Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
2 results
Search Results
Item Обґрунтування комплексного лікування гнійних ускладнень травми стопи у хворих на цукровий діабет(Сумський державний університет, 2024) Головаха, М.; Кляцький, Ю.; Кожем'яка, М.; Масленніков, С.; Косило, В.В останні роки, не дивлячись на впровадження сучасних методів діагностики та лікування травми стопи у хворих на цукровий діабет, відмічається зростання кількості гнійно-некротичних ускладнень зі значним відсотком генералізації інфекції. Цукровий діабет дуже часто супроводжується підвищеним ризиком переломів через зміни кісткової тканини та може вражати різні вікові групи з різним ступенем важкості залежно від типу діабету, тривалості захворювання та наявності інших супутніх захворювань. Через потенційно «катастрофічне» загоєння ран, безконтрольне, нераціональне використання антибіотиків, відсутність регулярного контролю глюкози крові, впровадження тривалих і складних оперативних втручань веде до розвитку ускладнень в тому числі й з інфікуванням. Мета дослідження. Обґрунтувати доцільність використання схеми комплексного лікування при гнійних ускладненнях переломів кісток стопи у хворих на цукровий діабет. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 25 хворих на цукровий діабет із травмами стопи, які ускладнилися гнійним процесом. З метою відновлення порушень гомеостазу хворі отримували комплекс лікувальних заходів, включаючи оперативне лікування, інфузійну терапію, імунотерапію, антибіотикотерапію. Пацієнти перебували під постійним контролем ендокринолога. Результати. В результаті комплексного лікування хворих у 21 (84 %) пацієнта запальний процес був зупинений, проте, у 1 (4 %) хворого з 3 ступенем синдрому діабетичної стопи і у 3 (12 %) пацієнтів з 4 ступенем за класифікацією F.W. Wagner запальний процес поширився на гомілку,тому була виконана ампутація на рівні нижньої третини гомілки двом пацієнтам, а ще двом через поширення патологічного процесу – на рівні нижньої третини стегна. Використання розробленої лікувальної тактики, яка включала в себе дренування рани з видаленням зруйнованих кісткових фрагментів, фіксаторів (спиць, гвинтів, пластин) в максимально граничних об’ємах є найбільш ефективним методом оперативного лікування пацієнтів з даною формою запалення і дозволяє зберегти стопу, уникнути прогресування гнійного процесу і повторного оперативного втручання.Item Antibiotic-associated blood changes in newborns(Sumy State University, 2021) Попов, Сергій Віталійович; Попов, Сергей Витальевич; Popov, Serhii Vitaliiovych; Сміян, Олександр Іванович; Смиян, Александр Иванович; Smiian, Oleksandr Ivanovych; Васильєва, Олена Геннадіївна; Васильева, Елена Геннадьевна; Vasylieva, Olena Hennadiivna; Iusiuk, L.A.; Профатило, Анастасія Олександрівна; Профатило, Анастасия Александровна; Profatylo, Anastasiia Oleksandrivna; Romanenko, T.V.; Govorun, D.A.Мета. Метою дослідження було визначення шансів зниження клітин загального аналізу крові під час використання антибіотиків у новонароджених. Матеріали та методи. Усього було досліджено 46 новонароджених дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. За гестаційним віком вони належали до груп пізнонедоношених і доношених. Новонароджені були поділені на 2 підгрупи. Група 1, основна, 25 дітей, які отримували антибіотики, група 2, контрольна група, 21 дитина, які не отримували антибіотики. У свою чергу, група 1 була розділена на дві підгрупи: група 1a, 16 новонароджених, які отримували 1 антибіотик та група 1b, 9 новонароджених, які отримували 2 антибіотики. Антибіотики вводилися у вікових дозах, внутрішньовенно, до них входили полісинтетичні пеніциліни, цефалоспоріни, аміногликозіди, карбапенеми, глікопептиди. Вивчалися особливості аналізу крові за основними показниками. Результати. Зазначено, що за загальними характеристиками новонароджені основної і контрольної груп були порівняні. При аналізі середніх значень показників крові було виявлено достовірне зниження еритроцитів, лейкоцитів та еритроцитів у групі новонароджених, які отримували антибіотики, порівняно з контрольною групою. Абсолютна кількість нейтрофілів була достовірно низькою для групи новонароджених, які отримували 2 антибіотики, відносно контрольної групи. Розрахунок відношення шансів показав наявність підвищених шансів зниження кількості клітин крові при призначенні антибактеріальної терапії. Найбільші шанси зниження рівня від нормативного виявлено для лейкоцитів – в 5,34 рази, еритроцитів – в 3,56 рази. Абсолютне число нейтрофілів знижувалося з найбільшими шансами при введенні 2 антибіотиків – в 22 рази. Висновок. Призначення антибактеріальної терапії призводить до зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. В найбільшої мірі це відзначалося для лейкоцитів та еритроцитів. Абсолютна кількість нейтрофілів найбільше значно знижувалася при використанні 2 антибіотиків.