Дисертації

Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/106

Browse

Search Results

Now showing 1 - 10 of 15

Економіко-математичне моделювання взаємозв’язку людського капіталу та розвитку національної економіки
(Сумський державний університет, 2024) Дрозд, Сергій Анатолійович; Drozd, Serhii Anatoliiovych
Дисертаційна робота теоретично узагальнює та вирішує актуальні проблеми оцінювання взаємозв’язку між людським капіталом та розвитком національної економіки шляхом комплексного використання економіко математичних підходів. Бібліометричний метод аналізу наукового доробку щодо взаємозв’язку людського капіталу й соціально-економічної нерівності в контексті розвитку національної економіки, аналізування взаємозв’язків «продуктивність праці – людський капітал» та «громадське здоров’я – людський капітал» на відміну від наявних підходів ґрунтується на комплексному використанні програмного забезпечення VOSviewer, Bibliometrix, SciVal, ScientoPy. Це дозволило визначити ключові напрямки, тенденції та зв’язки між ними й візуалізувати за допомогою xмар ключових слів, деревоподібних карт, кумулятивних графіків, трендів дослідницьких термінів, мережевих графіків, тематичних просторів, семантичних карт, географічних мап, алювіальних діаграм еволюції напрямків досліджень. Такий комплексний підхід до аналізування бібліометрики за темою дисертації дозволив одержати вичерпну інформацію стосовно стану наукових досліджень в умовах сьогодення та виявити напрямки подальших досліджень щодо оцінювання взаємозв’язку між людським капіталом і розвитком національної економіки. Так, зокрема, визначення взаємозв’язку людського капіталу та соціально-економічної нерівності здійснювали на основі ідентифікації якості класифікації (групування) 134 країн за десятьма ознаками: коефіцієнтом людської нерівності, коефіцієнтом Джині, нерівністю в очікуваній тривалості життя, очікуваною тривалістю життя при народженні, валовим національним доходом, індексом очікуваної тривалості життя з поправкою на нерівність, загальною кількістю населення, міським населенням, індексом освіти, населенням віком від 15 до 64 років, що на відміну від наявних методів використовує процедуру дискримінантного аналізу. Це дозволило виявити ступінь внеску десяти показників у розподіл 134 країн на групи та визначити взаємозв’язок людського капіталу й соціально-економічної нерівності в контексті розвитку їх національних економік за допомогою розроблення статистично значущих дискримінантних функцій. Для подальшого дескриптивного та кореляційно-регресійного аналізу обрано п’ять індикаторів: коефіцієнт людської нерівності, коефіцієнт Джині, нерівність в очікуваній тривалості життя, валовий національний дохід, індекс очікуваної тривалості життя з поправкою на нерівність. Окреслені показники досліджено та проаналізовано за допомогою методів дескриптивного аналізу й отримано числові характеристики вхідної вибірки даних із 134 країн світу, що в поєднанні з аналізом діаграми розмаху («коробки з вусами») дало повноцінне уявлення про обрані дані для подальшого аналізування. Для використання проаналізованих даних проведене подальше дослідження вибірки методами кореляційного аналізу та коваріації змінних, що надали вичерпну інформацію про наявність лінійної залежності між змінними та наявність помірного рівня щільності лінійного зв’язку. Проведений регресійний аналіз попередньо нормалізованих показників презентував числові характеристики взаємозв’язку між окресленими кількісними змінними, цей зв’язок підтверджений показниками рівня значущості p-value й T-статистики, коефіцієнтом детермінації, показником відсутності автокореляції, за допомогою статистики Дарбіна – Уотсона та критерію Джона фон Неймана На кінцевому етапі дескриптивного та кореляційно-регресійного аналізу одержано економетричну модель, що демонструє ступінь впливу та напрямок взаємозв’язку між досліджуваними незалежними змінними й залежною змінною (коефіцієнтом людської нерівності). Таким чином, економетрична модель описує статистично значущий зв’язок змінних та визначає модель поведінки, ступінь впливу й напрямок взаємозв’язку між незалежними змінними та залежною змінною, що визначає коефіцієнт людської нерівності. Нерівність людського капіталу має негативні економічні наслідки, які проявляються у вигляді низької продуктивності праці, що також призводить до загального зниження рівня національної економіки. Нерівність обмежує потенціал для інновацій, технологічного прогресу та зростання продуктивності праці, що є критичними факторами для довгострокового економічного розвитку національної економіки. Вдосконалено науково-методичні засади щодо оцінювання детермінант продуктивності праці як індикатора якості людського капіталу, що на відміну від наявних використовують множинний регресійний аналіз із застосуванням процедури зворотного покрокового відбору релевантних ознак та методу інтелектуального аналізування даних – сплайна багатовимірної адаптивної регресії (MARS). Це дозволило оцінити вплив показників охоплення людей державним або приватним страхуванням, рівня зайнятості населення, тривалості життя за роками, витрат на систему охорони здоров’я у відсотках до ВВП, витрат на систему охорони здоров’я (в натуральному вираженні) на рівень продуктивності праці населення на прикладі Сполучених Штатів Америки, виявити найбільш релевантні (очікувана тривалість життя, витрати на систему охорони здоров’я (в натуральному вираженні)), обґрунтувати більш високу точність результатів, одержаних за MARS-моделлю. Вдосконалено науково-методичний підхід до оцінювання ефективності витрат держав у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) на охорону здоров’я як фактору впливу на якість людського капіталу за допомогою порівняння результатів чотирьох моделей Банкера – Чарнеса – Купера (bcc-моделі), орієнтованих на вхід та вихід, і моделей Чарнеса – Купера – Родеса (ccr-моделі). Запропонований підхід дозволяє визначити країни, підходи до управління та подальшого розвитку систем охорони здоров’я, які можуть бути прикладом для інших країн світу, де ефективність витрат на цю сферу є нижчою. Показники ефективності визначено в розрізі двох підходів до орієнтації даних в означених моделях CCR та BCC. Еталонними країнами за ефективністю під час використання моделі оцінювання ефективності BCC визначено вісім країн сумарно у двох орієнтаціях: Францію, Колумбію, Коста Ріку, Німеччину, Латвію, Мексику, Швецію, Швейцарію. За допомогою моделі CCR визначено еталонними такі країни: Німеччину, Швецію, Швейцарію та Францію. Кожна з цих країн пройшла свій шлях у розвитку категорії охорони здоров’я, одержане значення еталона порівняно з іншими країнами – учасницями дослідження, свідчить про правильність їх підходів до розвитку та дає змогу говорити про необхідність вивчення й використання їх досвіду. Набув подальшого розвитку методичний підхід до моделювання взаємозв’язків між поелементними та інтегральними індикаторами результативності використання людського капіталу, рівнем розвитку макроекономічних свобод та національної економіки, в розрізі якого підтверджено гіпотезу про існування статистично значущого зв’язку між ними, в цьому разі більш сильним є вплив інтегрального показника національної економіки на індикатори результативності людського капіталу. Також перевірено вплив складових інтегрального показника національної економіки на інтегральний показник здоров’я та виявлено частковий вплив лише показників індексу свободи ведення бізнесу, свободи торгівлі, валового національного доходу на душу населення, податкового тягаря. Зворотний вплив складових показників інтегрального показника здоров’я на інтегральний показник національної економіки спростований. Таким чином, за допомогою проведення регресійного аналізу інтегральних показників одержано статистичні докази того, що рівень розвитку національної економіки та макроекономічних свобод країни відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного підвищення загального стану здоров’я людського капіталу країни. До того ж окреслені показники в процесі інтегрального аналізу слугували вхідними даними в процесі пошуку показників ефективності за допомогою використання DEA-аналізу, виконаного мовою програмування R із застосуванням пакетів rDEA та Benchmarking у програмному забезпеченні R-Studio. Використання бібліотек із відкритим кодом дозволило виконати розрахунок показників ефективності у вигляді шести різноманітних ітерацій моделей розрахунку ефективності. Кожна модель має різний склад показників входу та єдині показники виходу. Показниками виходу в кожній із моделей був один з індикаторів макроекономічних свобод країни (свобода бізнесу, свобода праці, грошова свобода, свобода торгівлі, свобода інвестицій, фінансова свобода), показником входу в усіх ітераціях – три показники людського капіталу (відсутність на роботі за станом здоров’я, безробіття, смертність). Провівши розрахунки, одержали список еталонних країн, які повинні бути прикладом розвитку та використання людського капіталу й макроекономічних свобод для інших, менш ефективних, в окреслених сферах людського капіталу та макроекономічних показників країн. З метою подальшого розвитку науково-методичного забезпечення моделювання взаємозв’язку людського капіталу та ефективності національної економіки доцільно вжити комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення теоретичної бази за допомогою розроблення нових передових моделей, адаптованих до специфіки національної економіки, та поглиблення досліджень впливу людського капіталу на економічну ефективність. Важливо також удосконалити методологічну базу, розробити методики оцінювання людського капіталу. Необхідно створити сприятливе інституційне середовище для наукових досліджень, ініціювати міжнародне співробітництво та процес упровадження результатів досліджень у практичну діяльність країн. Реалізація цих заходів сприятиме формуванню дієвої системи управління людським капіталом як основи сталого економічного розвитку національної економіки.
Управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки
(Сумський державний університет, 2024) Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem Yevhenovych
Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методологічного підґрунтя, та науково-методичного інструментарію управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. У дисертаційній роботі сформовано методологію управління якістю освітньо-наукової діяльності в діаді «підприємницький заклад вищої освіти – державне регулювання національної економіки» з урахуванням того, що система забезпечення якості освітньо-наукової діяльності є відкритою та здатною до самонавчання і самовдосконалення. У цій діаді запропоновано комбіноване застосування державних (регуляторних) та локальних (на рівні закладу вищої освіти) управлінських (менеджерських і координаційних) механізмів в рамках американської моделі управління якістю освітньо-наукової діяльності, яка поєднує внутрішні та зовнішні системи управління якістю із урахуванням автономії закладу освіти у виборі оптимальних шляхів своєї діяльності. Розгляд системи управління якістю освітньо-наукової діяльності як безперервного технологічного процесу та технічної системи дозволяє впровадити підходи до тестування, застосовуючи аналогії із гнучкими методами тестування програмного забезпечення. Проаналізовано ландшафт наукових досліджень, які спрямовані на формування ефективної системи управління якістю освітньо-наукової діяльності з виділенням основних індикаторів, які чинять визначний вплив на процеси забезпечення якості в освіті і науці. Результати аналізу засвідчили необхідність удосконалення політики забезпечення якості освітньо-наукової діяльності у відповідь на виклики, пов’язані із обмеженістю державного фінансування освіти і науки та необхідністю формування концепції трансформації закладів освіти в навчально-науково-виробничі хаби. Цей процес вимагає збалансованої пріоритезації регуляторних інтервенцій, а також обґрунтованого опису і оцінювання наслідків цієї політики для соціально-економічного розвитку держави та методів оптимізації механізмів її реалізації. Запропоновано методичний підхід до оцінювання рівня технічної ефективності вищої освіти як індикатора її якості та підґрунтя для створення державних регуляторних механізмів. Встановлено, що на якість вищої освіти найбільший вплив мають капітальні й поточні витрати на фінансування вищої освіти, кількість залучених викладачів та чисельність дорослого населення, що здобуває вищу освіту, а також частка населення, що здобуває вищу освіту, в його загальній кількості. За результатами моделювання визначено країни з дуже високим, високим, задовільним і низьким рівнями технічної ефективності. Показано, що в Україні на даний час не спрацьовує ланцюговий механізм впливу вхідних параметрів (індикатори ресурсного забезпечення та масштабу) на вихідні (частка робочої сили з вищою освітою відповідних рівнів) з урахуванням параметрів контексту (зайнятість населення, ВВП на душу населення) і необхідним є впровадження успішних кейсів країн з дуже високим та високим рівнями технічної ефективності. В дисертації створено наукове підґрунтя для дослідження каузальних зв’язків, які виникають між цифровізацією економіки та ключовими детермінантами якості вищої освіти як елементами регулювання національної економіки. Рівень цифровізації національної економіки оцінено часткою зайнятих у сфері інформаційно-комунікаційних технологій у загальній зайнятості населення, часткою товарів та послуг у ВВП, що продукуються в цій сфері. Визначено освітні індикатори, які мають різний ступінь впливу на цифровізацію економіки та пов’язані серед іншого із співвідношенням кількості студентів та викладачів, державної підтримки навчання студентів, частка робочої сили з вищою освітою та рівень освідченості населення, тривалість здобуття освіти. В дисертаційній роботі запропоновано методичні засади дослідження ролі та місця якості наукової діяльності у забезпечення соціально економічного прогресу та розвитку національної економіки. Визначено, що наукова діяльність чинить статистично значущий вплив на соціально економічний розвиток країни. Для дослідження обрано показники рівня якості наукової діяльності, економічного та соціального прогресу. В роботі показано, що вплив наукової діяльності на рівень соціального прогресу є більш значним, ніж вплив на рівень економічного прогресу. Результати кластеризації масиву досліджуваних країн показали, що Україна має найнижчий рівень якості наукової діяльності (четвертий кластер) та повинна використати досвід країн з першого, другого та третього кластерів для підвищення ефективності державного регулювання якості наукової діяльності в контексті розвитку національної економіки. Розроблено науковий базис державного стимулювання трансферу інновацій через вибір оптимальної моделі взаємодії «наука – бізнес». Покроковий алгоритм вибору оптимальної моделі взаємодії враховує особливості підприємства, яке потенційно буде здійснювати трансфер інновацій, пошук критеріїв ухвалення рішення про визначений варіант взаємодії, економічні показники, що визначають перспективи співпраці в різних моделях взаємодії та експертне оцінювання ефективності обраної моделі трансферу інновацій. В результаті реалізації алгоритму відбувається вибір варіанту взаємодії у вигляді купівлі бізнесом розробленого науковцями продукту та його адаптації відповідно до своїх вимог або спільного розроблення інноваційного продукту. Запропоновано методичні основи державного стимулювання трансферу інновацій на основі комплексної моделі сибору стратегії виходу інновації на ринок та оцінювання стану її готовності до впровадження в реальний сектор економіки. Рівень технологічної та інноваційної готовності наукового продукту до впровадження в реальний сектор національної економіки визначає вибір стратегії виходу на ринок, а також вибір шляху комерціалізації наукового продукту на ринок у вигляді ініціативної пропозиції («технологічний по штовх») або відповіді на потреби ринку («ринкова тяга»). Визначено методичні основи реалізації комплексної програми (державної політики) переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету з пріоритетним фінансуванням його діяльності за рахунок спеціального фонду. Моделювання процесу переходу до парадигми підприємницького університету було проведено для університетів – лідерів міжнародних рейтингів. За результатами моделювання запропоновано оптимізаційну модель підвищення співвідношення «спеціальний фонд / загальний фонд» з прогнозуванням оптимальної моделі фінансування для кожного університету в умовах зменшення державного фінансування та запровадження комплексної програми стимулювання переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету як елементу управління якістю освітньо-наукової діяльності в контексті регулювання національної економіки. Запропоновано методичні основи врахування результатів акредитації освітніх програм в процесі державного регулювання національної економіки введенням композитного індикатору результатів акредитації освітніх програм до формули фінансування закладів вищої освіти. Результати акредитації освітніх програм були враховані при розрахунку прогнозного фінансування закладів вищої освіти, які мають лідуючі рейтингові позиції в національних та міжнародних рейтингах. Спрогнозовано, що частина закладів вищої освіти за рахунок успішної акредитації отримають додаткове державне фінансування, а для частини університетів внаслідок задовільного або незадовільного рівня акредитації частини освітніх програм державне фінансування буде зменшено. Створено наукове підґрунтя для визначення обсягів базового фінансування з урахуванням результативності трансферу наукових досягнень у підготовку кваліфікованого випускника. Модель враховує ефективність впровадження наукових досліджень за рахунок зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості освітньо-наукової діяльності. Для реалізації державної політики регулювання динамічної системи «управління якістю освітньо-наукової діяльності» показник зовнішнього оцінювання може стати основою для рейтингування університетів за галузями знань, а показник внутрішнього оцінювання – для стимулювання розвитку галузей знань за рахунок спеціального фонду, виділеного на ці потреби в межах автономії закладу вищої освіти. В дисертації запропоновано концепцію «чорної», «сірої» та «білої» скринь для опису механізмів управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. Кожна скриня описується набором параметрів, наявність або відсутність яких дозволяє від нести систему до того чи іншого виду. Концепцію скринь використано для опису еволюції системи управління якістю освітньо-наукової діяльності від 1991 року до цього часу. Концепція скринь застосована на макро-, мезо- та мікрорівнях, від наднаціональних політик до локальних політик університетів. Показано зв'язок типів скринь на різних рівнях та встановлено, наприклад, що детермінованість системи управління якістю освітньо-наукової діяльності у вигляді «білої» скрині на вищому рівні не є умовою формування концепції «білої» скрині на нижчому рівні. Концепція скринь дозволяє ви значити ефективність системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності для конкретного закладу вищої освіти за умови затвердженого державою переліку однозначних критеріїв. Розроблено наукове підґрунтя розгляду процесу управління якістю освітньо-наукової діяльності як технічної системи та безперервного технологічного процесу. Виділено чотири технологічні операції цього процесу, що дозволяють розглянути систему «якість освітньо-наукової діяльності» як динамічний процес з «двигуном» (індикатори роботи системи», «робочим органом» (вагомі та найбільш релевантні індикатори впливу), «передавальним механізмом» (причинно-наслідкові зв’язки між релевантними індикаторами впливу та якістю освітньо-наукової діяльності) та ланки регулювання (регуляторні та управлінські механізми в межах індикатора якості освітньо-наукової діяльності). За результатами такого технічного підходу до опису нематеріальної системи з’являється вдосконалений механізм державної підтримки з визначенням каталізаторів та інгібіторів процесу забезпечення якості освітньо-наукової діяльності та політика державного регулювання діяльності закладів вищої освіти щодо зменшення впливу інгібіторів та підсилення ступеню вагомості каталізаторів. Запропоновано методичний базис тестування систем забезпечення якості освітньо-наукової діяльності як регуляторного інструменту на основі аналогій з розробленням та тестуванням програмного забезпечення. На відміну від традиційного підходу «водоспад» тестування системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності відбувається за допомогою гнучкого алгоритму «тестування ефективності релевантних індикаторів – контроль якості – забезпечення якості». Такий підхід дозволяє забезпечити розроблення держав них регуляторних інструментів забезпечення якості освітньо-наукової діяльності з тестуванням на всіх етапах впровадження та внесенням необхідних змін до алгоритмів на проміжних етапах без очікування повного завершення процесу імплементації управлінського та регуляторного механізму.
Детермінанти поширення та локалізації кіберзагроз в умовах цифровізації національної економіки
(Сумський державний університет, 2023) Кушнерьов, Олександр Сергійович; Kushnerov, Oleksandr Serhiiovych
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання розвитку науково-методичних засад ідентифікації та локалізації кіберзагроз в умовах цифровізації національної економіки. Динамічний аналіз кількості наукових публікацій з питань протидії кібершахрайствам та посилення рівня кібербезпеки, реалізований за допомогою інструментарію VOSviewer v.1.6.10 та Scopus Citation Overview tool засвідчив, що середньорічний темп зростання опублікованих наукових статей з цієї проблематики складає 20%. У 2022 році опубліковано 690 наукових публікацій з досліджуваної тематики, що на 88,5% більше порівняно з 2018 роком. Науковці з США, Великобританії та Індії є найбільш активними у дослідженні питання кібербезпеки та кіберзахисту. Результати бібліометричного аналізу засвідчили наявність чотирьох кластерів. За результатами контекстуально-часового аналізу з питань кібершахрайств встановлено, що протягом 2019-2020 років основна увага почала приділятися технологіям та засобам забезпечення кібербезпеки, а починаючи з 2021 року науковий інтерес був зміщений на дослідження кіберфізичних систем, використання технологій штучного інтелекту для протидії кібератакам, вивчення ролі кіберзахисту при впровадженні інтернету речей. У роботі обґрунтовано трактувати кіберзагрозу як дію наявних та/або потенційно можливих дестабілізуючих факторів й умов навмисного або випадкового порушення безпеки функціонування громадянина, економічних суб’єктів та держави у кіберпросторі. У роботі проведено змістове розмежування таких понять як «кіберзагроза», «кіберінцидент», «кібератака», «кіберзлочин». Розширено перелік об’єктів кібербезпеки за рахунок інформаційно-комунікаційних засобів фізичних осіб, які використовуються ними для реалізації суспільно та життєвоважливих потреб під час використання кіберпростору. На основі результатів ретроспективного аналізу тенденцій поширення кіберзагроз визначено ключові драйвери стрімкого нарощення загроз та ризиків у кіберпросторі. Упродовж 2005-2020 років найбільша кількість кібератак (41,8% від загального обсягу) була ініційована злочинцями з Китаю, при цьому 40% з них були направлені на об’єкти критичної інфраструктури у сфері публічного управління та 36% – на об’єкти приватного сектору. Найбільш розповсюдженою формою кібератаки у світі є різні види фішингу, що передбачає викрадення важливої інформації за допомогою електронних листів із застосуванням соціальної інженерії та обману. Щодо України, то у 2022 році офіційно зареєстровано 415 кіберінцидентів, що в 2,8 рази більше порівняно з 2021 роком. Розроблена методологія для типологізації країн за рівнем участі їх резидентів у здійсненні фінансових кібернетичних шахрайствах, яка передбачає врахування широкого кола індикаторів, що характеризують різні види злочинності та активність кримінальних угруповувань в країні, а також стану корупції, активності на даркнет-ринку, рівня кіберзлочинності та накладення на країну міжнародних санкцій. За результатами використання кластерного аналізу та побудови дерев класифікації обґрунтовано доцільність виокремлення двох груп країн. Для віднесення країни до першої групи необхідними та достатніми є наступні умови: значення змінної «ризик корупції та хабарів» має приймати значення більше 56,500 одиниць, значення змінної «загальний дохід, який отримано на даркнет-ринку» – менше 5,4100 одиниць, значення змінної «міжнародні санкції, які накладені на країну» – менше 0,05 одиниць, значення змінної інтегрального рівня активності кримінальних угруповувань, яке приймає значення менше 0,504 одиниць, значення змінної інтегрального рівня характеристики різних видів злочинності – не більше 0,590 одиниць. За протилежних умов вищезазначених індикаторів країни віднесено до другої групи. Удосконалено методичні засади обґрунтування факторів стрімкого поширення кіберзагроз в національній економіці, що відрізняються від існуючих системним поєднанням сигмоїдної моделі із застосуванням методів машинного навчання SVM та групового врахування аргументів Івахненка. На основі аналізу п’ятнадцяти індикаторів, що характеризують ступінь поширення різних видів кібершахрайств (шкідливе програмне забезпечення, програми-здирники, фішинг, атаки на відмову в обслуговуванні) розроблено узагальнюючий індекс кіберзагроз для економічних суб’єктів. За результатами емпіричного дослідження причин стрімкого поширення кібершахрайств у національній економіці встановлено, що основними драйверами зростання кібершахрайства є частка населення, яка користується онлайн банкінгом, рівень навичок в Інтернеті, інтенсивність онлайн діяльності. Обґрунтовано методичні засади визначення кібервразливості економічних суб’єктів шляхом інтегрального врахування наступних показників: поінформованість про ознаки підозрілих кібершахрайств, способи кіберзахисту та канали інформування про кібератаки на основі системного поєднання методів головних компонент, узагальненого знижуючого градієнту та мультиплікативної згортки Кіні. Апробація запропонованого методичного підходу засвідчила, що рівень кібервразливості споживачів фінансових послуг у країнах Європи становить у середньому 11%, що дозволяє стверджувати про усвідомленість населенням європейський країн наявних загроз у віртуальному просторі, способів захисту від кіберзлочинності. Проте рівень кібервразливості споживачів фінансових послуг у розрізі країн ЄС не є однорідним, а саме найменшим ризик стати жертвою кібершахрайства мають громадяни таких країн як Данія, Нідерланди, Швеція. До країн з найвищими значеннями розрахованого рівня кібервразливості споживачів фінансових послуг (18%) належать: Іспанія, Італія, Румунія. Отже, запропонований підхід дозволив сформувати рейтинг країн Європи за рівнем кібервразливості економічних агентів та визначити пріоритети й бенчмарки реалізації державної політики щодо захисту даних громадян у віртуальному просторі. Набув подальшого вдосконалення методичний підхід до оцінювання та прогнозування ризику кібершахрайств у сфері фінансових послуг, що відрізняються від існуючих врахуванням закономірностей фінансових шахрайських транзакцій, ідентифікованих на основі побудови нейромережевої моделі. 54.2% власників банківських карток, за допомогою яких здійснювалися шахрайські транзакції, були жінки. Середній вік держателів банківських карток, які здійснювали шахрайські фінансові транзакції, становив 50 років. Проаналізувавши призначення підозрілих фінансових транзакцій, встановлено, що в основному вони спрямовані на придбання продуктів харчування та/або товарів. Для вчасної ідентифікації ризику шахрайства з банківськими платіжними картками проведено навчання нейронної мережі на основі тестової вибірки. Це дозволило розробити методичний базис для удосконалення системи протидії дестабілізації роботи інформаційних систем фінансових установ, запровадити систему попереджувальних заходів для скорочення кількості та частоти здійснення шахрайських платіжних операцій, а також захисту персональних даних споживачів фінансових послуг. Удосконалено сценарний підхід до обґрунтування поведінки економічних агентів в умовах цифровізації національної економіки щодо забезпечення їх стійкості до зовнішніх та внутрішніх загроз шляхом ідентифікації критичних точок у ланцюзі «діджиталізація фінансового сектору-технологічний розвиток-кіберзагрози» шляхом системного застосування методу головних компонент та мультиплікативної згортки Кіні. За результатами дослідження встановлено, що 2019 рік був найбільш ризиковим для економічних агентів, оскільки прослідковувався недостатній рівень забезпечення діджиталізації фінансового сектора, існував технологічний розвив. Проте вчасно ухвалені рішення економічних агентів у 2019 році щодо модернізацію технологічного забезпечення, інвестування коштів у кібербезпеку призвели до покращення системи протидії внутрішнім та зовнішнім шоками у національній економіці. Удосконалено науково-методичний підхід до моделювання часових закономірностей впливу кібершахрайств на рівень довіри клієнтів до фінансових установ на основі аналізу популярності пошукових запитів користувачів в Google з використанням поліноміальної моделі розподіленого лагу Алмона. За результатами дискретного лагового моделювання підтверджено, що між кібервіктимізацією споживачів фінансових послуг та довірою до фінансових установ існує статистично значимий зв’язок з лаговою затримкою, а саме в Німеччині, США, Україна – один місяць, Польщі – три місяці. Отримані дані засвідчують, що ефект від фінансових кібершахрайств на зміну поведінкових патернів споживачів фінансових послуг присутній та наступає у короткостроковій перспективі. З метою ефективної протидії кіберзагрозам і забезпечення стійкості фінансової системи доцільно прийняти комплекс заходів, направлених на моніторинг складових інформаційної безпеки фінансових установ, об’єднання зусиль національного регулятора та керівників фінансових установ щодо інформування про реальні та потенційні кібератаки, а також створення якісних компетенцій в сфері інформаційної безпеки шляхом підвищення кваліфікації працівників фінансових установ та національного регулятора.
Економіко-математичне моделювання стійкого та збалансованого розвитку національної економіки
(Сумський державний університет, 2023) Колотіліна, Олена Василівна; Колотилина, Елена Васильевна; Kolotilina, Olena Vasylivna
Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методологічних і практичних засад моделювання стійкого та збалансованого розвитку національної економіки країни з урахуванням економічних, соціальних, політичних, кібербезпекових, екологічних, поведінкових детермінант та детермінанти якості медичної сфери. У дисертаційній роботі на основі таксономічного методу дослідження систематизовано підходи до понятійно-категоріального апарату «стійкий»/«сталий розвиток», «збалансований розвиток». Запропоновано власний підхід щодо розуміння дефініції «стійкий»/«сталий розвиток», як стан, при якому показник стійкості знаходиться в рівновазі та продовжує розвиток під впливом різних чинників, що передбачає якісні зміни. Поняття «збалансований розвиток» визначено як баланс між різними складовими національної економіки, при поліпшенні/погіршенні стану однієї з яких не відбувається погіршення/поліпшення іншої. Проведено трендовий та бібліометричний аналіз наукових публікацій за темою дослідження, опублікованих у журналах, індексованих в міжнародній базі даних Scopus. Встановлено, що невирішеними є питання розвитку національної економіки з урахуванням економічних, соціальних, політичних та інших детермінант, що підтвердило актуальність дисертаційної роботи. На основі побудованої за допомоги аналітичного додатку VOSviewer карти авторських термінів публікацій досліджень, присвяченим питанням «сталого розвитку» національної економіки, було виділено три кластери за предметною областю: економічне зростання, соціальна сфера та аграрно-екологічний сектор. Результати проведеного бібліометричного аналізу можуть бути корисними для подальших емпіричних досліджень в розрізі економіко-математичного моделювання збалансованого розвитку національної економіки. Набула подальшого розвитку розробка на основі методу аналізу ієрархій Сааті методичного інструментарію ідентифікації та оцінювання економічних, соціальних та політичних ризиків, які впливають на забезпечення стійкого розвитку національної економіки. В процесі дослідження було виділено два кластери ризиків: економічні та соціально-політичні. На основі експертних оцінок побудовано матрицю пріоритетів, що являє собою відносну вагомість впливу кожного фактору на ризики. Це дозволило встановити пріоритетність економічних та соціально-політичних ризиків. В результаті було визначено ті, які негативно впливають на стійкість національної економіки країни, а саме ризик ведення військових дій на території країни, втрати іміджу (авторитету) країни на світовій арені, ризики, по’вязані з кризою влади, збільшення внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни, залежності національної економіки від кон’юнктури коливань на світовому ринку, тінізації економіки. Проведене дослідження сприятиме раціональній пріоритезації таргетів реформування національної економіки з урахуванням найбільш критичних ризиків з метою майбутнього членства України в ЄС. В дисертації набуло подальшого розвитку методичне підґрунтя щодо прогнозування економічного, соціального та політичного розвитку країн з розвиненою економікою та тих, що розвиваються, на основі побудови тренд циклічних економетричних моделей. В рамках методики на основі методу Ірвіна було виявлено аномальні рівні часових рядів економічних, соціальних та політичних детермінант для України, Італії, Франції. Досліджено обраних часових рядів на стаціонарність за критеріям Фішера та Стьюдента. Оскільки більшість часових рядів виявилася нестаціонарними, було проведено подальшу апроксимацію трендової компоненти за допомогою нелінійних рівнянь. Аналіз декомпозиції рядів на основі корелограм дозволив ідентифікувати трендову та циклічну складові та в результаті побудувати мультиплікативну тренд-циклічну модель, що характеризує економічний, соціальний та політичний розвиток України, Італії та Франції. В результаті було зроблено прогнози основних тенденцій розвитку національної економіки України, Італії та Франції з урахуванням їх економічних, соціальних та політичних детермінант. Результати дослідження дозволять Уряду країн прогнозувати основні тенденції розвитку національної економіки країн та передбачати трансформаційні процеси у змінах показників економічного, політичного та соціального напрямку. Удосконалено науково-методичний підхід ідентифікації рівня стійкості розвитку національної економіки залежно від економічних, соціальних та політичних детермінант. Запропонований підхід базується на побудові трикутника стійкості економічного, соціального та політичного стану розвинених країн та країн, що розвиваються. Розрахунки проведено на прикладі України, Італії та Франції в контексті їх взаємодії. Відібрано релевантні параметри моделі використовуючи факторний аналіз та метод головних компонент. Побудова діаграм динаміки економічних, соціальних та політичних детермінант, зведених до значень в проміжку [0;1] методом Харрінгтона, дозволила знайти відхилення кожної складової від її максимального або мінімального рівня, виявити кризові періоди розвитку національної економіки аналізованих країн. В результаті побудовано модель стійкого соціо-економіко політичного стану країни, в основі якої лежить трикутник, сторонами якого є нормалізовані узагальнені економічні, соціальні та політичні детермінанти. Стійкий стан країни визначається як центроїд трикутника, який кількісно визначається через радіус описаного навколо трикутника кола. Запропонована методика дозволила надати комплексну оцінку стійкості соціо-політико економічного стану України, Італії та Франції. Результати моделювання можуть бути використані для визначення оптимальних значень індикаторів розвитку національної економіки України. Було розроблено науково-методичний підхід щодо оцінювання рівня біфуркаційних змін в розвитку національних економік країн з урахуванням економічних, політичних та соціальних детермінант. В його основі знаходиться побудова фазових портретів соціально-економічного, соціально-політичного, політико-економічного площин фазового простору розвинених країн та країн, що розвиваються. Для її реалізації сформовано матрицю інтегральних показників за трьома складовими (економічний розвиток, соціальна безпека, політичний стан) та радіусом описаного кола, який кількісно визначає стійкий стан країни. Побудовано диференціальні рівняння, як проекції фазових траєкторій на вибрану площину фазового простору. Виявлено «фазові портрети» показника стійкості Італії: економіко-політичний стан країни – «стійкий пучок» (система знаходиться в рівновазі); соціально-політична сфера - «фокус» (нестабільна тенденція розвитку); соціально-економічна складова - чітко виражене «сідло» (нерівноважний стан системи). Для Франції характерні наступні стани «фазових портретів»: соціально- політична, економіко політична, соціально-економічна складові – «чіткий пучок» з елементами типу «сідло» (стійкий розвиток, рівновага). Аналогічно досліджено «фазові портрети» показника стійкості України: економіко-політична сфера та соціально-економічний розвиток - «стійкий пучок» з елементами «сідло» (устаткований стан системи); соціально-політична складова - «пучок» з яскраво вираженим типом «сідло» (нестабільна динамічна система). Результати використаної методики дозволяють аналізувати подальшу динаміку розвитку національної економіки країни при впливі зовнішніх факторів. Набув подальшого розвитку методичний підхід інтегрального оцінювання оптимальних значень економічних, соціальних та політичних детермінант країни в контексті забезпечення стійкого розвитку її національної економіки. Проведено регресійний аналіз залежностей інтегральних показників і визначено узагальнюючою детермінантою нормалізоване значення радіуса описаного кола навколо правильного трикутника, де сторонами виступають економічні, соціальні та політичні детермінанти. Розраховано їх оптимальні інтегральні значення та побудовано регресійні моделі залежності окремих детермінант від узагальнених значень. В результаті це дозволило визначити оптимальні значення узагальненого показника соціо-політико-економічного розвитку України. Результати проведеного дослідження слугують для подальшого визначення напряму розвитку національної економіки України, подальшої взаємодії економічної, соціальної та політичної сфер, з метою забезпечення виходу України на траєкторію стійкого зростання, запровадження діючої Державної стратегії удосконалення економічних, соціальних та політичних відносин в державі. Удосконалено науково-методичні засади кількісної оцінки взаємозв’язків у збалансованій системі «екологічна безпека – соціальна сфера – економічна сфера» на основі структурного моделювання детермінант економічного розвитку, екологічної безпеки та соціальної сфери України. Проведено нормалізацію відповідних показників екологічної безпеки та соціо економічного розвитку країни, ідентифіковано релевантні детермінанти, використовуючи факторний аналіз та побудовано загальну модель структурних рівнянь причинно-наслідкових взаємозв’язків. Отримані результати структурного моделювання було перевірено на адекватність та статистичну значущість. Це дозволило виявити характер та силу зав’язків між екологічною безпекою та соціо-економічним розвитком країни. Результати дослідження дозволять Уряду країни реалізувати цілі концепції сталого розвитку шляхом знаходження балансу між соціо-економічним прогресом та збереженням довкілля. Удосконалено методичне підґрунтя для оцінювання ефективності збалансованої взаємодії соціальних, економічних, політичних та кібербезпекових детермінант. Проведено нормалізацію показників з використанням природньої нормалізації та нормалізації Севіджа та виконано їх згортку на основі формули Кіні для отримання їх інтегральних значень. Виконано селекційний вибір регресійних моделей з використанням методів Lasso, Ridge та ElasticNet, що дозволило оцінити рівень впливу економічних, соціальних та політичних детермінант на розвиток національної системи кіберзахисту країни. Кластеризація на основі методу самоорганізованих карт Кохонена дозволила сформувати чотири кластери за рівнем збалансованості країн – високий, помірний, середній та низький. Аналіз охоплення даних кластерів країн, побудова оптимізаційних моделей CCR, BCC та фронтірних графіків дозволили оцінити ефективність збалансованості національної економіки країн з урахуванням економічної, соціальної політичної та кібербезпекової сфер. Результати дослідження дозволять ряду міністерств та відомств країн врахувати досвід інших країн та удосконалити стратегії та концепції сталого розвитку відповідних сфер національної економіки. В роботі розглянуто науково-методичний підхід щодо моделювання «Портрету здоров’я» країни, який базується на визначенні рівня збалансованості розвитку економічної та соціальної сфер, поведінкових аспектів населення та якості сфери охорони здоров’я країни. Було побудовано та візуалізовано у програмному додатку GeoGebra еталонну барицентричну чотириполюсну модель інтегрованих таргетів досліджуваних сфер, що визначають розвиток національної економіки країни. Модель ідентифікує країну з високим рівнем соціально-економічного розвитку, якісною медичною сферою та низьким рівнем показників, що формують негативну поведінкову модель суспільства. В результаті було розроблено та проаналізовано профілі здоров’я країн світу на основі різниць між визначеними центроїдами чотириполюсних барицентричних моделей та еталонною. Результати дослідження дозволять удосконалити світові та національні стратегії сталого розвитку та виявити найбільш перспективні таргети розвитку національної економіки країн.
Трансформація системи протидії легалізації кримінальних доходів в умовах діджиталізації національної економіки
(Сумський державний університет, 2022) Миненко, Сергій Володимирович; Миненко, Сергей Владимирович; Mynenko, Serhii Volodymyrovych
Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методичних засад функціонування системи протидії легалізації кримінальних доходів в умовах діджиталізації економіки. У дисертаційній роботі досліджено сучасні методи легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, з огляду на активний розвиток діджиталізаційних процесів. Було виділено дві групи методів легалізації, відповідно до ступеня впливу на них діджиталізації. До першої групи, на яку діджиталізація майже не вплинула, ввійшли: контрабанда, використання операцій страхових компаній, використання послуг ломбардів. До другої групи, яка зазнає значного впливу діджиталізації, ввійшли: використання платіжних систем, конвертаційних центрів, використання послуг банківських установ, застосування віртуальних активів. Проведений бібліографічний аналіз поняття «протидія легалізації доходів», який дозволив виокремити актуальні взаємозв’язки між категоріями наукових досліджень, що підтвердило актуальність дисертаційної роботи. Так, багато досліджень присвячені протидії легалізації незаконних доходів та криптовалютам, блокчейну, нейромережам, базам даних, оцінюванню ризику легалізації незаконних доходів, цифровізації. На основі контент-аналізу існуючих досліджень присвячених легалізації кримінальних доходів, визначено авторське поняття «протидія легалізації доходів отриманих незаконним шляхом в умовах діджиталізації», яке запропоновано трактувати як комплекс інформаційно-технологічних заходів з попередження, виявлення та подальшого покарання злочинних дій, спрямованих на маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, а також набуття, або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду їх використанню або поширенню чи дій, спрямованих на приховування джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом. Досліджено основні етапи розвитку міжнародної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Визначено три критичні точки, в яких система протидії легалізації незаконних доходів набувала значних змін. А саме перша трансформаційна зміна: прийняття Європейської конвенції про видачу правопорушників, що по суті започаткувало систему протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом на міжнародному рівні. Друга трансформаційна зміна: створення профільних міжнародних організацій, прийняття Конвенції Ради Європи про відмивання, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом – світова система протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом структурується близько до її сучасного вигляду. Третя трансформаційна зміна: прийняття ризик-орієнтованого підходу до протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, що відповідає тенденції інтелектуалізації та міждисциплінарності боротьби зі злочинністю. Досліджено вплив цифровізації на діяльність законодавчої, виконавчої та судової гілки державної влади. Визначено основні принципи організації публічної влади, забезпечення її транспарентності під впливом діджиталізації. На основі канонічного аналізу кількісно оцінено силу взаємозв’язку між показниками цифровізації та показниками якості державного управління. Встановлено наявність прямої кореляції між рівнем розвитку цифровізації та ефективністю врядування. Було визначено значення діджиталізації для системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Через побудову функції корисності, в якій першою альтернативою виступила частка кримінальних правопорушень з легалізації незаконних доходів, за якими проводилось розслідування, яка припадає на одне повідомлення про фінансову операцію, що було передане до Державної служби фінансового моніторингу, а другою альтернативою – показник діджиталізації економіки – кількість активних користувачів інтернет мережі в Україні. Встановлено взаємозв’язки між детермінантами процесу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. На основі структурного моделювання встановлено функціональні залежності між показниками регулювання ринку фінансових послуг, правоохоронної діяльності, судової діяльності та діджиталізації. Відповідно до результатів дослідження встановлено, що діджиталізація має прямий вплив на рівень розвитку правоохоронної системи та регулювання ринку фінансових послуг, та обернений вплив на судову систему. Це дозволило сформувати практичні рекомендації щодо удосконалення системи протидії легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом. Визначено пов’язані з діджиталізацією економіки детермінанти активізації фінансових злочинів: протидія легалізації доходів, отриманих незаконних шляхом; шахрайства з фінансовими ресурсами та маніпулювання на фондовому ринку України; кіберзлочини. Побудовані моделі багатовимірних адаптивних регресивних MAR-сплайнів впливу рівня розвитку фінтех, кількості повідомлень про підозрілі операції, взятих на облік Держфінмоніторингом, загального обсягу торгів на біржі за період, показника діяльності страхових компаній та показника діяльності банків на зазначені види злочинів дозволили визначити граничні значення рівнів регресорів, при яких вони мають різний рівень впливу на активізацію злочинності, а також їх сукупного мультиплікативного ефекту. Було проведено оцінювання ефективності інституційних змін системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом на основі аналізу таблиць виживання та методу Каплана-Мейєра. Встановлено, що наразі зміни у організаційно-функціональному складі системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, які були впроваджені протягом останніх років не призвели до значного ефекту у підвищенні якості протидії легалізації незаконних доходів. На основі проведеного аналізу визначені часові інтервали та встановлені ймовірності уникнути покарання за злочин легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Проведено інтегральне оцінювання та прогнозування до 2025 року каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Було виділено чотири канали протидії легалізації незаконних доходів: інституційний, інвестиційний, податковий та освітній. Визначено ключові показники відповідних каналів. За допомогою методу аналізу ієрархів Сааті визначено вагові коефіцієнти для інтегрального оцінювання впливу характеристик кожного каналу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Пріоритети кожного з показників встановлені за допомогою методу головних компонент. Проведена специфікація моделей для прогнозування каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом у вигляді гіперболічної функції – для інституційного та інвестиційного каналів, параболічної – для освітнього каналу, у вигляді квадратного кореня – для податкового каналу. На основі прогнозування виявлені тенденції розвитку ефективності каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Це дозволило виділити напрямки, на які потрібно звернути увагу при удосконаленні системи протидії легалізації незаконних доходів. Визначено, що інвестиційний та інституційний канали мають повільно спадну тенденцію в ефективності, податковий канал має тенденцію до швидкого зниження ефективності. Ефективність освітнього каналу буде зростати в найближчі роки, проте вплив освітнього каналу на систему протидії легалізації виражається через опосередковані взаємозв’язки. Сформовано практичні рекомендації до удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом у вигляді дорожня карта її реформ. Виділено три напрямки удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом: превентивний, комунікаційно-конгруентний та розслідувально-каральний. Визначено напрями, які перебувають під значним впливом діджиталізації та можуть бути реалізовані виключно за допомогою сучасних інформаційних технологій. Розроблено схему напрямків реформування системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом в умовах діджиталізації економіки, яка візуально відображає вплив діджиталізації на сформовані практичні рекомендації до удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом.
Формування біоекономіки в контексті забезпечення сталого розвитку
(Сумський державний університет, 2021) Федина, Світлана Миколаївна; Федина, Светлана Николаевна; Fedyna, Svitlana Mykolaivna
Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми розвитку теоретико-методичних засад стимулювання розвитку біоекономіки в контексті забезпечення сталого розвитку. У дисертаційній роботі узагальнено існуючі напрацювання щодо визначення економічної сутності поняття "біоекономіка", у результаті чого запропоновано визначати її як економічну систему, що базується на принципах сталого розвитку, націлена на реалізацію його цілей та базується на використанні відновлюваних біоресурсів та застосуванні біотехнологій, охоплює всі галузі економічної діяльності, у яких можливо використовувати біомасу у якості сировини та застосовувати біотехнології. Проведене узагальнення взаємозв’язків "природа – соціум – економіка" в системі пріоритетів сталого розвитку. Визначено, що сутність людини як біосоціальної істоти полягає в діалектичній взаємодії біологічної та соціальної сторін, можливості застосовувати у своїй діяльності природні й економічні закони. Узагальнено біопотенціал та екологічний відбиток для національної економіки, визначено, що біоекономіка охоплює сільськогосподарську промислову діяльність, а також усі галузі виробництва, які займаються розробленням, виготовленням, обробленням, переробленням або використанням у будь-якій формі біологічних ресурсів (рослин, тварин та мікроорганізмів), тобто до сфер використання можна додати лісове господарство, садівництво, рибне господарство, рослинництво і тваринництво, харчову, деревообробну, паперову, шкіряну, текстильну, хімічну, фармацевтичну промисловості та енергетику. В Україні біоекономічна стратегія розвитку поки що не сформована, розвиток біотехнологій відбувається повільними темпами (насамперед за рахунок розвитку агротехнологій), а їх застосування має лише частковий характер. Основними економічними сферами в національній економіці, де застосовують біотехнології, є сільське господарство, фармацевтична галузь, харчова промисловість, а також біоенергетика. Біоекономіка є механізмом, здатним забезпечити досягнення сталого розвитку, вона має низку позитивних впливів на всі досліджувані сфери (економічну, соціальну та екологічну). Біоекономіка загалом орієнтована на забезпечення економічного зростання, стійкості, добробуту людства в усіх формах через економіку майбутнього, присвячену людському життю, за допомогою раціонального використання екологічних ресурсів. Біоекономіка є формою ведення господарської діяльності, що базується на збалансованій взаємодії трьох систем: економічної, екологічної, соціальної, та визначається процесами взаємообміну поновлюваними біоресурсами з метою забезпечення високого рівня якості життя і збереження екологічного балансу для майбутніх поколінь. Розвинено науково-методичні положення щодо аналізу міждисциплінарних зв’язків у структурі біоекономіки, де враховано фактори ресурсного забезпечення, механізми функціонування та обмеження сталого розвитку, що дозволило сформувати міждисциплінарні кластери в окремій предметній сфері "Біоекономіка" засобами SciVal і VosViewer. Найбільший тематичний напрям у предметній сфері "Біоекономіка" (за яким у БД Scopus існує найбільша кількість публікацій) поєднує в собі "біоочищення", "біоенергетику" та "економіку замкненого циклу (циркуляційну)". Установлено, що біоекономічний напрям наукових досліджень є актуальним, охоплює багато предметних областей, охоплює широкі міждисциплінарні зв’язки і в той самий час є недостатньо дослідженим, особливо в Україні. З метою визначення стратегічних орієнтирів наукових досліджень у сфері біоекономіки було проведено co-occurance-аналіз за допомогою інструментарію VOSviewer. Проведений аналіз допоміг виокремити такі кластери взаємозв’язаних термінів: "Біовиробництво та біопродукти", "Біоекономіка в системі сталого розвитку", "Ресурсне забезпечення біоекономіки", "Бачення біоекономіки", "Механізм функціонування біоекономіки", "Нові економічні системи", "Біоекономічні галузі", "Біопродукти та біовиробництво", що відображають також міждисциплінарні зв’язки досліджень у напрямку біоекономіки. У роботі вдосконалено наукові підходи щодо оцінювання впливу досягнень окремих цілей сталого розвитку (таких цілей: 2. Подолання голоду, с/г розвиток; 4. Якісна освіта; 7. Доступна та чиста енергія; 9. Промисловість, інновації та інфраструктура; 11. Сталий розвиток міст і громад; 12. Відповідальне споживання та виробництво; 13. Пом’якшення наслідків зміни клімату; 14. Збереження морських ресурсів; 15. Захист та відновлення екосистем суші; 17. Партнерство заради сталого розвитку) на формування біоекономіки України, зокрема, обґрунтовано значущість зв’язків, оцінено напрямок та силу впливу окремих показників сталого розвитку на процеси формування біоекономіки в Україні. Установлено, що продуктивність праці в сільському господарстві на одного зайнятого, середні витрати на підготовку фахівця, витрати закладів вищої освіти на провадження наукової діяльності, частка енергії, виробленої з відновлюваних джерел у загальному кінцевому споживанні енергії, та частка доданої вартості за витратами виробництва підприємств, які належать до високотехнологічного сектору переробної промисловості, мають прямий та сильний вплив на зростання обсягів біоекономіки в Україні. Обсяг та структура національної економіки у дослідженні порівнюється з європейською біоекономікою. Також проаналізовано вплив окремих статистичних показників на біоекономіку країн-членів ЄС. Під час дослідження біоекономіки ЄС встановлено, що зростання кількості населення позитивно впливає на частку біоекономіки в ЄС. У разі зростання населення на один відсоток відбувається зростання біоекономіки на 0,64 процентного пункту. Позитивний вплив на структурний показник біоекономіки має також додана вартість створена в сільському, лісовому та рибному господарствах. Так, у разі зростання відповідної доданої вартості на 10 млрд євро частка біоекономіки збільшується на 0,5 процентного пункту. З огляду на зростання популярності біоенергетики у світі існує думка, що в Україні темпи зростання будуть занадто стрімкими, що також загрожує лісовим ресурсам. Проте у якості біосировини можна використовувати не лише деревину, а й відходи лісової промисловості, що в результаті призведе до заміщення певної частини викопного палива та скоротить викиди СО2 в атмосферу. Окрім цього статистичні дані свідчать, що розвиток сонячної та вітрової енергетики значно перевищує використання біомаси в енергетичній сфері. Тож на ринку відновлюваних джерел енергії існує конкуренція, водночас сонячна й вітрова енергетика має більшу підтримку від держави (наявність кредитних пільг, зелений тариф на ці види значно вищий, ніж для біомаси). Також у роботі визначено ймовірні економічні сценарії розвитку енергетичного сектору України, зокрема, песимістичний прогноз побудовано з урахуванням наявних тенденцій, проте з обмеженням щодо мінімально допустимого рівня загального енерговиробництва / постачання; реалістичний – базується на наявних тенденціях та враховує необхідність забезпечення реальних енергопотреб; оптимістичний – передбачає зростання частки відновлюваної енергетики прискореними темпами за рахунок зростання частки біоенергетики. Зазначені сценарії проаналізовано на предмет відповідності до цілей енергетичної стратегії України до 2035 р., враховано каталізувальні фактори та наслідки для економічної політики. Розвинено науково-методичні положення щодо визначення видів економічної діяльності відповідно до КВЕД-2010, які належать до біоекономіки, виділено в структурі виробництва електроенергії відновлювані джерела енергії (ВДЕ) та обгрунтовано потенційно можливий обсяг біоекономіки України, що дозволило провести порівняльний аналіз структури біоекономіки України та ЄС. З огляду на розвиток відновлюваної енергетики (зокрема біоенергетики) одним із основних пріоритетів є забезпечення рівноваги між збереженням економічної стабільності та безпечної роботи системи енергопостачання. Неврегульовані енергетичні ринки і зростаюча частка відновлюваних джерел енергії визначають необхідність структурованого обліку потоків електроенергії. У дисертаційній роботі сформовано науково-методичні положення щодо розвитку Розумних енергетичних мереж (Smart Grid) як складової біоекономіки та визначено на основі стохастичного економіко-математичного моделювання ключові драйвери позитивних і негативних зрушень, необхідних для формування виваженої економічної політики, зокрема, серед позитивних драйверів розвитку технологій Smart Grid виділено енергоефективність ВВП на одиницю енергоспоживання, частка послуг в структурі доданої вартості, показник прав власності, показник податкового навантаження, показник свободи бізнесу. У роботі обгрунтовано використання показника відновлюваних джерел енергії як індикатора прогресивних змін у сфері Smart Grid, як було вищезазначено. Відновлювані джерела енергії вимірюють як відсоток від загальної виробленої електроенергії. Установлено, що збільшення ВВП на одиницю енергоспоживання на 1 долар США приводить у середньому (у групі країн ОЕСР) до 3,4 % збільшення частки використання ВДЕ. Це також означає, що енергоефективні економіки також є безпечнішими для довкілля. Відносний показник валового формування основного капіталу негативно корелює зі структурними змінами у ВДЕ. Збільшення валового накопичення основного капіталу на 1 процентний пункт призводить до зменшення частки ВДЕ на 0,5 %. Розвинено наукові положення щодо визначення позитивних і негативних ефектів проривних технологій на розвиток біоекономіки, зокрема, враховано впливи таких факторів, як: адитивні технології, альтернативна енергетика, нанотехнології, біороботизація та кіборгізація, розумні мережі, сільське господарство без грунту ("вертикальні ферми", штучне м'ясо), що дало можливість спрогнозувати розвиток біоекономіки в умовах цифрових трансформацій, викликаних Industries 4.0, 5.0. Виділено базові проривні технології розвитку зеленої енергетики, серед яких можна виокремити і біоенергетику. У біоенергетиці також, можна виділити багато базових проривних технологій, без яких ця галузь не сформувалася б. Це розроблення технологій використання та перетворення біомаси, розроблення біогазових установок і т. ін. Наприклад, однією з пріоритетних сучасних технологій у галузі біоенергетики є використання водоростей як біомаси. Розвинено положення щодо порівняння різних видів енергетики у структурі енергоспоживання, визначено переваги та недоліки, перспективи і перешкоди на шляху розвитку окремих видів альтернативної енергетики (біоенергетики, вітрової й сонячної енергетики та гідроелектроенергетики) методом SWOT-аналізу. У результаті аналізу визначено, що біоенергетика, вітрова та сонячна енергетика є найбільш перспективними напрямками для розвитку та інвестування. Окрім цього проаналізовано темпи росту частки зазначених ВДЕ у структурі загального енергоспоживання. Для біоенергетики середньорічний темп приросту становить 4%. При збереженні такого значення росту показника подвоєння його обсягу в структурі енергоспоживання відбуватиметься кожні 17,6 років. Щодо вітрової та сонячної енергетики, то темп приросту для даного напрямку становить 12%, що означає його підвищення в 2 рази кожні 6 років. При цьому економічно досяжний біоенергетичний потенціал (визначений у звіті ДУ "Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України "Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року") не буде вичерпано, аби його досягти можливо навіть збільшити біоенергетичне споживання в 2 рази. Щодо вітрової та сонячної енергетики, то за прогнозованої ситуації економічно досяжний потенціал зазначених видів ВДЕ буде вичерпано ще до 2050 року, що знову ж таке може надати нові можливості для розвитку біоенергетики.
Державна міграційна політика в системі управління національним господарством
(Сумський державний університет, 2021) Пудрик, Денис Валерійович
У дисертації поглиблено дослідження наукового ландшафту визначення ролі та місця державної міграційної політики в системі управління національним господарством, що здійснено з використанням бенчмаркінг-інструментарію (Scopus Tools Analysis, Web of Science Analyze Results і Google Ngram Viewer) та бібліометричного аналізу (VOSviewer v. 1.6.13) у таких вимірах: змістовному (кластеризовано наукові патерни досліджень залежно від тісності їх взаємозв’язку), часовому (визначено періоди зростання публікаційної активності та основні етапи еволюції наукового доробку), просторовому (виявлено та описано інтернаціональні наукові альянси). Обґрунтовано напрямки реформування державної міграційної політики в Україні на основі формалізованих причинно-наслідкових зв’язків між рівнем чистого міграційного приросту та сукупністю параметрів розвитку національної економіки (рівні урбанізації, експортно-імпортного й бюджетного потенціалів, соціального та інфраструктурного розвитку, інноваційності, ефективності системи охорони здоров’я, фінансової стабільності) на основі результатів когнітивного моделювання. У роботі обґрунтовано основні напрями реалізації державної міграційної політики відповідно до Цілей сталого розвитку і ключових стейкхолдерів, що здійснено на основі виявлених фільтром Баттерворта флуктуацій часових рядів зміни індексу чистого міграційного приросту та ключових індикаторів досягнення Цілей сталого розвитку, а також засобами кореляційного аналізу – співпадіння/неспівпадіння виявлених трендів; Виявлено часові лаги, ретроспективні та прогнозовані зміни кількості вітчизняних емігрантів, обґрунтувати, що серед їх мотивів пошук можливостей працевлаштування домінує над потребами в зростанні добробуту. Для цього розроблено методологію дослідження трендів та структури еміграційного потоку у контексті таргетування регуляторних інтервенцій державної міграційної політики на основі результатів сценарного прогнозування (модель авторегресії та розподіленого лага ADL) динаміки зміни кількості емігрантів з України залежно від зміни рівнів безробіття та доходів на душу населення. Це дозволило виявити часові лаги, ретроспективні та прогнозовані зміни кількості вітчизняних емігрантів, обґрунтувати, що серед їх мотивів пошук можливостей працевлаштування домінує над потребами в зростанні добробуту. У роботі обґрунтовано впливу бренду країни на динаміку чистого міграційного потоку, що базується на поєднанні тестувань ANOVA, Шапіро – Уїлка та Левене, врахуванням емоційних уявлень та обізнаності потенційних мігрантів про країну, орієнтацією не на статичну, а на інтервальну оцінку сприйняття бренду країни її зовнішніми стейкхолдерами. Це дозволило на даних України та європейських країн емпірично підтвердити наявність динамічного тренду еміграційних потоків у ті країни, які сприймаються нерезидентами як такі, що демонструють більш високий потенціал, якість життя, культурні цінності та традиції. Розроблено методологію встановлення ролі конкурентоспроможності національної системи вищої освіти як детермінанти зміни міграційних процесів, яка впливає на залучення нових трудових ресурсів до країни та зменшення їх відпливу за кордон. Для цього у роботі розроблено дворівневий підхід, який на першому рівні передбачає кластеризацію європейських країн за інтегральним показником, що комплексно оцінює як кількісні, так і якісні характеристики системи вищої освіти, а також рівень її інтернаціоналізації, а на другому рівні – за допомогою logit- та probit-моделювання визначає ймовірність зміни інтенсивності міграційних процесів для кожного кластеру країн. Поглиблено наукові засади сценарного прогнозування динаміки чистого міграційного приросту населення залежно від характеру змін рівнів грамотності населення, його залученості до неформальної освіти, що на відміну від існуючих базується на поєднанні регресійного аналізу та імітаційного моделювання. На основі цього обґрунтовано напрямки синхронізації державної міграційної політики з освітніми реформами, зокрема щодо розвитку неформальної освіти та освіти впродовж усього життя. Розроблено методологічний інструментарій оцінювання впливу інтенсивності міграційних процесів на рівень економічної конвергенції України з країнами-членами Європейського Союзу, що засновано на дворівневий підхід дозволив: на основі поєднання модифікованої моделі Кобба – Дугласа та індексу Херфіндаля – Хіршмана довести, що для України та країн Вишеградської четвірки домінуючою міграційною детермінантою довгострокового економічного зростання є збільшення обсягів грошових переказів емігрантів у країну їх походження, а не зміна концентрації і поляризації населення цих країн у наслідок припливу іммігрантів; на основі моделей !- і "-конвергенції оцінити швидкість та час, необхідний для економічної конвергенції національної економіки з країнами-членами Європейського Союзу з урахуванням впливу інтенсивності міграційних процесів. Розвинуто науково-методичний підхід до оцінювання динамічного інтегрального індексу соціального прогресу як рефлектора державної міграційної політики, що базується на чотириетапному підході та передбачає оцінювання показників соціального розвитку (відібраних на основі Національної економічної стратегії на період до 2030 р.), визначення їх вагових коефіцієнтів ентропійним методом, а також дозволяє врахувати динамічний характер інтегрального індексу соціального прогресу, забезпечити однорідність та узгодженість у процесі порівняння рівнів соціального прогресу різних країн. Поглиблено методичний інструментарій оцінювання взаємовпливу індикаторів державної міграційної політики та рівня соціального прогресу країни у системі управління національної економіки, що здійснено шляхом оцінювання (узагальнюючим методом моментів Ареллано – Бонда) взаємного впливу міграційного приросту та інтегрального динамічного індикатора соціального прогресу. Це дозволило емпірично підтвердити високий рівень синхронізації державних міграційної та соціальної політик країн Вишеградської групи та відсутність такої узгодженості в Україні, обґрунтувати напрямки використання відповідних кращих бенчмарків під час реформування державної міграційної політики в Україні.
Конвергенція освітніх та економічних трансформацій: безпекові виклики для національної економіки в умовах цифровізації
(Сумський державний університет, 2021) Новіков, В.В.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове ви-рішення науково-прикладного завдання розвитку науково-методичних засад дослідження конвергенції освітніх та економічних трансформацій у національній економіці під впливом цифровізації, обґрунтування безпекових викликів, які вони провокують. Запропонований методичний підхід до формування інтегральних показників економічних, освітніх та цифрових трансформацій у національній економіці відрізняється від існуючих системним поєднанням бібліометричного, компаративного та бенчмаркінг-аналізу для відбору часткових індикаторів трансформацій, двоетапною процедурою визначення їх релевантності (на основі експертного методу та тесту альфа Кронбаха), підходами до їх приведення до співставного вигляду (розрахунок їх ланцюгових темпів приросту та елімінування від’ємних значень показників) та агрегування (методом середнього геометричного). Це дозволило виявити, що протягом 2000–2020 рр. у країнах Європи найбільш інтенсивними були цифрові трансформації, найменш значущими – економічні трансформації. Для України характерною є середня інтенсивність економічних трансформацій та висока інтенсивність освітніх та цифрових трансформацій. Запропоноване методичне підґрунтя дослідження регіонального контексту економічних, освітніх та цифрових трансформацій передбачає оцінювання сили та напрямку їх впливу на резільєнтність місцевих громад на 3 основі сукупності однофакторних панельних регресійних моделей та обґрунтуванням їх релевантності шляхом ранжування за критерієм довірчої ймовірності. Визначено, що забезпечення резільєнтності місцевих громад в 11 європейських країнах відбувається переважно через: 1) канал вищої освіти, а також зростання внутрішньої академічної мобільності і частки робочої сили з середньою освітою; 2) зростання прямих іноземних інвестицій, новостворених підприємств, доданої вартості виробництва, урбанізації населення та електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел; 3) зростання мережі користувачів мобільних телефонів та частки експорту товарів інформаційно-комунікативної галузі. Найбільшими інгібіторами резільєнтності місцевих громад є зовнішня академічна мобільність та частка охоплення населення початковою та вищою освітою. Для України визначено позитивний вплив освітніх трансформацій забезпечується переважно через канали середньої та вищої освіти, академічної мобільності; економічних трансформацій – через зростання рівня урбанізації населення та доданої вартості, створеної у виробництві; цифрових трансформацій – через збільшення мережі користувачів Інтернету та мобільного зв’язку, частки товарного експорту інформаційно-комунікативної галузі. З іншого боку в Україні релевантні негативні освітні трансформації відсутні, економічні трансформації – пов’язані зі зростанням обсягів електроенергії, виробленої з природного газу, та зайнятості у промисловості, цифрові трансформації – з розширенням мережі користувачів стаціонарного телефонного зв’язку. Економічну, соціальну та інформаційну безпеку слід оцінювати шляхом агрегування індикаторів, що характеризують блоки безпекових викликів з урахуванням їх пріоритетності. За 2005–2019 рр. рівень економічної безпеки України зріс з низького до задовільного, що відповідає позиціям решти досліджуваних європейських країн, які протягом всього періоду характеризувались задовільним рівнем. За цей же період соціальна безпека зростає з низького до задовільного рівня у Румунії, та з задовільного 4 до високого – у Словаччині, тоді як у решті країн рівень соціальної безпеки залишається сталим (в Україні – низький, у Чехії та Словенії – високий, в інших країнах – задовільний). Інформаційна безпека протягом 2005–2019 рр. зросла у всіх досліджуваних країнах: в Україні, Румунії та Словаччині – з дуже низького до задовільного рівня; у Хорватії, Латвії, Литві та Словенії – з дуже низького до низького; в Естонії, Чехії, Угорщині – з низького до задовільного; у Польщі – з низького до високого. Запропоновані методичні засади верифікації ключових каналів впливу економічних та освітніх трансформацій на рівні економічної, соціальної та інформаційної безпеки національної економіки, що системно поєднують метод головних компонент та структурне моделювання. Визначено, що економічні та освітні трансформації не є релевантними каналами підвищення економічної безпеки національної економіки. У той же час, внаслідок зростання економічних та освітніх трансформацій на 1% соціальна безпека країни зростає на 0,476 % та 0,403 % відповідно, а інформаційна безпека – на 1,081 % та 0,5 % відповідно. Це свідчить про більшу вагомість освітніх трансформацій у подоланні безпекових викликів у національній економіці. Запропоновані науково-методичні засади верифікації часових горизонтів впливу економічних та освітніх трансформацій на економічну, соціальну та інформаційну безпеку національної економіки ґрунтуються на застосуванні векторної авторегресійної моделі, тесту Грейнджера та кластерного аналізу. Дослідження часових горизонтів формування зв’язків між економічними та освітніми трансформаціями та зміною національної безпеки дозволило ідентифікувати три групи країн, що мають подібні тенденції досліджуваних ефектів. Так, для України, Словенії та Польщі усереднено характерна відсутність зв’язку між освітніми трансформаціями та рівнями економічної і соціальної безпеки, тоді як вплив економічних трансформацій на економічну безпеку в середньому становить 1,7 р., а зворотній вплив – 0,7 р.; зміна інформаційної безпеки в результаті економічних та освітніх трансформацій в середньому відбувається через 2,3 5 р., а зворотній вплив для обох показників – через понад 3 р. Хорватія, Латвія, Естонія та Литва характеризуються двосторонніми зв’язками між економічними та освітніми трансформаціями та рівнями економічної, соціальної та інформаційної безпеки, причому середня тривалість досягнення ефектів впливу економічних та освітніх трансформацій на національну безпеку країн є вищою, аніж формування зворотних ефектів. Для Румунії, Словаччині, Угорщині та Чехії характерним є вплив лише ОТ на економічну та соціальну безпеку, що досягається протягом 1 та 1,5 рр. відповідно, у той же час економічні та освітні трансформації залежать від зміни всіх трьох видів безпеки з мінімальним терміном досягнення ефектів 2,3 р. За допомогою розрахунку рівнів - та -конвергенції інтегральних індикаторів характеристики одинарних, попарних, потрійних та комплексних зв’язків у ланцюзі «економіка – освіта – національна безпека – цифровізація» емпірично підтверджено наявність конвергентних взаємозв’язків в динаміці розвитку національної безпеки 11 європейських країн, а також конвергенцію забезпечення національної безпеки в умовах цифровізації освіти. Виявлено досягнутий значний рівень конвергенції економіки, освіти та цифровізації досліджуваних країн, а також сформовані стійкі конвергентні зв’язки комплексного розвитку їх економіки, освіти та забезпечення національної безпеки. Виявлені конвергентні взаємозв’язки розвитку економіки та освіти в умовах цифровізації та в контексті забезпечення безпеки національної економіки засвідчили необхідність формалізації впливу цифровізації освіти та суспільства на економічну, соціальну та інформаційну безпеку національної економіки. За допомогою дистрибутивно-лагового моделювання підтверджено, що в довгостроковому періоді зростання рівня цифровізації суспільства (за параметрами частоти користування Інтернетом та його використання для покупок і взаємодії з публічними органами) є каталізатором подоланні безпекових викликів у національній економіці за трьома досліджуваними її складовими. У той самий час, зростання рівня 6 цифровізації освіти за критеріями працевлаштування фахівців з різним рівнем освіти у сфері інформаційно-комунікаційних технологій є драйвером забезпечення економічної, соціальної та інформаційної безпеки, а за критерієм проведення підприємствами тренінгів з підвищення цифрових навичок – каталізатором інформаційної та інгібітором соціальної безпеки. Зростання частки населення, що здійснює фінансові операції в мережі Інтернет, на 1% збільшує економічну, соціальну та інформаційну безпеку країни на 0,001, 0,002, 0,003 відповідно, а підвищення частки населення з високим рівнем цифрових навичок має значущий вплив лише на економічну безпеку.
Детермінанти підвищення інвестиційного потенціалу національної економіки
(Сумський державний університет, 2021) Москаленко, Б.А.
Дисертаційна робота присвячена розвитку теоретичних засад виявлення тенденцій в еволюції теорії управління інвестиційним потенціалом національної економіки, поглибленню концептуальних основ реалізації державної політики забезпечення інвестиційного потенціалу національної економіки, обгрунтуванню механізмів та функцій стейкхолдерів, принципів та інструментів його підвищення, розвитком типологізації існуючих та розробленню нового підходу до оцінювання інтегрального індексу інвестиційного потенціалу національної економіки, удосконаленню методичного інструментарію оцінювання рівня каплингу його системоутворюючих детермінант, розвитку науково-методичного інструментарію оцінювання впливу інституціональної детермінанти на інвестиційний потенціал національної економіки, обгрунтування коінтеграції між рівнями інвестиційного потенціалу національної економіки та його інституціонально-поведінковими детермінантами.
Інформаційна безпека як драйвер розвитку національної економіки
(Сумський державний університет, 2021) Яровенко, Ганна Миколаївна; Яровенко, Анна Николаевна; Yarovenko, Hanna Mykolaivna
У дисертації уточнено змістовну сутність інформаційної безпеки та сформовано концептуальну модель її забезпечення в системі управління національної економіки; структуровано науковий доробок щодо напрямів дослідження інформаційної безпеки як драйверу розвитку національної економіки; сформовано склад показників для оцінювання її рівня шляхом канонічного аналізу взаємного впливу індикаторів її розвитку та інформатизації; розроблено методологію інтегрального оцінювання рівня інформаційної безпеки національної економіки та аналізу її ефективності; досліджено залежність національних патернів забезпечення інформаційної безпеки населення від рівня економічного розвитку країни та суспільних традицій; обгрунтовано вплив рівня кібербезпеки країни на її привабливість для легалізації кримінальних доходів; визначено часові характеристики впливу "інформаційних бульбашок" на функціонування глобального цифрового економічного простору; удосконалено методологічні засади обгрунтування таргетів та напрямків реформування системи забезпечення інформаційної безпеки в Україні; поглиблено методологію обгрунтування пріоритетів формування державних секторальних та галузевих програм у напрямку її забезпечення; розроблено методологію визначення ролі цифрової спроможності та кібербезпеки країни у забезпеченні збалансованості розвитку національної економіки; поглиблено методичні засади експрес-оцінювання ризиків втрати інформації; на засадах системно-динамічного імітаційного моделювання поглиблено підхід до вибору найбільш ефективної системи захисту інформації; запропоновано трьохрівневу систему попередження фінансових кіберзагроз.

Дисертації

Browse

Filters

Settings

Sort By

Results per page

Search Results