Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
14 results
Search Results
Item Особистісна та ситуативна тривожність, вегетативний статус і функціональні можливості підлітків з гастроезофагальною рефлюксною хворобою(Сумський державний університет, 2025) Бекетова, Г.В.; Мощич, О.О.; Маліновська, Д.О.; Бекетова, Н.В.; Мощич, О.П.В статті наведені власні дані дослідження, що стосуються вивчення психо-вегетативних особливостей та функціональних можливостей підлітків з гастроезофагальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), включаючи пацієнтів з ожирінням. Мета дослідження – визначення рівнів особистісної та ситуативної тривожності, вегетативного статусу та функціональних можливостей у підлітків з ГЕРХ для обґрунтування необхідності диференційованої психо-вегетативної корекції у комплексному лікуванні захворювання. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 35 здорових підлітків (І група контролю) та 81 дитину у віці 15–17 років з ГЕРХ (ІІ основна група), з них 47 пацієнтів з її неерозивною формою (ІІн підгрупа) та 34 – з рефлюкс-езофагітом (ІІе підгрупа), серед яких були 9 дівчат з надмірною масою тіла (НМТ) та ожирінням. Рівні особистісної (ОТ) та ситуативної тривожності (СТ) визначали за опитувальником Спілбергера-Ханіна, вегетативний статус і функціональні можливості – з використанням авторської комп'ютерної програми (патент України на корисну модель No143026 від 10.07.20). Статистична обробка отриманих результатів здійснювалась з використанням загально прийнятих методів медичної статистики. Результати дослідження. У 61,7% підлітків з неерозивною ГЕРХ та 64,7% з ерозивним рефлюкс-езофагітом виявлена симпатикотонія і незадовільні функціональні можливості (83,0% і 97,0%) за відсутності гендерної різниці та незалежно від наявності НМТ й ожиріння. В ІІн групі спостерігався переважно середній рівень ОТ (63,8%) та СТ (53,2%) без достовірної гендерної різниці. При ерозивному езофагіті у більшості хворих виявлений високий рівень як ОТ (70,6%), так і СТ (55,9%) з переважанням дівчат (81,3% і 75,0% проти 61,1% і 38,9% у хлопців). Найбільш виразні психологічні порушення виявлені у дівчат-підлітків з ерозивним езофагітом та НМТ й ожирінням – високий рівень ОТ (100,0%) та СТ (88,9%) на фоні симпатикотонії та незадовільних функціональних можливостей. Висновок. Більшість підлітків з ГЕРХ і, особливо, дівчата з НМТ та ожирінням, мають психологічні та вегетативні розлади і незадовільні функціональні можливості, що можуть бути як фоном для формування захворювання, так і його наслідком та потребують раннього виявлення і вчасної терапії з психологічним супроводом для покращення якості життя та попередження формування тяжких ускладнень.Item Determination of certain integral parameters associated with arterial hypertension in obese children(Sumy State University, 2025) Lezhenko, H.; Pashkova, O.; Samoylyk, K.Мета роботи – стратифікація інтегральних показників, що визначають ризик розвитку артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння. Матеріали і методи. Групу спостереження склали 139 дітей, хворих на ожиріння, віком 11–17 років, які були розподілені на дві підгрупи в залежності від рівня артеріального тиску (АТ). До першої підгрупи увійшло 50 (36 %) підлітків з ожирінням та артеріальною гіпертензією. Другу підгрупу склали 89 (64 %) дітей з нормативними показниками АТ. Групу порівняння склали 36 умовно здорових дітей, репрезентативних за віком та статтю. Для виявлення як щонайменшої кількості прихованих загальних факторів, що найбільш впливають на розвиток артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, застосовувався факторний аналіз методом головних компонент з подальшою ортогональною VARIMAX-ротацією факторних осей. Значущі фактори в моделі досліджували за допомогою критерію «кам’янистого осипу» та критерію Кайзера з подальшим визначенням показників з високим факторним навантаженням на комплекс (понад 0,6). Результати. За допомогою факторного аналізу було виділено 4 значущі фактори, дисперсія яких визначала 79,23% від вкладу усіх факторів: 1) фактор порушення вуглеводного обміну, який включав вміст глюкози натще серце, індекс чутливості до інсуліну QUІCKI, індекс інсулінорезистентності HOMA; 2) біологічний фактор (стать і вік дитини); 3) фактор вегетативної регуляції (циркадний індекс ритму серця); 4) метаболічний фактор, в склад якого увійшли індекс маси тіла, показник співвідношення обводу талії до росту дитини та вміст кортизолу в сироватці крові. Доведено, що провідним фактором, що сприяє розвитку та прогресуванню артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, виступає гіперінсулінемія та резистентність до інсуліну. Висновки. Отримана факторна модель дозволить оптимізувати підходи до профілактики розвитку та прогресування артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, шляхом виділення групи ризику з розвитку артеріальної гіпертензії з урахуванням виділених факторів.Item Alpha-adducin 1 (ADD1) gene, clinical-demographic and metabolic predictors of arterial hypertension and chronic kidney disease in Western Ukraine population(Sumy State University, 2024) Sydorchuk, L.; Lytvyn, B.Актуальність. Хронічна хвороба нирок (ХХН) є глобальною проблемою громадської охорони здоров’я, яка охоплює близько 10% населення планети. На сьогодні, недостатньо дослідженою є генетична схильність до розвитку ХХН у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Тому пошук ранніх предикторів ХХН за АГ є актуальним завданням сучасної медицини. Мета роботи: дослідити ризик есенційної артеріальної гіпертензії (ЕАГ) і ХХН у популяції мешканців західної України (Буковина) з урахуванням окремих демографічних, клінічних та антропометричних параметрів, статі та гена альфа-аддуцину 1 (ADD1; rs4961). Матеріалиі методи. У дослідженні прийняло участь 100 хворих на ЕАГ і 60 практично здорових групи контролю, яким виконали комплекс клінічно-лабораторних обстежень. Серед чинників ризику досліджували обтяжений анамнез за серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), наявність цукрового діабету 2 типу (ЦД2), обвід талії (ОТ), обвід стегон (ОТ), співвідношення ОТ/ОС, індекс маси тіла (ІМТ) у чоловіків (Ч) і жінок (Ж). ХХН встановлювали за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою CKD-EPI з урахуванням рівнів креатиніну (кр) і цистатину-С (цис) крові (KDIGO, 2024). Ген ADD1 (rs4961) вивчали методом ПЛР в режимі реального часу. Результати. Ризик ЕАГ зростає за обтяженої спадковості за ССЗ – у 4 рази (95% CI:1,15–13,88; р=0,027), у курців носіїв GG-генотипу гена ADD1 (rs4961) – у понад 8,5 разів (OR=8,67; 95% CI:1,04–72,32; р=0,02), за гіперцистатинемії-С (≥1,1мг/л) у носіїв T-алеля гена ADD1 (rs4961) – майже у 2,5 рази, але вірогідно тільки у жінок – у 4,67 разу (OR95% CI:1,19–18,33; p=0,033). GG-генотип гена ADD1 підвищує ризик ХХН (за ШКФцис) у хворих на ЕАГ чоловіків у 2,67 разу (OR95% CI:1,0–7,34; р=0,047). Ризик ЕАГ підвищується незалежно від поліморфних варіантів гена ADD1(rs4961) (дещо сильніше у осіб із мутаційним Т-алелем) за ожиріння у 3,37 і 12 разів (95% CI:1,23–9,24; р=0,014 і 95% CI:2,24–64,29; р=0,001), за збільшення ОТ (Ж >88 см, Ч >102 см) – у 4,14 і 45 разів (95% CI:1,49–11,48; р=0,006 і 95% CI:7,34–275,8; р<0,001), за зростання ІМТ ≥25,0 кг/м² і ОТ/ОС >0,85 уо, але тільки у жінок – у 5,78–9,90 і 30,33–60,67 разу (95% CI:1,12–56,96; р≤0,029–0,008 і 95% CI:5,58–659,3; р<0,001) відповідно. Висновки. Ризик ЕАГ у популяції західної України зростає за обтяженої ССЗ спадковості, куріння, гіперцистатинемії-С у носіїв T-алеля гена ADD1 (rs4961), за збільшення ІМТ, ОТ та ОТ/ОС.GG-генотип гена ADD1 підвищує ризик ХХН у хворих на ЕАГ чоловіків.Item Influence of prediabetes on cardiovascular remodeling indicators in hypertensive patients with obesity(Sumy State University, 2024) Псарьова, Валентина Григорівна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.M.; Gogunska, I.V.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Kochuiev, G.I.; Черкашина, А.Л.; Ivanova, D.O.Мета роботи – оцінити вплив предіабету на показники серцево-судинного ремоделювання у хворих на артеріальну гіпертензію з ожирінням. Матеріали і методи: Клінічні, анамнестичні, антропометричні, біохімічні та інструментальні методи використовували для обстеження 200 хворих на артеріальну гіпертензію ІІ стадії 2 ступеня з ожирінням І-ІІ ступеня, із яких 60 пацієнтів мали порушення вуглеводного обміну. Для визначення ступеня порушень вуглеводного обміну оцінювали глікемію натще, порушення толерантності до глюкози, глікозильований гемоглобін, проводили глюкозотолерантний тест. Порушену глікемію натще встановлювали при значеннях концентрації глюкози в венозній плазмі ≥ 6,1 і < 7,0 ммоль/л, в цільній капілярній крові ≥ 5,6 и < 6,1 ммоль/л та показнику глюкози < 7,8 ммоль/л як в цільній капілярній крові так і в венозній плазмі при проведенні перорального глюкозотолерантного тесту. Порушення толерантності до глюкози діагностували за показниками концентрації глюкози натще < 6,1 ммоль/л в цільній капілярній крові й < 7,0 ммоль/л в венозній плазмі та ≥ 7,8 < 11,1 ммоль/л як в цільній капілярній крові так і в венозній плазмі за даними перорального глюкозотолерантного тесту. Інсулінорезистентність визначали за індексом НОМА. Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою пакета статистичного програмного забезпечення “SPSS 17” (IBM), Microsoft Office Exel-2003. Дані представлені як середні значення ± стандартне відхилення. Значимість встановлена на рівні p<0,05 у всіх випадках. Результати дослідження. За наявності предіабету у гіпертензивних пацієнтів з ожирінням зафіксовано достовірно більші значення товщини інтима-медіа загальної сонної артерії та сонно артерії на рівні біфуркації (р = 0,027 і р = 0,012 відповідно), а також достовірно більшу швидкість пульсової хвилі в сонній артерії (р = 0,022). Результати оцінювання кардіального ремоделювання продемонстрували, що пацієнти з предіабетом мали достовірно більші розміри лівого шлуночка, лівого передсердя, товщину стінок та індекс маси міокарда лівого шлуночка за відсутності відмінностей щодо значення фракції викиду, порівняно з пацієнтами без предіабету. Наявність предіабету характеризувалася зниженням швидкості раннього наповнення лівого шлуночка (р = 0,000) і співвідношення швидкостей раннього та пізнього наповнення (р = 0,000) за відсутності достовірних відмінностей щодо рівнів інтегрального показника діастолічної функції: співвідношення максимальної швидкості раннього діастолічного потоку до максимальної швидкості раннього наповнення лівого шлуночка (Е/е ́). Висновки. Порушення вуглеводного обміну на етапі предіабету у гіпертензивних пацієнтів з ожирінням сприяють прогресуванню судинного ремоделювання та асоціюються з вираженістю гіпертрофічних змін лівого шлуночка. Оцінювання показників серцево-судинного ремоделювання залежно від варіанта предіабету (гіперглікемія натще і порушення толерантності до глюкози) не продемонструвало достовірних відмінностей за жодним із показників.Item Дефіцит вітаміну D і чинники метаболічного синдрому у підлітків з надмірною масою тіла та ожирінням(Сумський державний університет, 2024) Шульгай, А.-М. А.; Шульгай, О.М.Вступ. Дефіцит вітаміну D широко розповсюджений у світі і зростає зі збільшенням пасивного способу життя та шкідливих звичок. Метаболіти вітаміну D повʼязані із диференціацією та апоптозом клітин, і мають вплив на вуглеводний та ліпідний обміни. Зміни у ліпідному та вуглеводному обміні, а також збільшення пасивного способу життя протягом останніх років сприяє розвитку метаболічного синдрому. Метою нашого дослідження було вивчити взаємозв’язки рівня забезпеченості вітаміном D із критеріями метаболічного синдрому у підлітків з ожирінням або надлишковою масою тіла. Методи. 196 дітей підліткового віку залучені у дослідження. 136 дітей з надлишковою масою тіла та ожиріням та 60 дітей з нормальною масою тіла, які склали групу контролю. Усім дітям проведені антропометричні та біохімічні дослідження. Оцінку та розподіл дітей вмістом вітаміну D в сироватку крові проводили згідно рекомендацій Міжнародного товариства ендокринологів. Критерії метаболічного синдрому визначалися згідно консенсусу Міжнародної діабетичної федерації. Результати. Серед обстежених дітей виявлено перевага недостатності та дефіциту вітаміну D. Дефіцит вітаміну D збільшувався зі збільшенням маси тіла у дітей підліткового віку, і становив аж до 74,3% у дітей з надлишковою масою тіла та ожирінням. Окрім взаємозвʼязку з індексом маси тіла виявлено залежність між зростанням дефіциту вітаміну D та збільшенням абдомінального жиру, що є також предиктором метаболічного синдрому. Встановлено збільшення індексу атерогенності на 52,4% при дефіциті вітаміну D, а також зниження рівня вмісту альфаліпопротеїнів на 11,4% при рівні вітаміну D< 20 нг/мл, та на 25,7% при < 10 нг/мл. Виявлено, що рівень 25(OH) D у сироватці крові мав зворотній зв’язок з інсуліном (r=-0,501; p=0,001) та HOMA-IR (r=-0,511; p=0,001). Спостерігалось збільшення гіперінсулінемії та інсулінорезистентності у дітей з дефіцитом вітаміну D. У 49,6% дітей з ожирінням та надлишковою масою тіла мало місце поєднання абдомінального ожиріння з двома та або більше критеріями метаболічного синдрому. Висновки. У обстежених дітей підліткового віку виявлено низький рівень забезпечення вітаміном D, а також його взаємозвʼязок із індексом маси тіла та критеріями метаболічного синдрому. Дефіцит вітаміну D у підлітковому віці може сприяти розвитку захворювань, які пов'язані з ожирінням, інсулінорезистентністю, цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією та захворюваннями серцево-судинної системи.Item Універсальна класифікація соматотипу на основі біоімпедансного аналізу компонентного складу тіла(Сумський державний університет, 2024) Фекета, В.; Паламарчук, О.; Рішко, О.; Немеш, М.; Крічфалушій, О.; Пацкун, С.Вступ. У зв'язку з прогресуючим поширенням ожиріння в більшості країн світу, актуальною проблемою залишається раннє виявлення осіб з надмірною масою тіла та профілактика пов’язаних з нею метаболічних розладів. Традиційний індекс маси тіла (ІМТ) має обмежену специфічність, що ускладнює виявлення ризиків. Мета нашої роботи – створення універсальної класифікації соматотипів на основі даних біоімпедансного обстеження, яка враховуватиме компонентний склад тіла та його роль у патогенезі ожиріння. Методика: Дослідження включало 192 дітей у віці від 9 до 14 років. Для вимірювання показників компонентного складу тіла використовувався біоелектричний імпедансний аналізатор “TANITA МC-780 MA”, з допомогою якого оцінювали масу тіла, індекс маси тіла, вміст загального жиру та абсолютну масу м'язів кінцівок. Додатково з метою визначення типу розподілу жиру в тілі визначалося відношення окружності талії до окружності стегон. Результати: Аналіз показників компонентного складу тіла та відношення окружності талії до стегон (WHR) у трьох групах дівчат та хлопчиків, сформованих у відповідності до класифікації маси тіла за ІМТ, показав, що більшість показників компонентного складу тіла та WHR не відрізнялися статистично значуще між групами. Виняток становив показник вмісту загального жиру (ВЗЖ%), який відрізняв групу дітей з ожирінням від інших. Незважаючи на це, інші параметри, зокрема ММК%, не продемонстрував статистично значущих відмінностей між групами. У зв'язку з гетерогенністю досліджуваних вибірок та обмеженнями ІМТ як індикатора ожиріння нами запропоновано новий підхід до класифікації соматотипу, який ґрунтується на співвідношенні вмісту скелетних м'язів, загального жиру та його розподілу в різних регіонах тіла. Ця класифікація, яка позначається абревіатурою МFD (Muscles, Fat, Distribution), використовує три ключові параметри і розділяє пацієнтів на 27 комбінацій за градаціями ММК%, ВЗЖ% та WHR. Такий підхід дозволяє збільшити точність класифікації груп ризику стосовно надмірної ваги та ожиріння.Item Metabolically associated fatty liver disease in patients with very high cardiovascular risk: prevalence, clinical significance, gender differences(Sumy State University, 2024) Koroliuk, О.; Komarytsia, О.; Huk-Leshnevska, Z..; Zenin, V.Нещодавно запропоновано новий термін метаболічно асоційована жирова хвороба печінки (МАЖХП). Через зростання поширеності, значну захворюваність та смертність від печінкових та серцево-судинних ускладнень зв’язок МАЖХП із серцево-судинними захворюваннями набуває значної актуальності та потребує подальшого вивчення. Мета нашого дослідження: визначити частку МАЖХП серед пацієнтів із дуже високим серцево-судинним ризиком, з’ясувати клінічні особливості та гендерні відмінності в цій когорті. Матеріали та методи: усім пацієнтам проведено комплексне обстеження для оцінки серцево-судинного ризику та МАЖХП. Стеатоз печінки встановлювали методом ультразвукового дослідження. Учасники, які відповідали критеріям МАЖХП, були включені до групи 1 (n=77; 32 жінки, 45 чоловіків), інші пацієнти були віднесені до групи 2 (n=39; 19 жінок, 20 чоловіків). Результати. Серед пацієнтів із дуже високим серцево-судинним ризиком частка МАЖХП становила 66,7%. Помірне підвищення аланінамінотрансферази переважало у групі з МАЖХП (16 жінок (50.0▫%) проти 2 жінок (10.5%) у групі 2, P=0.006; 21 чоловік (46.7%) проти 2 чоловіків (10.0▫%), P=0.005); проте, в жодному випадку підвищення не відповідало критеріям стеатогепатиту. Незважаючи на наявність метаболічних розладів у переважної більшості учасників, частки ожиріння, метаболічної дисліпідемії, предіабету та цукрового діабету 2 типу були достовірно вищими у пацієнтів із МАЖХП. Крім того, пацієнти з МАЖХП зазвичай відповідали 4 або 5 критеріям метаболічного синдрому, мали вищі медіани продукту накопичення ліпідів (ПАЛ) та індексу HOMA-IR, але нижчу медіану індексу Matsuda. Виявлено значущі прямі кореляційні зв’язки між МАЖХП та продуктом акумуляції ліпідів (ПАЛ), логарифмічним індексом відношення тригліцеридів до холестерину ліпопротеїнів високої щільності log (ТГ/ХС ЛПВЩ) та індексом HOMA-IR; негативні кореляційні зв’язки виявлено між МАЖХП та індексами чутливості до інсуліну. Жінки з МАЖХП мали значно вищі медіани глікованого гемоглобіну, глікемії через 2 години після навантаження глюкозою та рівні інсуліну в сироватці крові натще; виявлено значущий прямий кореляційний зв'язок між МАЖХП та ХС не ЛПВЩ. Серед жінок з МАЖХП анамнез менопаузи у віці до 45 років виявлено у 15 осіб (46,9%) проти 1 жінки (5,3%) у групі 2 (P= 0,0019); середній вік, коли було діагностовано атеросклеротичне серцево-судинне захворювання, становив 58,5 [53,0; 64,0] років проти 68,0 [63,0; 69,0] років у групі 2 (P=0,002); кальциноз аортального та/або мітрального клапанів серця виявлено у 31 жінки (96,6%) проти 9 осіб (47,4%) у 2 групі (Р=0,0001); медіана індексу маси міокарда лівого шлуночка (іМЛШ) склала 77,5 [62,1; 86,9] г/м 2,7 проти 64,0 [50,6; 74,0] г/м 2,7 у жінок без МАЖХП, 67,0 [55,1; 74,0] г/м 2,7 у чоловіків із МАЖХП та 63,9 [50,0; 73,5] г/м 2,7 у чоловіків без МАЖХП (P <0,0001 за тестом Краскела-Уолліса; P=0,002 за медіанним тестом). Поширеність куріння та вживання алкоголю значно переважала серед чоловіків як у групі 1 (P<0,0001 та P=0,0001 відповідно), так і у групі 2 (P=0,0004 та P=0,0023 відповідно). Чоловіки з МАЖХП мали значно вищі медіани глікемії натще, рівні інсуліну в сироватці крові натще та через 2 години після навантаження глюкозою, ніж чоловіки без МАЖХП; у чоловіків виявлено значущий прямий кореляційний зв'язок між МАЖХП та ТГ. Серед чоловіків із МАЖХП було 11 випадків гіпертригліцеридемії >2,3 ммоль/л (24,4%), чого не спостерігалося у чоловіків без МАЖХП (Р = 0,013). Частка чоловіків із гіперінсулінемією натще та через 2 години після навантаження глюкозою була значно вищою в групі 1 у порівнянні з групою 2: 28 осіб (62,2%) проти 3 осіб (15,0%), P = 0,0005; 26 осіб (57,8%) проти 2 осіб (10,0%), P = 0,0003, відповідно. Висновки: серед пацієнтів із АСССЗ поширеність МАЖХП значно вища, ніж у загальній популяції. Супутня МАЖХП асоціювалася з більш вираженими метаболічними порушеннями (ожиріння, метаболічна дисліпідем, гіперглікемія, низька чутливість до інсуліну), які зазвичай поєднувалися. Індекс ПАЛ є простим і доступним інструментом для визначення потреби скринінгу МАЖХП. У жінок з МАЖХП часто виявляли ранню менопаузу в анамнезі, кальциноз клапанів серця та значно вищі показники іМЛШ; спостерігалася пряма кореляція між МАЖХП та ХС не ЛПВЩ. У чоловіків з МАЖХП частіше виявляли помірну гіпертригліцеридемію та гіперінсулінемію натще та/або після навантаження.Item Effectiveness of complex treatment of patients with early-onset and late-onset bronchial asthma associated with obesity(Sumy State University, 2024) Качковська, Владислава Володимирівна; Kachkovska, Vladyslava Volodymyrivna; Ковчун, Анна Володимирівна; Kovchun, Anna Volodymyrivna; Дудченко, Ірина Олександрівна; Dudchenko, Iryna Oleksandrivna; Приступа, Людмила Никодимівна; Prystupa, Liudmyla NykodymivnaМета дослідження: порівняльна оцінка клінічної ефективності впливу на металопротеолітичну активність базисної терапії із аторвастатином та вітаміном D хворих на БА із ожирінням залежно від віку дебюту. Матеріал і методи дослідження. Обстежено 195 хворих на БА із ожирінням і 95 практично здорових осіб. Пацієнтів розподілено на дві групи залежно від віку дебюту БА: 100 хворих із раннім дебютом склали І групу, 95 із пізнім – ІІ групу. Пацієнти із повним контролем на початковому етапі та ті, які досягли контролю після корекції базисного лікування, були виключені з подальшого дослідження. Пацієнти І (n = 65) та ІІ груп (n = 68) були поділені на підгрупи А, Б і В: ІА (n = 23) та ІІА (n = 22) підгрупи отримували базисне лікування у поєднанні з вітаміном D; ІБ (n = 20) та ІІБ (n = 25) –з аторвастатином; ІВ (n = 22) та ІІВ (n = 21) – лише базисне. Визначення ТІМП-1, ММП-1 і ММП-9 здійснювали за допомогою наборів для імуноферментного аналізу IBLInternationalGMBH (Hamburg, Germany). Оцінку контролю БА здійснювали за допомогою опитувальника ACQ-5. Дослідження було схвалено Комісією з питань біоетики навчально-наукового медичного інституту Сумського державного університету. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою SPSS-17 програми. Результати дослідження показали, що вміст ММП-1, -9 та ТІМП-1 у хворих на пізню БА із ожирінням вірогідно вищий порівняно із ранньою. Базисна терапія та її поєднання із вітаміном D і з аторвастатином сприяли вірогідному зниженню вмісту ММП-1, ММП-9, ТІМП-1 у хворих ІА, ІБ, ІВ підгруп. Вміст ММП-1 вірогідно знижувався у хворих на пізню БА всіх підгруп, але у ІІБ підгрупі був нижчим порівняно із таким у хворих ІІА (р = 0,001) та ІІВ (р = 0,001) підгруп. Вміст ММП-9 вірогідно знижувався у хворих ІІА та ІІБ підгруп, але у хворих ІІБ підгрупи був нижчим порівняно із таким у ІІБ (р = 0,001) та у ІІВ (р = 0,001) підгрупах. Це свідчить про те, що залучення аторвастатину сприяло більш вагомому зниженню ММП-9 порівняно з базисною терапією та її поєднанням з вітаміном D. Вміст ТІМП-1 вірогідно знижувався лише у хворих ІІБ підгрупи та був нижчим порівняно з таким у ІІА (р = 0,001) та ІІВ (р = 0,001) підгрупах. Встановлено вищу клінічну ефективність лікування у хворих ІА підгрупи, які отримували у доповнення до базисної терапії вітамін D, що підтверджено підвищенням рівня контролю порівняно із таким у хворих Б (р = 0,01) та В (р = 0,037) підгруп. У хворих ІІБ підгрупи залучення аторвастатину сприяло вищому контролю порівняно із хворими ІІА та ІІВ підгруп. ФЗД максимально зростала у хворих на ранню БА при залученні до базисного лікування вітаміну D, а у хворих на пізню – при залученні аторвастатину. Висновки. Застосування аторвастатину більш вагомо впливає на вміст маркерів ремоделювання, рівень контролю, ФЗД у хворих на пізню БА із ожирінням порівняно із ранньою у хворих на пізню БА із ожирінням. Вищий контроль та максимальне покращення ФЗД у хворих на ранню БА із ожирінням були досягнуті за допомогою поєднання базисної терапії з вітаміном D.Item The role of physical activity in the treatment of patients with arterial hypertension and obesity(Sumy State University, 2023) Псарьова, Валентина Григорівна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.; Komissarova, O.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Kochuiev, G.; Kushnir, V.; Cherkashyna, A.Мета роботи – оцінити вплив фізичної активності на динаміку нейрогуморальних та кардіогемодинамічних показників у хворих на артеріальну гіпертензію із супутнім ожирінням в умовах різних схем фармакотерапії. Матеріали і методи: Клініко-анамнестичні, антропометричні, біохімічні, автоматизовані методи імунологічного аналізу, спектрофотометричні, інструментальні, методи використали для обстеження 200 хворих на АГ ІІ стадії2 ступеня з ожирінням І-ІІ ступеня. Відповідно до мети дослідження пацієнти були додатково обстежені через 6 місяців після призначеного лікування. В якості немедикаментозного лікування хворим призначали дієтотерапію спрямовану на корекцію маси тіла та рекомендували збільшення фізичної активності переважно за рахунок ходіння швидким або помірно швидким темпом не менше ніж 45 хвилин за добу. Згідно з Європейськими рекомендаціями 2018 року медикаментозне лікування розпочинали з призначення подвійної антигіпертензивної терапії, що включала комбінацію периндоприлу та амлодипіну. Пацієнти, які досягли цільових показників артеріального тиску через 3 місяці лікування, продовжували отримувати призначену терапію. Решті додатково призначався третій антигіпертензивний препарат – індапамід. Крім оцінювання досягнення цільових рівнів артеріального тиску через 6 місяців і на проміжних етапах дослідження оцінювали дотримання пацієнтами рекомендацій щодо розширення фізичної активності, відповідно до цього пацієнтів поділяли на групи з достатньою та зниженою фізичною активністю. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою пакета статистичного програмного забезпечення “SPSS 17” (IBM), Microsoft Office Exel-2003. Дані представлені як середні значення ± стандартне відхилення. Значимість встановлена на рівні p<0,05 у всіх випадках. Результати дослідження. Пацієнти, які досягли цільових показників артеріального тиску на подвійній антигіпертензивній та мали достатню фізичну активність, через 6 місяців лікування відрізнялися від пацієнтів із низьким рівнем фізичної активності достовірно нижчими показниками швидкості пульсової хвилі в сонній артерії та черевній аорті йдостовірно вищим ступенем ендотелійзалежної вазодилатації, меншими показниками кінцеводіасдолічного та кінцевосистолічного діаметра лівого шлуночка, маси міокарда лівого шлуночка, нижчим співвідношенням Е/е ́ та мали кращу динаміку метаболічних іпрозапальних показників, більший показник антиоксидантного захисту. Пацієнти, які досягали цільових показників артеріального тиску на потрійній антигіпертензивній терапії та мали достатню фізичну активність, через 6 місяців достовірно відрізнялися від пацієнтів із низькою фізичною активністю більшим зниженням швидкості пульсової хвилі в сонній артерії, підвищенням ступеня ендотелійзалежної вазодилатації, нижчими показниками вуглеводного обміну, прозапальної та прооксидантної активності, лептину та більшим підвищенням адипонектину.Item Frequency and variants of menstrual disorders in adolescents with metabolic syndrome(Sumy State University, 2022) Синкіна, Анна Анатоліївна; Нікітіна, Ірина Миколаївна; Никитина, Ирина Николаевна; Nikitina, Iryna Mykolaivna; Сміян, Світлана Анатоліївна; Смиян, Светлана Анатольевна; Smiian, Svitlana Anatoliivna; Бабар, Тетяна Володимирівна; Бабарь, Татьяна Владимировна; Babar, Tetiana Volodymyrivna; Синкина, Анна АнатольевнаПроблема зв’язку репродуктивних порушень з метаболічним синдромом (МС) добре відома, проте дані щодо частоти та характеру цих порушень серед підлітків є вкрай обмеженими. Мета дослідження: визначити та проаналізувати частоту і структуру порушень менструального циклу у дівчат-підлітків на тлі метаболічного синдрому, а також вивчити зв’язок цих порушень із можливими розладами репродуктивного здоров’я в майбутньому. Матеріали і методи. Для реалізації поставленої мети було проведено ретроспективний аналіз випадково відібраних 2000 медичних карт амбулаторного хворого (форма первинної облікової документації № 025/о) дівчат віком від 10 до 18 років, що спостерігалися на базі консультативно-поліклінічного відділення Сумського обласного клінічного перинатального центру з 2011 по 2021 рік. Менструальний цикл оцінювався відповідно до класифікації FIGO 2018. Патологічне менархе визначалось як ранній (до 10 років) чи пізній (після 15 років) початок менструальної функції. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) діагностували відповідно до Роттердамських критеріїв (2003): оліго- або ановуляція (≤ 6 менструацій на рік); клінічна чи лабораторна гіперандрогенія (гірсутизм/акне) та/або гіперандрогенемія (збільшення рівня вільного тестостерону в крові); полікістозні яєчники під час трансвагінального ультразвукового дослідження (≥ 15 фолікулів розміром 2–9 мм у кожному яєчнику). Результати. Результати показали, що у дівчат підліткового віку з надмірною масою тіла та метаболічним синдромом частота порушень менструальної функції спостерігалася у 71,1 % випадків. Причому, найбільш частим варіантом порушень менструальної функції в цієї категорії пацієнток являється олігоменорея (60,0%), а частота її проявів має пряму залежність від вираженості зайвої ваги. Було встановлено, що майже 82 % дівчат з підтвердженим метаболічним синдромом мають високий ризик розвитку синдрому полікістозних яєчників у майбутньому. Висновки. Встановлено, що частота ожиріння в дитячому та підлітковому віці в популяції склала 27,1 %, а частота менструального синдрому серед дітей і підлітків з ожирінням склала 41,5 %. Вагома частина підлітків з менструальним синдромом мала порушення менструального циклу – 71,1 %, що значно перевищував цей показник у дівчат з нормальною вагою – 19 %. Серед порушень циклу у дівчат з метаболічним синдромом та ожирінням превалювала олігоменорея – 60,0 % та відповідно 52 %. При чому на частоту олігоменореї суттєвий вплив мав ступінь ожиріння. Майже 82 % дівчат з підтвердженим метаболічним синдромом мали принаймні два із трьох діагностичних критеріїв, що відносить їх до групи високого ризику розвитку полікістозу яєчників у майбутньому.