Сумський історико-архівний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/201
Browse
Search Results
Item Аналіз російських наративів заперечення геноциду української нації в період війни 2014-2024(Сумський державний університет, 2024) Бабічев, О.І.Інформаційна війна росії проти України багатогранна і може трактуватися по-різному. Російські інформаційні кампанії, як правило, ситуативні та гнучкі, кожному наративу надається унікальний стиль з урахуванням усіх його особливостей. Немає послідовної моделі, яку можна було б використати для пояснення сучасного наративу російської інформаційної війни проти України. Замість того, щоб приховувати інформацію, російська федерація часто «заливає» ЗМІ інформацією, надаючи величезну кількість інформації про ту чи іншу подію та вміло поєднуючи її з дезінформацією. Ці медійні кампанії викликають сильні емоції, пропагують культуру страху та створюють паніку. Кожне видання має певний публіцистичний стиль. Деякі з них мають стриманий погляд і уникають емоцій. Інші – розпалюють ненависть до українського народу, описуючи українців маріонетками Заходу, зрадниками, злочинцями, фашистами, екстремістами, сепаратистами та “справжніми патріотами” для маніпулювання громадською думкою. Ця стаття досліджує методи російської пропаганди в Україні. Особливо варто відзначити те, що основними наративами російської пропаганди є такі: Україна – країна, яка не відбулася, Україні потрібна зміна режиму, “третій Майдан”, Україна відроджує фашистські чи нацистські практики та є русофобською, українська армія є купка злочинців, солдати НАТО воюють на боці Української Держави, російська федерація не має відношення до “українського конфлікту”, а Захід намагається знищити Україну. Російські ЗМІ поширюють пропагандистські меседжі, підготовлені кремлем, і подають їх у взаємоузгодженій формі. Зараз ці дії набувають вкрай гострого характеру. Російська пропагандистська тактика включає зосередження на емоціях, створення ворогів, упереджений підхід до інформації, винайдення теорій для “пояснення” події без реальної емпіричної основи.Item Декомунізація топоніміки в місті Суми (2015-2016): як це було(Сумський державний університет, 2024) Артюх, В`ячеслав Олексійович; Artiukh, Viacheslav OleksiiovychУ статті досліджується процес зміни топонімів м. Суми в 2015–2016 рр. на основі декомунізаційного законодавства. Наголошується, що ще в 1992 р. після отримання Україною незалежності, у Сумах розглядали перейменування деяких топонімів, пов’язаних з комуністичною символікою, але ці спроби обмежилися перейменуванням лише кількох об’єктів, таких як вулиця і площа Леніна, а також проспект Карла Маркса. Після Помаранчевої революції у 2005 році з’явився більш широкомасштабний проект декомунізації топоніміки у місті, але через опозицію комуністів ці плани так і залишилися на рівні пропозицій. Справжній прорив у декомунізації топоніміки відбувся після прийняття декомунізаційних законів. У липні 2015 року міський голова Сум утворив робочу групу з топоніміки, до якої увійшли різні представники громади. Робоча група визначила, що назви вулиць мають відтворювати історичні та культурні зв’язки міста, а також відображати національну ідентичність. Її робота тривала близько трьох місяців, і в результаті було запропоновано перейменування 123 топонімічних об’єктів. Цей процес мав і свої труднощі. Наприклад, було важливо зберегти національну спрямованість топоніміки. І хоча більшість пропозицій групи були враховані, але не всі. Також було протистояння з опозиційними силами, які намагалися зупинити процес декомунізації. В результаті 19 лютого 2016 р. міський голова Сум О. Лисенко підписав розпорядження про декомунізацію 85 топонімів. У результаті, до 19 травня 2016 року, у Сумах було перейменовано 98 топонімічних об’єктів, в основному відтворюючи історичні та культурні зв’язки міста, а також відображаючи українську національну ідентичність.Item Учителі народних (початкових) шкіл Дрогобицького повіту Західно-Української Народної Республіки (1918–1919)(Сумський державний університет, 2024) Галів, М.Д.; Ільницький, В.І.; Дубина, К.М.Мета статті – проаналізувати чисельність, національний склад, участь в державотворчих процесах учителів народних (початкових) шкіл Дрогобицького повіту Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) від часу становлення української влади у листопаді 1918 р. до польської окупації Дрогобиччини у травні 1919 р. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, авторської об’єктивності, а також загальнонаукові (аналіз, синтез) та спеціально-історичні (історико-системний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний) методи. Наукова новизна: уперше досліджено чисельність, національний склад, участь в державотворчих процесах учителів народних (початкових) шкіл Дрогобицького повіту ЗУНР. У результаті дослідження встановлено, що до 1 листопада 1918 р. у Дрогобицькому повіті працювало 370 учителів початкових шкіл, з них лише 87 українців. Наприкінці листопада 1918 р. українські органи управління освітою Дрогобицького повіту на чолі з І. Ліщинським зобов’язали вчителів скласти присягу на вірність Українській державі. Цей акт спочатку виконали 132 педагоги: 87 українців, 37 євреїв і 8 поляків. До лютого 1919 р. було прийнято 80 нових вчителів: 61 українець, 14 поляків, 5 євреїв. Тож кількість учителів у початкових школах Дрогобицького повіту ЗУНР сягнула 212 осіб. Частина учителів (С. Кужіль, Є. Кузів, І. Ліщинський, П. Лопата, К. Мацюк, В. Ратальський та ін.) взяли активну участь у державотворчих процесах. На Дрогобиччині у досліджуваний період продовжував активно діяти осередок Товариства “Взаїмна поміч галицьких і буковинських учителів” на чолі з Костем Мацюком. З березня 1919 р. осередок видавав газету “Нова школа”.Item “Листи з Чернігівщини” І.Л. Шрага як джерело з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної України (80-ті роки ХІХ ст.)(Сумський державний університет, 2024) Котельницький, Н.А.У статті аналізується публічний епістолярій відомого представника земської ліберальної партії Північного Лівобережжя – Іллі Людвиговича Шрага. Автор приходить до висновку про те, що “Листи з Чернігівщини” І.Шрага є унікальним та важливим джерелом з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної України у 80-х роках ХІХ ст., яке дуже красномовно свідчить про ідеологічні та політичні імперативи опозиційної аристократичної фронди регіону. У публічному епістолярії Іллі Людвиговича, який був опублікований на сторінках славетного українського альманаху “Правда”, презентована панорама суспільного життя у Чернігівській губернії за доби Контрреформ імператора Олександра ІІІ, оціночні судження та характеристики відомого ліберала щодо загальної атмосфери змін, що відбулись у Російській імперії у цей період. У своїх листах І.Шраг дуже промовисто охарактеризував історичну генезу періоду правління імператора Олександра ІІІ, який, на переконання діяча, був прямо пов’язаний з історією Великого Царства Московського; подав хоч і суб’єктивні, але дуже яскраві характеристики панівним на той час владним персонам Чернігівської губернії з кола реакційного політикуму, зокрема чернігівському губернатору – О.Анастасьєву, підкресливши деморалізуючу роль подібних посадовців у житті провінції; достатньо детально, на конкретних прикладах, висвітлив причини принципового та непримиренного конфлікту між членами земської ліберальної партії північної України та консервативною бюрократією і адміністрацією губернатора; як професійний адвокат, І.Шраг здійснив правовий аналіз базових контрреформ Олександра ІІІ – земської, судової та міської, справедливо вказуючи на велику деградацію країни та суспільства, яку зумовили ці законодавчі акти.Item Результати дослідження глухівського єврейського кладовища вченими міжнародного науково-дослідного проєкту у 2023- 2024 роках(Сумський державний університет, 2024) Назарова, В.В.; Гриценко, А.П.; Ворона, П.С.У рамках виконання спільного українсько-ізраїльського науководослідного проєкту «Збереження культурної спадщини єврейського цвинтаря у Глухові Сумської області як єдиного єврейського некрополя на сході України засобами цифрової гуманітаристики» у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка разом із вченими з Інституту єврейських досліджень імені Шехтера (м. Єрусалим, Ізраїль) активізувалося дослідження історії Глухівського єврейського цвинтаря в рамках діяльності єврейської громади Глухова протягом XVIII – XX століть. Станом на 2019 рік краєзнавцями та істориками були ідентифіковані 1040 надгробних плит Єврейського кладовища в Глухові. Зокрема, 438 із них датувалися періодом ХІХ – початком ХХ ст. (до 1921 року). Загалом реалізація запланованого на два білатерального міжнародного наукового співробітництва з Державою Ізраїль сприяє вирішенню питання фізичного збереження стародавнього єврейського цвинтаря у Глухові шляхом дослідження єврейської спадщини студентами та аспірантами Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка у співпраці з ізраїльськими партнерами, а також створення веб-сайту та бази даних із об’єднанням електронних світлин, геоданих поховань, а також відомостей про поховання та надгробки. Загальна кількість відомих поховань Глухівського єврейського цвинтаря наразі досягла кількості – 1056, а загальна кількість ідентифікованих поховань завдяки проведеним у 2023-2024 роках пошукам зросла до 446.