Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
41 results
Search Results
Item Факторний аналіз індивідуально-типологічних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей 5-7 років(Сумський державний університет, 2025) Колесник, Анна Сергіївна; Kolesnyk, Anna Serhiivna; Бріжата, Ірина Анатоліївна; Brizhata, Iryna Anatoliivna; Тонкопей, Ю.; Ситник, Ольга Андріївна; Sytnyk, Olha Andriivna; Войтенко, Валентина Леонідівна; Voitenko, Valentyna LeonidivnaМета: провести факторний аналіз нейродинамічних, сенсомоторних властивостей та психофізіологічного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Характерною особливістю вікового періоду дошкільного та молодшого шкільного віку визначене інтенсивне формування психофізіологічних функцій, особливо пам’яті та уваги. Динаміка зміни вказаних функцій буде залежати від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи. Отже, розвиток сенсомоторних та нейродинамічних властивостей відображає процес біологічного формування еволюційного становлення когнітивних функцій, на які впливають ряд різноманітних факторів екзогенного та ендогенного походження, таких як навчання, виховання тощо. Зважаючи на вагомість впливу нейрофізіологічних механізмів і їх зв’язку з процесами формування індивідуально-типологічних властивостей, було встановлено низку закономірностей особливостей розвитку психофізіологічних функцій дітей 5-7 років. Матеріал і методи. Взяли участь у дослідженні 108 дітей: 36 – п’ятирічного віку, 34 – шестирічного та 38 – семирічного віку. Обстеження проводилося відповідно до вимог Гельсінської декларації WMA та за згодою батьків. У план дослідження включено визначення нейродинамічних та сенсомоторних властивостей нервової системи на приладі «Діагност-1М», За допомогою інструментальної методики «Фазаграф» досліджувався регуляторний вплив вегетативної нервової системи на серцевий ритм. Метод включав збір та аналіз електричних потенціалів, а також спектральних характеристик регуляторних функцій, що дозволяє отримувати вагомі статистичні показники серцевого ритму. Це дає змогу оцінити взаємодію між АНС і серцевою діяльністю, а також виявити особливості функціонування нервової системи у дітей. Зважаючи на етапність дослідження та неоднорідність змінних, математична обробка даних була багаторівневою. Це пояснюється тим, що більшість даних через значну асиметрію та малий ступінь дискретизації не відповідала умовам закону нормального розподілу. Використання багаторівневої обробки дозволило більш точно оцінити результати та врахувати всі специфічні особливості даних. Для дослідження функцій уваги використовували загальноприйняту методику «Коректурна проба» в модифікації, що дозволяє оцінити рівень концентрації, розумової продуктивності, точності виконання завдання та об’єму уваги у дітей. Дослідження довільної зорової та слухової пам'яті визначали за загальноприйнятими методиками, які дозволяють визначити максимальний обсяг символів. Для цього використовували 10 картинок та 10 слів, що забезпечує комплексну оцінку пам'яті у дітей. Ці методики дозволяють виявити здібності до запам'ятовування та відтворення інформації в різних формах. Результати. Встановлено, що для дітей 5-річного віку основним фактором впливу є показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) та їх статистичні показники, тоді як додатковим фактором виступає проста зорово-моторна реакція вибору. При аналізі 6-річних обстежуваних картина була схожа на 5-річних, але фактори впливу нейродинамічних показників не були виявлені в жодній групі компонентів. Таким чином, факторний аналіз у 6-річних дітей підтверджує стабільну роль показників серцево-судинної системи в забезпеченні розумової діяльності. Виділення головних компонентів у дітей 7-річного мало деякі відмінності порівняно з дітьми молодшого віку. Важливо зазначити, що в цій групі значущим став показник короткочасної зорової пам'яті. Таким чином, у дітей 7-річного віку, крім показників серцево-судинної системи, починають проявлятися й показники психофізіологічних функцій. Висновки. Дослідження психофізіологічних функцій дітей віком 5-7 років виявило важливі закономірності, що підкреслюють значення серцевої діяльності як основного фактора, який забезпечує розумову активність. Особливо важливим показником виявилася частота серцевих скорочень (ЧСС), яка дозволяє оцінювати ступінь навантаження під час виконання інтелектуальних завдань. Результати свідчать про залежність розвитку психофізіологічних функцій від індивідуально-типологічних властивостей центральної нервової системи та впливу навчального середовища. Це відкриває нові можливості для оптимізації навчальних процесів та індивідуалізації підходів до виховання і навчання дітей, що робить дане дослідження актуальним для педагогічних працівник, психологів, науковців і т. п.Item Efficacy of physiotherapy interventions on immune modulation in children with cerebral palsy: a focus on inflammatory marker reduction(Sumy State University, 2025) Шарова, Олександра Володимирівна; Sharova, Oleksandra Volodymyrivna; Сміян, Олександр Іванович; Smiian, Oleksandr IvanovychВступ. Діти з церебральним паралічем отримують користь від широкого спектра реабілітаційних методик. Однак вплив цих методик на патофізіологічні процеси організму залишається недостатньо вивченим. Глибше розуміння цих процесів сприятиме розробці персоналізованих рекомендацій для пацієнтів і забезпечить більш цілеспрямовану реабілітацію. Мета. Це дослідження має на меті оцінити вплив 30-денної реабілітаційної програми на профіль цитокінів у сироватці дітей з церебральним паралічем шляхом ідентифікації незалежних від церебрального паралічу біомаркерів, оцінки змін, викликаних реабілітацією, та аналізу їх ролі в запальних і імунних процесах. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 15 здорових дітей (6,42 ± 2,76 років) та 14 дітей з церебральним паралічем (5,10± 2,45 років). Реабілітаційна програма для дітей з церебральним паралічем передбачала п’ять занять на тиждень (субота та неділя – вихідні) протягом 6 тижнів (загалом 42 дні), що становило 30 реабілітаційних днів. Сироватковий протеом аналізували за допомогою набору Proteome Profiler XL Human Cytokine Array Kit. Визначали відносні рівні 105 цитокінів, хемокінів та факторів росту. Спочатку зразки сироватки 14 дітей з церебральним паралічем порівнювали із зразками 15 здорових дітей. Далі проводили аналіз маркерів, рівень яких не відрізнявся від рівня у здорових дітей, до і після 30-денної реабілітації. Результати. Порівняно з 15 здоровими дітьми відповідного віку, 14 дітей з церебральним паралічем мали відносно однаковий рівень 97 маркерів у сироватці. П’ять із 97 маркерів продемонстрували зниження рівня після 30-денної реабілітації. Висновки. Дослідження сироваткового протеому дітей з церебральним паралічем показало тенденцію до зниження рівня запальних маркерів, таких як компонент комплементу C5/C5a, VCAM-1, PECAM-1, IL-8 і адипонектин, після 30-денної реабілітації.Item Differential diagnosis between Kawasaki disease and acute infectious diseases – a case report.(Sumy State University, 2025) Mateiko, H.B.; Pyliuk, I.I.; Matvisiv, M.V.; Horbal, N.B.; Berezna, T.H.Вступ. Хвороба Кавасакі – відносно рідкісне, але важке гостре гарячкове захворювання, що характеризується васкулітом. Вона являє собою унікальний виклик у педіатрії через потенційну можливість розвитку ускладнень з боку коронарних артерій та необхідність швидкої діагностикиі лікування. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні Івано-Франківської обласної ради. Проаналізовано клінічний випадок хвороби Кавасакі у дитини. Дослідження проводилося відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження був схвалений локальною комісією з питань етики установи. На проведення дослідження була отримана інформована згода батьків дитини. Опис клінічного випадку. Наводимо клінічний випадок хвороби Кавасакі у 5-річної української дівчинки, якій було встановлено діагноз: гостре респіраторне захворювання, тонзилофарингіт. Після призначення антибактеріальної терапії з'явився плямисто-папульозний висип, і лікар запідозрив інфекційний мононуклеоз. На 7-й день хвороби з'явилися ознаки кон'юнктивіту та біль у нижніх кінцівках, на 8-й день хвороби дитину скерувалии до стаціонару. На підставі клінічних ознак та результатів аналізів був встановлений остаточний діагноз – хвороба Кавасакі. При госпіталізації виявлено легку анемію (гемоглобін – 100 г/л), лейкоцитоз (16,86×109/л), тромбоцитоз (1147×109/л), підвищення швидкості осідання еритроцитів (105 мм/год). В біохімічному аналізі крові виявлено гіпоальбумінемію (34,9 – 10,8 г/л), зниження А/Г індексу (0,12), значно підвищений рівень D-димеру (6051,3 мкг/мл) та С-реактивного білка (185,1 мг/л). При ехокардіографічному дослідженні виявлено розширення коронарних артерій та регургітацію трикуспідального клапана. Пацієнтка отримувала внутрішньовенно людський імуноглобулін 10% у дозі 2 г/кг в/в протягом 3 днів, ацетилсаліцилову кислоту, ібупрофен в дозі 10 мг/кг, інфузійну терапію глюкозо-сольовими розчинами, пероральну регідратаційну терапію. На фоні проведеного лікування стан дитини стабілізувався, і на 10-й день після госпіталізації, з покращенням, вона була виписана зі стаціонару. Висновок. Цей випадок демонструє, що пацієнти з хворобою Кавасакі потребують мультидисциплінарного підходу для своєчасної діагностики та лікування. Прояви хвороби неспецифічні, і лікарі часто вважають їх ознаками більш поширених станів, таких як гострі респіраторні інфекції, тонзиліт, інфекційний мононуклеоз.Item Mathematical model for predicting the occurrence of preterm birth in women at risk based on the study of estradiol(Sumy State University, 2025) Tokar, P.Передчасні пологи є однією з найбільш актуальних проблем сучасної акушерської практики, що не тільки ставить під загрозу життя та здоров’я новонароджених, але й має серйозні наслідки для здоров’я жінки. Вони визначаються як пологи, що наступають до 37-го тижня вагітності, і можуть бути спричинені різноманітними чинниками, серед яких особливе місце займають біологічні та ендокринні порушення. Одним із важливих гормонів, що відіграє критичну роль у підтриманні нормального перебігу вагітності, є естрадіол. Низький або аномальний рівень цього гормону може вказувати на наявність порушень, що підвищують ймовірність виникнення передчасних пологів. Мета дослідження – розроблення математичної моделі для визначення ймовірності та відсотка прогнозування виникнення передчасних пологів у жінок групи ризику на основі вивчення естрадіолу. Матеріали та методи: У дослідженні було проаналізовано рівень естрадіолу у 60 жінок (з них: 30 з ризиком виникнення передчасних пологів та 30 абсолютно здорових), які перебували в КНП "Чернівецький обласний перинатальний центр". Оцінювали рівень гормону естрадіолу як до початку лікування, так і після лікування. Для розробки математичної моделі прогнозування передчасних пологів був використаний метод логістичної регресії, що дозволяє оцінити ймовірність виникнення передчасних пологів на основі змін рівня естрадіолу. Для перевірки статистичної значущості отриманих результатів застосовували T-критерій Велча, що дозволяє порівняти середні значення рівнів гормону до та після лікування та оцінити ефективність лікувальних заходів. Результати: Збільшення естрадіола на одну одиницю збільшить шанси передчасних пологів у 0,985 рази (зменшить шанси передчасних пологів на 1,5%). Висновки: Побудована на основі рівня естрадіолу математична модель логістичної регресії продемонструвала зворотний зв'язок між рівнем естрадіолу та ймовірністю виникнення передчасних пологів, що дозволяє прогнозувати ризик на підставі змін концентрації цього гормону. Збільшення рівня естрадіолу на одну одиницю знижує ймовірність передчасних пологів на 1,5%, що відкриває нові можливості для покращення прогнозування та управління вагітністю у жінок групи ризику.Item Determination of certain integral parameters associated with arterial hypertension in obese children(Sumy State University, 2025) Lezhenko, H.; Pashkova, O.; Samoylyk, K.Мета роботи – стратифікація інтегральних показників, що визначають ризик розвитку артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння. Матеріали і методи. Групу спостереження склали 139 дітей, хворих на ожиріння, віком 11–17 років, які були розподілені на дві підгрупи в залежності від рівня артеріального тиску (АТ). До першої підгрупи увійшло 50 (36 %) підлітків з ожирінням та артеріальною гіпертензією. Другу підгрупу склали 89 (64 %) дітей з нормативними показниками АТ. Групу порівняння склали 36 умовно здорових дітей, репрезентативних за віком та статтю. Для виявлення як щонайменшої кількості прихованих загальних факторів, що найбільш впливають на розвиток артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, застосовувався факторний аналіз методом головних компонент з подальшою ортогональною VARIMAX-ротацією факторних осей. Значущі фактори в моделі досліджували за допомогою критерію «кам’янистого осипу» та критерію Кайзера з подальшим визначенням показників з високим факторним навантаженням на комплекс (понад 0,6). Результати. За допомогою факторного аналізу було виділено 4 значущі фактори, дисперсія яких визначала 79,23% від вкладу усіх факторів: 1) фактор порушення вуглеводного обміну, який включав вміст глюкози натще серце, індекс чутливості до інсуліну QUІCKI, індекс інсулінорезистентності HOMA; 2) біологічний фактор (стать і вік дитини); 3) фактор вегетативної регуляції (циркадний індекс ритму серця); 4) метаболічний фактор, в склад якого увійшли індекс маси тіла, показник співвідношення обводу талії до росту дитини та вміст кортизолу в сироватці крові. Доведено, що провідним фактором, що сприяє розвитку та прогресуванню артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, виступає гіперінсулінемія та резистентність до інсуліну. Висновки. Отримана факторна модель дозволить оптимізувати підходи до профілактики розвитку та прогресування артеріальної гіпертензії у дітей, хворих на ожиріння, шляхом виділення групи ризику з розвитку артеріальної гіпертензії з урахуванням виділених факторів.Item Клініко-лабораторні особливості та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу залежно від тривалості хвороби(Сумський державний університет, 2025) Віхрова, Ірина Олександрівна; Vikhrova, Iryna Oleksandrivna; Лобода, Андрій Миколайович; Loboda, Andrii Mykolaiovych; Петрашенко, Вікторія Олександрівна; Petrashenko, Viktoriia Oleksandrivna; Зайцев, Ігор Едуардович; Zaitsev, Ihor Eduardovych; Редько, Олена Костянтинівна; Redko, Olena Kostiantynivna; Попов, Сергій Віталійович; Popov, Serhii VitaliiovychВступ. Цукровий діабет 1 типу є одним із найбільш поширених хронічних ендокринних захворювань у дітей, що характеризується абсолютним дефіцитом інсуліну внаслідок аутоімунного ураження β-клітин підшлункової залози. Цукровий діабет 1 типу демонструє тенденцію до стрімкого зростання, що робить його однією з найактуальніших проблем дитячої ендокринології. Визначення специфічних клініко-лабораторних особливостей, супутньої патології та ускладнень діабету є важливим аспектом для коректного лікування та покращення якості життя пацієнтів. Гіперглікемія, артеріальна гіпертензія та дисліпідемія є основними модифікованими факторами ризику, які сприяють розвитку мікро- та макросудинних ускладнень при цукровому діабеті 1 типу. Діти, які страждають на цукровий діабет, мають значно вищу схильність до розвитку аутоімунних патологій порівняно з однолітками із загальної популяції. Мета. Дослідити клініко-лабораторні особливості та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу залежно від тривалості захворювання. Визначити основні ускладнення діабету та коморбідні стани у дітей з цукровим діабетом 1 типу. Матеріали та методи. Обстежено 55 осіб, які проходили лікування у КНП Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня», з них 47 дітей з цукровим діабетом 1 типу та 8 практично здорових дітей без діабету та патології нирок. Пацієнтів було поділено на 3 групи залежно від тривалості захворювання: iз вперше виявленим діабетом до одного року – 11 (23,4%) осіб, з перебігом захворювання від одного до п’ятироків – 24 (51,1%) дитини, із тривалістю хвороби понад п’ятьроків – 12 осіб (25,5%). Комплекс лабораторних досліджень включав визначення глікемічного профілю (глюкозооксидазним методом), глікованого гемоглобіну, клінічного аналізу крові та сечі, а також біохімічного складу сироватки крові (загальний білок, альбумін, креатинін, сечовина, білірубін, холестерин, β-ліпопротеїди, АЛТ, АСТ). Дослідження проводили із застосуванням напівавтоматичного біохімічного аналізатора Microlab 300 (Vital Scientific B.V., Elitech Holding, Нідерланди), гематологічних аналізаторів ABX Micros 60 (HORIBA ABX, Франція) і Huma Count 80TS (Human GmbH, Німеччина). Рівень глікованого гемоглобіну визначали на CLOVER A1c Infopia (Infopia Ltd., Південна Корея). Кетонові тіла в сечі досліджували якісним методом за допомогою індикаторних тест-смужок Ацетонтест («Норма-Трейд», Україна). Функцію клубочкового апарату нирок оцінювали шляхом розрахунку швидкості клубочкової фільтрації за формулою Шварца. Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за допомогою Microsoft Excel 2016 та StataNow/SE 18.5. Результати. Було виявлено статистично значущі відмінності за рівнем глікованого гемоглобіну між групою дітей із тривалістю діабету від одного до п’яти років та групою дітей, які хворіли понад п’ять років (p = 0,0402). У всіх обстежених пацієнтів показники клінічного аналізу крові не виходили за межі вікових норм. Спостерігалось підвищення рівня креатиніну та β-ліпопротеїдів зі слабким зворотнім кореляційним зв’язком між ними (r = -0.2286). Кетонурія різного ступеня була зафіксована у 9 (19,2%) дітей із цукровим діабетом 1 типу. Статистично значущих відмінностей між групами обстежених дітей за рівнем швидкості клубочкової фільтрації не відмічалось (p = 0,7997). Серед дітей із тривалістю цукрового діабету 1 типу до одного року найчастіше діагностували діабетичний гепатоз – у 6 (54,5%) осіб та ангіопатію сітківки - у 3 (27,3%) осіб. У пацієнтів з діабетом від одного до п’яти років ці ускладнення виявлялись у 11 (45,8%) осіб та у 2 (25%) осіб відповідно. У дітей із тривалістю хвороби понад п’ять років діабетичний гепатоз зустрічався у 4 (33,3%) осіб, ангіопатія сітківки – у 2 (16,7%) осіб та діабетична нейропатія у 1 (8,3%) особи. Ознаки серцево-судинної автономної нейропатії реєструвалися у 2 (8,3%) дітей із групи з тривалістю діабету від одного до п’яти років та у 1 (8,3%) дитини серед групи з діабетом понад п’ять років. Ліподистрофія плечей і стегон зустрічалась у 1 (4,2%) особи серед дітей із діабетичним стажем від одного до п’яти років. Хронічний гастродуоденіт діагностовано у 10 (21,3%) дітей із цукровим діабетом 1 типу. У пацієнтів з тривалістю діабету до року хронічний гастродуоденіт виявлений у 2 (18,2%) осіб, у 5 (20,8%) дітей з діабетичним стажем від одного до п’яти років і у 3 (25%) осіб серед тих, хто хворів на діабет понад п’ять років. Нейроциркуляторна дистонія спостерігалась у 2 (18,2%) дітей з діабетом тривалістю до року, у 2 (8,3%) пацієнтів з тривалістю діабету від одного до п’яти років і у 1 (8,3%) особи із діабетичним стажем понад п’ять років. Аутоімунний тиреоїдит діагностовано у 3 (12,5%) дітей з діабетичним стажем від одного до п’яти років та у 1 (8,3%) дитини серед хворих на діабет понад п’ять років. Серед офтальмологічних патологій найпоширенішою була гіперметропія, яку виявлено у 3 (27,3%) дітей з діабетом тривалістю до року та у 1 (8,3%) дитини з діабетичним стажем понад п’ять років. Міопію зафіксовано у однієї дитини з групи з діабетом від одного до п’яти років, а спазм акомодації та артифакія – поодинокі випадки серед пацієнтів із цукровим діабетом понад п’ять років. Висновки. Сучасний перебіг цукрового діабету 1 типу у дітей може не супроводжуватись змінами гематологічних показників. У дітей з тривалістю діабету від одного до п’яти років частіше зустрічаються ускладнення, такі як діабетичний гепатоз та ангіопатія сітківки. Серед коморбідних станів у дітей з цукровим діабетом 1 типу найпоширенішими є хронічний гастродуоденіт та патологія щитоподібної залози. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту супроводжувались підвищенням рівня β-ліпопротеїдів.Item Clinical and radiological aspects of reversible and irreversible pulpitis of primary teeth(Sumy State University, 2024) Holubieva, I.; Ostapko, O.; Nemyrovych, Ju.; Gurianov, V.; Boichenko, M.; Illienko, N.Розробка клінічних настанов та стандартів надання медичної стоматологічної допомоги дитячому населенню України ґрунтується на засадах доказової медицини, сучасних міжнародних класифікаціях та узгоджується з загально прийнятою в світі діагностичною термінологією основних стоматологічних захворювань. Тому метою дослідження було визначення частоти, клініко-рентгенологічних характеристик, критеріїв діагностики оборотного та необоротного пульпіту тимчасових зубів. Матеріали і методи: Обстежено 328 дітей у віці від 3 до 7 років у Стоматологічному медичному центрі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Всім учасникам проведено клінічне обстеження стану твердих тканини зубів, перевірку чутливості пульпи до холодового подразника, рентгенологічне дослідження глибини каріозного ураження, інтраопераційну оцінку кровотечі з пульпи. Результати: Виявлено високу поширеність (92.7%) і переважно безсимптомний перебіг (83.2%) пульпіту тимчасових зубів у дітей віком від 3 до 7 років. Частота необоротного пульпіту в 2,1 рази перевищувала аналогічний показник оборотного пульпіту (р<0.001). Із 5-річного віку спостерігалося статистично значуще зменшення кількості тимчасових зубів із оборотним пульпітом паралельно зі зростанням цього показника у разі необоротного запалення пульпи. Ураження молярів було зареєстровано у переважній більшості випадків порівняно з передніми зубами. Найчастіше пульпіт було діагностовано в перших тимчасових молярах нижньої щелепи (р<0.01). Холодовий тест виявився інформативним у позитивно налаштованих, здатних до співпраці дітей (25.7%) здебільшого 6-7-річного віку. Визначено суттєві відмінності рентгенологічної глибини каріозних уражень при оборотному і необоротному пульпіті тимчасових зубів. Інтраопераційна оцінка кровотечі і досягнення гемостазу після вітальної пульпотомії свідчили про відсутність запалення кореневої пульпи. Висновки: Клінічна оцінка глибини каріозних дефектів не дозволяє визначити товщину ураження дентину і близькість до пульпи за виключенням випадків її каріозного оголення. Холодовий тест на чутливість пульпи у дошкільному віці був недостатньо точним внаслідок високої вірогідності хибно позитивних відповідей. До найбільш інформативних методів передопераційної діагностики пульпіту належить рентгенологічне дослідження, що характеризує глибину каріозного ураження і його близькість до пульпи. Надійними рентгенологічними ознаками незворотного пульпіту були сполучення з порожниною зуба, деструкція кортикальної пластинки альвеоли, просвітлення губчастої кістки у фуркаційній та періапікальній ділянках. Однак, рентгенологічна діагностика не відображає поширеність запалення в пульпі. Тому інтраопераційна оцінка кровотечі і досягнення гемостазу після вітальної пульпотомії є вирішальними критеріями щодо відсутності запалення кореневої пульпи та можливості її збереження. Отже, диференційна діагностика оборотного і необоротного пульпіту тимчасових зубів повинна ґрунтуватися на поєднанні передопераційних та інтраопераційних методів дослідження. У зв’язку з високою поширеністю пульпіту у дітей 6-7-річного віку першочерговим завданням дитячої терапевтичної стоматології повинна стати первинна профілактика раннього дитячого карієсу.Item Інформативність та специфічність рівня сироваткової остеази в діагностиці остеопенічного синдрому у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом(Сумський державний університет, 2024) Ільченко, С.; Маковійчук, О.; Фіалковська, А.Вступ. Низька мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) є частим явищем у клінічній практиці дитячого ревматолога. Діти з ювенільний ідіопатичним артритом (ЮІА) є в групі ризику по розвитку остеопенічного синдрому (ОС) за рахунок як первинних, так і вторинних механізмів. Рутинні методи лабораторної діагностики кісткових порушень, зокрема визначення концентрації кальцію, фосфору та загальної лужної фосфатази (ЛФ) в сироватці крові, у дітей з ЮІА мають низьку специфічність, тривалий час залишаються в межах нормальних значень. Активність кісткового ізоферменту ЛФ (остеази) та її зв'язок з перебігом захворювання потребують подальшого вивчення для покращення діагностики та прогнозування ОС в дитячому віці. Метою дослідження було встановити діагностичну значущість рівня сироваткової остеази в діагностиці ОС у дітей з ЮІА. Матеріали та методи. Обстежено 50 дітей з ЮІА віком від 5 до 18 років. Лабораторні методи дослідження включали визначення концентрації 25-гідрокси вітаміну Д (25(OH)Д), загальної ЛФ, кісткового ізоферменту ЛФ – остеази, маркеру кісткової резорбції–β-Cross Laps, остеокальцину в сироватці крові. Скринінг МЩКТ проводили за допомогою ультразвукового денситометра Sunlight Omnisense 9000. Статистичну обробку результатів дослідження проведено із застосуванням пакету програм «Statisticav.6.1». Результати та їх обговорення. У дітей з ЮІА в 42,0% випадків був діагностований ОС. Встановлено, що у дітей з ОС були достовірно нижчі концентрації остеази в сироватці крові. Рівень остеази у дітей з ОС був пов’язаним з рівнем 25 (OH)Д остеокальцину, маркеру остеорезорбції β-Cross Laps, Z-показником за даними ультразвукової денситометрії, активністю захворювання та дозою метотрексату в базисній терапії. В той же час активність загальної ЛФ в сироватці крові дітей з ЮІА вірогідно не різнилась між підгрупами. Не виявлено взаємозв’язку між рівнем загальної ЛФ та її кісткового ізоферменту – остеази, а також рівнем 25 (OH)Д, активністю захворювання та Z-показником. На підставі проведеного ROC-аналізу визначено оптимальне порогове значення рівня остеази для діагностики ОС у дітей з ЮІА>83,4 мкг/л (чутливість – 85,7 %, специфічність – 93,1 %, діагностична ефективність тесту – 90,0 %, площа під кривою (AUC) – 0,864 (95% ДІ 0,737 – 0,944). Висновки. Підвищений рівень остеази в сироватці крові у дітей з ЮІА слід вважати інформативним та високоспецифічним біомаркером для ранньої діагностики і прогнозування перебігу ОС. Загальна ЛФ у дітей з ЮІА є неспецифічним маркером, оскільки її нормальна активність в сироватці крові не виключає наявності порушень кісткового ізоферментного паттерну.Item Significance of urinary Aminopeptidase N and Dipeptidyl peptidase IV in early diagnosis of kidney damage in children with type 1 diabetes mellitus in North-Eastern region of Ukraine(Sumy State University, 2024) Віхрова, Ірина Олександрівна; Vikhrova, Iryna Oleksandrivna; Лобода, Андрій Миколайович; Loboda, Andrii Mykolaiovych; Змисля, Ігор Федорович; Zmyslia, Igor FedorovychВступ. У дітей та підлітків діабет має більш агресивний клінічний перебіг порівняно з дорослими. Це характеризується зниженою відповіддю на сучасні методи лікування, швидшим зниженням функції β-клітин, швидким прогресуванням інсулінорезистентності та прискореним розвитком як мікроваскулярних, так і макроваскулярних ускладнень. Діабетична нефропатія є одним з найважливіших та найпоширеніших ускладнень діабету і є основною причиною термінальної стадії ниркової недостатності. Що робить цукровий діабет 1 типу особливо актуальною проблемою для дитячих нефрологів. Клінічні прояви діабетичної нефропатії, такі як альбумінурія та зниження швидкості клубочкової фільтрації, зазвичай розвиваються протягом тривалого періоду (10–25 років). Водночас специфічні структурні зміни в нирках, такі як потовщення базальної мембрани клубочків і мезангіальне розширення, можуть виникати значно раніше — через 1,5–5 років після початку діабету. Важливо зазначити, що при діабетичній нефропатії вражаються не лише клубочки, а також канальці. Тубулоінтерстиціальні ураження виникають раніше, ніж ушкодження клубочків, що вказує на те, що тубулярні біомаркери можуть бути більш чутливими для раннього виявлення. Маркери із пептидазною активністю було визнано ефективними для діагностики ранніх пошкоджень канальців. Амінопептидаза N, яка є ектопептидазою, широко експресується в нирках і є визнаним уринарним маркером пошкодження проксимальних канальців. Аналогічно, Дипептидилпептидаза IV експресується у вісцеральних епітеліальних клітинах клубочків, ендотеліальних клітинах та щітковій облямівці проксимальних канальців. Підвищені рівні Дипептидилпептидази IV у сечі відмічалися у діабетичних пацієнтів із нормоальбумінурією, що свідчить про її потенціал як раннього біомаркера початку діабетичної нефропатії. Мета. Визначити рівень Амінопептидази N та Дипептидилпептидази IV у сечі дітей з північно-східного регіону України залежно від тривалості діабету. Матеріали та методи. Обстежено 55 осіб, з них 47 дітей з цукровим діабетом 1-го типу та 8 практично здорових дітей без діабету та патології нирок. Пацієнтів було поділено на 3 групи залежно від тривалості захворювання: з вперше виявленим діабетом до одного року – 11 осіб, з перебігом захворювання від 1 до 5 років – 24 дитини, із тривалістю хвороби понад 5 років – 12 осіб. Для визначення інтенсивності хемілюмінесценції Амінопептидази N та Дипептидилпептидази IV використовували Proteome Profiler Human Kidney Biomarker Antibody Array (R&D Systems, Minneapolis, USA) та систему візуалізації сигналу Bio-Rad ChemiDoc Touch. Для статистичного аналізу отриманих даних використовували дескриптивну статистику та непараметричні методи, зокрема таблиці спряженості та коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (r). Результати з p< 0.05 вважалися статистично значущими. Результати. Рівні Амінопептидази N та Дипептидилпептидази IV у сечі були статистично підвищені у дітей з тривалістю цукрового діабету 1 типу менше одного року. Амінопептидаза N показала помірну кореляцію зі швидкістю клубочкової фільтрації (r=0.589, p=0.044). Натомість Дипептидилпептидаза IV мала сильну позитивну кореляцію зі швидкістю клубочкової фільтрації (r=0.869, p=0.0001) та помірну кореляцію з Амінопептидазою N (r=0.467, p=0.126). Висновки. Рівень сироваткового креатиніну значно підвищується лише через 1–5 років після початку цукрового діабету 1 типу, що робить його не придатним для раннього виявлення пошкодження нирок у дітей. На відміну від нього, Амінопептидаза N та Дипептидилпептидаза IV є надійними предикторами ураження нирок у дітей з цукровим діабетом 1 типу у північно-східному регіоні України. Серед них Дипептидилпептидаза IV виділяється як кращий неінвазивний маркер завдяки специфічній локалізації в проксимальних канальцях та епітелії клубочків, а також вираженій позитивній кореляції зі швидкістю клубочкової фільтрації.Item Diagnostic and prognostics aspects of lung function in children with acute leukemia(Sumy State University, 2024) Makieieva, N.; Kovalь, V.; Tsymbal, V.; Biriukova, M.; Diachenko, M.; Kucherenko, M.Вступ. Метою дослідження було оцінити функцію зовнішнього дихання у дітей з гострою лейкемією у різні періоди захворювання, а також визначити толерантність до фізичного навантаження у дітей в періоді тривалої ремісії гострої лейкемії. Mетоди. Спірографію проводили 46 дітей віком 6–17 років з гострою лейкемією на початку протоколів хіміотерапії (1 група) та після завершенням протоколів лікування та ремісією не менше ніж 2 роки (2 група). При підтвердженій ремісії гострої лейкемії та за відсутності респіраторних скарг у цієї групи дітей проводилося дослідження, яке включало пробу з фізичним навантаженням (група 2А). Спірографічне дослідження проводилося за допомогою спінографічного комплексу «СпіроКом», «ХАІ-Медика», Харків, Україна. STATISTICA 8 (Tulsa, OK) і MedCalc 17.2 використовувалися для статистичної обробки даних. Результати. Незважаючи на нормальні значення медіан показників функції легень у дітей на початку лікування гострої лейкемії обструктивні зміні функції зовнішнього дихання виявлені у 28,6 % дітей, рестриктивні – у 9,5 % дітей. У періоді тривалої ремісії обструктивні зміни виявлені у 12,0 % дітей, рестриктивні – у 12,0 % дітей. Було виявлено зниження толерантності до фізичного навантаження у дітей в тривалій ремісії гострої лейкемії. Дослідження підтвердило діагностичну та прогностичну цінність спірометрії у дітей з гострю лейкемією. Зниження показника миттєвої об'ємної швидкості видиху в моменті 75% від форсованої миттєвої ємкості легень менше ніж 76,4% на початку хіміотерапії підвищує ризик розвитку бронхообструктивного синдрому у дітей у 12,5 разів під час лікування гострої лейкемії (RR 12,5 (95 ДI% 1,8–85,9)). У хворих дітей на гостру лейкемію за наявності рестриктивних змін на спірометрії виявлено формування фіброзу легень, за наявності обструктивних змін – ознаки задухи. Висновки. Спірометрія є важливим інструментом для моніторингу функціонального стану легень і лікування легеневих ускладнень у дітей, хворих на гостру лейкемію.