Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
7 results
Search Results
Item Інформативність та специфічність рівня сироваткової остеази в діагностиці остеопенічного синдрому у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом(Сумський державний університет, 2024) Ільченко, С.; Маковійчук, О.; Фіалковська, А.Вступ. Низька мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) є частим явищем у клінічній практиці дитячого ревматолога. Діти з ювенільний ідіопатичним артритом (ЮІА) є в групі ризику по розвитку остеопенічного синдрому (ОС) за рахунок як первинних, так і вторинних механізмів. Рутинні методи лабораторної діагностики кісткових порушень, зокрема визначення концентрації кальцію, фосфору та загальної лужної фосфатази (ЛФ) в сироватці крові, у дітей з ЮІА мають низьку специфічність, тривалий час залишаються в межах нормальних значень. Активність кісткового ізоферменту ЛФ (остеази) та її зв'язок з перебігом захворювання потребують подальшого вивчення для покращення діагностики та прогнозування ОС в дитячому віці. Метою дослідження було встановити діагностичну значущість рівня сироваткової остеази в діагностиці ОС у дітей з ЮІА. Матеріали та методи. Обстежено 50 дітей з ЮІА віком від 5 до 18 років. Лабораторні методи дослідження включали визначення концентрації 25-гідрокси вітаміну Д (25(OH)Д), загальної ЛФ, кісткового ізоферменту ЛФ – остеази, маркеру кісткової резорбції–β-Cross Laps, остеокальцину в сироватці крові. Скринінг МЩКТ проводили за допомогою ультразвукового денситометра Sunlight Omnisense 9000. Статистичну обробку результатів дослідження проведено із застосуванням пакету програм «Statisticav.6.1». Результати та їх обговорення. У дітей з ЮІА в 42,0% випадків був діагностований ОС. Встановлено, що у дітей з ОС були достовірно нижчі концентрації остеази в сироватці крові. Рівень остеази у дітей з ОС був пов’язаним з рівнем 25 (OH)Д остеокальцину, маркеру остеорезорбції β-Cross Laps, Z-показником за даними ультразвукової денситометрії, активністю захворювання та дозою метотрексату в базисній терапії. В той же час активність загальної ЛФ в сироватці крові дітей з ЮІА вірогідно не різнилась між підгрупами. Не виявлено взаємозв’язку між рівнем загальної ЛФ та її кісткового ізоферменту – остеази, а також рівнем 25 (OH)Д, активністю захворювання та Z-показником. На підставі проведеного ROC-аналізу визначено оптимальне порогове значення рівня остеази для діагностики ОС у дітей з ЮІА>83,4 мкг/л (чутливість – 85,7 %, специфічність – 93,1 %, діагностична ефективність тесту – 90,0 %, площа під кривою (AUC) – 0,864 (95% ДІ 0,737 – 0,944). Висновки. Підвищений рівень остеази в сироватці крові у дітей з ЮІА слід вважати інформативним та високоспецифічним біомаркером для ранньої діагностики і прогнозування перебігу ОС. Загальна ЛФ у дітей з ЮІА є неспецифічним маркером, оскільки її нормальна активність в сироватці крові не виключає наявності порушень кісткового ізоферментного паттерну.Item Клініко-рентгенологічна картина генералізованого пародонтиту у хворих на фоні ураження міжхребцевих дисків шийного відділу(Сумський державний університет, 2022) Кулигіна, В.Н.; Teпла, Т.О.; Пилипюк, О.Ю.; Повшенюк, А.В.; Горай, М.А.Вступ. В останні роки все більша увага приділяється вивченню взаємозв’язку запальних процесів у пародонті з соматичними захворюваннями. Відома вагома роль системних процесів, зокрема, дистрофічних уражень хребта, які призводять до глибоких змін внутрішнього середовища організму і структурних уражень тканин пародонта. Питання особливостей клінічного перебігу хвороб пародонта у пацієнтів при переважному ураженні міжхребцевих дисків шийного відділу (УМДШВ) недостатньо висвітлені у літературі та залишаються актуальними. Мета дослідження: вивчення особливостей клініко-рентгенологічних показників стану тканин пародонта у пацієнтів із супровідним ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу. Матеріали і методи. Проведено клінічне та рентгенологічне обстеження 74-х хворих з УМДШВ: 48 осіб ІІ періоду зрілого віку з хронічним генералізованим пародонтитом початкового – І ступеня і 26 пацієнтів літнього вікового періоду з хронічним генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня важкості. 40 пацієнтів аналогічних вікових груп та ідентичними ураженнями тканин пародонта без супутніх захворювань слугували контролем. Результати дослідження. При порівнянні клінічної симптоматики хронічного генералізованого пародонтиту у групах хворих з ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу і без соматичної патології встановлено: збільшення глибини пародонтальних кишень і рецесії ясен (відповідно на 12,6 і 34,2 % в ІІ періоді зрілого віку і на 10,2 і 16,2 % – в літньому), індексу кровоточивості (на 19,4 % в ІІ періоді зрілого віку і на 38,3 % – в літньому) та інтенсивності ексудації із пародонтальних кишень (на 30,3 % в ІІ періоді зрілого віку і 13,5 % – в літньому) з високим ступенем ймовірності різниці показників. Показники стану фуркації у горизонтальному та вертикальному напрямку за Тарноу–Флетчером і Хемпом, у хворих з ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу також були гірше. Крим того, встановлено суттєве зменшення відсотка хворих з початковим ступенем резорбції альвеолярного відростка та збільшення – з високим. Висновки. При клініко-рентгенологічному дослідженні хворих встановлено негативний вплив дистрофічних уражень шийного відділу хребта на клінічний перебіг захворювань пародонта, його поглиблення та обтяження.Item Рідкісний перебіг ювенільної склеродермії у мешканки Донецької області. Клінічний випадок(Сумський державний університет, 2022) Конюшевська, А.А.; Пархоменко, Т.А.; Вайзер, Н.В.; Тимошина, О.В.; Кузеванова, М.В.У статті висвітлюється клінічний випадок рідкісного дебюту та особливого клінічного перебігу ювенільної склеродермії. Описаний клінічний випадок хвороби дитини, яка народилася та мешкає в екологічно несприятливому промисловому Донецькому регіоні. Дано літературний огляд впливу несприятливого середовища на захворюваність та особливості перебігу аутоімунної патології пацієнтів Донецької області. У тому числі наведено літературні дані, що вказують на те, що негативні фактори довкілля призводять до посилення темпів прогресування системної склеродермії та за останні 20 років виявлено тенденцію до збільшення смертності дітей, які страждають на неї, що пов'язуютьз погіршенням екологічної ситуації в промислових регіонах. Зростання захворюваності та поширеності склеродермії, різноманіття клінічних проявів, труднощі у ранній діагностиці захворювання, робить актуальним вивчення варіантів перебігу цієї патології дітейта підлітків на ранніх етапах розвитку хвороби. Особливістю наведеного клінічного випадку є дебют ювенільної склеродермії з тяжкого судомного синдрому у віці 8 років, який вимагав призначення фінлепсину в дозі 200 мг щодня. Подальший перебіг також носитьдуже рідкісний характер: протягом 2 років з'явилося лінійне вдавлення в області чола справа; встановлено діагноз лінійної «шаблеподібної» обмеженої склеродермії, синдрому геміатрофії обличчя Паррі–Ромберга, розвинулися прояви системності, ураження внутрішніх органів – пневмофіброз та склеродермічний езофагіт. Наведено тактику лікування та спостереження за пацієнткою. Підкреслено, що раннє агресивне втручання призводить до запобігання розвитку тяжкої органної патології та смерті. Описаний клінічний випадок розширює знання лікарів з питань клінічного поліморфізму дебюту та перебігу захворювання, що дозволяє швидше та точніше ідентифікувати хворобу, своєчасно назначати адекватну терапію, та призведе до більш ранньої стабілізації та ремісії хвороби.Item Методи та можливості визначення ротаційно-торсійних змін хребта в пацієнтів зі сколіотичною хворобою(Сумський державний університет, 2021) Шкатула, Юрій Васильович; Шкатула, Юрий Васильевич; Shkatula, Yurii Vasylovych; Бадіон, Юрій Олексійович; Бадион, Юрий Алексеевич; Badion, Yurii Oleksiiovych; Руденко, Павло Володимирович; Руденко, Павел Владимирович; Rudenko, Pavlo VolodymyrovychУ статті наведено несистематизований огляд публікацій, у яких описані методи й технології визначення параметрів деформації хребта в горизонтальній площині в пацієнтів зі сколіотичною хворобою. Досліджено інформативність та клінічну придатність найбільш відомих і практично значущих методів. Під час рентгенологічного обстеження характер та параметри викривлення вивчають у трьох площинах. У фронтальній площині визначають величину латеральних дуг деформації, в сагітальній площині оцінюють стан профілю хребта. Під час вивчення параметрів деформації хребта в горизонтальній площині виділяють ротаційне зміщення і торсійну деформацію. Автори статті звернули увагу, що науковці нерідко ототожнюють та змішують ці два поняття. Визначення характеристик деформації хребта в горизонтальній площині є важливим інструментом передопераційного планування, тоді як під час консервативного лікування та динамічного спостереження основну увагу приділяють параметрам латерального викривлення у фронтальній площині. Сучасною тенденцією комплексного обстеження пацієнтів зі сколіотичною хворобою стала поява нових, більш інформативних методів кількісного оцінювання параметрів деформації хребта в горизонтальній площині, що насамперед зумовлено розвитком та вдосконаленням технологій. Необхідно зазначити, що дослідженню особливостей анатомо-структуральних, торсійних змін приділяють недостатню увагу. Подальше вивчення торсійних змін хребців повинно привести до кращого розуміння механізмів, які спричиняють сколіотичну деформацію, що сприятиме розробленню патогенетичних методів лікування. Динамічне оцінювання ротаційно-торсійних змін хребта може бути використане як предиктор прогресування за різних типів сколіотичних деформацій, індикатор результату консервативного й хірургічного лікування.Item Структура нейрокогнітивних розладів у хворих з віковозалежними деменціями(Сумський державний університет, 2020) Чиняк, Ольга Сергіївна; Чиняк, Ольга Сергеевна; Chyniak, Olha SerhiivnaАктуальність. Клінічні нейрокогнітивні методи займають центральне місце у виявленні когнітивних розладів. В статті розглянуто нейрокогнітивні збіжності та відмінності між хворобою Альцгеймера та судинною деменцією. Мета дослідження. Провести порівняльну характеристику нейрокогнітивного профілю у хворих з хворобою Альцгеймера та судинними когнітивними порушеннями на різних стадіях пізнавального дефіциту. Матеріали та методи. Було обстежено 60 чоловік з різними клінічними формами деменцій (хвороби Альцгеймера, судинною). Всім хворим було проведено МРТ дослідження головного мозку. Використовували психометричний метод (шкали MMSE, MoCA, FAB, ADAS-cog, CDS, HIS), метод статистичної обробки результатів. Результати. При зіставленні нейрокогнітивних параметрів було встановлено, що відмінності в когнітивних профілях у хворих даних груп залежать від стадії процесу. При хворобі Альцгеймера на ранній стадії переважали просторові та мнестичні розлади: більш грубі порушення пам’яті (р = 0,0056) переважно відстроченого відтворення та орієнтації (р = 0,0200). В той час, як при судинних когнітивних розладах найбільш вираженим дефіцитом була виконавча дисфункція (р = 0,0433), яка включала планування, труднощі з робочою пам’яттю, увагу, гнучкість розуму та зниження швидкості обробки інформації. За послідуючого прогресування даних захворювань до помірної стадії ці відмінності ставали більш стертими та досить важко розмежованими. Таким чином, основними нейрокогнітивними феноменами, що мають диференціальне діагностичне значення як за легкого, так і помірного ступеня важкості є порушення просторових функцій та відстроченого відтворення з низькою ефективністю семантичного кодування. Висновки. Диференціальна діагностика хвороби Альцгеймера та судинної деменції може бути виконана лише на легкій та помірній стадії за допомогою оцінки пам’яті, зокрема епізодичної, семантичної зорово-просторових та виконавчих функцій.Item Хвороба Лайма. Сучасний стан проблеми (огляд літератури)(Сумський державний університет, 2020) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Лутай, Інна Валеріївна; Лутай, Инна Валерьевна; Lutai, Inna ValeriivnaНа даний час хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз, лаймська хвороба, Lyme disease), залишається одним з найпоширеніших природно-осередкових захворювань із трансмісивним механізмом передачі збудника, переносниками якої є іксодові кліщі, а збудниками це спірохети комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Захворювання характеризується стадійним перебігом та тяжкими ураженнями різних органів та систем. В Україні природні осередки цієї хвороби є практично на всій території. Сумська область за рівнем захворюваності посідає провідне місце. Найбільш ураженими є: Київська (29,00 випадків на 100 тис. населення), Черкаська ( 25,4), Вінницька (23,9), Сумська (25,89) області та м. Київ (22,54). Переважно хвороба Лайма реєструється у весняно-осінній період, це може бути пов’язано зі збільшенням відвідування зон відпочинку та сезонною активністю кліщів (травень–червень, вересень–жовтень місяці). Проаналізовано сучасні наукові данні про етіологію, епідеміологію, клінічний перебіг, діагностику, терапію та профілактику захворювання. Встановлено, що B. burgdorferi s. l. є одним з найбільш поширених збудників з трансмісивним механізмом передавання, на євро-пейському континенті, у тому числі і в Україні. Відсутня єдина світова думка з питань профілактики, методів діагностики та лікування, що вимагає подальшого вивчення цієї проблеми. Виявлення антитіл до B. burgdorferi s. l. у сироватці крові людей не є доказом інфекції, але свідчить про їх контакт з цими патогенами і наявності високого ризику розвитку хвороби Лайма.Для поліпшення епідемічної ситуації хвороби Лайма необхідно більш глибоко вивчати осередки даного захворювання як в Україні, вдосконалити систему епідеміологічного нагляду, розробивши карту поширення хвороб, які передаються через укуси кліщів на Сумщині. Спланувати низку протиепідемічних і профілактичних заходів, що мають практичне значення для населення, попередити прихований перебіг хвороби та хронізацію.Item Типологія патоперсонологічних трансформацій у хворих на шизоафективний розлад(Сумський державний університет, 2020) Хоміцький, М.Є.Питання діагностики, лікування та соціальної реабілітації хво-рих на ендогенні психозами з епізодичним перебігом залишається одним з найактуальніших завдань психіатрії, яке, не зважаючи на значні успіхи науки і практики, не знайшло остаточного вирішення. Значні труднощі нозологічного відокремлення в середині групи ендогенних психозів з епізодичним перебігом та оцінки патоперсонологічного аспекту клініки стосуються шизоафективного розладу.