Сумський історико-архівний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/201
Browse
8 results
Search Results
Item Personality formationin the 1960s–1980s: the soviet russification policy(Sumy State University, 2025) Ilnytskyi, V.I.; Talalay, Y.O.У пропонованій статті визначено передумови та наслідки впливурусифікаційних процесів на формування радянської особистості. За допомогою політикитак званого «виховання мас» партійна номенклатура намагалася трансформуватисвідомість тогочасного радянського громадянина. Тотальна русифікація, мовно-культурні трансформації та нівелювання національних здобутків народів УРСРпризводилидо цілковитого зламу свідомості індивідів. Радянські ідеологи нав’язувалинаселенню нову реальність. У цьому контексті досить важливим є дослідження мовногопитання. Оскільки російська набувала статусу “мови всесоюзної комунікації”, вільневолодіння та відповідно її вивчення, відкривало для населення певні перспективи. Урезультаті поширення русифікаційних процесів у науково-освітній галузі відбуваласятрансформація національної ідентичності населення Радянської України. Появателебачення та радіомовлення лише посилила вищезазначені тенденції. Адже задопомогою телерадіомовлення керувати свідомістю широких народних мас сталонабагато зручніше. Такий стан речей спричиняв появу комплексу меншовартості ветнічних груп, що проживали на території тогочасного Радянського Союзу. Особливонегативно такі тенденції позначилися на проявах самоідентифікації українців, які булизмушені пристосовуватися до нової реальності. В нових умовах існування, проявиукраїнської мовно-культурної та національної ідентичності прирівнювалися до«буржуазного націоналізму» та плюралізму думок, що надалі, лише посилювало тискпартійної номенклатури на україномовне населення республіки. Таким чином, дослідженнявпливу русифікаційних процесів на формування нового типу особистості в РадянськійУкраїні 1960–1980-х рр. є досить актуальним.В умовах сучасної російсько-української війни, проблема трансформаціїнаціональної самосвідомості українського народу потребує подальшого ґрунтовногоаналізу. В цьому контексті вагомого значення набуває дослідження русифікації, якключового чинника зламу української ідентичності.Item Territorial claims of Armenia to the Azerbaijan Democratic Republic in 1918-1920(Sumy State University, 2021) Ganbarova, S.28 травня 1918 року була проголошена перша демократична парл аментська республіка на мусуль манському Сході – Азербайджанська Демократична Республіка (АДР), яка з перших днів існування спиралася на принципи народовладдя та рівності людей, надавши всім громадянам країни однакові права, усунула расову, національну, релігійну, класову нерівність. АДР прагнула встановити добросусідські відносини з усіма державами регіону. Однак з метою втілення в життя своїх територіальних домагань до Азербайджану, Вірменія ще більше розширила кордони масових вбивств місцевого населення на територіях Карабаху, Зангезура, Нахчивану та ін. У статті дається докладна інформація про необгрунтовані територіальні претензії Вірменії до Азербайджану в 1918-1920-х роках.Item Historical Heroes of modern Ukrainian Students(Sumy State University, 2020) Kamionka, Mateush; Каміонка, МатеушУкраїнська молодь від початку незалежності країни була каталізатором демократичних змін. Від так званих Революції на граніті, Сумської Революції на Траві (Каміонка, 2019) та Помаранчевої революції до Революції Гідності та війни на Сході саме молодь боролася за майбутнє України. Оцінюючи внесок молоді у сучасну історію України, важливо з’ясувати, які національні герої та які історичні події є найбільш важливими для молодого покоління. Завдяки дослідженню, що було проведене в 2017-2018 роках на репрезентативній групі української молоді (1043 респонденти), автор має змогу відповісти на це питання. Результати дослідження досить передбачувані та підтверджують загальноукраїнські тенденціїй загальновідомі уявлення з цього питання. Проте автор робить важливий висновок: доволі популярний вибір молоді – “нейтральне ставлення” до історичних подій, – є однозначним свідченням низького рівня історичних знань серед молоді.Item The documentary evidence of the deportation of Germans from the territory of Stanislav Region of Ukraine (1946)(Sumy State University, 2020) Haliv, M.D.; Ohar, A.O.У статті публікуються та аналізуються документи радянських спецорганів щодо депортації групи німців зі Станіславської області (жовтень – грудень 1946 р.). Вісім документів, які публікуються в цій статті, демонструють обставини виселення значної групи німців з терен Станіславської області Української РСР наприкінці 1946 р. Зазначені документи зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України. Вони становлять собою офіційне листування між керівниками установ Міністерства внутрішніх справ (МВС) різного рівня. Перший з цих документів є повідомленням одного з керівних працівників Управління МВС у Станіславській області Гриценка щодо справи про обліку німців Станіславської області, які підлягають переселенню (документ датується 26 жовтня 1946 р.). У ньому повідомлялося, що на території Долинського району Станіславської області проживає 38 сімей німців (34 чоловіки, 51 жінок, 70 дітей віком до 16 років) – загалом 155 осіб. Вони, начебто, ще в 1944 р. утікали разом з німецькою армією, але були перехоплені частинами Червоної Армії і скеровані додому. Радянські власті планували відправити їх на спецпоселення до Актюбінської області Росії, проте тимчасово використовували цю групу німців для будівництва залізничної станції. Особливо важливим є документ № 3 – з Москви до Києва 14 листопада 1946 р. надіслали телеграму, в якій містилося розпорядження направити згадані сім’ї німців зі Станіславської області України на спецпоселення до Марійської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки в Росії. Їх слід було передати в розпорядження Суслонгерського лісопромислового господарства, який був структурною частиною тресту “Марібумліс”. Особисте господарство та худобу дозволялося продати. Працівників МВС УРСР зобов’язували знайти потрібну кількість вагонів для виселення німців. Інші документи розкривають організаційні обставини депортації німецьких сімей. Зрештою, як свідчить повідомлення заступнику начальника Управління по боротьбі з бандитизмом МВС у Станіславській області Л. Пастельняку (документ № 8), ешелон із німцями було відправлено зі станції м.Долина 29 грудня 1946 р. На жаль, нам невідомі обставини транспортування групи німців до залізничної станції Суслонгер, як і обставини їх перебування на спецпоселені та подальша доля після ліквідації системи спецпоселень у 1950-х рр. Отже, публіковані документи розкривають деякі обставини депортації півтори сотні осіб німецької національності з території Долинського району Станіславської області до Росії наприкінці 1946 р. Безумовно, проведену радянськими репресивними органами операцію слід назвати депортацією, тобто “примусовим виселенням з місця постійного проживання особи, групи осіб чи народу”. Документи публікуються мовою оригіналу (російською) з дотриманням необхідних археографічних вимог.Item Not only foreign affairs: U.S. Department of State’ cultural policy during Cold war(Sumy State University, 2020) Klynina, T.S.Стаття присвячена розгляду існуючих напрямків діяльності Державного Департаменту США в питаннях культурної політики. Акцентується увага на працях зарубіжних і вітчизняних дослідників, які присвятили свої роботи розгляду сутнос ті культурної політики д ержави, яку часто називають культурною або публічною дипломатією або м’якою силою. Вказується, що ці напрямки в США здійснюються структурним підрозділом Держав ного Департаменту – Відділом з питань освіти і культури і описується історія його становлення. Активний період проведення культурної дипломатії США припадає на закінчення Другої світової війни і початку ідеологічного протистояння США і СРСР, відомого як "холодна війна". Одним з активних інструментів ведення культурної дипломатії стало розповсюдження теле- та радіомовлення по всьому світу. Не менш активно використовувалися програми обміну та візити громадян інших країн, які були покликані сприяти взаєморозумінню, міжнародного, освітньому та культурному обміну, а також розвитку лідерських якостей її учасників. Вказується, що культурна дипломатія США досягла свого розквіту, включивши в свій арсенал джаз, культуру і літературу.Item The unknown document on the struggle of the soviet power bodies against the OUN of the Melnykivskyi direction on the Chernivtsi region (16 may 1947)(Sumy State University, 2020) Ilnytskyi, V.I.; Kantor, N.J.У статті публікується та аналізується доповідна записка від 16 травня 1947 р. про агентурну роботу із викриття та ліквідації підпілля ОУН мельниківського спрямування на території Чернівецької області, яка є важливим документом як про історію протистояння радянської репресивно-каральної системи із українським визвольним рухом, так і про діяльність ОУН (м). За інформаційним потенціалом публікований документ достатньо великий. У ньому розкриваються особливості агентурної роботи радянських силових структур по виявленню та ліквідації мельниківського підпілля у Чернівецькій області. Документ подає коротку історію формування та функціонування ОУН (м) упродовж 1940 – 1946 рр., наводиться перелік осіб, які були заарештовані. Водночас зазначається, що на 16 травня 1947 р. розроблялося 286 осіб за приналежністю до ОУН (м) та зазначаються категорії справ, по яких проходили ці особи (26 по агентурних справах, 4 по справах-формулярах, 8 за попередніми агентурними розробками, 248 за списковим обліком). Також наводиться короткий огляд агентурних справ ("Тризубівці", "Музейники", "Недобиті"), справформулярів, попередніх агентурних розробок, які перебували в управадженні УМДБ Чернівецької області. Публіковані витяги із агентурних справ показують масштаби розшукової роботи радянських силових структур та повноту володіння ними інформацією. Інформація збиралася та періодично оновлювалася про підпільників не лише на території УРСР, але й за кордоном. У статті показано, що радянські силові органи відводили центральне місце роботі з агентурою в комплексі протинаціоналістичних заходів. Однак, незважаючи на масовий тиск, використання брутальних методів боротьби репресивно-каральних органів проти українського визвольного руху, підпілля продовжувало діяти у Карпатському краї ОУН та користуватися широкою підтримкою населення. Окрім цього показаний окремий напрямок роботи радянських силових структур, яким стала розробка ОУН (м). Остання хоч і не мала широкої мережі діючих осередків на території Західної України, проте колишні її члени вважалися радянською адміністрацією потенційно небезпечними, а вдтак потрапляли у розрозробку. При цьому розробка та виявлення мельниківців тривали не тільки на території України, але й за кордоном.Item Clay toys of Early Modern times (on the materials of Poltava city)(Sumy State University, 2020) Kotenko, V.V.; Puholovok, Yu.O.У статті розглядається група керамічних іграшок, що походять з археологічних розкопок Полтави ранньомодерної доби. Результати досліджень урбаністичних центрів на території України представлені цікавими матеріалами, які відрізняються залежало від регіону, соціально-економічного розвитку та інших чинників. Особливий інтерес викликають речі, пов’язані зі світом дитинства на території Гетьманщини. Такі знахідки представлені переважно глиняними іграшками. Вони розподіляються на кілька категорій. Формування джерельної бази для даної статті почалося в 1990-х роках, коли розкопки в межах сучасної Полтави стали систематичними. Як з’ясувалося у статті, колекція глиняних іграшок з Полтави є великою, у порівнянні з іншими містами ранньомодерної Європи. Археологічні матеріали створили надійне підгрунтя для вивчення різноманітних аспектів повсякденності містян, в тому числі і дітей. У ранньомодерний час глиняні іграшки були представлені переважно образами тварин (включаючи птахів), людей, зменшеними копіями господарського посуду. Кількісна перевага належить мініатюрним посудинам, які представлені переважно горщиками-монетками. Також зустрічаються мисочки, глечики, кухлики, покришки. Такі вироби повторювали практично всі форми традиційної кераміки, відрізняючись лише за розмірами. Мініатюрний посуд, ймовірно, відображав частину "дорослого" побуту ранньомодерної доби. Інша група глиняних іграшок представлена музичними інструментами. Це були переважно зооморфні свистунці, які різнилися технікою виконання та звучанням. Третя категорія іграшок включає антропоморфні керамічні фігурки, серед яких переважає зображення барині чи вершника. Можливо, вони використовувалися в образних чи рольових іграх дітей. У статті робиться припущення, що за допомогою іграшок молоде покоління набувало навичок використання предметів домашнього вжитку або ж опановувало майбутні соціальні ролі. Тому археологічні дослідження дали можливість проливаючи світло на побут містян ранньомодерної Полтави.Item Archives and politics in Ukraine of the XX-XXI centuries(Sumy State University, 2020) Ignatusha, O.M.Проаналізовано зв’язки між політикою держави та станом архівної справи в Україні протягом ХХ – початку ХХІ ст. Охарактеризовано зміст і форми діяльності архівів. Базуючись на законодавчих актах, показано етапи еволюції архівних інституцій України. Висвітлено негативні впливи радянської політичної системи на структуру і мережу архівних органів, якісний склад працівників, тенденційність формування документального масиву. На прикладі долі українських архівістів проілюстровано деформації архівної галузі. Показано існування окремої вертикалі партійних архівів всупереч ідеї єдиного архівного фонду. Відзначено трагічну роль для галузі керівництва з боку Народного комісаріату внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ (1938–1961 рр.). Розкрито зміст політичних замовлень влади, присутність російського ідеологічного чинника у публікаціях українських архівістів. Наголошено на значенні архівних періодичних фахових видань та інформаційних технологій. Розкрито зміни в архівному будівництві після здобуття Україною державного суверенітету: оновлення правових засад і філософії національного архівного будівництва. Оцінено значення створення і роботи Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Окреслено сучасні суперечності, зауважено релікти і рецидиви старої політичної системи у практиці архівного будівництва. Констатується інформаційний прорив, забезпечений відкриттям для дослідників Галузевогодержавного архіву Служби безпеки України, дозволом з 2019 р. безперешкодного копіювання архівних документів, що сприяє поглибл енню наукових досліджень і відновленню історичної пам’яті. Робиться висновок про інтеграль ний зв’язок між функціонуванням архівної системи та державно-політичними і суспільними трансформаціям в Україні ХХ–ХХІ ст.