Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
249 results
Search Results
Item Multiforme exudative erythema as a manifestation of immune stress syndrome: a clinical case(Sumy State University, 2025) Nikolishin, A.; Kotelevska, N.; Nikolishyna, E.Вступ. Синдром імунної напруги, як прояв аутоінфекційних захворювань слизової оболонки порожнини рота розвивається під впливом загальних та місцевих факторів, здатних впливати на толерантність слизової. Порушення бар’єрної функції епітелію викликає запальні аутоінфекційні захворювання порожнини рота. Причиною аутоінфекції є зрив локальної толерантності до мікроорганізмів нормальної флори і одночасно їх активація. Для запуску імунологічної реакції слизової оболонки порожнини рота необхідні потенційні тригерні фактори. Ними є переохолодження, тривалі стоматологічні маніпуляції та інші стресові фактори. Метою роботи є ознайомлення лікарів з утрудненнями в діагностиці і лікуванні синдрому імунної напруги, який пов’язаний зі стоматологічними маніпуляціями. Матеріали іметоди. В статті продемонстровано власне клінічне спостереження за пацієнтом та складність перебігу багатоформної ексудативної еритеми як прояву синдрому імунної напруги. Результатиі обговорення. За результатами загального аналізу крові, аналізу крові на IgG та IgM до антигенів вірусу герпеса1,2 типу, бактеріоскопії зішкрябу з ділянок ураження встановлено діагноз «Синдром Стівенса-Джонсона з переважним ураженням слизової оболонки порожнини рота та червоної кайми губ» та призначено комплексне лікування (дезінтоксикаційна, протизапальна, імунотерапія). Отже, лікарям-стоматологам необхідно пам’ятати про можливість провокації виникнення ускладнень після довготривалих стоматологічних маніпуляцій. Обов’язково проводити клініко-лабораторне обстеження, що дозволяє не тільки верифікувати діагноз, а й обґрунтувати ефективний протокол лікування і профілактики. Висновки. Авторами статті для запобігання виникнення прояву «синдрому імунної напруги» у пацієнтів з обтяженим психосоматичним статусом запропоновано алгоритм дії лікаря під час планування стоматологічних втручань та профілактичні заходи, які повинен виконувати пацієнт («Пам’ятка для пацієнта»).Item Xenodermal grafts saturated with silver nanoparticles in preparation for plastic closure of postoperative wounds in patients with necrotizing fasciitis(Sumy State University, 2025) Stoianovskyi, I.; Khimich, S.; Tuzyuk, N.Вступ. Некротизуючий фасциїт (НФ) – важка інфекція, яка супроводжується значними втратами тканин та високим ризиком інфікування ранових поверхонь. Стандартні ксенодермоімплантати, що використовуються для тимчасового закриття післяопераційних дефектів, часто ускладнюються повторною бактеріальною колонізацією. Мета роботи – оцінити ефективність застосування ліофілізованих ксенодермоімплантатів, насичених наночастинками срібла, для покращення підготовки післяопераційних ран до аутодермопластики у пацієнтів із НФ. Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь 20 пацієнтів з ранами після санації НФ. Пацієнтів розподілили на дві групи: основна група отримувала ліофілізовані ксенодермоімплантати з наночастинками срібла, контрольна – стандартні ксенодермоімплантати. Оцінювали швидкість формування грануляцій, придатних для аутодермопластики, частоту вторинних інфекцій і тривалість адгезії імплантата до рани. Результати. Середній час формування грануляційної тканини, придатної для пластики, у дослідній групі становив 9,2 ± 0,7 доби, тоді як у контрольній – 14,5 ± 1,1 доби (p<0,05). Вторинних інфекцій у дослідній групі не спостерігали, в контрольній групі – 3 випадки. Тривалість адгезії ксенодермоімплантатів була значно вищою у дослідній групі (4,5±0,4 доби проти 2,8±0,25 доби, p<0,05). Висновки. Використання ксенодермоімплантатів, насичених наночастинками срібла, сприяє швидшому формуванню грануляційної тканини, знижує ризик бактеріальних ускладнень та покращує результати підготовки післяопераційних ран до пластичного закриття.Item Prognostic significance of CT-planimetric characteristics of the pancreas in the development of pancreatic fistula after pancreatoduodenectomy(Sumy State University, 2025) Usenko, O.; Symonov, O.; Pavliuk, R.; Vasyliuk, S.; Tkachuk, O.Метою дослідження було вивчення прогностичного значення планіметричних характеристик підшлункової залози, визначених за допомогою комп'ютерної томографії (КТ), таких як щільність паренхіми та співвідношення діаметра протоки до товщини паренхіми (співвідношення D/P), у розвитку клінічно значущої післяопераційної панкреатичної фістули (POPF) після панкреатодуоденектомії (ПД). Матеріали і методи. Це проспективне дослідження включало 234 пацієнтів, які пройшли ПД в період з січня 2022 року по листопад 2023 року в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова. Основні показання до операції включали рак підшлункової залози (n=119; 50,9%), дистальний холангіокарциному (n=30; 12,8%), рак ампули Фатера (n=26; 11,1%), внутрішньопротокову папілярну муцинозну неоплазію (n=17; 7,3%), рак дванадцятипалої кишки (n=12; 5,1%) та хронічний панкреатит (n=30; 12,8%). Передопераційні КТ-зображення в аксіальній площині на рівні передбачуваної лінії резекції вище верхньої брижової вени використовувалися для вимірювання щільності паренхіми підшлункової залози в одиницях Хаунсфілда (HU). Співвідношення D/P визначали шляхом вимірювання максимального діаметра головної протоки підшлункової залози та товщини підшлункової залози у двох перпендикулярних напрямках: вентродорсальному та краніокаудальному. Товщину паренхіми визначали як відстань від зовнішнього краю залози до стінки протоки. POPF визначали відповідно до критеріїв ISGPS. Прогностичне значення КТ-критеріїв оцінювали за допомогою логістичної регресії та ROC-аналізу. Результати. Частота клінічно значущої POPF (ступінь B/C) становила 18,8% (n=44). Медіана щільності паренхіми була значно нижчою в групі POPF у порівнянні з групою без POPF (22 проти 39,65 HU, p<0,001). Медіанні співвідношення D/P також були нижчими в групі POPF у вентродорсальній (0,14 проти 0,33, p<0,001) та краніокаудальній площинах (0,12 проти 0,255, p<0,001). Мультифакторна модель, яка включала щільність паренхіми та співвідношення D/P, мала найвищу прогностичну точність (AUC 0,92; 95% CI 0,87–0,96). Порогові значення щільності ≤26,6 HU та співвідношення D/P ≤0,2 забезпечували чутливість 81,8%, специфічність 91,7%, позитивну прогностичну цінність 62,5% і негативну прогностичну цінність 98,2% для POPF. Виявлено помірну позитивну кореляцію між щільністю паренхіми та співвідношенням D/P (r=0,29, p<0,001). Збільшення співвідношення D/P на 0,1 у вентродорсальній і краніокаудальній площинах було пов'язане зі зниженням ймовірності POPF на 86,4% (OR 0,136; 95% CI 0,058-0,318; p<0,001) і 72,6% (OR 0,274; 95% CI 0,117-0,639; p=0,003) відповідно. Висновки. Низька щільність паренхіми підшлункової залози (≤26,6 HU) та співвідношення D/P ≤0,2, визначені за допомогою КТ-планіметрії площини резекції, є незалежними предикторами клінічно значущої POPF після ПД. Прогностична модель, заснована на цих критеріях, дозволяє точно стратифікувати ризик виникнення POPF до операції. Виявлений зв'язок між щільністю паренхіми та співвідношенням D/P свідчить про загальні патофізіологічні механізми, що впливають на цілісність панкреатоеюностомії. Результати дослідження відкривають перспективи для впровадження персоналізованих профілактичних стратегій при ПД на основі передопераційної КТ-планіметрії.Item Facial fat grafting in the correction of age changes(Sumy State University, 2025) Aleksandruk, O.; Labiak, I.; Hutsuliak, A.; Prudnikov, O.; Atamaniuk, V.Вступ. Трансплантація автологічного жиру (ліпофілінг) представляє особливий інтерес як метод корекції вікових змін обличчя, завдяки низці унікальних властивостей. По-перше, використання власної жирової тканини забезпечує максимальну біосумісність та мінімізує ризик алергічних реакцій. По-друге, жирова тканина містить значну кількість стовбурових клітин (Adipose-derived stem cells (ADSC)), які володіють регенеративним потенціалом, здатні стимулювати ангіогенез, синтез колагену та покращувати якість шкіри через паракринні механізми. Мета. Вивчення ефективності трансплантації автологічного жиру (ліпофілінгу) в корекції вікових змін обличчя і шиї. Методи. В дослідження було включено 50 жінок з інволютивними змінами обличчя і шиї. Донорською зоною була внутрішня поверхня стегон пацієнток. Ефективність процедури оцінювали за допомогою ультразвукового вимірювання товщини шкіри і підшкірного жиру у зоні вилиці та верхньої третини щоки під час трьох візитів: візит 1 – до процедури, візит 2 – через 3 місяці після процедури, візит 3 – через 6 місяців після процедури. Результати. Ми встановили, що через 3 місяці після процедури відмічалося потовщення шкіри виличної зони – з 1,73±0,16 мм до 2,08±0,35 мм (>0,05). Через 6 місяців відмічалося невірогідне (>0,05) зменшення цього показника, однак він залишався вищий, ніж показник візиту 1 (1,90±0,38). Аналогічну динаміку ми спостерігали при аналізі товщини шкіри верхньої частини щік. Товщина жирових подушок вилиць була вірогідно вищою на візиті 2 (9,72±1,02 мм) і візиті 3 (9,85±1,16), у порівнянні з візитом 1 (5,02±0,78 мм). Естетичний ефект трасплантації автологічного жиру зберігався впродовж 6 місяців, що можна було розцінити, як відмінний результат. Подібний результат ми відмічали і при аналізі товщини жирових подушок щоки. Висновки. Метод трансплантації автологічного жиру є ефективним способом корекції інволютивних змін обличчя у жінок середнього віку, що підтверджується 6-місячними результатами спостереження за групою з 50 пацієнток. Успішність процедури значною мірою залежить від технічних аспектів її виконання, включаючи атравматичність забору жирової тканини, правильність її обробки та техніку введення.Item The potential impact of vitamin D on the reduction of C-reactive protein (CRP) levels in patients infected with COVID-19(Sumy State University, 2025) Hallab, N.S.; Mohammed, R.A.; Rasheed, I.A.A.M.; AL-Rubaii, B.A.L.Introduction. Vitamin D reduces illness-related inflammation and boosts the immune system. COVID-19 has aroused debate and requires substantial scientific research to produce an effective defence against distinct coronavirus strains. In COVID-19 patients, vitamin D and C-reactive protein levels were compared. Three months before the PCR test, vitamin D and C-reactive protein levels were assessed. These individuals' clinical results were also examined. Aim. Investigation of the ability of vitamin D to mitigate C-reactive protein levels in individuals with COVID-19. Materials and Methods. For the purpose of this cohort study, instances of COVID-19 were analyzed and differentiated into four distinct groups according to the levels of vitamin D that they possessed. Groups I through IV were classified according to the following parameters: concentration of 0–10 ng/ml, 10–20 ng/ml, 20–30 ng/ml, and greater than 30 ng/ml. These values served as the basis for the categorization of the samples. In order to determine the levels of vitamin D and C-reactive protein, the study used a method that had been clinically verified and was also automated. Results. The prevalence of COVID-19 was highest in the vitamin D-deficient group. Higher vitamin D levels were associated with reduced COVID-19 severity, a positive correlation with lymphocyte proportion, and a negative correlation with white blood cells and CRP. Conclusion. Vitamin D levels are inversely correlated with CRP levels and disease severity in COVID-19 patients. Vitamin D may serve as a potential biomarker for monitoring COVID-19 progression and warrants further investigation for its therapeutic implications.Item Correlation between Asprosin and Spexin levels in Iraqi children with growth hormone deficiency(Sumy State University, 2025) Jawad, G.S.; Ghannawi, L.A.; Hamad, A.L.; Gharab, K.; Abdullah, W.H.Introduction: Growth hormone deficiency (GHD) is an endocrine disorder that causes a reduction in the synthesis of growth hormone (GH) in children, leading to short stature and delayed puberty. Insulin-like growth factor-I (IGF-1) plays a critical role in the growth-promoting effect of GH. IGF-1 levels provide information about the body’s natural release of GH. Asprosin (ASP) is a modernly recognized adipokine produced from adipose tissue linked to metabolic disorders like obesity and diabetes. Spexin (SPX) is a newly discovered adipokine implicated in various homeostatic functions, including metabolism, endocrine processes, and GH production. This study suggests a special relationship between GH, ASP, and SPX in GHD children. Methods: investigates the potential correlation between ASP and SPX in 90 children, 40 with GHD, and 50 healthy controls. Levels of growth hormone, insulin-like growth factor-1, and vitamin D3 were measured in both groups. SPX and ASP levels were measured by using enzyme-linked immunoassay. Results: biochemical parameters between the patient and control group showed significant differences in Hb, Vit.D3, ASP, SPX, and GH p< 0.050, In the correlation study, GH showed a significant negative correlation with ASP, SPX, and Hb (p=0.015, p=0.000 and p=0.024 respectively), but show a positive correlation with D3. Conclusion: ASP could be one of the underlying factors contributing to GHD through influencing metabolic processes linked to GH regulation. Also, differences in SPX levels may play a role in the etiology of GHD, as SPX is proven to be expressed in all endocrine glands.Item Comparative characteristics of clinical and laboratory markers of nutrition in premature children taking into account gestational age at birth(Sumy State University, 2025) Godovanets, О.; Nechytaylo, Yu.Вступ. Сучасні дані наукової літератури свідчать за необхідність створення єдиних рекомендацій для діагностики порушень харчової толерантності у передчасно народжених дітей. Відомо, що клінічні прояви дисфункції системи травлення у постнатальному періоді є причиною розвитку у подальшому стійких функціональних гастроінтестинальних розладів, погіршуючи якість життя пацієнтів. Узагальнення рекомендацій надання медичної допомоги новонародженим за наявності харчової інтолерантності при перинатальній патології є важливим напрямком наукових досліджень на етапі сьогодення. Мета: Визначити основні клініко-лабораторні критерії харчової інтолерантності у передчасно народжених дітей на основі показників копрофільтрату з урахуванням гестаційного віку і тяжкості стану при народженні. Матеріали і методи. Проведено порівняльний аналіз клініко-лабораторних критеріїв порушень харчової толерантності при перинатальній патології у передчасно народжених дітей різного гестаційного віку. Перелік лабораторних показників копрофільтрату включав: рівень фекального кальпротектину, альбуміну, α-1-антитрипсину, фекальної еластази-1 та PMN-еластази. Результати. Клінічними ознаками порушень харчової толерантності у передчасно народжених дітей є наявність залишкового об’єму харчування > 50%, зригування та/або збільшені розміри печінки або гепатолієнальний синдром, метеоризм кишківника, домішки крові у випорожненнях, ахолічні випорожнення та ознаки ендотоксикозу. Лабораторними маркерами гастроінтестинальних порушень за дослідженнями показників копрофільтрату є: підвищення рівня фекального кальпротектину, альбуміну, α-1-антитрипсину, фекальної еластази – 1 та зниження показника PMN-еластази. Висновки. Результати досліджень свідчать, що основним механізмом патогенезу при порушеннях харчової толерантності у новонароджених за умов гіпоксії при перинатальній патології є запалення слизової оболонки кишківника, що супроводжується зниженням місцевого імунітету, порушенням ферментативної активності та підвищенням проникливості слизової оболонки кишківника.Item Efficacy of physiotherapy interventions on immune modulation in children with cerebral palsy: a focus on inflammatory marker reduction(Sumy State University, 2025) Шарова, Олександра Володимирівна; Sharova, Oleksandra Volodymyrivna; Сміян, Олександр Іванович; Smiian, Oleksandr IvanovychВступ. Діти з церебральним паралічем отримують користь від широкого спектра реабілітаційних методик. Однак вплив цих методик на патофізіологічні процеси організму залишається недостатньо вивченим. Глибше розуміння цих процесів сприятиме розробці персоналізованих рекомендацій для пацієнтів і забезпечить більш цілеспрямовану реабілітацію. Мета. Це дослідження має на меті оцінити вплив 30-денної реабілітаційної програми на профіль цитокінів у сироватці дітей з церебральним паралічем шляхом ідентифікації незалежних від церебрального паралічу біомаркерів, оцінки змін, викликаних реабілітацією, та аналізу їх ролі в запальних і імунних процесах. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 15 здорових дітей (6,42 ± 2,76 років) та 14 дітей з церебральним паралічем (5,10± 2,45 років). Реабілітаційна програма для дітей з церебральним паралічем передбачала п’ять занять на тиждень (субота та неділя – вихідні) протягом 6 тижнів (загалом 42 дні), що становило 30 реабілітаційних днів. Сироватковий протеом аналізували за допомогою набору Proteome Profiler XL Human Cytokine Array Kit. Визначали відносні рівні 105 цитокінів, хемокінів та факторів росту. Спочатку зразки сироватки 14 дітей з церебральним паралічем порівнювали із зразками 15 здорових дітей. Далі проводили аналіз маркерів, рівень яких не відрізнявся від рівня у здорових дітей, до і після 30-денної реабілітації. Результати. Порівняно з 15 здоровими дітьми відповідного віку, 14 дітей з церебральним паралічем мали відносно однаковий рівень 97 маркерів у сироватці. П’ять із 97 маркерів продемонстрували зниження рівня після 30-денної реабілітації. Висновки. Дослідження сироваткового протеому дітей з церебральним паралічем показало тенденцію до зниження рівня запальних маркерів, таких як компонент комплементу C5/C5a, VCAM-1, PECAM-1, IL-8 і адипонектин, після 30-денної реабілітації.Item Correlation of biometric and photometric features of the facial profile in distal occlusion(Sumy State University, 2025) Halych, L.B.; Галич, Людмила Вікторівна; Halych, Liudmyla Viktorivna; Kuroiedova, V.D.Вступ. Найбільші скарги пацієнтів із дистальним прикусом та їх батьків зосереджуються на естетичних негараздах в будові обличчя дитини. Сподівання пацієнтів та, особливо, батьків на результати ортодонтичного лікування також концентруються на суттєвому поліпшенні зовнішнього вигляду пацієнта. Саме тому знання реальних можливостей лікаря в поліпшенні естетики дитини в результаті ортодонтичного лікуванняє конче актуальним для ортодонтії. Мета дослідження. Виявити співзалежнсть між біометричними та фотометричними особливостями профілю обличчя у пацієнтів із дистальним прикусом з різними типами росту нижньої щелепи в пізньому періоді змінного прикусу. Матеріали і методи. Було проведено обстеження 74 підлітків у пізньому періоді змінного прикусу із дистальним прикусом з різними типами росту нижньої щелепи, які встановлювались на ортопантомограмах щелеп. Вивчено біометричні показники 74 пар контрольно-діагностичних моделей щелеп. Вивчалися трансверзальні та сагітальні параметри верхнього та нижнього зубних рядів, а саме: ширина в ділянці іклів, перших премолярів, перших молярів та довжина переднього відрізка. Проаналізовано 204 фотознімка обличчя в профіль. Вивчалися кутові параметри: < Downs, < gl-Ul-pg, < Viazis, < Th-me:NoV, Профільний < T, Губний < LPA, < Підборідно-губний, Носо-губний < Ls-sn-cm. Результати. У всіх пацієнтів з дистальним прикусом співзалежність між біометричними та фотометричними особливостями профілю обличчя складає 100%. Дослідження показали, що не всі морфометричні параметри, які підлягали вивченню, істотно впливають на зовнішній вигляд. Превалюючими для всіх пацієнтів з різними типами росту нижньої щелепи були слабі зв’язки. При аналізі впливу морфометричних параметрів на естетичні показники профілю обличчя найбільша кількість сильних та середніх зв’язків встановлена при нейтральному типі росту нижньої щелепи (4 сильних та 7 середніх) та нейтрально-горизонтальному (1 сильний та 12 середніх). Морфометричні показники, які вивчались, істотно впливають на значення кута gl-Ul-pg, кута V (Viazis), кута Th-me/NoV та профільного кута. Висновки. Треба зазначити, що у пацієнтів з дистальним прикусом у пізньому періоді змінного прикусу, що мають різний тип росту нижньої щелепи, спостерігаються неоднозначні співзалежні зв’язки біометричних параметрів з естетичними показниками профілю обличчя. На нашу думку, пояснити це можна тим, що в основі формування цієї аномалії прикусу лежать неоднакові відхилення в рості та розвитку морфологічних структур лицевої ділянки, які потребують подальших досліджень.Item Improvement of segmentation of upper and lower jaw computed tomography in patients with maxillofacial injuries at the orthopedic stage of rehabilitation(Sumy State University, 2025) Brozhyna, B.Актуальність даної роботи була зумовлена зростанням кількості пацієнтів з пораненнями щелепно-лицевої ділянки, які потребують ортопедичної реабілітації. При цьому спеціалісти все більше покладаються на технологію штучного інтелекту (ШІ). Однією з його найважливіших переваг є його здатність швидко й точно аналізувати величезні обсяги даних, надаючи спеціалістам цінну інформацію для покращення процесів прийняття рішень для планування ортопедичної реабілітації пацієнтів з пораненнями щелепно-лицьової ділянки. Синергія між робочими процесами ШІ та сегментацією ком’ютерної томографії (КТ) має потенціал для підвищення точності та ефективності планування подальшого лікування та ведення пацієнта. Мета роботи – оцінити вдосконалений метод сегментації КТ зображень для пацієнтів із пораненнями щелепно-лицевої ділянки, що поєднує автоматичний алгоритм та ручну постобробку, з метою підвищення точності сегментації та зменшення часу обробки порівняно з традиційними методами. Матеріали та методи. Дослідження було проведено у 30 пацієнтів з пораненнями щелепно-лицевої ділянки на ортопедичному етапі реабілітації. В ході роботи було проведено порівняння методів сегментація КТ верхньої та нижньої щелеп: покроковий метод (еталонний), автоматична сегментація із ШІ та інноваційний метод (власна розробка). Обговорення. Інноваційний метод (власна розробка) метод сегментації КТ зображень для пацієнтів із пораненнями щелепно-лицевої ділянки поєднує автоматичний алгоритм ШІ та ручну постобробку. Саме таке поєднання сприяє підвищенню точності сегментації, яка була доведена за результатами метрик IoU та Dice. Вдосконалений метод продемонстрував вищу точність сегментації в порівняні з методом на основі ШІ та набагато швидший за Покрокову сегментацію. Інноваційний метод сегментації зарекомендував себе як нове рішення у вдосконаленні діагностики сегментації КТ, а саме для локалізації зображень з різною роздільною здатністю і зменшення часу обробки порівняно з загальновизнаними методами. В нашому дослідженні доведено ефективність вдосконаленого методу для пацієнтів із пораненнями щелепно-лицевої ділянки, обґрунтовано практичне застосування цього вдосконаленого методу автоматичної сегментації з ручною постобробкою в клінічній практиці. Висновки. Отже, вдосконалений метод сегментації КТ зображень є більш актуальним для пацієнтів із пораненнями щелепно-лицевої ділянки, тому що поєднує автоматичний алгоритм та ручну постобробку, підвищує точність сегментації та зменшує час обробки КТ в порівнянні з традиційними методами.