Правові горизонти / Legal horizons
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/48932
Browse
Search Results
Item Щодо поняття слідчих помилок та причин їх виникнення(Сумський державний університет, 2017) Маланчук, Петро Михайлович; Маланчук, Петр Михайлович; Malanchuk, Petro Mykhailovych; Маслак, О.В.Стаття присвячена дослідженню проблеми помилок слідчих, як службових осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність. У статті здійснено аналіз етимологічного та семантичного розуміння поняття «помилка», на основі якого сформульовано його загальне розуміння. Встановлено, що в основі помилкового сприйняття дійсності знаходиться не тільки складність самого процесу пізнання об’єкта дослідження, а й рівень психічного та інтелектуального розвитку самого «дослідника». Автори зазначають, що помилки – явище, притаманне будь-якому роду діяльності, у тому числі й діяльності слідчих. У статті на основі комплексного правового аналізу думок вчених, висвітлених у працях, статтях та монографіях щодо криміналістичного дослідження явища слідчих помилок виявлені його головні відмінні ознаки. Акцентується увага на тому, що добросовісність здійснення слідчої помилки є тим фактором, який дозволяє відрізнити її від посадового проступку та злочину проти правосуддя. Із урахуванням сукупності виділених істотних властивостей слідчої помилки запропоновано визначення цього поняття. Спираючись на загальне тлумачення поняття «причинність», розкрито поняття «причини слідчих помилок» як сукупності обставин, на підставі яких виникають слідчі помилки та які сприяють їх подальшому вкоріненню. З’ясовано, що єдиної класифікації причин слідчих помилок у дослідників цього явища немає. Наведено приклади класифікацій причин слідчих помилок за найсуттєвішими критеріями поділу. Зосереджується увага на тому, що при здійсненні диференціації причин виникнення слідчих помилок слід враховувати той факт, що динамічність правозастосовчої практики з кожним днем породжує все більше нових причин слідчих помилок, кожна з яких може мати різний прояв в тій чи іншій справі. Авторам видається найдоцільнішим поділяти причини слідчих помилок за сутнісною характеристикою на ті, що виступають причиною вчинення помилок такого виду та причини їх збереження. Проведене дослідження дає підґрунтя для розробки ефективних рекомендацій щодо усунення та запобігання слідчим помилкам.Item Роль захисника в кримінальному провадженні(Сумський державний університет, 2017) Маланчук, Петро Михайлович; Маланчук, Петр Михайлович; Malanchuk, Petro Mykhailovych; Зіновець, А.В.Аналіз чинного законодавства встановлює правила набуття статусу і участі захисника- адвоката у кримінальному провадженні, права і обов’язки, підстави для відмови в участі у кримінальній справі або обов’язкова участь, залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. Кожен захисник повинен дотримуватися правил етики, принципів кримінального провадження, законодавства України, і здійснювати дії які прямо не заборонені законом. Варто виділити стратегії захисника у здійснені своїх обов’язків, які визначають мету, план дій, завдань за допомогою яких адвокат має наглядну картину засобів дій, які подальше здійснюють правову допомогу по вирішенню справи, завершення яких будуть мати позитивний або негативний результат.Item Проблеми приватного обвинувачення у кримінальному провадженні(Сумський державний університет, 2017) Маланчук, Петро Михайлович; Маланчук, Петр Михайлович; Malanchuk, Petro Mykhailovych; Сабанцев, П.А.; Даценко, О.І.Аналіз чинного законодавства виявляє існування досить значного за обсягом виключення з правил публічності, що може визначатися принципом диспозитивності. А саме це є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого. Варто виділити особливість кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме те, що законодавець передбачив проведення досудового розслідування за цією категорією справ. Розпочинає досудове розслідування прокурор та слідчий у межах своєї компетенції, однак варто також зазначити про те, що особлива функція належить не прокурору і навіть не слідчому, а саме особі, що має звернутися із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Тож така заява потерпілого становить підставу для єдиного законного приводу для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Законний представник вправі подати заяву, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, яка визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, або яка через хворобу, фізичні або психічні вади чи з інших поважних причин не може сама подати заяву. Захист прав потерпілого у разі вчинення щодо нього кримінального злочину не був передбачений раніше. Коли потерпілий звертався зі скаргою, то, передбачалось лише обов’язкове встановлення особи, тобто таким чином, потерпілий у своїй скарзі вказував дані про особу, що має притягнутися до кримінальної відповідальності. Отже, можна спостерігати недосконалість законодавства і не завжди вірну практику його застосування. Це сприяє у свою чергу значному обмеженню прав, що порушені вчиненням злочинних дій у справах приватного обвинувачення. На нашу думку, досудове розслідування у формі приватного обвинувачення вирішить цю проблему, сприятиме швидкому, повному та неупередженому розслідування, а в подальшому і швидшому судовому розгляду цієї категорії справ. А також це дозволить у кожному окремому випадку встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення з метою притягнути її до кримінальної відповідальності, а особа, стосовно якої було вчинено кримінальне правопорушення, зможе повною мірою захистити свої порушені права. Крім того, варто зосередити увагу на тому, що у наукових юридичних працях розглядається вирішення питань щодо захисту прав потерпілого. Захист прав потерпілого є одним із найактуальніших питань у тих випадках, коли прокурор відмовляється від державного обвинувачення та у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення.Item Видача особи (екстрадиція) у кримінальному провадженні щодо злочинів міжнародного характеру(Сумський державний університет, 2017) Маланчук, Петро Михайлович; Маланчук, Петр Михайлович; Malanchuk, Petro Mykhailovych; Молчанова, А.П.Інститут видачі включив до свого складу норми різних галузей права. У Кримінальному кодексі України передбачені матеріально правові підстави видачі особи обвинуваченій в скоєнні злочину і засудженого за вчинений злочин. Матеріальні підстави видачі, тобто те, що передує видачі та межі кримінальної відповідальності виданої особи, тобто те, що випливає з неї - все це предмет кримінального права. У той же час процесуально-правові норми, що представляють собою правила поведінки організаційно-процедурного характеру, регламентують порядок, форми і методи реалізації норм матеріального права. Тому практичне здійснення видачі та пов’язані з екстрадицією взаємини компетентних органів і посадових осіб взаємодіючих держав повинні регламентуватися виключно кримінально-процесуальним законодавством. Питання, пов’язані з видачею певної особи не можуть вирішуватися в рамках інших, які не включають кримінально-процесуальних процедур.Item Актуальні проблеми участі захисника у кримінальному провадженні(Сумський державний університет, 2017) Маланчук, Петро Михайлович; Маланчук, Петр Михайлович; Malanchuk, Petro Mykhailovych; Маслак, О.В.; Воронкова, М.Ю.Право на захист становить собою одну із важливих засад кримінального провадження. Виконується вона на всіх стадіях кримінального провадження. Вона закріплена законодавчо, а в свою чергу означає, що існує законодавча гарантія встановлення об’єктивної істини та винесення законного, справедливого та обґрунтованого рішення по справі. Забезпечення права на захист означає, що існує законне право для надання підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому можливості використати правову допомогу захисника у суді, а також реалізовувати й інші процесуальні права, що стосуються забезпечення права на захист та передбачені кримінальним процесуальним законодавством України. Право вказаних суб’єктів на захист становить собою сукупність наданих їм законом повноважень з метою спростовування підозри або обвинувачення, пом’якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів. Однак, призначити захисника ще не означає надання повної правової допомоги, адже захисник в силу певних суб’єктивних чи об’єктивних обставин може не забезпечити ефективну реалізацію права на захист. Інститут захисту у кримінальному провадженні відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу підлягав змінам та тепер у певній мірі відповідає положенням Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте деякі норми КПК України 2012 року все ж потребують законодавчого вдосконалення, доопрацювання. Що ж стосується обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні, то положення нового КПК України 2012 року більш якісно гарантують підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому реалізацію права на захист, зокрема тим, що випадки обов’язкової участі адвоката значно розширені порівняно із КПК 1960 р. Однак, недоліки залишились, існують і потребують удосконалення.Item Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження(Сумський державний університет, 2017) Маланчук, Петро Михайлович; Маланчук, Петр Михайлович; Malanchuk, Petro Mykhailovych; Кандиба, Ю.О.Міжнародне співробітництво при провадженні в кримінальних справах є частиною більш загального міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю. Головними причинами, що диктують необхідність такої співпраці, отримання небаченого досі розвитку інтеграції країн світової спільноти в економічній, культурній, політичних областях і пов’язана з цим інтернаціоналізація злочинності. Існують різні міжнародно-правові форми співробітництва держав в сфері боротьби зі злочинністю. Вони можуть здійснюватися в рамках : 1. діяльності різних міжнародних організацій; 2. прямих контактів між державами на основі багатосторонніх і двосторонніх угод.