Дисертації

У дисертації поглиблено теоретико-методологічні засади, розвинуто методичні підходи та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні (ОЕМРДПП). Роботу присвячено глибокому аналізу процесу формування та реалізації ДПП в Україні, а також обґрунтуванню теоретичних, методологічних і методичних засад функціонування і розвитку ОЕМРДПП в галузі освіти. Систематизація наукових підходів до визначення дефініції «державно-приватне партнерство» та «державно-приватне партнерство у сфері освіти» дозволила їх уточнити та, закладаючи в категоріальну основу уточнені визначення, розглядати різні організаційні форми і методи фінансування проєктів ДПП. Розширення переліку функцій, які виконуються при реалізації проєктів ДПП дозволило вирішити проблему задоволення інтересів при відносній обмеженості коштів кожного із учасників ДПП, забезпечити ефективне використання фінансування та підвищити мотивацію учасників ДПП відповідно до одержаного кінцевого результату. У роботі запропоновано визначення поняття ОЕМРДПП, конкретизовано склад його елементів на макро-, галузевому та проєктному рівнях, окреслено його мету, завдання, принципи функціонування, проведено класифікацію функцій, форм й інструментів та обґрунтовано потребу в доцільності розроблення такого ОЕМРДПП. Проведений у роботі аналіз сприяв виокремленню 5 основних трендів розвитку ДПП (збільшення кількості проєктів ДПП у країнах Євросоюзу та світі; структуризація та класифікація проєктів ДПП за країнами та секторами економіки; інфраструктурна спрямованість ДПП; державна підтримка галузевих проєктів ДПП чи проєктів, які реалізуються у визначеному напрямі; розвиток інноваційних проєктів ДПП), що дозволило визначити та обґрунтувати сфери, в яких відбувалася концентрація та реалізація проєктів ДПП в Україні. Зважаючи на багатокомпонентність цілей ДПП, у роботі систематизовано, унормовано та структуризовано бюджетно-фінансовий та інвестиційний сценарії активізації відносин ДПП в умовах децентралізації. Встановлено, що економічна сутність ДПП у сфері освіти (ДППО) полягає у забезпеченні взаємовигідного співробітництва держави, бізнесу та громадянського суспільства у сфері відтворення і відновлення людського інтелектуального капіталу для синхронізації розвитку ринку праці та ринку освітніх послуг, підвищення потенціалу освіти і науки як основної складової інноваційної економіки та економічного зростання країни. В процесі дослідження виокремлені основні соціально-економічні інтереси ЗВО, бізнесу та держави, які повинні задовольнятися при реалізації спільних проєктів ДППО. Обґрунтовано, що в Україні найбільш ефективними моделями ДППО є: підвищення кваліфікації працівників і викладачів; функціонування технопарків, наукових парків та інших різновидів інноваційних центрів і сервісів; програми стажування; навчальні курси, які проводяться освітянами для підвищення професійної обізнаності працівників та інноваційні лабораторії від підприємства, які функціонують у закладах вищої освіти; регулярні студентські конкурси, олімпіади, турніри, які організовуються підприємствами / установами / організаціями. Визначено, що досить поширеними моделями взаємодії в рамках ДПП є: організація освітнього процесу на підприємстві / установі / організації, створення і розвиток ендавментів та використання їх коштів на розвиток ЗВО, видання науково-навчальної літератури, фінансування наукових та лабораторних досліджень, підготовка магістерських робіт та робіт докторів філософії тощо. Встановлено, що сьогодні не існує єдиного підходу, який міг дозволив врахувати та, відповідно, оцінити всю багатоаспектність партнерських відносин держави та бізнесу під час реалізації проєктів ДПП. Так само важко врахувати усі нюанси та чинники, які впливають на реалізацію проєктів ДПП, і математично розрахувати економічну, соціальну, екологічну ефективності таких проєктів для кожного партнера. Оцінювання ефективності проєкту ДПП має ґрунтуватися на синергетичному підході, проводитися з урахуванням принципу комплексності, а розрахунок економічних, соціальних, технологічних, екологічних показників має базуватися на основі поєднання декількох методів. Для цього потрібно використовувати як класичні методи визначення ефективності, так й альтернативні – інноваційні, зокрема із залученням штучних нейронних мереж, які базуються на принципах нечіткої логіки та генетичних алгоритмах. Доведено, що систематичне реінвестування власних коштів у проєкт ДПП забезпечить у періоді степеневе зростання чистого доходу підприємства / установи / організації, яка впроваджує цей проєкт безпосередньо на етапі його впровадження. Коли інвестування в проєкт ДПП завершується, припиняється зростання чистого доходу і настає фаза монетизації, під час якої проєкт починає генерувати стабільний прибуток. За нестачі власних ресурсів важливою характеристикою проєкту ДПП стає тривалість його реалізації. У випадку самофінансування цей показник залежить не лише від технічних параметрів, а й визначається фінансовими можливостями та динамікою надходжень підприємства / компанії, яка впроваджує цей проєкт (ефективність і величина інвестицій, початковий обсяг інвестицій з власних джерел та частка цих ресурсів, що виділяється на реалізацію проєкт). Для оцінювання економічної ефективності проєктів ДПП, які фінансуються за рахунок власних коштів у роботі запропоновано застосовувати такі динамічні показники: «чистий приведений дохід 𝑁𝑃𝑉», «дисконтований період окупності 𝐷𝑃𝑃» та «норма внутрішньої дохідності 𝐼𝑅𝑅». Доведено, що використання кредитних коштів для фінансування проєкту ДПП виправдано, коли ставка дисконтування перевищує відсоткову ставку за кредитом. Підвищення відсоткової ставки призводить до зниження чистого приведеного доходу проєкту і внутрішньої норми дохідності та до збільшення дисконтованого періоду окупності проєкту, а отже, і до зменшення економічної ефективності проєкту. Для комплексного вирішення завдань функціонування ЗВО на засадах ДПП запропоновано експериментальний проєкт – модель державно-приватного університету, що функціонує на основі партнерства між державними інституціями, освітньою та науковою спільнотами, бізнесом і громадянським суспільством. Успішне впровадження такого експериментального проєкту дозволить створити перший в Україні ЗВО на засадах ДПП, який характеризуватиметься прямими та непрямими синергетичними соціально-економічними ефектами, заснованими на інтеграційних процесах взаємодії держави та бізнесу, науки, освіти і реального сектору економіки. Створення такого університету на засадах функціонування ОЕМРДПП передбачає послідовне виконання організаційно-підготовчого, нормативно-творчого, формувального, узагальнювального та коригувального етапів. Обґрунтовано перелік індикаторів, які формують систему оцінювання впливу державно-приватного університету на соціальний розвиток регіону (зайнятість, соціальна структура, громадське життя), яка дозволяє визначити соціальну спрямованість проєктів і спостерігати за процесом їх впровадження, функціонування та обслуговування. Здійснена у дисертації оцінка ризиків реалізації проєктів ДПП дозволила розподілити їх між державним і приватним партнерами. До найбільш істотних ризиків реалізації проєктів ДПП, управління якими здійснює державний партнер, у роботі запропоновано відносити: ризики відтермінування видання дозвільних документів; ризики внесення змін до положень чинного законодавства; ризики призупинення державного фінансування, підвищення рівня інфляції; ризики, пов’язані із впливом соціально-негативних чинників; ризики, пов’язані з обставинами, які важко передбачити: стихійні лиха, епідемії, пандемії. Щодо ризиків приватного партнера, то такими у дисертації визначено: ризики відтермінування отримання дозвільних документів; ризики попереднього розрахунку фінансування, що може варіюватися можливим впливом на навколишнє природне середовище; ризики зниження попиту на ринку збуту / праці; ризики фінансової неспроможності приватного партнера.

Дисертації

Browse

Filters

Settings

Sort By

Results per page

Search Results