Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
17 results
Search Results
Item Факторний аналіз індивідуально-типологічних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей 5-7 років(Сумський державний університет, 2025) Колесник, Анна Сергіївна; Kolesnyk, Anna Serhiivna; Бріжата, Ірина Анатоліївна; Brizhata, Iryna Anatoliivna; Тонкопей, Ю.; Ситник, Ольга Андріївна; Sytnyk, Olha Andriivna; Войтенко, Валентина Леонідівна; Voitenko, Valentyna LeonidivnaМета: провести факторний аналіз нейродинамічних, сенсомоторних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Характерною особливістю вікового періоду дошкільного та молодшого шкільного віку визначене інтенсивне формування психофізіологічних функцій, особливо пам’яті та уваги. Динаміка зміни вказаних функцій буде залежати від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи. Отже, розвиток сенсомоторних та нейродинамічних властивостей відображає процес біологічного формування еволюційного становлення когнітивних функцій, на які впливають ряд різноманітних факторів екзогенного та ендогенного походження, таких як навчання, виховання тощо. Зважаючи на вагомість впливу нейрофізіологічних механізмів і їх зв’язку з процесами формування індивідуально-типологічних властивостей, було встановлено низку закономірностей особливостей розвитку психофізіологічних функцій дітей 5-7 років. Матеріал і методи. Взяли участь у дослідженні 108 дітей: 36 – п’ятирічного віку, 34 – шестирічного та 38 – семирічного віку. Обстеження проводилося відповідно до вимог Гельсінської декларації WMA та за згодою батьків. У план дослідження включено визначення нейродинамічних та сенсомоторних властивостей нервової системи на приладі «Діагност-1М», За допомогою інструментальної методики «Фазаграф» досліджувався регуляторний вплив вегетативної нервової системи на серцевий ритм. Метод включав збір та аналіз електричних потенціалів, а також спектральних характеристик регуляторних функцій, що дозволяє отримувати вагомі статистичні показники серцевого ритму. Це дає змогу оцінити взаємодію між АНС і серцевою діяльністю, а також виявити особливості функціонування нервової системи у дітей. Зважаючи на етапність дослідження та неоднорідність змінних, математична обробка даних була багаторівневою. Це пояснюється тим, що більшість даних через значну асиметрію та малий ступінь дискретизації не відповідала умовам закону нормального розподілу. Використання багаторівневої обробки дозволило більш точно оцінити результати та врахувати всі специфічні особливості даних. Для дослідження функцій уваги використовували загальноприйняту методику «Коректурна проба» в модифікації, що дозволяє оцінити рівень концентрації, розумової продуктивності, точності виконання завдання та об’єму уваги у дітей. Дослідження довільної зорової та слухової пам'яті визначали за загальноприйнятими методиками, які дозволяють визначити максимальний обсяг символів. Для цього використовували 10 картинок та 10 слів, що забезпечує комплексну оцінку пам'яті у дітей. Ці методики дозволяють виявити здібності до запам'ятовування та відтворення інформації в різних формах. Результати. Встановлено, що для дітей 5-річного віку основним фактором впливу є показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) та їх статистичні показники, тоді як додатковим фактором виступає проста зорово-моторна реакція вибору. При аналізі 6-річних обстежуваних картина була схожа на 5-річних, але фактори впливу нейродинамічних показників не були виявлені в жодній групі компонентів. Таким чином, факторний аналіз у 6-річних дітей підтверджує стабільну роль показників серцево-судинної системи в забезпеченні розумової діяльності. Виділення головних компонентів у дітей 7-річного мало деякі відмінності порівняно з дітьми молодшого віку. Важливо зазначити, що в цій групі значущим став показник короткочасної зорової пам'яті. Таким чином, у дітей 7-річного віку, крім показників серцево-судинної системи, починають проявлятися й показники психофізіологічних функцій. Висновки. Дослідження психофізіологічних функцій дітей віком 5-7 років виявило важливі закономірності, що підкреслюють значення серцевої діяльності як основного фактора, який забезпечує розумову активність. Особливо важливим показником виявилася частота серцевих скорочень (ЧСС), яка дозволяє оцінювати ступінь навантаження під час виконання інтелектуальних завдань. Результати свідчать про залежність розвитку психофізіологічних функцій від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи та впливу навчального середовища. Це відкриває нові можливості для оптимізації навчальних процесів та індивідуалізації підходів до виховання і навчання дітей, що робить дане дослідження актуальним для педагогічних працівник, психологів, науковців і т. п.Item Клініко-лабораторні особливості та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу залежно від тривалості хвороби(Сумський державний університет, 2025) Віхрова, Ірина Олександрівна; Vikhrova, Iryna Oleksandrivna; Лобода, Андрій Миколайович; Loboda, Andrii Mykolaiovych; Петрашенко, Вікторія Олександрівна; Petrashenko, Viktoriia Oleksandrivna; Зайцев, Ігор Едуардович; Zaitsev, Ihor Eduardovych; Редько, Олена Костянтинівна; Redko, Olena Kostiantynivna; Попов, Сергій Віталійович; Popov, Serhii VitaliiovychВступ. Цукровий діабет 1 типу є одним із найбільш поширених хронічних ендокринних захворювань у дітей, що характеризується абсолютним дефіцитом інсуліну внаслідок аутоімунного ураження β-клітин підшлункової залози. Цукровий діабет 1 типу демонструє тенденцію до стрімкого зростання, що робить його однією з найактуальніших проблем дитячої ендокринології. Визначення специфічних клініко-лабораторних особливостей, супутньої патології та ускладнень діабету є важливим аспектом для коректного лікування та покращення якості життя пацієнтів. Гіперглікемія, артеріальна гіпертензія та дисліпідемія є основними модифікованими факторами ризику, які сприяють розвитку мікро- та макросудинних ускладнень при цукровому діабеті 1 типу. Діти, які страждають на цукровий діабет, мають значно вищу схильність до розвитку аутоімунних патологій порівняно з однолітками із загальної популяції. Мета. Дослідити клініко-лабораторні особливості та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу залежно від тривалості захворювання. Визначити основні ускладнення діабету та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу. Матеріали та методи. Обстежено 55 осіб, які проходили лікування у КНП Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня», з них 47 дітей з цукровим діабетом 1 типу та 8 практично здорових дітей без діабету та патології нирок. Пацієнтів було поділено на 3 групи залежно від тривалості захворювання: iз вперше виявленим діабетом до одного року – 11 (23,4%) осіб, з перебігом захворювання від одного до п’ятироків – 24 (51,1%) дитини, із тривалістю хвороби понад п’ятьроків – 12 осіб (25,5%). Комплекс лабораторних досліджень включав визначення глікемічного профілю (глюкозооксидазним методом), глікованого гемоглобіну, клінічного аналізу крові та сечі, а також біохімічного складу сироватки крові (загальний білок, альбумін, креатинін, сечовина, білірубін, холестерин, β-ліпопротеїди, АЛТ, АСТ). Дослідження проводили із застосуванням напівавтоматичного біохімічного аналізатора Microlab 300 (Vital Scientific B.V., Elitech Holding, Нідерланди), гематологічних аналізаторів ABX Micros 60 (HORIBA ABX, Франція) і Huma Count 80TS (Human GmbH, Німеччина). Рівень глікованого гемоглобіну визначали на CLOVER A1c Infopia (Infopia Ltd., Південна Корея). Кетонові тіла в сечі досліджували якісним методом за допомогою індикаторних тест-смужок Ацетонтест («Норма-Трейд», Україна). Функцію клубочкового апарату нирок оцінювали шляхом розрахунку швидкості клубочкової фільтрації за формулою Шварца. Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за допомогою Microsoft Excel 2016 та StataNow/SE 18.5. Результати. Було виявлено статистично значущі відмінності за рівнем глікованого гемоглобіну між групою дітей із тривалістю діабету від одного до п’яти років та групою дітей, які хворіли понад п’ять років (p = 0,0402). У всіх обстежених пацієнтів показники клінічного аналізу крові не виходили за межі вікових норм. Спостерігалось підвищення рівня креатиніну та β-ліпопротеїдів зі слабким зворотнім кореляційним зв’язком між ними (r = -0.2286). Кетонурія різного ступеня була зафіксована у 9 (19,2%) дітей із цукровим діабетом 1 типу. Статистично значущих відмінностей між групами обстежених дітей за рівнем швидкості клубочкової фільтрації не відмічалось (p = 0,7997). Серед дітей із тривалістю цукрового діабету 1 типу до одного року найчастіше діагностували діабетичний гепатоз – у 6 (54,5%) осіб та ангіопатію сітківки - у 3 (27,3%) осіб. У пацієнтів з діабетом від одного до п’яти років ці ускладнення виявлялись у 11 (45,8%) осіб та у 2 (25%) осіб відповідно. У дітей із тривалістю хвороби понад п’ять років діабетичний гепатоз зустрічався у 4 (33,3%) осіб, ангіопатія сітківки – у 2 (16,7%) осіб та діабетична нейропатія у 1 (8,3%) особи. Ознаки серцево-судинної автономної нейропатії реєструвалися у 2 (8,3%) дітей із групи з тривалістю діабету від одного до п’яти років та у 1 (8,3%) дитини серед групи з діабетом понад п’ять років. Ліподистрофія плечей і стегон зустрічалась у 1 (4,2%) особи серед дітей із діабетичним стажем від одного до п’яти років. Хронічний гастродуоденіт діагностовано у 10 (21,3%) дітей із цукровим діабетом 1 типу. У пацієнтів з тривалістю діабету до року хронічний гастродуоденіт виявлений у 2 (18,2%) осіб, у 5 (20,8%) дітей з діабетичним стажем від одного до п’яти років і у 3 (25%) осіб серед тих, хто хворів на діабет понад п’ять років. Нейроциркуляторна дистонія спостерігалась у 2 (18,2%) дітей з діабетом тривалістю до року, у 2 (8,3%) пацієнтів з тривалістю діабету від одного до п’яти років і у 1 (8,3%) особи із діабетичним стажем понад п’ять років. Аутоімунний тиреоїдит діагностовано у 3 (12,5%) дітей з діабетичним стажем від одного до п’яти років та у 1 (8,3%) дитини серед хворих на діабет понад п’ять років. Серед офтальмологічних патологій найпоширенішою була гіперметропія, яку виявлено у 3 (27,3%) дітей з діабетом тривалістю до року та у 1 (8,3%) дитини з діабетичним стажем понад п’ять років. Міопію зафіксовано у однієї дитини з групи з діабетом від одного до п’яти років, а спазм акомодації та артифакія – поодинокі випадки серед пацієнтів із цукровим діабетом понад п’ять років. Висновки. Сучасний перебіг цукрового діабету 1 типу у дітей може не супроводжуватись змінами гематологічних показників. У дітей з тривалістю діабету від одного до п’яти років частіше зустрічаються ускладнення, такі як діабетичний гепатоз та ангіопатія сітківки. Серед коморбідних станів у дітей з цукровим діабетом 1 типу найпоширенішими є хронічний гастродуоденіт та патологія щитоподібної залози. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту супроводжувались підвищенням рівня β-ліпопротеїдів.Item Інформативність та специфічність рівня сироваткової остеази в діагностиці остеопенічного синдрому у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом(Сумський державний університет, 2024) Ільченко, С.; Маковійчук, О.; Фіалковська, А.Вступ. Низька мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) є частим явищем у клінічній практиці дитячого ревматолога. Діти з ювенільний ідіопатичним артритом (ЮІА) є в групі ризику по розвитку остеопенічного синдрому (ОС) за рахунок як первинних, так і вторинних механізмів. Рутинні методи лабораторної діагностики кісткових порушень, зокрема визначення концентрації кальцію, фосфору та загальної лужної фосфатази (ЛФ) в сироватці крові, у дітей з ЮІА мають низьку специфічність, тривалий час залишаються в межах нормальних значень. Активність кісткового ізоферменту ЛФ (остеази) та її зв'язок з перебігом захворювання потребують подальшого вивчення для покращення діагностики та прогнозування ОС в дитячому віці. Метою дослідження було встановити діагностичну значущість рівня сироваткової остеази в діагностиці ОС у дітей з ЮІА. Матеріали та методи. Обстежено 50 дітей з ЮІА віком від 5 до 18 років. Лабораторні методи дослідження включали визначення концентрації 25-гідрокси вітаміну Д (25(OH)Д), загальної ЛФ, кісткового ізоферменту ЛФ – остеази, маркеру кісткової резорбції–β-Cross Laps, остеокальцину в сироватці крові. Скринінг МЩКТ проводили за допомогою ультразвукового денситометра Sunlight Omnisense 9000. Статистичну обробку результатів дослідження проведено із застосуванням пакету програм «Statisticav.6.1». Результати та їх обговорення. У дітей з ЮІА в 42,0% випадків був діагностований ОС. Встановлено, що у дітей з ОС були достовірно нижчі концентрації остеази в сироватці крові. Рівень остеази у дітей з ОС був пов’язаним з рівнем 25 (OH)Д остеокальцину, маркеру остеорезорбції β-Cross Laps, Z-показником за даними ультразвукової денситометрії, активністю захворювання та дозою метотрексату в базисній терапії. В той же час активність загальної ЛФ в сироватці крові дітей з ЮІА вірогідно не різнилась між підгрупами. Не виявлено взаємозв’язку між рівнем загальної ЛФ та її кісткового ізоферменту – остеази, а також рівнем 25 (OH)Д, активністю захворювання та Z-показником. На підставі проведеного ROC-аналізу визначено оптимальне порогове значення рівня остеази для діагностики ОС у дітей з ЮІА>83,4 мкг/л (чутливість – 85,7 %, специфічність – 93,1 %, діагностична ефективність тесту – 90,0 %, площа під кривою (AUC) – 0,864 (95% ДІ 0,737 – 0,944). Висновки. Підвищений рівень остеази в сироватці крові у дітей з ЮІА слід вважати інформативним та високоспецифічним біомаркером для ранньої діагностики і прогнозування перебігу ОС. Загальна ЛФ у дітей з ЮІА є неспецифічним маркером, оскільки її нормальна активність в сироватці крові не виключає наявності порушень кісткового ізоферментного паттерну.Item Моніторинг резистентності Salmonella enterica до антибіотиків серед пацієнтів дитячого віку з гострою кишковою інфекцією(Сумський державний університет, 2024) Луста, М.; Воронкова, О.; Чорний, В.; Бреус, А.; Єсауленко, І.; Шульженко, Д.; Майстренко, Є.; Пономарьова-Герасимюк, Т.Вступ. Безконтрольне та необґрунтоване призначення антибактеріальних препаратів при лікуванні різних інфекцій, зокрема COVID-19, їх використання в ветеринарній медицині та харчовій промисловості є предикторами розвитку антибактеріальної резистентності як умовно-патогенних, так і патогенних бактерій. Salmonella enterica становить серйозну проблему для охорони здоров’я, спричиняючи в країнах, що розвиваються, 155 000–300 000 смертей на рік. Нетифоїдні Salmonella enterica є поширеними етіологічними збудниками гострих кишкових інфекцій у дітей. Мета роботи – встановити поширеність Salmonella enterica та її сероварів, рівень чутливості виділених штамів до антибактеріальних препаратів серед дітей з підозрою на гостру кишкову інфекцію за період з 2021 по 2023 роки. Матеріали та методи дослідження. За період з 2021 по 2023 роки досліджено 3 340 зразків випорожнень дітей з підозрою на гостру кишкову інфекцію, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні для дітей Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради. Проводили посів випорожнень на поживні середовища, підозрілі колонії ідентифікували класичним бактеріологічним методом та автоматизованим з використанням бактеріологічного аналізатору VITEK 2 compact 15, визначали серотип Salmonella entericaта чутливість до антибактеріальних препаратів виділених штамів відповідно до рекомендацій Європейського комітету із визначення чутливості до антибіотиків. Результати дослідження. За період з 2021 по 2023 роки проведено 3 340 бактеріологічних досліджень зразків випорожнень дітей з підозрою на гостру кишкову інфекцію, виділено 143 штами Salmonella enterica (висівання 4,2%) (p-value<0.005). Встановлено, що показник висівання з випорожнень дітей з підозрою на гостру кишкову інфекцію нетифоїдних Salmonella enterica найвищій у період з травня по вересень. Серед сероварів Salmonella enterica, 67,8% штамів становлять Salmonella enterica subsp. enterica serovar Enteritidis, 24,5% – Salmonella enterica subsp. enterica serovar Typhimurium. Кількість чутливих до ампіциліну штамів Salmonella enterica у період з 2021 по 2023 роки зросла на 30%. Кількість чутливих до амоксицилін-клавуланової кислоти штамів Salmonella enterica у період з 2021 по 2023 роки зросла на 13,4%. Показник чутливості штамів Salmonella enterica до цефалоспоринів 3 покоління залишається високим та становить більше 97%. Виявлено зниження показника чутливості штамів Salmonella enterica до пефлоксацину та ципрофлоксацину, що свідчить про тенденцію до набуття генів резистентності до фторхінолонових препаратів. Висновок. Серед патогенних мікроорганізмів Salmonella enterica спричиняє гостру кишкову інфекцію у дітей в 4,2% випадків. β-лактамні антибіотики можуть бути препаратами вибору для лікування гострих кишкових інфекцій у дітей, викликаних Salmonella enterica.Item Дефіцит вітаміну D і чинники метаболічного синдрому у підлітків з надмірною масою тіла та ожирінням(Сумський державний університет, 2024) Шульгай, А.-М. А.; Шульгай, О.М.Вступ. Дефіцит вітаміну D широко розповсюджений у світі і зростає зі збільшенням пасивного способу життя та шкідливих звичок. Метаболіти вітаміну D повʼязані із диференціацією та апоптозом клітин, і мають вплив на вуглеводний та ліпідний обміни. Зміни у ліпідному та вуглеводному обміні, а також збільшення пасивного способу життя протягом останніх років сприяє розвитку метаболічного синдрому. Метою нашого дослідження було вивчити взаємозв’язки рівня забезпеченості вітаміном D із критеріями метаболічного синдрому у підлітків з ожирінням або надлишковою масою тіла. Методи. 196 дітей підліткового віку залучені у дослідження. 136 дітей з надлишковою масою тіла та ожиріням та 60 дітей з нормальною масою тіла, які склали групу контролю. Усім дітям проведені антропометричні та біохімічні дослідження. Оцінку та розподіл дітей вмістом вітаміну D в сироватку крові проводили згідно рекомендацій Міжнародного товариства ендокринологів. Критерії метаболічного синдрому визначалися згідно консенсусу Міжнародної діабетичної федерації. Результати. Серед обстежених дітей виявлено перевага недостатності та дефіциту вітаміну D. Дефіцит вітаміну D збільшувався зі збільшенням маси тіла у дітей підліткового віку, і становив аж до 74,3% у дітей з надлишковою масою тіла та ожирінням. Окрім взаємозвʼязку з індексом маси тіла виявлено залежність між зростанням дефіциту вітаміну D та збільшенням абдомінального жиру, що є також предиктором метаболічного синдрому. Встановлено збільшення індексу атерогенності на 52,4% при дефіциті вітаміну D, а також зниження рівня вмісту альфаліпопротеїнів на 11,4% при рівні вітаміну D< 20 нг/мл, та на 25,7% при < 10 нг/мл. Виявлено, що рівень 25(OH) D у сироватці крові мав зворотній зв’язок з інсуліном (r=-0,501; p=0,001) та HOMA-IR (r=-0,511; p=0,001). Спостерігалось збільшення гіперінсулінемії та інсулінорезистентності у дітей з дефіцитом вітаміну D. У 49,6% дітей з ожирінням та надлишковою масою тіла мало місце поєднання абдомінального ожиріння з двома та або більше критеріями метаболічного синдрому. Висновки. У обстежених дітей підліткового віку виявлено низький рівень забезпечення вітаміном D, а також його взаємозвʼязок із індексом маси тіла та критеріями метаболічного синдрому. Дефіцит вітаміну D у підлітковому віці може сприяти розвитку захворювань, які пов'язані з ожирінням, інсулінорезистентністю, цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією та захворюваннями серцево-судинної системи.Item Роль внутрішньоутробного антигенного впливу у морфогенезі судин головного мозку(Сумський державний університет, 2024) Резніченко, Ю.; Резніченко, Г.; Сміян, Катерина Олександрівна; Smiian, Kateryna Oleksandrivna; Міхальчук, О.Вступ. Розглянуто стан судин головного мозку у дітей першого року життя з вродженим токсоплазмозом як активного, так і без ознак активності (як моделі антенатального антигенного впливу). Хворі були народженні від матерів, вагітність яких перебігала з прееклампсією легкого ступеня, перинатальним ураженнями нервової системи. Експериментально дослідили особливості морфогенезу судин головного мозку щурів після впливу антигенів в антенатальному періоді. Матеріал і методи. Обстежено 119 дітей першого року життя. 43 пацієнтаз токсоплазмозом, 25 дітей від жінок, вагітність у яких ускладнилась прееклампсію легкого ступеня та 28 дітей з перинатальними ураженнями нервової системи гіпоксично-ішемічного генезу внаслідок антенатальної гіпоксії плоду. У групу порівняння ввійшло 23 здорових дітей з не обтяжливими антенатальним анамнезом. Проведено експериментальне дослідження морфогенезу судин головного мозку щурів лінії Вістар після внутрішньоутробного введення антигенів методом М.А. Волошина. Результати. Виявлено на 1–2 та 7–8 місяцях життя у дітей з антигенним антенатальним впливом та перинатальними ураженнями нервової системи гіпоксично-ішемічного генезу порушення кровоплину в передніх мозкових артеріях, судинах нігтьового ложа, прояви ендотеліальної дисфункції та порушення функції симпатоадреналової системи. В експерименті після внутрішньоутробного введення антигенів різної природи встановлено підвищення частки, що займається в судинах сполучнотканинним компонентом, і достовірне зниження співвідношення м’язового і сполучнотканинних компонентів з 1-ї по 60-ту добу постнатального розвитку. Зміни показників вуглеводного обміну та зменшення глікогену в передній мозковій артерії щурів 1–60 дня життя з антигенним антенатальним впливом говорять про тривалі зміни метаболічних порушень вуглеводного обміну в передніх мозкових артеріях. Екстраполюючи отримані в експерименті на щурах результати, можна передбачити і метаболічні порушенняв судинах людей відповідного віку, що в певній мірі, пояснює виявлені у дітей з антигенним антенатальним стимулюванням на 1–2 та 7–8 місяцях життя УЗД та біомікроскопічні зміни судин, ендотеліальну дисфункцію. Висновки. Виявлені особливості свідчать про зміну морфогенезу судин головного мозку після антенатального антигенного впливу і є фоном формування патології центральної нервової системиу дітей.Item Універсальна класифікація соматотипу на основі біоімпедансного аналізу компонентного складу тіла(Сумський державний університет, 2024) Фекета, В.; Паламарчук, О.; Рішко, О.; Немеш, М.; Крічфалушій, О.; Пацкун, С.Вступ. У зв'язку з прогресуючим поширенням ожиріння в більшості країн світу, актуальною проблемою залишається раннє виявлення осіб з надмірною масою тіла та профілактика пов’язаних з нею метаболічних розладів. Традиційний індекс маси тіла (ІМТ) має обмежену специфічність, що ускладнює виявлення ризиків. Мета нашої роботи – створення універсальної класифікації соматотипів на основі даних біоімпедансного обстеження, яка враховуватиме компонентний склад тіла та його роль у патогенезі ожиріння. Методика: Дослідження включало 192 дітей у віці від 9 до 14 років. Для вимірювання показників компонентного складу тіла використовувався біоелектричний імпедансний аналізатор “TANITA МC-780 MA”, з допомогою якого оцінювали масу тіла, індекс маси тіла, вміст загального жиру та абсолютну масу м'язів кінцівок. Додатково з метою визначення типу розподілу жиру в тілі визначалося відношення окружності талії до окружності стегон. Результати: Аналіз показників компонентного складу тіла та відношення окружності талії до стегон (WHR) у трьох групах дівчат та хлопчиків, сформованих у відповідності до класифікації маси тіла за ІМТ, показав, що більшість показників компонентного складу тіла та WHR не відрізнялися статистично значуще між групами. Виняток становив показник вмісту загального жиру (ВЗЖ%), який відрізняв групу дітей з ожирінням від інших. Незважаючи на це, інші параметри, зокрема ММК%, не продемонстрував статистично значущих відмінностей між групами. У зв'язку з гетерогенністю досліджуваних вибірок та обмеженнями ІМТ як індикатора ожиріння нами запропоновано новий підхід до класифікації соматотипу, який ґрунтується на співвідношенні вмісту скелетних м'язів, загального жиру та його розподілу в різних регіонах тіла. Ця класифікація, яка позначається абревіатурою МFD (Muscles, Fat, Distribution), використовує три ключові параметри і розділяє пацієнтів на 27 комбінацій за градаціями ММК%, ВЗЖ% та WHR. Такий підхід дозволяє збільшити точність класифікації груп ризику стосовно надмірної ваги та ожиріння.Item Кореляційна оцінка параметрів стоматологічного статусу у дітей, які постійно проживають в різних географічних зонах Закарпатської області(Сумський державний університет, 2023) Клітинська, О.; Шетеля, В.; Лайош, Н.; Зорівчак, Т.; Стішковський, А.; Кручак, Р.Мета дослідження. Оцінити стоматологічний статус у дітей з різним ступенем активності карієсу, які постійно проживають в умовах біогеохімічного дефіциту фтору та йоду та визначення кореляційні залежності показників. Матеріали і методи.Було проведено обстеження 251 дитини у віці 5–11 років (129 дівчат – 51,4%та 122 хлопців – 48,6%), мешканців гірської та низинної зон Закарпатської області. Був оцінений рівень гігієни зa дoпoмoгoю гігієнічнoгo індeкca зa Фeдopoвим–Вoлoдкінoю та визначена карієсрезистентність емалі зубів із застосуванням апарата DIAGNOdent pen (KaVo, Німеччина) та ТEP –тecт (В.P. Oкyшкo, Л.І. Кocapeвa, 1983). Мaтeмaтичний aнaліз тa пepeвіpкa дocтoвіpнocті peзyльтaтів та oбpaхyнoк вeличин мoжливих пoхибoк здійcнювaвcя нa ocнoві пpoгpaмнoгo зaбeзпeчeння Statistica тa Microsoft Office Excel 2007. Cтaтиcтичний aнaліз oтpимaних дaних пpoвoдили з викopиcтaнням cтaндapтних cтaтиcтичних пpoгpaм «Statistica 6.0». Результати та їх обговорення. В досліджуваних регіонах переважає декомпенсований ступінь активності карієсу у дітей 5–11 років. У групі з компенсованим ступенем активності карієсу, показник гігієни становив 2,2± 0,02 бали та 2,0± 0,07 бали (р < 0,05), з субкомпенсованим ступенем активності карієсу – 2,7± 0,02 бали, 2,6± 0,6 бали; (р < 0,05), з декомпенсованим ступенем активності карієсу – 3,07± 0,02 бали з тимчасовим та 3,15± 0,6 бали зі змінним прикусом. Суттєве зниження карієсрезистентностіемалі спостерігається серед школярів Рахівської ЗОШ No1 I–III ступенів, зокрема серед дітей з декомпенсованим ступенем активності карієсу, де даний показний дорівнює 82,3%, що значно більше отриманого результату серед дітей Ужгородської ЗОШ No20 (68,2%).Item Зміни вентиляційної функції та резервів газообміну у дітей згострим бронхітом(Сумський державний університет, 2022) Мабрук, Б.О.; Нечитайло, Ю.М.; Міхєєва, Т.М.; Нечитайло, Д.Ю.Вступ. Серед захворювань нижніх відділів дихальної системи у дітей домінує гострий бронхіт, часто з обструктивним синдромом та порушеннями вентиляції. Для оцінки тяжкості обструктивного синдрому була застосована спірометрія, яка на сьогодні є «золотим стандартом» для цієї мети. Вона об’єднує дві групи тестів: спірографію – графічну реєстрацію змін легеневих об’ємів під час виконання дихальних рухів та пневмотахографію – графічну реєстрацію швидкості руху потоку повітря під час спокійного та форсованого дихання. Серед сучасних методик все більшу популярність набуває неінвазивне визначення сатурації крові киснем за допомогою пульсоксиметрії. Спільне застосування спірометрії та пульсоксиметрії надає можливість достатньо точно встановити стан та резерви кардіореспіраторної системи у широкому діапазоні патологічних змін. Мета роботи. Вивчити особливості вентиляційної функції та газообміну в дітей з гострим бронхітом.Матеріали і методи.У роботі проаналізовано результати обстеження 59 дітей з гострим бронхітом. У пацієнтів проводилося клінічне обстеження, спірометрія, пульсоксиметрія, виконувалися тести із затримкою дихання. Результати спірометрії і пульсоксиметрії порівнювалися із даними клінічно здорових дітей (23 дитини). Результати. У дітей тяжкість перебігу бронхіту була середньою – за шкалою BSS-7,79±0,19 балів, у 30 хворих були явища обструктивного синдрому. При спірометрії реєструвалося зменшення форсованих дихальних об’ємів, пікової швидкості форсо-ваного видиху та вдиху. При пульсоксиметрії відмічено відносно нижчий рівень сатурації киснем у хворих, який погіршувався при проведеннітестів із затримкою дихання. Отримані результати вказують на порушення вентиляції та газообміну у дітей з гострим бронхітом навіть при нетяжкому перебігу хвороби і особливо при наявності обструктивних явищ. Компенсаторні механізми для підтримки сатурації крові базуються переважно на збільшенні системного кровотоку за рахунок зростання ЧСС. Висновки. При гострому бронхіті у дітей зменшуються показники вентиляції та газообміну навіть при нетяжкому перебігу. Компенсаторні механізми для підтримки сатурації крові базуються переважно на збільшенні системного кровотоку за рахунок зростання ЧСС.Item Рідкісний перебіг ювенільної склеродермії у мешканки Донецької області. Клінічний випадок(Сумський державний університет, 2022) Конюшевська, А.А.; Пархоменко, Т.А.; Вайзер, Н.В.; Тимошина, О.В.; Кузеванова, М.В.У статті висвітлюється клінічний випадок рідкісного дебюту та особливого клінічного перебігу ювенільної склеродермії. Описаний клінічний випадок хвороби дитини, яка народилася та мешкає в екологічно несприятливому промисловому Донецькому регіоні. Дано літературний огляд впливу несприятливого середовища на захворюваність та особливості перебігу аутоімунної патології пацієнтів Донецької області. У тому числі наведено літературні дані, що вказують на те, що негативні фактори довкілля призводять до посилення темпів прогресування системної склеродермії та за останні 20 років виявлено тенденцію до збільшення смертності дітей, які страждають на неї, що пов'язуютьз погіршенням екологічної ситуації в промислових регіонах. Зростання захворюваності та поширеності склеродермії, різноманіття клінічних проявів, труднощі у ранній діагностиці захворювання, робить актуальним вивчення варіантів перебігу цієї патології дітейта підлітків на ранніх етапах розвитку хвороби. Особливістю наведеного клінічного випадку є дебют ювенільної склеродермії з тяжкого судомного синдрому у віці 8 років, який вимагав призначення фінлепсину в дозі 200 мг щодня. Подальший перебіг також носитьдуже рідкісний характер: протягом 2 років з'явилося лінійне вдавлення в області чола справа; встановлено діагноз лінійної «шаблеподібної» обмеженої склеродермії, синдрому геміатрофії обличчя Паррі–Ромберга, розвинулися прояви системності, ураження внутрішніх органів – пневмофіброз та склеродермічний езофагіт. Наведено тактику лікування та спостереження за пацієнткою. Підкреслено, що раннє агресивне втручання призводить до запобігання розвитку тяжкої органної патології та смерті. Описаний клінічний випадок розширює знання лікарів з питань клінічного поліморфізму дебюту та перебігу захворювання, що дозволяє швидше та точніше ідентифікувати хворобу, своєчасно назначати адекватну терапію, та призведе до більш ранньої стабілізації та ремісії хвороби.