Сумський історико-архівний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/201
Browse
228 results
Search Results
Item Світовий Конгрес Українців на сторінках наукового щорічника “Україна дипломатична” (2000-2024)(Сумський державний університет, 2025) Захарченко, О.А.У статті представлено комплексний аналіз висвітлення діяльностіСвітового Конгресу Українців (СКУ) на сторінках наукового щорічника “Українадипломатична” за період 2000-2024 рр. Вона базується на вивченні матеріалів видання,що систематизовані за хронологічним та тематичним принципами, з використаннямзагальнонаукових і спеціальних історичних методів дослідження та методівджерелознавчого аналізу. Проаналізовано динаміку появи згадок про СКУ у щорічнику,що відображає зростання уваги з боку науковців і дипломатів до діяльності цієїміжнародної організації, особливо після 2014 р., коли почалася “гібридна” фаза російсько-української війни. Виявлено основні напрямки діяльності СКУ, що висвітлені на сторінкахщорічника, а саме: захист прав людини, підтримка незалежності і суверенітету України,сприяння демократичним процесам в країні, розвиток культурної, економічної і публічноїдипломатії та контроль за виборами в Україні. Особливу увагу приділено ролі СКУ щодоконсолідації української діаспори та її взаємодії з Україною. Простежено еволюціювзаємовідносин СКУ з центральними органами влади України, починаючи від першихконтактів до підписання меморандумів про співпрацю. Висвітлено процес набуття СКУстатусу міжнародної організації, його співпрацю з міжнародними інституціями,зокрема ООН, Радою Європи, НАТО, ОБСЄ та ЄС. Розкрито внесок СКУ у розвитокрізних напрямків публічної дипломатії України, зокрема економічну, наукову, експертну,освітню, культурну, цифрову та спортивну дипломатію. Наведено приклади конкретнихзаходів та ініціатив, які СКУ здійснював з метою поліпшення іміджу України у світі.Матеріали щорічника розглянуто як цінне джерело для вивчення історії СКУ та йоговпливу на міжнародні відносини України. Висвітлено публікації ветеранів дипломатичноїслужби, які містять унікальні відомості про діяльність Конгресу. Результати дослідженнясприяють заповненню лакун в історіографії української діаспори та міжнароднихвідносин України, а також можуть бути використані для подальшого вивчення роліСКУ як важливого актора міжнародної політики.Item Еволюція репрезентації кримськотатарського народу в українських шкільних підручниках(Сумський державний університет, 2025) Радченко, Н.М.; Крохмаль, І.М.Дослідження спрямоване на аналіз змін у репрезентації історіїкримськотатарського народу в українських шкільних підручниках з історії після 2014-2016 років, а також виявлення тенденцій до подолання негативних стереотипів таінтеграції кримськотатарської тематики в загальноукраїнський історичний наратив.Вивчено підручники для учнів 5–11 класів, проаналізовано роботи відомих авторів тапроведено дискурсивний аналіз. Дослідження виявило позитивну динаміку у висвітленніісторії кримськотатарського народу, зокрема в контексті трагічних подій, таких якдепортація 1944 року, а також в аспектах, пов’язаних із державотворчими прагненнями,внеском у дисидентський рух та сучасними викликами. Сучасні підручники поступовопереходять до більш об’єктивного висвітлення історичних фактів, інтегруючитематику кримських татар у спільний національний наратив. Це дозволяє не лишеподолати попередні стереотипи, а й забезпечити глибше розуміння взаємодії міжукраїнцями та кримськими татарами в різні історичні періоди. Основні тенденціївключають перегляд наративів, визнання внеску кримськотатарського народу в українськесуспільство, а також боротьбу з імперськими стереотипами, що актуалізувалося післяанексії Криму у 2014 році.Item Український інститут національної пам’яті як інституційна основа декомунізації в Україні(Сумський державний університет, 2025) Ковальчук, Т.В.Метою роботи є розгляд діяльності Українського інституту національноїпам’яті як інституційної основи декомунізації в Україні.Наукова новизна дослідження полягає у тому, що тут уперше комплекснопроаналізовано процеси створення й діяльності Українського інституту національноїпам’яті як інституційної основи декомунізації в Україні. У результаті автор приходитьдо висновків, що Український інститут національної пам’яті був створений ПостановоюКабінету Міністрів України у 2006 р. відповідно до ініціативи Президента В. Ющенка.Він отримав статус центрального органу виконавчої влади та мав широке коло завдань, пов’язаних з відновленням та збереженням історичної пам’яті українського народу.Упродовж 2010–2014 рр. Інститут діяв як науково-дослідна установа. Свій статусцентрального органу виконавчої влади Український інститут національної пам’ятіпоновив після Революції гідності. У цей час він перетворився на інституційну основудекомунізації в Україні.Item Єврейський погром у Бердичеві 5 січня 1919 р(Сумський державний університет, 2025) Матвійчук, В.О.Метою статті є дослідження єврейського погрому у місті Бердичеві 5січня 1919 р., а саме: передумов, перебігу та пошук його основних винуватців.Методологія наукового дослідження ґрунтується на основі загальнонаукових і спеціальнихісторичних методів з урахуванням базових принципів історичного пізнання. Принципи історизму та науковості дали змогу відтворити події, пов’язані з єврейським погромому місті Бердичеві 5 січня 1919 р., з урахуванням історичних обставин та відтвореннямпричинно-наслідкових зв’язків. Принцип об’єктивності допоміг підійти до розглядуокресленої проблематики з урахуванням об’єктивних історичних закономірностей та зкритичним аналізом літературно-джерельної бази. Використання принципу системностідозволило врахувати всю наявну автору літературно-джерельну базу для комплексногоохоплення теми. Наукова новизна полягає в тому, що вперше на основі широкоїджерельної бази досліджено основні передумови та специфіку перебігу єврейськогопогрому в Бердичеві 5 січня 1919 р., а також здійснена спроба пошуку винуватців погрому.У результаті автор приходить до висновку, що передумовами здійсненню єврейськогопогрому стали погіршення безпекової ситуації, зниження рівня забезпеченнявійськовослужбовців гарнізону та активізація більшовицького підпілля у Бердичеві.Ситуацію погіршували чутки про підтримку євреями німців та вимога військової владипро сплату контрибуції у розмірі трьох мільйонів карбованців. Єврейський погром вчиниввійськовий загін полковника Олександра Палієнка, який підпорядковувався голові «Головноїслідчої комісії при Директорії» Михайлу Ковенку. Приводом для здійснення погрому сталаінформація про більшовицький заколот, який нібито готувався у місті на 5 січня і маввідбутися після засідання ради робітничих, козацьких та селянських депутатів уприміщенні місцевого театру. Погром був організованим та носив характер грабунку.Item Село Великі Проходи Харківського району Харківської області за матеріалами ревізьких сказок 1721 року(Сумський державний університет, 2025) Воротинцева, О.С.Стаття присвячена оприлюдненню первинних матеріалів подушногоперепису населення с. Великі Проходи, що від часу свого заснування в 1660 р. відносилосядо Бєлгородського повіту, в 1780 р. увійшло до складу новоутвореного Харківськогоповіту, в 1923 р. – Дергачівського району Харківської області, а в 2020 р. – Харківськогорайону та області. Найстарішим із архівних документів по даному селу є подвірнийперепис 1678 р., який зберігається у фонді Помісного приказу Російського державногоархіву давніх актів (РДАДА).Після ряду реформ Петра І щодо вдосконалення фіскального обліку населення в1718 р. подвірні переписи було замінено на подушні, де одиницею обліку стала ревізька«душа», а матеріали переписів були названі ревізькими казками. Запропоноване дорозгляду джерело є першою ревізькою казкою с. Великі Проходи 1721 р., первинніматеріали якої знаходяться у фонді “Ландратські книги і ревізькі сказки” РДАДА. Авторомприведені характерні особливості та повний текст даної ревізії, перекладений наукраїнську мову зі збереженням оригінальної структури документу.Формуляр ревізької сказки в 1721 році був ще на початковому етапі свогостановлення, тому переписні листи являють собою перелік чоловічого податногонаселення в кожному дворі з указанням їхнього віку і соціального стану. Численні помилкиу віці є свідченням неефективної роботи відповідальних осіб на початку впровадженняревізійних переписів.Перша ревізія по всій території України, що входила до складу Російської імперії,була проведена тільки в 1782 р. Фактично це була вже четверта ревізія, а до цьогоподушні переписи проводилися тільки в окремих регіонах України і лише серед певнихверств населення. Таким чином, введення до наукового обігу матеріалів ревізької сказкис. Великі Проходи 1721 р. може бути корисним у соціально-демографічних,просопографічних, генеалогічних та краєзнавчих дослідженнях.Item Китай у зовнішній політиці адміністрації президента США Річарда Ніксона (серпень–грудень 1969 р.)(Сумський державний університет, 2024) Гончаренко, Анатолій Володимирович; Honcharenko, Anatolii VolodymyrovychУ статті досліджено еволюцію зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в серпні-грудні 1969 р. Проаналізовані причини, хід та наслідки активізації зовнішньополітичної стратегії США у китайському напрямку протягом періоду, що вивчається. Охарактеризовано практичну реалізацію зовнішньополітичних ініціатив адміністрації Р. Ніксона щодо КНР у серпні-грудні 1969 р. Висвітлено позицію Білого Дому у протистоянні КНР–КР, а також конкретні зовнішньополітичні дії Вашингтону щодо Пекіну та Тайбею. Окреслено роль різних угрупувань в американському істеблішменті у процесі розвитку зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в серпні-грудні 1969 р. Не дивлячись на наявність у політичних, академічних і громадських колах США певних настроїв стосовно визнання КНР як політичної реальності міжнародного життя, питання юридичного визнання Китаю в другій половині 60-х років ХХ ст. постійно відходило на другий план. Перемога Річарда Ніксона на президентських виборах 1968 р. супроводжувалася цілою низкою змін у системі геополітичних і військових пріоритетів США. Більш реалістичний підхід нової республіканської адміністрації щодо Китайської Народної Республіки був зумовлений насамперед тим, що Пекін, який відмовився від альянсів і претендував на роль “третьої сили”, став потужним гравцем на міжнародній арені. Крім того, політика Кеннеді–Джонсона не виправдала себе, оскільки Китай активізував свою зовнішню політику, налагодив відносини з багатьма країнами, в тому числі з союзниками Сполучених Штатів Америки. На початку президентства Річарда Ніксона в серпні-грудні 1969 р. його адміністрації вдалося швидко розробити і почати реалізацію цілісної концепції “нової політики” стосовно Китаю. Китайська політика нової адміністрації була нерозривно пов’язана з зовнішньою політикою США в Азії і відображала зіткнення американських і китайських інтересів у цьому регіоні. Водночас представники американського істеблішменту мали чітке уявлення про те, як вони могли б вплинути на радянсько-китайські відносини з метою поглиблення розколу між СРСР і КНР і яку конкретну вигоду вони могли б отримати від цього. Ціла низка об’єктивних і суб’єктивних факторів не завадила адміністрації 37-го президента США Річарда Ніксона радикально змінити китайську політику Вашингтону. Комуністичний Китай продовжував визнаватися потужним чинником американсько-радянського діалогу. Завдяки цьому наприкінці 60-х років ХХ ст. поступово почали складатися об’єктивні передумови, які сприяли нормалізації американсько-китайських відносин у майбутньому та дозволили вирішити більшість суперечливих питань, що в решті-решт призведе до міжнародного визнання Китайської Народної Республіки Сполученими Штатами Америки.Item Проблеми в історичній політиці та шляхи їх подолання: досвід України і Польщі(Сумський державний університет, 2024) Дегтярьов, Сергій Іванович; Dehtiarov, Serhii Ivanovych; Струпінська, Д.В.Історична політика відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності та забезпеченні суспільної згуртованості, особливо в контексті сучасних викликів, які постають перед Україною. У статті досліджуються основні підходи до реалізації політики пам’яті в європейських державах та Україні, аналізуються успішні практики примирення і формування загальнонаціонального історичного наративу. Автори аналізують європейські моделі політики пам’яті, що базуються на принципах демократії, толерантності та взаємоповаги. Розглянуто досвід створення спільних історичних підручників, меморіалів та ініціатив, спрямованих на подолання стереотипів і упереджень. Водночас наголошується на ризиках використання історичної пам’яті як інструменту політичної маніпуляції, що може посилювати внутрішні конфлікти та ускладнювати міжнародні відносини.Особливу увагу приділено українсько-польським відносинам, які демонструють як можливості, так і труднощі у вирішенні “конфліктів пам’яті”. Українська політика пам’яті, що довгий час залишалася ситуативною, потребує переосмислення в контексті євроінтеграційних прагнень. Формування україноцентричного наративу має враховувати національні інтереси, але також сприяти налагодженню конструктивного діалогу з сусідніми країнами. Особливо важливим є пошук компромісів щодо болючих історичних питань, таких як Волинська трагедія чи операція “Вісла”. У статті робиться висновок, що ефективна політика пам’яті є важливим чинником суспільної згуртованості та міжнародного примирення. Для України це не лише спосіб побудови внутрішньої єдності, але й ключовий елемент інтеграції до європейської спільноти. Досвід європейських країн, зокрема Польщі та Німеччини, може стати корисним прикладом для вирішення “конфліктів пам’яті” та формування спільного бачення історичного минулого.Item Тема козацтва в архітектурі 1950-1980-х років(Сумський державний університет, 2024) Присяжнюк, Ю.В.У статті досліджено особливості розкриття теми козацтва в архітектурі та монументальній скульптурі українських митців періоду 1950-1980-х років. Охарактеризовано найвидатніші пам’ятки, що відображають національні цінності, ідеали, прославляють історичні персоналії козацької доби. Автором охарактеризовано роль творчості українських митців у поширенні культури козацтва, досліджено вплив архітектурного мистецтва на зміцнення історичної пам’яті та формування національної самосвідомості. Водночас, звернено увагу на специфіку відтворення теми козацтва в творах архітектури та монументальної скульптури з урахуванням впливу політичної епохи. Автором встановлено, що головною причиною звернення до теми козаччини в архітектурі досліджуваного періоду є саме політична тенденція українського національного відродження в рамках десталінізації. Закономірно, що популяризація традицій та історії народу вимагала звернення до теми козацького минулого України. Тому в період “хрущовської відлиги” було створено чи відновлено ряд музеїв, присвячених козацькій добі. З метою прославлення козацтва створювалися також об’єкти монументальної скульптури, які стали важливим елементом архітектурних композицій на площах українських міст. Такі пам’ятники частіше створювалися або як узагальнений образ козака, або являли собою скульптури відомих гетьманів чи козацьких полководців, причетних до певних історичних подій. У 1950-1980-х роках численні пам’ятники гетьману Війська Запорізького Б. Хмельницькому стали невід’ємною частиною культурного ландшафту України. Популярність образу Богдана Хмельницького в монументальному мистецтві досліджуваного періоду пояснюється не лише його значною історичною роллю в житті України, а й політичними ідеями радянського періоду, які пропагували братерство українського та російського народів.Item Відомі випускники та викладачі Глухівського учительського іституту (1943-1991)(Сумський державний університет, 2024) Ащаулова, Тетяна Андріївна; Ashchaulova, Tetiana AndriivnaУ статті розглянуто визначних особистостей, які навчалися та працювали у Глухівському учительському інституті. Проаналізовано їх біографічні дані та наукові здобутки. Описано вагомий внесок випускників та викладачів Глухівського учительського інституту у розвиток освіти, педагогіки та культури України. Також визначено їх вплив на реформи освіти, педагогічні методики, методики викладання, наукові дослідження, культурне життя тощо. Особливу увагу приділено значенню участі випускників та викладачів у становленні саме, національної системи освіти, збереженні культурної спадщини держави та громадської діяльності. Проаналізувавши вагомий внесок діячів можна стверджувати про їх важливу роль у функціонуванні інституту, як важливого центру підготовки педагогічних кадрів та його внесок на розвиток інтелектуальної еліти України.Item “Просвіти” Кролевецького повіту Чернігівської губернії у 1917–1922 роках(Сумський державний університет, 2024) Артюх, В`ячеслав Олексійович; Artiukh, Viacheslav OleksiiovychУ цій статті аналізується функціонування товариств “Просвіти” у Кролевецькому повіті Чернігівської губернії у добу національно-визвольних змагань українського народу (1917–1920) та період ранньої совєтської влади (1921–1922). У Кролевецькому повіті товариство “Просвіта” було засноване в 1917 року на основі Української громади, яка виникла після Лютневої революції. Восени того ж року кролевецька “Просвіта” допомогла створити осередки в ще 12 селах повіту. Хоча організація позиціонувала себе як культурницька та позапартійна, але її осередки брали ще й активну участь у політичному житті, підтримуючи українські соціалістичні партії. На початку своєї діяльності кролевецька “Просвіта” відкрила бібліотеку-читальню і організувала курси української мови. Проте з приходом більшовиків усічні 1918 року їхня діяльність була зупинена. Після відновлення влади Центральної Ради в березні 1918 року організація знову активізувалася, проводячи театральні вистави та літературні читання. У 1920 році більшовицька влада вирішила пристосувати “Просвіти” до своїх потреб, змінивши їх статут на соціалістичний. У 1921 році розпочалася нова організація “Просвіт” у Кролевецькому повіті шляхом переорганізації існуючих культурно-просвітницьких гуртків. Реальна діяльність обмежувалася 26 просвітянськими осередками. Основним видом роботи совєтизованих була постановка спектаклів. Крім цього у “Просвітах” функціонували бібліотеки та читалися лекції. В результаті “Просвіти” перетворилися на державні структури, які виконували завдання більшовицької ідеології. Восени 1922 року почалося активне закриття цих організацій через невиконання покладених на них завдань.