Сумський історико-архівний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/201
Browse
5 results
Search Results
Item Український інститут національної пам’яті як інституційна основа декомунізації в Україні(Сумський державний університет, 2025) Ковальчук, Т.В.Метою роботи є розгляд діяльності Українського інституту національноїпам’яті як інституційної основи декомунізації в Україні.Наукова новизна дослідження полягає у тому, що тут уперше комплекснопроаналізовано процеси створення й діяльності Українського інституту національноїпам’яті як інституційної основи декомунізації в Україні. У результаті автор приходитьдо висновків, що Український інститут національної пам’яті був створений ПостановоюКабінету Міністрів України у 2006 р. відповідно до ініціативи Президента В. Ющенка.Він отримав статус центрального органу виконавчої влади та мав широке коло завдань, пов’язаних з відновленням та збереженням історичної пам’яті українського народу.Упродовж 2010–2014 рр. Інститут діяв як науково-дослідна установа. Свій статусцентрального органу виконавчої влади Український інститут національної пам’ятіпоновив після Революції гідності. У цей час він перетворився на інституційну основудекомунізації в Україні.Item Проблеми в історичній політиці та шляхи їх подолання: досвід України і Польщі(Сумський державний університет, 2024) Дегтярьов, Сергій Іванович; Dehtiarov, Serhii Ivanovych; Струпінська, Д.В.Історична політика відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності та забезпеченні суспільної згуртованості, особливо в контексті сучасних викликів, які постають перед Україною. У статті досліджуються основні підходи до реалізації політики пам’яті в європейських державах та Україні, аналізуються успішні практики примирення і формування загальнонаціонального історичного наративу. Автори аналізують європейські моделі політики пам’яті, що базуються на принципах демократії, толерантності та взаємоповаги. Розглянуто досвід створення спільних історичних підручників, меморіалів та ініціатив, спрямованих на подолання стереотипів і упереджень. Водночас наголошується на ризиках використання історичної пам’яті як інструменту політичної маніпуляції, що може посилювати внутрішні конфлікти та ускладнювати міжнародні відносини.Особливу увагу приділено українсько-польським відносинам, які демонструють як можливості, так і труднощі у вирішенні “конфліктів пам’яті”. Українська політика пам’яті, що довгий час залишалася ситуативною, потребує переосмислення в контексті євроінтеграційних прагнень. Формування україноцентричного наративу має враховувати національні інтереси, але також сприяти налагодженню конструктивного діалогу з сусідніми країнами. Особливо важливим є пошук компромісів щодо болючих історичних питань, таких як Волинська трагедія чи операція “Вісла”. У статті робиться висновок, що ефективна політика пам’яті є важливим чинником суспільної згуртованості та міжнародного примирення. Для України це не лише спосіб побудови внутрішньої єдності, але й ключовий елемент інтеграції до європейської спільноти. Досвід європейських країн, зокрема Польщі та Німеччини, може стати корисним прикладом для вирішення “конфліктів пам’яті” та формування спільного бачення історичного минулого.Item Практика застосування покарань до цивільних чиновників російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.(Сумський державний університет, 2016) Дегтярьов, Сергій Іванович; Дегтярев, Сергей Иванович; Dehtiarov, Serhii IvanovychУ статті вивчається практика застосування покарань щодо чиновників цивільних державних установ Російської імперії, у тому числі тих, що функціонували на українських землях наприкінці ХVIII – у першій половині ХІХ ст. Зроблено висновки про те, що кількість службових порушень та зловживань у зазначених установах була дуже великою, але більшість винних чиновників часто уникали відповідальності за них або несли незначні покарання, що не відповідали ступеню провини. Автор вважає, що така ситуація є характерною і для сучасної бюрократичної системи України. Це негативно впливає на співпрацю різноманітних інститутів громадянського суспільства з органами державної влади та місцевого самоврядування. Так сталося, коли українські землі під владою Російської імперії остаточно втратили автономію в останній чверті ХVIIІ ст. і російська бюрократична система цілком витіснила українські управлінські практики.Item Цигани України: політика переведення на осілий спосіб життя (1920-1950-ті роки)(Сумський державний університет, 2016) Міронова, І.С.Проаналізовано політику радянського уряду щодо переведення циган України на осілий спосіб життя у 1920-1950-ті роках. Виділено основні етапи її реалізації. Показано, що для першого етапу (1926-1935 рр.) характерним було заохочення та сприяння уряду до промислового і сільськогосподарського переселення циган; для другого (1936-1955 рр.) – зміна позиції уряду щодо національної політики в цілому та національних колгоспів зокрема; для третього (1956-1962 рр.) – остаточне переведення циган на осілий спосіб життя. Доведено, що політика радянської влади щодо циган носила непослідовний та незавершений характер, що сприяло не вирішенню проблем, а їх накопиченню.Item Участь спортсменів УРСР в міжнародних змаганнях у 1920-ті роки(Сумський державний університет, 2015) Даниленко, О.В.Розкривається участь спортсменів УСРР в міжнародних змаганнях в 1920-і роки. Наголошується, що радянське керівництво відводило важливу роль спорту, передусім як політично-пропагандистській справі як у внутрішньому житті, так і на міжнародній арені. Показано, що протягом першої половини 1920-х років відбувалось становлення системи радянського спорту, друга половина 1920-х років позначена активізацією міжнародних контактів українських та іноземних спортсменів. В цей час на противагу Олімпійським іграм проводились Всеукраїнські та Всесоюзні спартакіади, до участі в яких запрошувались спортсмени з різних країн світу. Доведено, що протягом 1920-х років Україна мала різнопланові міжнародні спортивні зв’язки.