ± 0,2) ммоль/л та (2,44 ± 0,7) ммоль/л відповідно. Дані було проаналізовано із використанням Microsoft Excel. Ризик було визначено за допомогою онлайн-калькулятора «ASCVD Risk Estimator Plus» із зазначенням віку, статі, расової приналежності, систолічного та діастолічного артеріального тиску, вмісту загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої та низької щільності, наявності цукрового діабету, статусу курця, прийому антигіпертензивних препаратів, статинів, аспірину. Категорії ризику: низький (< 5 %), граничний (5 % – 7,5%), проміжний (7,5 % – 20 %) та високий (≥ 20 %). Результати. Для пʼяти хворих не вдалося визначити даний ризик за допомогою онлайн-калькулятора, що обумовлено занадто низькими значеннями загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності. Низький 10-річний абсолютний ризик виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання було констатовано у 30 (53,6 %), граничний – 2 (3,6 %), проміжний – 11 (19,6 %), високий – 13 (23,2 %). Висновки. Hизький 10-річний абсолютний ризик виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання було визначено у більше ніж половини (53,6 %), високий – у чверті (23,2 %), проміжний – у п’ятої частини (19,6 %) хворих на артеріальну гіпертензію. При виявленні граничного та проміжного ризику доцільно продовжити прийом середніх доз статинів; високого ризику – високих доз статинів та низьких доз аспірину у разі відсутності високого ризику кровотеч. При визначенні низького 10-річного абсолютного атеросклеротичного серцево-судинного ризику доцільно оцінити і загальний серцево-судинний ризик та, у випадку відсутності цільових значень холестерину ліпопротеїдів низької щільності, продовжити середньодозову статинотерапію з подальшою оцінкою її ефективності через 8 (± 4) тижні.Item Peculiarities of hemodynamic and metabolic indicators in patients with arterial hypertension and concomitant obesity depending on plasma renin activity(Sumy State University, 2021) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.M.; Kochuiev, G.I.Мета роботи полягала в оцінюванні впливу активності реніну плазми на стан гемодинамічних параметрів та метаболічних показників у хворих на артеріальну гіпертензією із супутнім ожирінням. Матеріали і методи: Обстежено 200 пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) та ожирінням (ОЖ) І–ІІ ступенів. Пацієнти були поділені на дві групи залежно від активності реніну плазми: до першої групи ввійшов 21 пацієнт з низькореніновою АГ (НРАГ), до другої – 179 пацієнтів з високореніновою АГ (ВРАГ). Антропометричні, біохімічні, автоматизовні методи імунного аналізу, спектрофотометричні, інструментальні та статистичні методи використовували при проведенні дослідження. Результати. Пацієнти з ВРАГ мали вищі рівні АТ (ДАТ, p = 0,004, САТ і середній АТ, p < 0,001 для обох показників), більші значення показників ТІМ ЗСА на рівні біфуркації (p = 0,003) і ШПХ ЗСА (p = 0,023), більші розміри лівого шлуночка та ММЛШ (р = 0,039) порівняно з пацієнтами із НРАГ. ВРАГ асоціювалася з більш вираженим дисбалансом системи оксидативного стресу – антиоксидантного захисту, вищими рівнями лептину, загального ХС і ХС ЛПНЩ. Пацієнти з ВРАГ мали достовірно вищі рівні інсуліну і більш виражену ІР за відсутності відмінностей щодо рівнів глікемії. Достовірно нижчий рівень сироваткового альдостерону за достовірно більш високого показника АРК установлено в пацієнтів із НРАГ порівняно із групою пацієнтів з ВРАГ. Висновки. Встановлено особливості серцево-судинного ремоделювання та нейрогуморального статусу залежно від фенотипу АГ у пацієнтів із супутнім ожирінням.Item Effects of type 2 diabetes mellitus on clinical and laboratory status of women with arterial hypertension, obesity, and left ventricular diastolic dysfunction(Sumy State University, 2019) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Ополонська, Наталія Олексіївна; Ополонская, Наталия Алексеевна; Opolonska, Nataliia Oleksiivna; Степанець, О.В.Дисфункція міокарда при цукровому діабеті (ЦД) може варіювати від субклінічних форм дисфункції лівого шлуночка до явної серцевої недостатності. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка (ДДЛШ) є однією з найбільш ранніх ознак ураження міокарда при ЦД та відіграє ключову роль у формуванні діабетичної кардіоміопатії.Item Hyperuricemia as a risk factor of arterial hypertension(Sumy State University, 2019) Коваленко, Євген Леонідович; Коваленко, Евгений Леонидович; Kovalenko, Yevhen Leonidovych; Мелеховець, Оксана Костянтинівна; Мелеховец, Оксана Константиновна; Melekhovets, Oksana Kostiantynivna; Орловський, Віктор Феліксович; Орловский, Виктор Феликсович; Orlovskyi, Viktor Feliksovych; Мелеховець, Юрій Володимирович; Мелеховец, Юрий Владимирович; Melekhovets, Yurii VolodymyrovychВступ. Серед населення Центральної і Східної Європи поширеність гіперурикеміі (ГУ) становить 28% у жінок і 23% у чоловіків. У 2018 року Європейська асоціація з вивчення АГ офіційно включила ГУ в число незалежних факторів ризику АГ. Мета - зіставлення літературних і власних даних, що відображають сучасні уявлення про роль гіперурикемії в прогресуванні артеріальної гіпертензії, і вивчення впливу гіперурикемії на ендотеліальну дисфункцію. Матеріали та методи. Було проаналізовано 382 особи для оцінки поширеності гіперурикемії в Сумській області. Для вивчення впливу гіперурикемії на ендотеліальну дисфункцію у нормотензивних пацієнтів були сформовані дві групи: 31 пацієнт з UA<400мкмоль/л (1-aгрупа) і 29 пацієнтів з UA>400 мкмоль/л (2-aгрупа). Групи були співставні за віком і статтю. Тест з реактивною гіперемією для оцінки ендотелій - залежної вазодилатації (ЕЗВД) проводили з використанням ультразвукової системи SonoScape S6. Збільшення діаметра плечової артерії менш ніж на 10% при проведенні тесту розглядалося як критерій ендотеліальної дисфункції. Результати. Встановлено розповсюдженість гіперурикемії в Сумській області близько 42% серед нормотензивних пацієнтів і 51% у пацієнтів з артеріальною гіпертензією із загальної когорти з 382 осіб. Добовий моніторинг АТ продемонстрував у 1-й групі рівень середньоденного систолічного артеріального тиску 118 ммрт.ст. і середньоденного діастолічного АТ –72 мм рт.ст.; у 2-й групі -130 мм рт.ст. і 80 мм рт.ст. відповідно (р<0,05). Аналіз рівнів ЕЗВД показує достовірні відмінності між групами: 12,9% і 9,6% в 1-й групі і 2-й групі відповідно (р<0,05). Середній рівень СК в 1-й групі склав 328±24 мкмоль/л; у 2-й групі –469±34мкмоль/л. Була отримана зворотна кореляція -0,32 між рівнем СКі ЕЗВД в 1-й групі і -0,48 у 2-й групі (р<0,05). Висновки. Результати дослідження показали високу поширеність ГУ як у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, так і у нормотензивних пацієнтів. Встановлено статистично значущий зв'язок між ендотелійзалежної вазодилатацією і рівнем сечової кислоти у нормотензивних пацієнтів.