Сумський історико-архівний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/201
Browse
31 results
Search Results
Item Специфика формирования системы здравоохранения взрослого населения новых социалистических индустриальных городов последней трети ХХ в.(Сумський державний університет, 2019) Магсумов, Т.А.; Нигматуллина, М.О.Аналізується розвиток терапевтичної служби молодого міста епохи "розвинутого соціалізму", що стала основою створення міської системи охорони здоров’я у пізньорадянських індустріальних центрах. Виявлені проблеми й досягнення на цьому шляху, виділені специфічні особливості створеної на початок "Перебудови" системи міської охорони здоров’я, що різко відрізняли новіе соціалістичні індустріальні центри від міст європейської частини країни. У досліджуваний період у Набережних Челнах була проведена велика робота з налагодження терапевтичної служби. На момент початку будівництва промислових підприємств у місті було одне терапевтичне відділення центральної районної лікарні. Були відкриті лікарні та поліклініки, для обслуговування робітників функціонували здоровпункти, цехова служба. Терапія була основою всіх спеціалізованих медичних послуг, тому нарощування цієї служби багато у чому відповідало потребам міста, що будувалося. У результаті, на базі терапевтичної служби були сформовані спеціалізовані відділення, які у подальшому будуть працювати як самостійні служби. В умовах швидкого демографічного зростання у місті йшло постійне розширення мережі медичних установ, збільшення їх кадрового потенціалу та зростання оснащеності матеріально-технічною базою. Це стало основою для головного результату діяльності терапевтичної служби міста за цей період – переходу від територіально-виробничого принципу обслуговування пацієнтів до територіально-спеціалізованого. Ці результати дозволили зберегти позитивну динаміку розвитку охорони здоров’я міста у подальші роки "Перебудови" і розпаду СРСР, коли синхронно стан галузі в цілому по країні різко погіршився.Item Геополитические предпосылки Крымской войны (1853-1856 гг.) и тайные русско-иранские переговоры(Сумский государственный университет, 2019) Тер-Оганов, Н.К.Протягом столітнього періоду від кінця наполеонівських війн й до початку Першої світової війни Кримська війна (1853-1856 рр.) виявилася найбільш кровопролитною в історії людства. Як в англійській (по історичній традиції), так і в радянській історіографії (з ідеологічних міркувань) закріпилася думка про виключну вину Миколи I за початок Кримської війни. Але, як показав аналіз передвоєнної політичної ситуації в Європі, зіткнення геополітичних, імперських інтересів конфронтуючих тоді сторін як у самій Європі, так і на Близькому Сході, підштовхнуло провідні країни континента – Англію, Францію, Австрію, – а також Туреччину до війни з Росією. Відповідно, у розв’язуванні війни були у більшому чи меншому ступені винні лідери цих країн. Сформований не на користь Росії розклад сил перед початком війни з Туреччиною призвів імператорський двір до думки про необхідність укладання військового союзу з Іраном. Створення такого союзу допомогло б Росії запобігти створенню турецько-ранського військового блоку, дії якого були б спрямовані на Кавказ. Побоюючись подібного результату, Росія розпочала влітку 1853 р. інтенсивні таємні дипломатичні переговори з Каджарським Іраном з метою укладання з цією країною військового союзу. Тривалі переговори завершилися у вересні 1854 р. підписанням у Тегерані, невідомої для широкого кола дослідників, конвенції про нейтралітет Ірана у Кримській війні. У тих умовах, коли Росія протистояла об’єднаній європейській коаліції, а на Кавказькому фронті російській армії довелося воювати на двох флангах: проти турків на російсько-турецькому кордоні і з Шамілем – на Кавказі, нейтралітет Ірана можна вважати успіхом російської дипломатії.Item Внешнеполитическая программа А.-Ж. дю Плесси де Ришелье и реализация заданий государственного развития Франции в 1620-1640-х годах(Сумский государственный университет, 2018) Саранов, С.В.В статье в общеисторическом контексте раскрывается реализация внешнеполитической программы первого министра Людовика XIII А.-Ж. дю Плесси де Ришелье. Автор анализиует основные черты внешнеполитической программы кардинала, ее связь с международным положением Франции и результативность с точки зрения развития французского абсолютизма. Внешнеполитическая программа первого министра Людовика XIII базировалась на осознании необходимости решения нескольких внешнеполитических заданий, каждое из которых тесным образом было связано с внутренним развитием Франции. В “Политическом завещании” Ришелье четко анализирует собственные цели и обосновывает их: борьба с австрийскими и испанскими Габсбургами, подавление политических амбиций дворянства, борьба с гугенотами внутри самой Франции. В результате реализации внешнеполитической программы первого министра Франция заняла ведущее положение в континентальной Европе. Это фактически обусловило весь дальнейший путь французского абсолютизма до Французской революции конца XVIII в. Так им образом, кард ин ал Ришелье занимает заметное место в истории Франции Нового времени, так как его политическое наследие вызывает значительный интерес даже в XXI в.Item Беженцы из Восточной Европы в Чехословакии после Первой мировой войны(Сумский государственный университет, 2017) Шмигель, М.; Меньковский, В.И.В связи с угрожающей внутриполитической ситуацией в Рoссийской империи – в меру разгорания пожара мировой войны, Февральскoй революции и падения монархии – страну начали покидать сотни тысяч граждан. Возникла так называемая “Русская эмиграция первой волны” или “Белая эмиграция” (1917-1922 гг.), которая в годы гражданской войны приобрела огромный размах, а в дальнейшем приняла массовый характер. Часть беженцев направилась на восток – в Маньчжурию и Китай, но основная масса последовала на запад – в Европу, США и т.д. Для большинства стран Западной и Центральной Европы, столкнувшихся с экономическими трудностями и социальными последствиями Первой мировой войны, беженцы – эмигранты из России были бременем, которое затрудняло решение собственных общественно-политических и экономических вопросов. В то время, как волна эмиграции из России коснулась многих стран стихийно, молодая Чехословацкaя республикa все таки предлагала другой подход. Правительство страны занялo особую позицию по отношению к “русским” беженцам – начало целенаправленно регулировать их приток для того, чтобы сосредоточить в государстве лучшие культурные силы. В Чехословакии в сжатые сроки были созданы наиболее благоприятные условия для эмигрантов и утвердилaсь государственнaя программa масштабной помощи беженцам из России под названием “Программа помощи русским” (1921-1937 гг.). Благодаря значительной материальной помощи чехословацкого правительства и моральной поддержке чехословацких политических и общественных кругов, в стране были основаны десятки русских, украинских и белорусских учреждений и организаций, которые, по своей сути, носили культурно-просветительский характер, а их задачей было создание духовных и материальных ценностей и удовлетворение духовнo-материальных потребностей эмигрантов. Правительство Чехословакии рассматривало “русскую” эмиграцию как фактор политической и культурной жизни, принимая во внимание традиционные русофильские настроения значительной части чешской и словацкой общественности, а также конкретные экономические интересы.Item Китай в международных отношениях Российской империи в 90-х годах XIX - начале ХХ вв.: колониальный проект "Желтороссия"(Сумский государственный университет, 2017) Клочко, Н.А.; Гончаренко, А.В.В статье исследованы место и роль Китая в международных отношениях Российской империи в конце XIX – начале ХХ вв. Охарактеризованы причины активизации колониальной политики России в Цинской империи в начале 90-х годов XIX в. Освещены историко-философские аспекты формирования концепции “Желтороссии”. Выяснена роль различных группировок внутри российских правящих кругов в вопросе оккупации Маньчжурии и реализации на ее пространстве колониального проекта “Желтороссия” в конце XIX – начале ХХ вв. Проанализированы международные последствия усиления колониальной экспансии России в Поднебесной и оккупации Маньчжурии. Исследованы причины провала российского колониального проекта “Желтороссия” в начале ХХ в.Item Процесс привлечения и условия деятельности иностранного капитала в экономике Украины в 1920-е годы(Сумский государственный университет, 2016) Волосник, Ю.П.; Онацкий, М.Ю.В статье анализируется процесс привлечения и основные направления деятельности иностранного капитала в экономике Украины в годы нэпа. Освещены причины, способствовавшие развитию советской концессионной политики, отношение руководства РКП(б) к проблеме привлечения иностранного капитала в страну. Исследованы основные сферы, масштабы и формы функционирования иностранного капитала в народном хозяйстве УССР, а также чрезвычайно неблагоприятные, нецивилизованные условия функционирования иностранного капитала в республике. Сделан анализ противоречивого отношения различных слоев населения украинского социума к иностранным концессиям в стране.Item Крестьянские религиозные восстания на юге Украины (1917-1922 гг.)(Сумский государственный университет, 2016) Котляр, Ю.В.; Соловьева, А.С.В статье рассматриваются крестьянские религиозные восстания на юге Украины в 1917-1922 гг. Их причинами стали следующие факторы: отделение церкви от государства, лишение религиозных деятелей гражданских прав, террор и репрессии против служителей культа, а также изъятие земли и закрытие храмов. В 1919-1920 гг. наиболее известной в военном плане была деятельность самообороны Свято- Григорьевского Бизюкова мужского монастыря. В 1920-1922 гг. всеукраинский резонанс получили убийство агитатора Бармашовой в процессе религиозного женского бунта в с. Заселье и трагические события в с. Отбедо-Васильевка.Item Проблемы охраны культовых сооружений в 20-х годах ХХ в. (на примере Покровской церкви в г. Полтава)(Сумский государственный университет, 2016) Німенко, Наталія Анатоліївна; Нименко, Наталия Анатольевна; Nimenko, Nataliia AnatoliivnaУ статті простежується історія шедевру дерев’яної архітектури – Покровської церкви, яка була збудована у Ромнах у 1764-1770 рр. коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського та представника козацької старшини Давида Чорного, а у 1908 р. завдяки унікальному науковому експерименту М. Макаренка перенесена до Полтави. Акцентується увага на внеску краєзнавців, вчених, окремих організацій у справу охорони старовинної пам’ятки. Публікується документ, складений у 1923 р. директором Полтавського музею М. Рудинським на захист Покровської церкви.Item Волго-Камский край в современной историографии(Сумский государственный университет, 2016) Валеев, Н.М.; Корнилова, И.В.; Магсумов, Т.А.В статье акцентировано внимание на все более возрастающей роли в последние два десятилетия региональной историографии, в том числе исследований ученых и краеведов Волго-Камского края. Отмечается целый ряд несомненных достижений и успехов в развитии научно-организационной и краеведческой работы в изучении исторического прошлого, культурной жизни и повседневности российской провинции, что свидетельствует о начале нового этапа в краеведении. Наиболее существенные интеллектуальные достижения историков в области локальной истории анализируются в плоскости коренных преобразований российской исторической науки и проведения комплексной аналитики региональных процессов. Выявляются фундаментальные тенденции и детерминанты данного процесса, характеризуются наиболее значимые публикации, в том числе обобщающие труды по истории Волго- Камского края. Во всех монографических исследованиях прослеживается роль провинции в судьбе России. Историографический анализ регионального локуса сфокусирован на создании учеными комплексного и многоракурсного образа истории Прикамского края.Item Украинский поэт К. Белиловский как врач(Сумской государственный университет, 2015) Васильев, К.К.; Виксна, А.Кесарю Олександровичу Білиловському (1859-1938) присвячена велика література, але його діяльність як лікаря не отримала до цих пір свого висвітлення, що й стало метою даної роботи. Вперше з’ясовані та документально підтверждені віхи медичної біографії К. Білиловського. Він обрав для себе шлях державного цивільного лікаря. Він усе життя виконував службові обов’язки, був відмінним адміністратором, мав добрі відгуки від свого керівництва, зміг дослужитися до чину дійсного статського радника, що дало йому, сину сільського фельдшера, статус потомственого дворянина. К. Білиловський політикою не займався, не був націоналістом, соціалістом чи консерватором. Його можна було віднести скоріше до демократів, але у таємної поліції його культурна діяльність як українця викликала підозри. У роки громадянської війни він приєднався до Білого руху. Історичні джерела, що вперше вводяться до наукового обігу, дозволяють краще зрозуміти поетичну спадщину К. Білиловського.