Сумський історико-архівний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/201
Browse
3 results
Search Results
Item Проблема співвідношення категорії “миру” в “Государі” Макіавеллі і “Політичному заповіті” Рішельє(Сумський державний університет, 2023) Саранов, С.В.Мета статті – розглянути проблему співвідношення категорії «миру» у “Государі” Макіавеллі та “Політичному заповіті” Рішельє. Окрім загальнонаукових методів дослідження основним методом дослідження виступає порівняльно-історичний метод. Наукова новизна полягає в тому, що вперше здійснюється комплексний порівняльний аналіз категорії “миру” у “Государі” Макіавеллі та “Політичному заповіті” Рішельє. Представлено авторську концепцію внутрішньої структури категорії “миру” з урахуванням привнесення до цієї структури допоміжних елементів. Окрім цього, вперше в історіографії досліджуваного питання аналіз категорій “миру” в “Государі” та “Політичному заповіті” проведено на основі положень методологічної статті французького історика Марка Блоку “До порівняльної історії європейських суспільств”. Висновки. Порівняльний аналіз категорії “миру” в “Государі” та “Політичному заповіті” показує продуктивність методологічних позицій статті Марка Блока “До порівняльної історії європейських суспільств”, а також точки зору Лео Штрауса висловленої в його концепції “трьох хвиль сучасності” щодо розриву Макіавеллі зв’язку з “досучасною” політичною думкою. Автор стверджує, доповнюючи думку та аргументацію Лео Штрауса, що в контексті аналізу категорії “миру” розрив був здійснений Макіавеллі, насамперед, з традицією Святого Августина та Томи Аквінського. Навпаки, на на думку автора, Рішельє в “Політичному заповіті” намагається пов’язати дві традиції, макіавелліївську та “досучасну”, намагаючись запропонувати “компромісний варіант”.Item Проблема творчості та наукової спадщини Макіавеллі в рамках історіографічних оцінок Франческо Де Санктіса(Сумський державний університет, 2023) Саранов, С.В.У статті розглядається проблема творчості та наукової спадщини Нікколо Макіавеллі у системі історіографічних оцінок Франческо Де Санктіса (1817- 1883 рр.). Автор констатує значущість звернення до зазначеної проблематики в епоху глобалізації, оскільки епоха італійського Відродження відобразила кардинальні зміни у трактуванні історичного процесу. Крім цього в епоху глобалізації має значний методологічний потенціал питання про систему формування етапів історіографічних оцінок наукової спадщини Макіавеллі. Особливий інтерес у цьому плані становить італійська історіографія XIX століття, що розвивалася під впливом факту появи єдиної централізованої італійської держави. Те, що не вдалося італійцям у XVI столітті, те, про що мріяв Макіавеллі у завершальній главі “Государя”, стало історичним фактом у 1861 році. Вочевидь, перед італійської історіографією виникало закономірне питання створення цілісної картини італійської суспільно-політичного життя, у межах якої ім’я Макіавеллі мало займати значне місце. Таким чином, після набуття Італією своєї державності в XIX столітті перед представниками італійської історіографії постало завдання визначити справжнє місце всієї наукової спадщини Макіавеллі в рамках італійського історичного розвитку. Це завдання було блискуче вирішено в рамках “Історії італійської літератури” Франческо Де Санктіса (1817- 1883 рр.). Розгляд проблематики творчості та наукової спадщини Макіавеллі у системі історіографічних оцінок Франческо Де Санктіса дозволяє констатувати глибоку теоретичну та методологічну значущість цих оцінок. У оцінках де Санктіса спадщини Макіавеллі превалює не стільки сухий академічний підхід, а й прагнення прив’язати ці оцінки до сучасного Де Санктісу італійського політичного життя ХІХ століття. Наукова спадщина та творчість Макіавеллі розглядається Франческо Де Санктісом як своєрідний урок для сучасності. Макіавеллі, який робить ставку на реалізм і все ж таки віддає належне Фортуні розглядається як саме сучасний автор. Оцінки видатного італійського дослідника, висловлені у другому томі “Історії італійської літератури”, заклали основу значної частини сучасної інтерпретації Макіавеллі. В епоху глобалізації звернення до ключових аспектів формування оцінок творчості та наукової спадщини Макіавеллі у рамках італійської історіографії XIX століття становить значний інтерес. Так, погляди Макіавеллі формувалися у складній та насиченій атмосфері занепаду політичного впливу Італії, що став фактом після військових подій 1494 року. Це дозволяє нам, у свою чергу, звертаючись до спадщини флорентійського мислителя, побачити зміст його концепцій у світлі викликів епохи глобалізації та формування нового світового порядку.Item Методологічні та інтерпретаційні аспекти історичного значення «Государя» Макіавеллі у контексті розвитку теорії абсолютизму та теорії «державного інтересу»(Сумський державний університет, 2022) Саранов, С.В.У статті розглядається проблематика методологічних та інтерпретаційних аспектів історичного значення «Государя» Макіавеллі в контексті розвитку теорії абсолютизму. Автор констатує, що аналіз «Государя» на методологічному рівні повинен здійснюватися з урахуванням складної політичної реальності в Італії раннього Нового часу за умов політичної залежності італійських правителів від іноземних (європейських) держав після 1494 року. При обґрунтуванні ключових історичних обставин, що зумовлюють взаємозв’язок «Государя» з реаліями досліджуваної епохи, використовується поняття «гегемонії» з політичної теорії Антоніо Грамші, оцінки швейцарського історика культури Якоба Буркхардта, філософа та історика Бенедетто Кроче, британського історика Ніколаса Хеншелла. Вказується, що заслуговує на особливу увагу критичний погляд німецько-американського політичного філософа Лео Штрауса. Використання аргументації Штрауса під час розгляду історичного значення «Государя» є ефективним методологічним ключем і не може бути підірване чи ослаблене теоретично аргументацією Квентіна Скіннера, оскільки Скіннер жодним чином не заперечує важливу роль «Государя» у розвитку теорії абсолютизму.