Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
4 results
Search Results
Item Гіпервентиляційний синдром як фактор ризику діастолічної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу(Сумський державний університет, 2021) Зарівна, І.В.; Левченко, В.А.; Вакалюк, І.П.; Максим’як, М.В.; Мороз, О.С.Гіпертонічна хвороба є однією з актуальних проблем сучасної кардіології. Відомо, що на формування та перебіг гіпертонічної хвороби впливає ряд супутніх коморбідних станів, одним із яких є нейрогенний гіпервентиляційний синдром. Останній як прояв і маркер розладів надсегментарних вегетативних структур дестабілізує константи гомеостазу, ініціює розвиток специфічних патологічних процесів, які лежать в основі соматизації гіпервентиляційних порушень, в т.ч. змін з боку серця. Що ініціювало дослідження стану структурних і функціональних характеристик шлуночків серця за допомогою ЕХО-кардіографії у хворих на гіпертонічну хворобу на тлі нейрогенного гіпервентиляційного синдрому. Серед цих хворих із І стадією гіпертонічної хвороби (43,59 %) було виявлено розширення порожнин шлуночків, переважно правого, без потовщення їх стінок. У хворих із ІІ стадією гіпертензії, розширення порожнин шлуночків відмічалось у 37,88 % випадків. При цьому були виявлені наступні варіанти ремоделювання: концентричне – у 10,61 % осіб, концентричну гіпертрофію – у 22,73 % випадків, асиметричну гіпертрофію – у 12,12 %, ексцентричне ремоделювання та ексцентричну гіпертрофію лівого шлуночка відповідно у 4,55 % і 9,09 % пацієнтів. У 13,64 % випадків спостерігалось потовщення вільної стінки правого шлуночка. В контрольній групі хворих без проявів гіпервентиляційного синдрому ознаки концентричної і асиметричної гіпертрофії відмічалися у 10 % пацієнтів, ексцентричної – у 20 % випадків; розширення лівого шлуночка у 20 % осіб. Оцінка стану трансмітрального та трикуспідального потоків виявила, достовірне збільшення числа випадків розладів релаксації шлуночків серед гіпертоніків на фоні нейрогенного гіпервентиляційного синдрому. Що може свідчити про певну роль перманентної гіпервентиляції в формуванні ремоделювання шлуночків і обов’язковий систематичний ехокардіографічний контроль цих хворих.Item Прогнозування ефективності лікування хворих на Астма-ХОЗЛ перехрест в поєднанні з ГХ(Сумський державний університет, 2020) Тимченко, Г.А.Під впливом реабілітаційних заходів застосованих нами, у хворих відбуваються певні позитивні зрушення показників функції серцево-судинної та дихальної системи, толерантності до фізичного навантаження, а також якості життя, хоча, частина хворих не відповідає на додавання комплексної реабілітаційної програми, що асоційовано з такими вихідними параметрами, як об'єм форсованого видиху за 1 секунду, максимальна об'ємна швидкість на рівні 50% та максимальна об'ємна швидкість на рівні 75%, С-реактивний білок, інтерлейкін 8.Item Статеві та вікові особливості ремоделюваннялівих камер серця у хворих на артеріальну гіпертензію(Сумський державний університет, 2019) Іванов, В.П.; Онищук, Т.П.У даній статті були визначені гендерні та вікові особливості змін лівих відділів серця у хворих на ГХ II стадії, 1–3 ступеню. З цією метою було проведено комплексне обстеження 160 хворих, чоловічої і жіночої статі. Обстежену когорту було розділено на чотири підгрупи: перша – чоловіки молодого віку від 18–44 років (n = 40), друга – жінки молодого віку (n = 40), третя – чоловіки середнього віку від 45–60 років (n = 40) і четверта – жінки середнього (n = 40) віку. Всі групи були порівняні за віком і статтю. Верифікацію діагнозу проводили згідно існуючих рекомендацій ГХ ІІ стадії (ESH/ESC, 2013). Всім особам, які були включені в дослідження проводили загально – клінічні та інструментальні методи обстеження, які включали ехокардіографію (ЕхоКГ) на ультразвуковому діагностичному сканері «HIVISION AVINS» («NITASNI», Японія) в одновимірному (М), двомірному (В-), Д і тканинномурежимах сканування за загальноприйнятоюметодикою. Отримані результати показали, що у чоловіків молодого віку реєстрували суттєве збільшення розмірів / об'ємів лівого передсердя (ЛП) і їх індексів, розмірів діаметру аорти (ДА), лівого шлуночка (ЛШ), правого шлуночка (ПШ), товщини міокарда і його маси, величини діастолічного і систолічного стресу, в порівнянні з жінками того ж віку. Середній вік обстежуваних осіб, які склали основну групу, відзначився лише збільшенням абсолютних / відносних розмірів ЛП. Доведені найбільш важливі відмінності в морфо-функціональних параметрах саме у осіб жіночої статі середнього віку, на відміну від молодого віку і збільшення розмірів ЛП, ЛШ, ДА, ПШ, товщини міокарда і його маси, величини діастолічного і систолічного стресу. З розрахованих індексів ЛП і маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) найсильнішу асоціацію з віком проявляли саме індекси, розраховані на перерахунок в ступені 2,7. Принципові відмінності в характері структурного ремоделювання ЛШ визначали у осіб чоловічої статі середнього віку в порівнянні з жінками. Реєстрували зменшення випадків нормальної геометрії ЛШ і збільшення випадків з концентричним ремоделюванням ЛШ. Проведений аналіз характеру структурного ремоделювання ЛШ щодо віку, показав принципові відмінності у осіб жіночої статі середнього віку, на відміну від жінок молодого віку. Спостерігалося достовірне зменшення випадків з концентричним ремоделюванням і збільшення ˗ з концентричною гіпертрофією.Item Оцінка екзокринної функції підшлункової залози у пацієнтів на хронічний панкреатит у поєднанні з гіпертонічною хворобою(Сумський державний університет, 2019) Архій, Е.Й.; Прилипко, Л.Б.; Галай, Б.М.Вступ. Дослідження більшості науковців медичної спільноти підверджують факт наявності поєднаних патологій, що передбачає подальше вивчення цих станів. Однією із таких комбінацій є хронічний панкреатит (ХП) та гіпертонічна хвороба (ГХ). Обидва захворювання взаємно погіршують перебіг однеодного. Тому метою нашого дослідження було вивчення екзокринної функції підшлункової залози (ПЗ) за умов поєднання ХП та ГХ. Матеріали та методи. Для вивчення досліджуваної нами проблеми було проведене комплексне обстеження 102 хворих на ХП у поєднанні з ГХ ІІ стадії, які сформували основну групу, та 23 практично здорових осіб, які склали контрольну групу. Оцінка зовнішньо-секреторної функції ПЗ здійснювалася шляхом вимірювання еластази - 1 у калі, діастази в сечі та для встановлення наявності феномену “відхилення ферментів у кров” ‒ ліпази, амілази у крові. Результати дослідження та обговорення результатів. Зважаючи на чутливість та специфічність використаних нами методів, провідним індикатором екзокринної функції ПЗ у нашому дослідженні можна вважати рівень фекальної елестази - 1. Отримані нами результати вказують на те, що у обстеженого контингенту пацієнтів переважає зовнішньосекреторна недостатність на межі помірного та легкого ступеню важкості (157,82 ± 17,28 мкг/г проти 203,47 ± 13,64 мкг/г у осіб контрольної групи, р < 0,01). Аналізуючи показники концентрацій діастази у сечі, амілази та ліпази у крові, можна стверджувати, що ні гіперамілазурію, нігіперамілаземію, ні гіперліпаземію у обстежених пацієнтів не було діагностовано, хоча значення усіх трьох останніх показників статистично значимо відрізнялися від таких же у осіб контрольної групи. При вивченні кореляційних зв’язків встановлено позитивний сильний зв’язок між діастазурією та ліпаземією (r = 0,62, p < 0,01), діастазурією та амілаземією (r = 0,67, p < 0,01), прямий сильний кореляційний зв’язок між ліпаземією та амілаземією (r = 0,54, p < 0,01) та слабкий зворотній зв’язок між концентрацією діастази у сечі та еластазою - 1 у калі ( r = 0,20, p = 0,05) у обстеженого контингенту пацієнтів. Висновки: комплекс обстеження пацієнтів на ХП у поєднанні з ГХ повинен включати дослідження екзокринної функції ПЗ. Зважаючи на доступність, вартість та інформативність вивчених намиметодів діагностики, рекомендовано використовувати визначення ФЕ-1, як специфічного маркера екзокринної функції ПЗ.