Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
6 results
Search Results
Item Способи лікування хворих з артеріальною гіпертензією на тлі проявів гіпервентиляційного синдрому(Сумський державний університет, 2023) Зарівна, І.В.; Левченко, В.А.Вступ. У деяких хворих на артеріальну гіпертензію 1 стадії часто спостерігаються симптоми, що походять з різних анатомо-функціональних локалізацій за відсутності органічних змін, пов’язаних з проявами психосоматичної вегетативної дисфункції. Серед проявів у пацієнтів відзначаються «респіраторні», серцево-судинні, абдомінальні симптоми, а також ознаки тривожно-депресивного синдрому. Ці ознаки свідчать про наявність у пацієнта супутніх психосоматичних розладів, які можуть впливати на перебіг гіпертонічної хвороби та характер лікування. Матеріали та методи. Проведено скринінг 125 пацієнтів з АГ 1 стадії. Гіпервентиляційний синдром був виявлений у 46,40% з них (n = 58) за Неймегенською анкетою; ці пацієнти були включені в експериментальну групу. При цьому оцінювали стандартні показники гемодинаміки, стан тривоги як додатковий маркер психовегетативних дисфункцій за шкалою Спілбергера. Контрольну групу склали 24 пацієнти з АГ 1 стадії без ознак гіпервентиляційного синдрому. Усі хворі дослідної групи шляхом рандомізації були розподілені на 4 групи залежно від проведеного лікування: хворі 1-ї та 2-ї груп отримували периндоприл та амлессу; 3-4 група – медикаментозне в поєднанні з систематичним діафрагмальним диханням. Останній забезпечує антистрессорну дію, нормалізує режим дихання, усуває наслідки гіпокапнії та, можливо, зменшує вплив брадикініну на тонус бронхів після прийому інгібіторів АПФ. Результати та обговорення. Виявлено кореляційний зв’язок (r = 0,72; p ˂ 0,05) між вираженістю гіпервентиляційного синдрому (41,63 ± 0,82) балів і показниками загального периферичного опору судин (1476,13 ± 42,39) дин•с•см -5 . Останній достовірно перевищував результати, отримані в контрольній групі пацієнтів – (1374,62 ± 36,11) дин•с•см -5.(р ˂ 0,05). При цьому ознаки тривожного стану становили (42,96 ± 2,05) балів проти результату в контрольній групі (22,36 ± 1,33) балів (р ˂ 0,05). Оцінка результатів лікування через 2–3 міс виявила достовірну перевагу комбінованої дії препаратів і систематичного діафрагмального дихання, що зменшило гіпервентиляцію в 3-й і 4-й групах на 12,92 % і 15,37 % (р ˂ 0,05); тривоги стану на 16,73% і 20,31% (р ˂ 0,05) відповідно, що не було вірогідним у 1–2 групах. Крім того, діафрагмальне дихання посилювало дію амлесси. При лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу 1 стадії рекомендується виявляти ознаки гіпервентиляційного синдрому і призначати комбіновану терапію, яка включає діафрагмальне дихання та гіпотензивні засоби.Item Вивчення зв'язку проявів вегетативної дисфункції з ступенем тяжкості артеріальної гіпертензії(Сумський державний університет, 2022) Атаман, Юрій Олександрович; Атаман, Юрий Александрович; Ataman, Yurii Oleksandrovych; Прийменко, Ліна Володимирівна; Прийменко, Лина Владимировна; Pryimenko, Lyna VladymyrovnaВступ. Артеріальна гіпертензія є одним з найбільш поширених захворювань серцево-судинної системи, що спостерігається у більшості працездатного населення України та цілого світу. Синдром вегетативної дисфункції виступає одним з перших проявів та передвісників артеріальної гіпертензії. Матеріали та методи. В дослідженні включено 81 пацієнта з артеріальною гіпертензією та вегетативною дисфункцією. Пацієнти були розподілені на 3 групи залежно від рівня артеріального тиску. Для оцінки даних патології проводилось офісне вимірювання артеріального тиску згідно рекомендації 2018 року та анкетування хворих за стандартним опитувальником для виявлення вегетативних порушень А.М. Вейна. Результати. При оцінці поширеності симптомів вегетативної дисфункції в досліджуваних групах відмічається слабка залежність їх появи зі ступенем тяжкості гіпертензії, навіть у пацієнтів з першим ступенем артеріальної гіпертензії відмічалася значна частота симптомів, що не може не чинити несприятливий вплив на якість життя пацієнтів. Оцінюючи вираженість симптомів вегетативної дисфункції відмічається превалювання таких симптомів як серцебиття, підвищена пітливість, періодична зміна кольору кінцівок та нападоподібні головні болі в групі АГ-1, а для групи АГ-2 найтяжчим виявився перебіг таких симптомів, як періодичне оніміння пальців та відчуття нестачі повітря. Рангова кореляція між ступенем артеріальної гіпертензії та вираженості вегетативної дисфункції склала 0,103 (р= 0,302), що свідчить про наявність позитивної кореляція між зазначеними параметрами, але зв'язок був слабким та не набув статистичної значущості. Висновки. У пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та вегетативної дисфункції симптоми останньої є поширеними при будь-якому ступені тяжкості артеріальної гіпертензії. Зв’язок між тяжкістю проявів артеріальної гіпертензії та вегетативної дисфункції встановити не вдалося, серед гемодинамічних показників пульсовий артеріальний тиск найбільшою мірою корелював з індексом вегетативної дисфункції.Item Термографічні особливості функціональної холодової проби у школярів із артеріальною гіпертензією(Сумський державний університет, 2022) Нечитайло, Д.Ю.; Нечитайло, Ю.М.; Міхєєва, Т.М.Вступ. В усьому світі артеріальна гіпертензія перебуває у центрі уваги педіатрів, оскільки належить до найбільш розповсюджених захворювань сучасної кардіології дитячого віку. Методи. Обстеженo 61 дитину шкільного віку. Дітей розділено на три групи: до 1-ї групи увійшли діти із артеріальною гіпертензією, до 2-ї групи –діти з передгіпертензією, контрольну групу складали діти з нормальним рівнем артеріального тиску. Iнфрачервону термографiю у дiтей проводили на тильній поверхні кистей, дистанційно, за допомогою сертифiкованого тепловiзораз професійним програмним забезпеченням. Термографічна оцінка кистей після холодової проби проводилась одразу після закінчення проби, через 1 та 2 хвилини, а кінцевий ступінь відновлення тепло-випромінювання визначався через 15 хвилин. У результаті дослідження виявлено, що в дітей з артеріальною гіпертензією виявлене зниження температури після проведення холодової проби було вірогідно вищим, ніж у дітей із контрольної групи. У дітей з перед гіпертензією спостерігалось також дещо більше зниження рівня температури в порівнянні з дітьми контрольої групи. Отримана вірогідна різниця між показниками дітей з артеріальною гіпертензією та дітьми з контрольної групи може бути наслідком гірших компенсаторних механізмів мікроциркуляторного русла, меншою щільністю капілярів, наявністю локального спазму венул таартеріол у них. Окрім того, у дітей з артеріальною гіпертензією спостерігається підвищений опір судин, що теж впливає на рівень падіння та відновлення локальної температури, тому що термоемісія є прямим відображенням мікроциркуляції у пальцях дитини. Висновок. У дітей із артеріальною гіпертензією спостерігається вірогідно більше зниження максимальної температури термоемісії на пальцях та повільніше відновлення тепловипромінювання після холодової проби, на відміну від дітей з контрольної групи, що зумовлено розладами мікроциркуляції у них.Item Ризик артеріальної гіпертензії у популяції мешканців Західної України з урахуванням клінічних, гендерних і молекулярно-генетичних предиктів(Сумський державний університет, 2022) Сидорчук, Андрій Русланович; Сидорчук, Андрей Русланович; Sydorchuk, Andrii Ruslanovych; Гарбузова, Вікторія Юріївна; Гарбузова, Виктория Юрьевна; Harbuzova, Viktoriia YuriivnaАктуальність. На сьогоднішній день кількість дорослих осіб із гіпертензією у світі збільшилась удвічі з 650 мільйонів в 1990 році до 1,28 мільярдів у 2019 році, переважно за рахунок країн із низьким та середнім рівнем доходу. Пізня діагностика хвороби призводить до зростання захворюваності, пошкодження органів-мішеней та ранньої інвалідизації. Тому стратифікація чинників ризику хворих на гіпертензію є важливим завданням сучасної медицини. Мета роботи. Дослідити ризик появи есенційної артеріальної гіпертензії (ЕАГ) у популяції мешканців Західної України з урахуванням антропометричних, клінічно-демографічних, гендерних чинників та генетичних предиктів (NOS3, rs2070744 та GNB3, rs5443). Матеріали і методи. У дослідженні прийняло участь 100 хворих на ЕАГ і 48 практично здорових особи групи контролю, яким виконали комплекс клінічно-лабораторних обстежень. Серед чинників ризику досліджували обтяжений анамнез за серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), наявність цукрового діабету 2 типу (ЦД2), обвід талії (ОТ), обвід стегон (ОТ), співвідношення ОТ/ОС, індекс маси тіла (ІМТ) у чоловіків (Ч) і жінок (Ж). Гени NOS3 (rs2070744) і GNB3 (rs5443) вивчали методом ПЛР в режимі реального часу. Результати. Ризик ЕАГ у популяції загалом зростає за обтяженої спадковості за ССЗ незалежно від генотипів генів NOS3 (rs2070744) та GNB3 (rs5443) майже у 3–4,5 рази, сильніше у носіїв мутаційного С-алеля гена NOS3 і Т-алеля гена GNB3 [OR= 3,10–4,29; OR(95% CI): 1,03–13,77; p≤ 0,041–0,005], за ЦД 2 типу –у 7–14 разів [OR= 7,14–14,25; OR(95% CI): 1,0–127,2; p≤ 0,043–0,006], за збільшення ОТ (Ч> 102 см, Ж> 88 см) –у 3,5–17 разів [OR= 3,45–16,67; OR(95% CI): 1,06–66,09; p≤ 0,035–0,0001]. Гендерний аналіз підтвердив вірогідність впливу на ризик ЕАГ підвищеного ОТ/ОС, але тільки у жінок (>0,85 уо) –у 4,5–51 рази [OR= 4,44–51,33; OR(95% CI): 1,10–346,9; p≤ 0,036–0,0001], сильніше уносіїв ТТ-генотипу гена NOS3та СС-генотипу гена GNB3. Збільшений ІМТ (>25,0 кг/м2) теж підвищує ризик ЕАГ у понад 6–9 разів [OR= 6,29–9,0; OR(95% CI): 1,0–83,07; p≤ 0,034–0,011], але тільки у жінок-носіїв ТТ-генотипу гена NOS3 та СС-генотипу гена GNB3 (rs5443) – у 5 разів [OR= 4,80; OR(95% CI): 1,25–18,42; p= 0,019] і 11,5 разів [OR= 11,50; OR(95% CI): 2,01–65,91; p= 0,004], відповідно. Висновки. Ризик ЕАГ у популяції мешканців Західної України зростає за обтяженої ССЗ спадковості, незалежно від генетичного чинника, за ЦД2, збільшення ІМТ, ОТ та ОТ/ОС, але тільки у жінок, сильніше у носіїв ТТ-генотипу гена NOS3та СС-генотипу гена GNB3.Item Взаємозв’язок показників фізичного розвитку та рівня артеріального тиску в дітей шкільного віку(Сумський державний університет, 2021) Нечитайло, Д.Ю.; Нечитайло, Ю.М.; Міхєєва, Т.М.; Нечитайло, О.Ю.Обстежено 848 дітей шкільного віку, яких розподілили на групи: першу склали 182 дитини з артеріальною гіпертензією, другу – 78 із передгіпертензією та контрольну групу – 588 із нормальним рівнем артеріального тиску. Фізичний розвиток дітей оцінювали за cоматометричними величинами за загальноприйнятою уніфікованою методикою. Вимірювання рівня артеріального тиску проводилось автоматичними тонометрами тричі з обрахуванням середньої величини. Результати оцінювалися за перцентильними таблицями відносно віку, статі та зросту. Статистична обробка даних проводилася за допомогою непараметричних методів оцінки з використанням програм Microsoft Office Exсel та Statistica 10.0. Аналізуючи антропометричні показники, виявлено, що Z-оцінка показника індексу маcи тіла у дітей першої групи була вірогідно вищою, в порівнянні з дітьми з нормальним рівнем артеріального тиску. У них відмічалась різниця обводів талії і стегон, порівняно з дітьми з другої та контрольної груп. На основі отриманих результатів дослідження проведено епідеміологічний аналіз за чотрирьохпольною таблицею та виявлено, що надлишкова вага є вагомим фактором ризику розвитку артеріальної гіпертензії в цій віковій групі (OR = 3,36; RR = 2,50; специфічність – 0,81; чутливість – 0,43). За результатами проведеного корелятивного та кластерного аналізу відмічено взаємозв’язок між показниками фізичного розвитку та рівнем артеріального тиску в школярів. Наявність надлишком ваги та ожиріння у дітей виступає фактором ризику по розвитку артеріальної гіпертензії. 3. За даними епідеміологічного аналізу у дітей із ожирінням шанси розвитку артеріальної гіпертензії у 3,4 рази вище ніж у дітей з нормальною масою тіла.Item Корекція діастолічної дисфункції та процесів ремоделювання лівого шлуночка у хворих на ревматоїдний артрит в поєднанні з артеріальною гіпертензією(Сумський державний університет, 2019) Риндіна, Н.Г.Ревматоїдний артрит (РА) визнаний незалежним фактором кардіоваскулярного ризику. Наявність артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих на ревматоїдний артрит (РА) асоціюється з несприятливий прогнозом, поєднання захворювань істотно взаємообтяжує перебіг кожного з них. Актуальним питанням залишається підбір комплексної терапії з метою корекції діастолічної дисфункції та процесів ремоделювання ЛШ. Обстежено 60 хворих на РА в поєднанні з АГ, які були розділені на дві групи I групу та II групу по 30 чоловік. Усі хворі отримували базисну терапію лікування РА, НПЗП та ГК. Контрольна III група практично здорові люди 30 пацієнтів. Пацієнти I групи додатково до базисної терапії отримували гіпотензивну терапію: інгібітор АПФ раміприл 10 мг на добу та блокатор кальцієвих каналів амлодипін 5 –10 мг на добу. Разом з цим усі пацієнти I групи приймали аторвастатин 20 мг на добу та метаболічну терапію Мілдронат 5 мл 0,5 г/5 мл внутрішньовенно крапельно на 200 мл розчину натрію хлориду 0,9% один раз на добу протягом десяти днів, з подальшим переходом на прийом капсул Мілдронат 250 мг, в дозі 500 мг на добу, протягом 3-х місяців. При повторному обстеженні, через три місяці, у пацієнтів I групи відмічалось зменшення індексу маси міокарда на 8,86% (р < 0,05), зменшення розміру лівого передсердя на 5,52% (р < 0,05) та покращення діастолічної функції, у 13,33% пацієнтів відмічалась нормалізація, а у 6,67% перехід діастолічної дисфункції II типу в I тип (р <0,05). Також у пацієнтів I групи, у яких була виявлена рідина в порожнині перикарда, відмічалось зменшення кінцево діастолічної товщини циркулярного обідка рідини на 46,6% (р < 0,05). У пацієнтів II групи відмічалось збільшення індекса маси міокарда на 3,33%, розміру лівого передсердя на 8,68% (р < 0,05) та на 10% збільшився відсоток пацієнтів з діастолічною дисфункцією (р < 0,05). Товщина циркулярного обідка рідини у пацієнтів II групи, у яких була виявлена рідина в порожнині перикарда, збільшилась на 6,67% (р < 0,05). Можна зробити висновок, що така схема є актуальною і може бути рекомендована з метою підбору раціональної, комплексної терапії у хворих на РА в поєднанні з АГ.