Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
116 results
Search Results
Item Особистісна та ситуативна тривожність, вегетативний статус і функціональні можливості підлітків з гастроезофагальною рефлюксною хворобою(Сумський державний університет, 2025) Бекетова, Г.В.; Мощич, О.О.; Маліновська, Д.О.; Бекетова, Н.В.; Мощич, О.П.В статті наведені власні дані дослідження, що стосуються вивчення психо-вегетативних особливостей та функціональних можливостей підлітків з гастроезофагальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), включаючи пацієнтів з ожирінням. Мета дослідження – визначення рівнів особистісної та ситуативної тривожності, вегетативного статусу та функціональних можливостей у підлітків з ГЕРХ для обґрунтування необхідності диференційованої психо-вегетативної корекції у комплексному лікуванні захворювання. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 35 здорових підлітків (І група контролю) та 81 дитину у віці 15–17 років з ГЕРХ (ІІ основна група), з них 47 пацієнтів з її неерозивною формою (ІІн підгрупа) та 34 – з рефлюкс-езофагітом (ІІе підгрупа), серед яких були 9 дівчат з надмірною масою тіла (НМТ) та ожирінням. Рівні особистісної (ОТ) та ситуативної тривожності (СТ) визначали за опитувальником Спілбергера-Ханіна, вегетативний статус і функціональні можливості – з використанням авторської комп'ютерної програми (патент України на корисну модель No143026 від 10.07.20). Статистична обробка отриманих результатів здійснювалась з використанням загально прийнятих методів медичної статистики. Результати дослідження. У 61,7% підлітків з неерозивною ГЕРХ та 64,7% з ерозивним рефлюкс-езофагітом виявлена симпатикотонія і незадовільні функціональні можливості (83,0% і 97,0%) за відсутності гендерної різниці та незалежно від наявності НМТ й ожиріння. В ІІн групі спостерігався переважно середній рівень ОТ (63,8%) та СТ (53,2%) без достовірної гендерної різниці. При ерозивному езофагіті у більшості хворих виявлений високий рівень як ОТ (70,6%), так і СТ (55,9%) з переважанням дівчат (81,3% і 75,0% проти 61,1% і 38,9% у хлопців). Найбільш виразні психологічні порушення виявлені у дівчат-підлітків з ерозивним езофагітом та НМТ й ожирінням – високий рівень ОТ (100,0%) та СТ (88,9%) на фоні симпатикотонії та незадовільних функціональних можливостей. Висновок. Більшість підлітків з ГЕРХ і, особливо, дівчата з НМТ та ожирінням, мають психологічні та вегетативні розлади і незадовільні функціональні можливості, що можуть бути як фоном для формування захворювання, так і його наслідком та потребують раннього виявлення і вчасної терапії з психологічним супроводом для покращення якості життя та попередження формування тяжких ускладнень.Item Факторний аналіз індивідуально-типологічних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей 5-7 років(Сумський державний університет, 2025) Колесник, Анна Сергіївна; Kolesnyk, Anna Serhiivna; Бріжата, Ірина Анатоліївна; Brizhata, Iryna Anatoliivna; Тонкопей, Ю.; Ситник, Ольга Андріївна; Sytnyk, Olha Andriivna; Войтенко, Валентина Леонідівна; Voitenko, Valentyna LeonidivnaМета: провести факторний аналіз нейродинамічних, сенсомоторних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Характерною особливістю вікового періоду дошкільного та молодшого шкільного віку визначене інтенсивне формування психофізіологічних функцій, особливо пам’яті та уваги. Динаміка зміни вказаних функцій буде залежати від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи. Отже, розвиток сенсомоторних та нейродинамічних властивостей відображає процес біологічного формування еволюційного становлення когнітивних функцій, на які впливають ряд різноманітних факторів екзогенного та ендогенного походження, таких як навчання, виховання тощо. Зважаючи на вагомість впливу нейрофізіологічних механізмів і їх зв’язку з процесами формування індивідуально-типологічних властивостей, було встановлено низку закономірностей особливостей розвитку психофізіологічних функцій дітей 5-7 років. Матеріал і методи. Взяли участь у дослідженні 108 дітей: 36 – п’ятирічного віку, 34 – шестирічного та 38 – семирічного віку. Обстеження проводилося відповідно до вимог Гельсінської декларації WMA та за згодою батьків. У план дослідження включено визначення нейродинамічних та сенсомоторних властивостей нервової системи на приладі «Діагност-1М», За допомогою інструментальної методики «Фазаграф» досліджувався регуляторний вплив вегетативної нервової системи на серцевий ритм. Метод включав збір та аналіз електричних потенціалів, а також спектральних характеристик регуляторних функцій, що дозволяє отримувати вагомі статистичні показники серцевого ритму. Це дає змогу оцінити взаємодію між АНС і серцевою діяльністю, а також виявити особливості функціонування нервової системи у дітей. Зважаючи на етапність дослідження та неоднорідність змінних, математична обробка даних була багаторівневою. Це пояснюється тим, що більшість даних через значну асиметрію та малий ступінь дискретизації не відповідала умовам закону нормального розподілу. Використання багаторівневої обробки дозволило більш точно оцінити результати та врахувати всі специфічні особливості даних. Для дослідження функцій уваги використовували загальноприйняту методику «Коректурна проба» в модифікації, що дозволяє оцінити рівень концентрації, розумової продуктивності, точності виконання завдання та об’єму уваги у дітей. Дослідження довільної зорової та слухової пам'яті визначали за загальноприйнятими методиками, які дозволяють визначити максимальний обсяг символів. Для цього використовували 10 картинок та 10 слів, що забезпечує комплексну оцінку пам'яті у дітей. Ці методики дозволяють виявити здібності до запам'ятовування та відтворення інформації в різних формах. Результати. Встановлено, що для дітей 5-річного віку основним фактором впливу є показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) та їх статистичні показники, тоді як додатковим фактором виступає проста зорово-моторна реакція вибору. При аналізі 6-річних обстежуваних картина була схожа на 5-річних, але фактори впливу нейродинамічних показників не були виявлені в жодній групі компонентів. Таким чином, факторний аналіз у 6-річних дітей підтверджує стабільну роль показників серцево-судинної системи в забезпеченні розумової діяльності. Виділення головних компонентів у дітей 7-річного мало деякі відмінності порівняно з дітьми молодшого віку. Важливо зазначити, що в цій групі значущим став показник короткочасної зорової пам'яті. Таким чином, у дітей 7-річного віку, крім показників серцево-судинної системи, починають проявлятися й показники психофізіологічних функцій. Висновки. Дослідження психофізіологічних функцій дітей віком 5-7 років виявило важливі закономірності, що підкреслюють значення серцевої діяльності як основного фактора, який забезпечує розумову активність. Особливо важливим показником виявилася частота серцевих скорочень (ЧСС), яка дозволяє оцінювати ступінь навантаження під час виконання інтелектуальних завдань. Результати свідчать про залежність розвитку психофізіологічних функцій від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи та впливу навчального середовища. Це відкриває нові можливості для оптимізації навчальних процесів та індивідуалізації підходів до виховання і навчання дітей, що робить дане дослідження актуальним для педагогічних працівник, психологів, науковців і т. п.Item Раціональна антибіотикотерапія в лікуванні запальних захворювань пародонту: підсумки багаторічного клініко-лабораторного досвіду(Сумський державний університет, 2025) Костенко, Є.Я.; Кривцова, М.В.; Скляр, І.І.; Костенко, О.Є.; Джупа, П.; Мігляс, В.Г.; Юрженко, А.Вступ. Впровадження принципів раціональної антибіотикотерапії є важливим аспектом сучасної стоматології, яке забезпечить суттєве покращення якості медичної допомоги та сприятиме боротьбі з проблемою антибіотикорезистентності. Стандартизація методів тестування та чітка інтерпретація результатів дозволяють забезпечити ефективне та безпечне лікування захворювань ротової порожнини, мікробної етіології. Метою роботи є розробка рекомендацій щодо впровадження засад раціональної антибіотикотерапії в пародонтології на підставі комплексної оцінки домінуючих мікробних асоціацій ротової порожнини та їх чутливості до антибіотиків. Матеріали та методи. Дослідження проводились протягом 2017–2024 років на базі стоматологічного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Відібрано біологічний матеріал із осередку запального процесу (пародонтальних кишень) 525 хворих на пародонтит хронічного перебігу у стадії загострення віком 35–65 років. Для культивування умовно-патогенної мікробіоти використовували диференційно-діагностичні поживні середовища. Для культивування анаеробних представників мікробіоти використовували поживне середовище агар Шедлера + 5% овечої крові («Himedia», Індія). Для створення анаеробних умов був використаний анаеростат з системою створення анаеробних умов (AnaeroGen System – «Oxoid», Великобританія). Антибіотикочутливість бактерій та мікроскопічних грибів визначали диско-дифузійним методом згідно рекомендацій Eurepean Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing (EUCAST). Результати: у хворих на пародонтит встановлена персистенція полімікробних (2–5 видових) домінуючих асоціацій, що відносяться до пародонтопатогенних та умовно патогенних мікроорганізмів у клінічно значущих титрах від 10⁵–10ⁱ⁰ КУО/мл. Показано високий терапевтичний ефект застосування антибіотика, визначеного на підставі результатів чутливості мікроорганізмів асоціації до антибіотиків. При аналізі антибіотикограм застосовані принципи EUCAST (Європейський комітет з визначення чутливості до антимікробних препаратів). Висновки: На підставі багаторічного клініко-лабораторного досвіду розроблено комплексний алгоритм мікробіологічного скринінгу ротової порожнини при запальних захворюваннях пародонту. В умовах пародонтиту встановлена персистенція пародонтопатогенних та умовно патогенних мікроорганізмів, що складається з 2–5 асоціантів у титрах 10⁵–10ⁱ⁰ КУО/мл. Показано, що визначення чутливості до антимікробних препаратів всієї мікробної асоціації призводить до ефективної елімінації або виразного зниження клінічно значущих титрів мікроорганізмів. Співставлення антибіотикограм пародотопатогенних та умовно патогенних мікроорганізмів забезпечує максимальний терапевтичний ефект.Item Клінічно-рентгенологічна характеристика стану зубо-щелепової системи у осіб з низькою мінеральною щільністю кісткової тканини(Сумський державний університет, 2025) Лучинський, В.М.; Лучинська, Ю.І.; Пацкань, Л.О.; Кучирка, Л.І.; Погорецька, Х.В.Вступ. Незважаючи на те, що процес остеоінтеграції вивчають не перший рік, дотепер залишається невирішеною низка питань, що стосуються особливостей дентальної імплантації в разі остеопатій різного ґенезу, забезпечення гарної первинної стабільності імплантату, подальшого прогнозування імплантації зубів і профілактики післяопераційних ускладнень. Мета дослідження. Вивчити стан кісткової тканини у людей з дефектами зубних рядів на тлі остеопатії. Матеріали та методи. Обстежено 148 хворих з дефектами зубних рядів молодого та середнього віку. Усім пацієнтам були проведені денситометричні дослідження кісткової тканини для визначення її мінеральної щільності. Для якісної характеристики кортикального шару нижньої щелепи використовували мандибулярно-кортикальний індекс за Klemetti E. та співавторами. Оптичну щільність кісткової тканини щелеп вимірювали за допомогою програмного засобу Image Q, розробленого в 2007 році National Institutes of Health (Канада), який дозволяє аналізувати будь-яку вибрану ділянку щелепової кістки в умовних одиницях яскравості (ум. од.) у градаціях сірого – від 0 до 256. Результати. За даними мандибулярно-кортикального індексу встановлено прeвалювання типу кісткової тканини С2 у чоловіків порівняно з жінками (55,41 проти 32,43%). При цьому, у жінок з остеопенією тип кісткової тканини С3 діагностували у 60,81% обстежених проти 33,78% осіб чоловічої статі з остеопенією. Водночас, результатами дослідження встановлено, що у чоловіків 18–44 років середні значення оптичної щільності кісткової тканини вірогідно не відрізнялись від аналогічних у порівнянні (р>0,05) і водночас, були вірогідно нижче: на 18,35% – у осіб чоловічої статі старшої вікової групи (р<0,05) та на 29,12% – у осіб жіночої статі старшої вікової групи (р<0,001). Водночас, оптична щільність кісткової тканини характеризувалась нижчими даними у жінок, ніж у чоловіків з остеопенією, та зменшувалась зі збільшенням віку обстежених незалежно від статі. Висновки. Проведені дослідження дозволили з’ясувати, що оптична щільність кісткової тканини щелеп у хворих з остеодефіцитом зменшувалась зі збільшенням віку пацієнтів, однак відрізнялась найнижчими даними у жінок обох вікових груп.Item Клініко-лабораторні особливості та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу залежно від тривалості хвороби(Сумський державний університет, 2025) Віхрова, Ірина Олександрівна; Vikhrova, Iryna Oleksandrivna; Лобода, Андрій Миколайович; Loboda, Andrii Mykolaiovych; Петрашенко, Вікторія Олександрівна; Petrashenko, Viktoriia Oleksandrivna; Зайцев, Ігор Едуардович; Zaitsev, Ihor Eduardovych; Редько, Олена Костянтинівна; Redko, Olena Kostiantynivna; Попов, Сергій Віталійович; Popov, Serhii VitaliiovychВступ. Цукровий діабет 1 типу є одним із найбільш поширених хронічних ендокринних захворювань у дітей, що характеризується абсолютним дефіцитом інсуліну внаслідок аутоімунного ураження β-клітин підшлункової залози. Цукровий діабет 1 типу демонструє тенденцію до стрімкого зростання, що робить його однією з найактуальніших проблем дитячої ендокринології. Визначення специфічних клініко-лабораторних особливостей, супутньої патології та ускладнень діабету є важливим аспектом для коректного лікування та покращення якості життя пацієнтів. Гіперглікемія, артеріальна гіпертензія та дисліпідемія є основними модифікованими факторами ризику, які сприяють розвитку мікро- та макросудинних ускладнень при цукровому діабеті 1 типу. Діти, які страждають на цукровий діабет, мають значно вищу схильність до розвитку аутоімунних патологій порівняно з однолітками із загальної популяції. Мета. Дослідити клініко-лабораторні особливості та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу залежно від тривалості захворювання. Визначити основні ускладнення діабету та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу. Матеріали та методи. Обстежено 55 осіб, які проходили лікування у КНП Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня», з них 47 дітей з цукровим діабетом 1 типу та 8 практично здорових дітей без діабету та патології нирок. Пацієнтів було поділено на 3 групи залежно від тривалості захворювання: iз вперше виявленим діабетом до одного року – 11 (23,4%) осіб, з перебігом захворювання від одного до п’ятироків – 24 (51,1%) дитини, із тривалістю хвороби понад п’ятьроків – 12 осіб (25,5%). Комплекс лабораторних досліджень включав визначення глікемічного профілю (глюкозооксидазним методом), глікованого гемоглобіну, клінічного аналізу крові та сечі, а також біохімічного складу сироватки крові (загальний білок, альбумін, креатинін, сечовина, білірубін, холестерин, β-ліпопротеїди, АЛТ, АСТ). Дослідження проводили із застосуванням напівавтоматичного біохімічного аналізатора Microlab 300 (Vital Scientific B.V., Elitech Holding, Нідерланди), гематологічних аналізаторів ABX Micros 60 (HORIBA ABX, Франція) і Huma Count 80TS (Human GmbH, Німеччина). Рівень глікованого гемоглобіну визначали на CLOVER A1c Infopia (Infopia Ltd., Південна Корея). Кетонові тіла в сечі досліджували якісним методом за допомогою індикаторних тест-смужок Ацетонтест («Норма-Трейд», Україна). Функцію клубочкового апарату нирок оцінювали шляхом розрахунку швидкості клубочкової фільтрації за формулою Шварца. Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за допомогою Microsoft Excel 2016 та StataNow/SE 18.5. Результати. Було виявлено статистично значущі відмінності за рівнем глікованого гемоглобіну між групою дітей із тривалістю діабету від одного до п’яти років та групою дітей, які хворіли понад п’ять років (p = 0,0402). У всіх обстежених пацієнтів показники клінічного аналізу крові не виходили за межі вікових норм. Спостерігалось підвищення рівня креатиніну та β-ліпопротеїдів зі слабким зворотнім кореляційним зв’язком між ними (r = -0.2286). Кетонурія різного ступеня була зафіксована у 9 (19,2%) дітей із цукровим діабетом 1 типу. Статистично значущих відмінностей між групами обстежених дітей за рівнем швидкості клубочкової фільтрації не відмічалось (p = 0,7997). Серед дітей із тривалістю цукрового діабету 1 типу до одного року найчастіше діагностували діабетичний гепатоз – у 6 (54,5%) осіб та ангіопатію сітківки - у 3 (27,3%) осіб. У пацієнтів з діабетом від одного до п’яти років ці ускладнення виявлялись у 11 (45,8%) осіб та у 2 (25%) осіб відповідно. У дітей із тривалістю хвороби понад п’ять років діабетичний гепатоз зустрічався у 4 (33,3%) осіб, ангіопатія сітківки – у 2 (16,7%) осіб та діабетична нейропатія у 1 (8,3%) особи. Ознаки серцево-судинної автономної нейропатії реєструвалися у 2 (8,3%) дітей із групи з тривалістю діабету від одного до п’яти років та у 1 (8,3%) дитини серед групи з діабетом понад п’ять років. Ліподистрофія плечей і стегон зустрічалась у 1 (4,2%) особи серед дітей із діабетичним стажем від одного до п’яти років. Хронічний гастродуоденіт діагностовано у 10 (21,3%) дітей із цукровим діабетом 1 типу. У пацієнтів з тривалістю діабету до року хронічний гастродуоденіт виявлений у 2 (18,2%) осіб, у 5 (20,8%) дітей з діабетичним стажем від одного до п’яти років і у 3 (25%) осіб серед тих, хто хворів на діабет понад п’ять років. Нейроциркуляторна дистонія спостерігалась у 2 (18,2%) дітей з діабетом тривалістю до року, у 2 (8,3%) пацієнтів з тривалістю діабету від одного до п’яти років і у 1 (8,3%) особи із діабетичним стажем понад п’ять років. Аутоімунний тиреоїдит діагностовано у 3 (12,5%) дітей з діабетичним стажем від одного до п’яти років та у 1 (8,3%) дитини серед хворих на діабет понад п’ять років. Серед офтальмологічних патологій найпоширенішою була гіперметропія, яку виявлено у 3 (27,3%) дітей з діабетом тривалістю до року та у 1 (8,3%) дитини з діабетичним стажем понад п’ять років. Міопію зафіксовано у однієї дитини з групи з діабетом від одного до п’яти років, а спазм акомодації та артифакія – поодинокі випадки серед пацієнтів із цукровим діабетом понад п’ять років. Висновки. Сучасний перебіг цукрового діабету 1 типу у дітей може не супроводжуватись змінами гематологічних показників. У дітей з тривалістю діабету від одного до п’яти років частіше зустрічаються ускладнення, такі як діабетичний гепатоз та ангіопатія сітківки. Серед коморбідних станів у дітей з цукровим діабетом 1 типу найпоширенішими є хронічний гастродуоденіт та патологія щитоподібної залози. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту супроводжувались підвищенням рівня β-ліпопротеїдів.Item Розширення критеріїв для відбору донорських сердець шляхом використання нормотермічної регіонарної перфузії у донорів зі смертю мозку(Сумський державний університет, 2025) Чайковська, С.; Судакевич, С.; Тодуров, Б.; Фальк, К.С.; Ковтун, Г.; Кузьмич, І.; Мельник, М.; Таранов, М.; Шпачук, A.Вступ. Трансплантація серця – це єдиний ефективний метод лікування пацієнтів із кінцевою стадією серцевої недостатності. Критична нестача донорських органів, воєнний стан в Україні зумовлюють розширення критеріїв відбору донорських сердець за допомогою використання так званих «маргінальних донорів». Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 12 випадків трансплантації серця, виконаних бригадою трансплантологів серця ДУ «Інститут серця МОЗ України» протягом 2012–2023 років, під час яких для прекондиціонування донора використовувалася нормотермічна регіонарна перфузія. Результати. З 2019 по жовтень 2024 рр ми виконали 106 трансплантацій серця від донорів із підтвердженою смертю мозку. У 12 (11,3%) випадках для прекондиціонування донора використовували нормотермічну регіонарну перфузію. Загальна тривалість нормотермічної регіонарної перфузії становила 124,5±10,1 хв. Усі донори мали метаболічний ацидоз, гіперкаліємію та гіперлактатемію до початку перфузії. Застосування нормотермічної регіонарної перфузії характеризувалося нормалізацією кислотно-основного стану, достовірним підвищенням рН (р<0,001), достовірним усуненням дефіциту лугів (р<0,001) та підвищенням НСО3- (р <0,001). Також спостерігалося достовірне підвищення pO2 (p<0,001) і зниження pCO2 (p<0,001). Крім того, використання нормотермічною регіонарної перфузії у донора достовірно знизило вихідні рівні лактату з 10,4±2,91 ммоль/л до 1,57±0,33 ммоль/л (p<0,001) і калію (p=0,003). Висновок. Наше дослідження показало, що використання нормотермічної регіональної перфузії у донорів із смертю мозку характеризується нормалізацією водно-електролітних і кислотно-лужних розладів, зниженням потреби в норадреналіні для підтримки середнього артеріального тиску вище 50 мм рт.ст., а також однорічною виживаністю 75,0%. За рахунок використання маргінальних донорських сердець нам вдалося розширити пул донорських органів на 40%.Item Зв’язок rs731236 поліморфізму гена рецептору вітаміну D (VDR) із розвитком проліферативної доброякісної дисплазії молочної залози у жінок Сумського регіону України(Сумський державний університет, 2024) Гарбузова, Вікторія Юріївна; Harbuzova, Viktoriia Yuriivna; Кириченко, Микола Олександрович; Kyrychenko, Mykola Oleksandrovych; Лукавенко, Іван Михайлович; Lukavenko, Ivan Mykhailovych; Обухова, Ольга Анатоліївна; Obukhova, Olha AnatoliivnaВступ. Проліферативна доброякісна дисплазія молочної залози (ПДДМЗ) є поширеним захворюванням жіночого організму, частота якого може сягати до 95% серед жінок репродуктивного віку. ПДДМЗ може ускладнюватися розвитком раку молочної залози (РМЗ), ризик якого при атиповій проліферації може зростати у 4,24 рази. Одним із сучасних напрямів діагностики ПДДМЗ є пошук генетичних маркерів захворювання. Перспективними у цьому напрямі є поліморфні варіанти гена рецептору вітаміну D (VDR) – ядерного рецептору, що регулює експресію генів, які залучені до процесів диференціації та проліферації клітин та апоптозу і посідають важливе місце у патогенезі передпухлинних та пухлинних хвороб. На сьогодні вивчено понад 25 тисяч поліморфізмів гена VDR, деякі з них, зокрема rs731236, асоційовані з розвитком доброякісних і злоякісних пухлинних захворювань. Мета. Метою дослідження було вивчення розподілу rs731236 поліморфних варіантів гена VDR у пацієнток Сумського регіону України, хворих на ПДДМЗ. Матеріали та методи. Для дослідження було використано венозну кров 326 осіб – жінок, що мешкають у Сумському регіоні України (221 пацієнтки з ПДДМЗ та 105 осіб без цієї патології). Генотипування пацієнток та осіб групи контролю за rs731236-поліморфізмом гена VDR проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом довжини рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP). Статистичне опрацювання отриманих результатів проведено з використанням програмного забезпечення SPSS (версія 25.0). Результати дослідження. Розподіл генотипів за rs731236-поліморфізмом гена VDR у групі пацієнток із ПДДМЗ був наступним: T/T -71 (31,2%), T/t -113 (51,1%), t/t-37 (16,8%); у групі контролю відповідно 44 (41,9%), 52 (49,5%) та 9 (8,6%). Виявлено статистично значущі відмінності у частотах алелів для груп порівняння (Р = 0,028; χ2=4,801): частота мінорного алеля в основній групі становила 42,3%, а у групі контролю 33,3%. Методом логістичної регресії показано, що рецесивні гомозиготи t/t мають вищий ризик розвитку ПДДМЗ порівняно з домінантними гомозиготами T/T відповідно до адитивної моделі (Р = 0,025). Зв'язок зберіг статистичну значущість після врахування поправок на вік та ІМТ (Р = 0,031). Висновки. В Сумському регіоні України мінорний алель t за rs731236-поліморфізмом гена VDR у жінок з ПДДМЗ зустрічається достовірно частіше, ніж у жінок без ПДДМЗ (Р = 0,028), а генотип t/t є фактором ризику розвитку ПДДМЗ: рецесивні гомозиготи (t/t) мають вищий ризик розвитку ПДДМЗ порівняно з домінантними гомозиготами Т/Т (Р = 0,025). Пацієнтки віком до 40 років з генотипом t/t мають вищий ризик розвитку ПДДМЗ у порівнянні з жінками з генотипом T/T (Р = 0,025). Особи з нормальним ІМТ, які мають у своєму генотипі мінорний алель t мають більший ризик розвитку ПДДМЗ (Р = 0,042 для домінантної, Р = 0,028 для рецесивної, Р = 0,007 для адитивної моделей наслідування).Item Вплив міофункціональної терапії на зміну тонусу орофаціальних м'язів у дітей з порушеннями прикусу(Сумський державний університет, 2024) Лихота, К.; Щербина, Т.Останні роки стоматологія досягла значних успіхів в усіх напрямках, але проблема корекції зубо-щелепних аномалій залишається актуальною і на сьогоднішній день. Шкідливі екологічні фактори, урбанізація викликають зростання ендогенних і екзогенних чинників зубо-щелепних аномалій. Ускладнення внутрішньоутробного розвитку, інфекційні захворювання, порушення фосфорно-кальцієвого обміну, наявність дитячих шкідливих звичок, розростання аденоїдних вегетацій, риніти, гіпертрофічні зміни слизової носа, викривлення носової перетинки – це неповний перелік цих чинників. Фахівці відзначають, що у віці від 4 до 12 років аномалії зубо-щелепної системи займають третє місце в структурі всіх стоматологічних захворювань. У підлітків 14–16 років відсоток цих аномалій залишається на рівні 9,9%. Ці цифри свідчать про неможливість самовиліковування і потребують удосконалень в підходах щодо корекції. Порушення функції зовнішнього диханняє одним із вагомих чинників, який викликає цілий каскад патологічних змін. Язик займає низьке заднє положення, в якому він не може протистояти силі щічних жувальних м'язів, що звужує щелепи з боків, переміщує зуби у фронтальні ділянки, сприяє зміщенню нижньої щелепи назад, а верхня щелепа росте в низ та має недостатній ріст в сагітальному напрямку. Ці зміни призводять до формування мезіального, відкритого, глибокого та перехресного прикусу. Ми поставили за мету вдосконалити процес лікування дітей і підлітків з відкритим прикусом і проаналізувати результати лікування стандартними міофункціональними апаратами системи EF line в поєднанні з комплексом вправ з міогімнастики на стан зубо-щелепної системи та відновлення сили жувальних м'язів. Матеріали і методи. Нами проведено обстеження дітей та підлітків 5–14 років. Пацієнти були розділені за віком на три підгрупи: перша – 5–8 років на стадії раннього змінного прикусу, друга – 9–12 років – пізній змінний прикус і третя – 13–14 років сформований постійний прикус (без наявності у зубній дузі сформованих зачатків третіх постійних молярів). Пацієнтам була проведена ортопантомографія. Для визначення сили колового м'язу рота була застосовували електроміографію. Результати. На ортопантомограмі пацієнтів, які пройшли лікування стандартними функціонально діючими апаратами EF Line в комплексі з вправами з міогімнастики для укріплення колового м'язу рота відмічено відновлення аномального прикусу в бік фізіологічного, з відновленням оклюзії фронтальних зубів. Дані електроміограми продемонстрували зростання амплітуди біопотенціалів колового м'язу рота після провденого лікування. Отримані показники за даними статистичної обробки мали високу ступінь достовірності. Висновки. Проведена нами міофункціональна терапія із застосуванням стандартних функціонально діючих апаратів EF Line в комплексі з вправами з міогімнастики для укріплення колового м'язу рота продемонструвала відновлення фізіологічного прикусу. А дані електроміографії продемонстрували відновлення сили скорочень колового м'язу рота.Item Некротична інфекція шкіри та м'яких тканин, сучасний стан проблеми. Клінічний випадок(Сумський державний університет, 2024) Ващук, В.; Кирик, Т.; Куляба, Н.; Куляба, О.; Кушнірчук, М.Некротична інфекція шкіри і м'яких тканин це невідкладна хірургічна патологія, яка характеризується прихованим початком, швидким наростанням симптоматики та високим рівнем летальності. Мета. Вивчити та проаналізувати світовий досвід і критично переосмислити власні клінічні результати лікування пацієнтів з гнійно-некротичними інфекційними ураженнями м'яких тканин. Матеріали і методи. У роботі застосовано інформаційний, бібліографічний та аналітичний методи аналізу та пошуку у міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних, а також дані власних результатів імплементації сучасних алгоритмів діагностики та пошуку актуальних клінічних настанов щодо лікування зазначеної когорти пацієнтів. Результати та їх обговорення. Основними передумовами незадовільних клінічних результатів лікування залишаються: пізня діагностика через атипову маніфестацію захворювання та відсутність чітких однозначних показників на ранніх стадіях процесу. Допоміжні тести, які спрямовані на виявлення некротичного процесу потребують обізнаності та високої кваліфікації клініцистів, або ж базуються на загально-клінічних неспецифічних лабораторних маркерах. В роботі наведені основні погляди на епідеміологічні, клінічні і лабораторні особливості некротичної інфекції шкіри і м'яких тканин (НІШМТ); критично проаналізовані сучасні алгоритми лікування та представлений власний досвід клінічної роботи з випадком некротичної інфекції шкіри і м'яких тканин. Також, авторами визначені найперспективніші напрямки подальших досліджень на основі об’єктивної оцінки переваг і недоліків різних методів діагностики та лікування зазначеної патології. Висновки. НІШМТ – актуальна проблема сучасної гнійно-септичної хірургії, яка характеризується схильністю до генералізації, гіпореактивною маніфестацією та полірезистентною полімікробною етіологією, з розвитком імуносупресивного стану у пацієнтів. Рання діагностика в поєднанні з невідкладною антибактеріальною терапією, агресивним хірургічним лікуванням і спільною роботою хірургів та лікарів інтенсивної терапії є наріжним каменем досягнення позитивних клінічних результатів при НІШМТ. Шкали прогнозування (LRINEC, SIARI, Wall) є важливими компонентами діагностичного пошуку, але їх слід використовувати з обережністю в процесі прийняття рішень. Зрештою, діагностика НІШМТ визначається обізнаністю хірурга та спроможністю до виконання ранньої інтервенції. Повноцінний об'єм хірургічного втручання та адекватна антибіотикотерапія дозволяє знизити рівень летальності при НІШМТ.Item Морфологічні властивості окремих стоматологічних порошків для повітряно-абразивної обробки(Сумський державний університет, 2024) Голінка, О.; Карпчук, Л.; Мочалов, Ю.; Мар’ян-Йовбак, В.; Куліш, А.; Сікура, А.Мета дослідження: дослідити розміри частинок, морфологічні особливості та їх частотний розподіл за розміром у складі окремих стоматологічних порошків для повітряно-абразивної обробки. Матеріали та методи. Було досліджено наступні порошки: «Clinpro Glycine Prophy Powder» («3M ESPE», США-Німеччина), універсальний засіб для супра- та субгінгівальної обробки зубів; «BP CC-03 AIR-FLOW (гліцин)» («Ezmedix», Україна); «Перлина П» Еритритол, 14 мкм» («MDS», Україна) для субгінгівального застосування; «Перлина» Еритритол, ≥24 мкм» («MDS», Україна) для супрагінгівального застосування; «Перлина+» Гліцин ≥24 мкм» («MDS», Україна) для супрагінгівального застосування. Було виконано світлову мікроскопію на різному збільшенні та освітленні, та з використанням стандартної двохсіткової камери Горяєва (гемоцитометр). Для проведення гранулометрії досліджуваних порошків було використано автоматичний лазерний рідинний аналізатор частинок, робочим середовищем був ізопропанол. Результати. Світлова мікроскопія зразків стоматологічних порошків для повітряно-абразивної обробки показала, що вони мали різну мікроструктуру, яка відрізнялася значною мірою. «Clinpro Glycine Prophy Powder» був переважно гомогенним за розмірами, кольором та прозорістю, без гострих граней та кутів, з розміром частинок переважно до 50 мкм. У «BP CC-03 AIR-FLOW (гліцин)» розміри частинок були нерівномірними, більша кількість частинок «гігантського розміру», які мали більше гострих граней та перевищували в розмірі 50 мкм та 200 мкм. Частинки порошку «Перлина П» Еритритол, 14 мкм» для субгінгівального застосування були менш гетерогенними за розмірами, переважно неправильної форми, з тенденцією до формування призматичних та тетраедричних утворів з гострими гранями. Значна кількість з розміром від 50 мкм. У порошку «Перлина» Еритритол, ≥24 мкм» для супрагінгівального застосування візуально визначалося більше великих кристалів також був більший контраст за розмірами. Порошок «Перлина+» Гліцин ≥24 мкм для супрагінгівального застосування відрізнявся більшим розміром частинок, з фракцією дрібних фрагментів (наявний виражений контраст за розмірами, частинки нагадували розтертий цукор, з гострими краями та гранями). Лазерна рідинна гранулометрія показала, що у «Clinpro Glycine Prophy Powder» переважала фракція розміром від 18,97 до 40,15 мкм; «BP CC-03 AIR-FLOW (гліцин)» – від 17,05 до 117,10 мкм; у порошку «Перлина П» Еритритол, 14 мкм» для субгінгівального застосування – від 26,16 до 76,33 мкм; у порошку «Перлина» Еритритол, ≥24 мкм» для супрагінгівального застосування – від 44,69 до 130,30 мкм; у порошку «Перлина+» Гліцин ≥24 мкм» для супрагінгівального застосування – від 53,36 до 145,10 мкм. Висновки: Отже, проведена світлова мікроскопія та лазерна рідинна гранулометрія ряду порошків для проведення професійної гігієни порожнини рота різних виробників показали, що частинки порошків не мали округлої форми (яка визнана найменш агресивною при взаємодії з тканинами порожнини рота). Всі порошки мали контраст у розмірах частинок та переважно неправильну форму частинок, переважна їх більшість були полігональні та мали гострі грані та краї. Більшість порошків, у яких виробником було заявлено визначені розміри частинок, мали істотні відхилення за таким показником. Можна припустити, що переважна більшість порошків для повітряно-абразивної обробки у порожнині рота, наявних на стоматологічному ринку України, потребують подальшого дослідження та удосконалення.