Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/106
Browse
4 results
Search Results
Item Запобігання корупції та незаконним фінансовим операціям в контексті забезпечення національної та регіональної фінансової безпеки(Сумський державний університет, 2025) Решетняк, Ярослав В'ячеславович; Reshetniak, Yaroslav ViacheslavovychДисертаційна робота присвячена вирішенню науково-прикладної задачі удосконалення науково-методичних підходів до запобігання корупції та незаконним фінансовим операціям в контексті забезпечення національної та регіональної фінансової безпеки. У дисертаційній роботі систематизовано наукове підгрунтя та тенденції публічного інтересу до методів та підходів запобігання корупції та незаконним фінансовим операціям в контексті забезпечення національної та регіональної фінансової безпеки. Це здійснено на основі поєднання бібліометричного та трендового аналізів з використанням VOSviewer на основі наукових публікацій, що індексуються наукометричною базою Scopus. Це дозволило ідентифікувати та описати як контекстуальні (домінуючі тенденції, зміни наукового інтересу до досліджуваних питань), так і еволюційні закономірності (у часових, географічних та інституційних координатах), кластерізувати міждисциплінарні дослідження. За допомогою веб-інструменту Google Trends проаналізовано тенденції у динаміці суспільного інтересу до питань протидії корупції та запобігання фінансовим шахрайствам в контексті забезпечення національної та регіональної фінансової безпеки. За допомогою лінійних діаграм Google Trends та Google Trends Scale здійснено трендовий аналіз пошукових запитів в Google за ключовими словами «фінансові шахрайства», «фінансова безпека» та «корупція». Раннє виявлення тенденцій зміни публічного інтересу може слугувати підгрунтям для розбудови інструментарію більш оперативного реагування на прояви корупції та фінансових шахрайств, ефективнішого планування заходів з протидії ним для забезпечення національної та регіональної фінансової безпеки. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінювання імпліцитних та експліцитних незаконних фінансових потоків, що опосередковані шахрайськими діями представників органів влади. Цей підхід комплексно поєднує елементи дескриптивного, канонічного, факторного (головних компонент) аналізу та метрику Міньковського. Запропонований підхід враховує 30 релевантних показників як на національному, так і на регіональному рівнях, що дозволяє оцінити не лише обсяги незаконного фінансового капіталу, але й ймовірність його нагромадження. На відміну від існуючих, запропонований підхід дозволяє підвищити точність кількісної оцінки втрат фінансових ресурсів та ймовірностей накопичення незаконного капіталу, враховуючи складну структуру взаємозв'язків між групами факторів, а також напрямок впливу кожного з них (стимулятор чи дестимулятор). Такий підхід уможливлює більш глибоке виявлення ризиків і загроз, що сприяє підвищенню ефективності моніторингу та прогнозування корупційних проявів у державному секторі та дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо забезпечення національної та регіональної фінансової безпеки. В якості одного із індикаторів фінансової безпеки запропоновано вико-ристовувати розроблений дисертантом інтегральний індекс ризиків легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, корупції та фінансових кіберзлочинів. Даний показник є комплексним інструментом, що об’єднує різноманітні чин-ники, пов’язані із фінансовою безпекою. Це створює можливість для системного аналізу та порівняння між державами, а також для формування рекомендацій щодо вдосконалення політик і стратегій боротьби з корупцією та відмиванням коштів. Його застосування в практиці дозволяє постійно моніторити ситуацію, підвищувати обізнаність громадськості та зацікавлених сторін щодо серйозності загроз, а також сприяти формуванню партнерств для спільної протидії цим явищам. Проведено комплексне оцінювання інтегрального впливу ризиків легалізації незаконних доходів, корупції та фінансових кіберзлочинів на ефективність і безпеку бізнес-середовища, засноване на аналізі індикаторів Doing Business. Дослідження охоплює дані за 2020 рік для 125 країн світу. Встановлено високий статистично значущий кореляційний зв'язок між індикаторами розвитку бізнес-середовища та зазначеними ризиками. Виявлено ті складові показника Doing Business, які в більшій мірі підлягають негативному впливу корупції, фінансових кіберззлочинів та операцій з відмивання незаконних коштів. Виявлено країни, в яких комплексний вплив корупції, операцій з відмивання кримінальних доходів та фінансових кіберзлочинів призвів до аномальних деформацій бізнес-середовища. В залежності від безпекових, бізнесових та фінансових факторів згруповано країни в три кластери, що дозволяє враху-вати специфіку потенціалу країн у боротьбі з комплексними проявами ризиків фінансовій безпеці. Це сприяє розробці цілеспрямованих стратегій для вдосконалення бізнес-середовища через покращення управлінських практик і механізмів контролю, а також дозволяє розробити рекомендації для країн щодо посилення заходів з протидії корупції та кіберзлочинам, що може позитивно вплинути на їх економічний розвиток. Запропоновано науково-методичний підхід до виявлення підозрілих операцій з криптовалютами, що можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму та відмиванням незаконних доходів, з використанням байєсівського класифікатора - алгоритму машинного навчання, який дозволяє класифікувати дані криптотранзакцій з урахуванням апостеріорних ймовірностей виникнення подій. Його застосування як методу виявлення шаблонів потенційно підозрілих (аномальних) фінансових транзакцій та відокремлення їх від безпечних продемонстровано на прикладі криптовалютних транзакцій у мережі Ethereum. На відміну від існуючих, запропонований підхід забезпечує підвищення точності виявлення аномальних фінансових операцій і може бути застосований не лише для аналізу криптовалюти Ethereum, а й для інших децентралізованих мереж, що сприятиме посиленню контролю за криптовалютними операціями та підвищенню ефективності боротьби з фінансовими злочинами. Для вимірювання регіональних корупційних ризиків в Україні розроблено авторську систему з 30 показників, які з одного боку, спираються на найбільш поширені наукові теорії та концепції, з іншого боку – є кількісними та якісними індикаторами, емпіричні значення яких для областей України доступні або у системі державного статистичного обліку, або у звітах авторитетних міжнародних компаній та фондів. Їх застосування є важливим інструментом для виявлення слабких місць у системах управління місцевими фінансами та формування ефективних стратегій забезпечення регіональної фінансової безпеки. Для кожного з цих показників визначено теорію (концепцію, модель), яка є теоретичним підгрунтям для його виокремлення, наведено розлоге тлумачення змісту цього показника та напрям його дії на рівень регіонального корупційного ризику (стимулятор чи дестимулятор). Основу для формування цієї авторської системи показників склали 3 теорії (теорія принципал-агент або агентських відносин; теорія нового публічного управління; теорії неоінституційної економіки) та 9 теоретичних концепцій («Економіка злочину та покарання», «Монопольної влади та волюнтаристських повноважень державних службовців», «Політичної корупції або поглинання представницьких посад в державі представниками бізнесу», «Традиційна теорія промислової організації», «Горизонтальної децентралізації», «Податкової конкуренції», «Політичної обізнаності», «Нового публічного управління», «Асиметрії інформації та трансакційних витрат»). В процесі цього дослідження враховувалися також емпіричні результати досліджень Світового банку. На базі запропонованої системи поелементних показників сформовано інтегральний індикатор регіональних корупційних ризиків, в межах якого ці показники зведені методом середньої геометричної, а вагові коефіцієнти визначені методом головних компонент. Цей індикатор запропоновано вважати одним із елементів системи оцінювання регіональної фінансової безпеки. Емпіричні розрахунки здійснено для всіх областей України та м. Київ за 2021 р. Якісну інтерпретацію розрахункових значень інтегрального показника надано з використанням шкали Харрінгтона, а також із застосуванням кластерного аналізу методом K-means, реалізоваого на мові програмування R. Розрахунки засвідчили, що в 2021 р. більшість областей України могли бути ідентифіковані як такі, чий інтегральний рівень регіональних корупційних ризиків є середнім. Лише для 3 областей (Запорізької, Луганської та Полтавської) цей рівень за шкалою Харрінгтона може бути визнаний низьким. Кластерний розподіл дозволив ранжувати регіони України за рівнем корупційних ризиків та згрупувати всі області в 4 кластери. до першого кластеру увійшло 3 області: Вінницька, Львівська та Тернопільська; до другого - 8 областей: Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Івано-Франківська, Харківська, Хмельницька, Чернігівська; до третього – 3 області: Закарпатська, Кіровоградська та Рівненська; до четвертого – 11 областей: Запорізька, Київська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька область та м. Київ. Ідентифікація груп регіонів з подібними характеристиками корупційного ризику полегшує розроблення специфічних адресних заходів із забезпечення регіональної фінансової безпеки. В роботі побудовано систему моделей панельних регресій з фіксованими та рандомними ефектами, де в якості незалежної змінної використано інтегральний індикатор фінансової прозорості міст, оцінений в межах загальнонаціонального проекту «Прозорі, фінансово здорові та конкурентоспроможні органи місцевого самоврядування в Україні» як інтегральна характеристика 77 параметрів за 9 ключовими сферами. Понад половину (53%) з цих параметрів формують ті, які безпосередньо пов’язані з фінансовими ресурсами муніципалітетів (фінансова прозорість при управлінні майном територіальної громади складає 12% підсумкового рейтингового показника, в процесі державних закупівель – також 12%, в процесі бюджетного планування – 14%, в процесі на-дання адміністративних, комунальних та соціальних послуг – 15%). В якості залежних змінних використано 10 параметрів, оцінених в межах Всеукраїнського соціологічного муніципального опитування, яке проводилося Міжнародним Республіканським Інститутом. Вони відображають частку місцевого населення, що мали власний досвід участі в корупційних діях, та частоту таких випадків. В якості контрольних змінних використано низку параметрів, що різнобічно характеризують якість життя в місті, муніципальне управління та задоволеність місцевої громади ними. Основні положення дисертації доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, які можна застосовувати в діяльності державних органів виконавчої влади України, зокрема: Національного агентства з питань запобігання корупції – у контексті розробки антикорупційних програм, контролю конфлікту фінансових інтересів і моніторингу декларацій майна держа-вних службовців; Національної поліції України – для протидії фінансовим злочинам, зокрема відмиванню коштів, фінансовим шахрайствам і корупційним схемам, а також для підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів; Державної служби фінансового моніторингу – у питаннях виявлення незаконних фінансових потоків, моніторингу підозрілих транзакцій та блокування сумнівних операцій; Служби безпеки України – для вдосконалення механізмів протидії фінансуванню тероризму, захисту державних фінансових інтересів і запобігання міжнародним фінансовим злочинам; Міністерства фінансів України – у контексті підвищення прозорості бюджетних процесів, контролю за витратами публічних коштів і мінімізації корупційних ризиків у сфері державних закупівель; а також місцевих органів влади та самоврядування – для покращення прозорості управління місцевими бюджетами та зміцнення контролю за фінансовими операціями на регіональному рівні.Item Вплив капіталізації банків на макроекономічну стабільність(Сумський державний університет, 2024) Єфіменко, Аліна Юріївна; Yefimenko, Alina YuriivnaДисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методичних засад оцінки впливу капіталізації банків на макроекономічну стабільність. Для цього проаналізовано наукові дослідження та сучасні тенденції рівня капіталізації банків, макроекономічної стабільності та методичні підходи щодо оцінки їх взаємозв’язку. Проведений динамічний аналіз поняття «капіталізація банків», реалізований за допомогою бази даних Scopus та інструментарію VOSvievier 1.6.20.0, дав змогу виявити, що протягом 2010-2022 років наукові роботи у розрізі капіталізації банків були присвячені питанням фінансової стійкості, надійності, платоспроможності та прибутковості банків, достатності капіталу, ризик-менеджменту та управлінню проблемними кредитами. Перерозподіл наукових публікацій бази даних Scopus за використанням поняття «капіталізація банку» за різними галузями протягом 2010-2022 років засвідчив, що 23,2% публікацій викладені у межах галезей «Економіка та фінанси», а 18,6% – «Бізнес-процеси та менеджмент». Проаналізувавши наукові публікації українських дослідників на тему капіталізації банків визначено, що найбільший інтерес науковців спостерігався протягом 2014-2017 років (від 2770 од. у 2014 до 2430 од. у 2017 році), що пояснюється реформуванням банківської системи України. На основі систематизації та аналізу існуючих досліджень присвячених капіталізації банків запропоновано трактувати дане поняття як індикатор стійкості та надійності, який характеризує фінансовий потенціал банку (капітал та зобов’язання) для проведення активних операцій (кредитних, операцій з цінними паперами, розрахунково-касове обслуговування) за умов покриття кредитного, операційного, ринкового та системного ризиків. За допомогою даного підходу робиться акцент на важливості впливу не тільки власних ресурсів у вигляді капіталу та запозичених у вигляді зобов’язань на рівень капіталізації банку, а й активних операцій, які опосередковано беруть участь у формуванні достатнього рівня капіталізації банку. На основі динамічного аналізу поняття «макроекономічна стабільність» визначено, що воно розглядалося через призму економічного та соціального розвитку країни, волатильностей рівня заробітної плати та рівня цін, обсягів виробництва та рівнів безробіття, політичних аспектів. 40,3% публікацій на тему макроекономічної стабільності були викладені у межах галузі «Економіка», а 18,1% – «Бізнес-процеси та менеджмент». Поняття «макроекономічна стабільність» українськими науковцями активно досліджувалося з 2013 по 2017 роки (від 1820 од. у 2013 році до 2140 од. у 2017 році). Запропоновано розглядати поняття «макроекономічна стабільність» як стан рівноваги між різними секторами економіки держави, що характеризується стійким соціально-економічним, зовнішньоекономічним та фінансовим зростанням всередині країни протягом певного періоду часу. Це дозволило розглянути дане поняття з позиції процесу попередження, ліквідації та управління наслідками впливу потенційних ризиків погіршення соціально- економічного стану держави в умовах економічних турбулентностей. Побудована на основі інструментів VOSViewer 1.6.20.0 візуалізаційна карта контекстуально-часового виміру досліджень підвердила наявність причинно-наслідкових зв’язків між рівнем капіталізації банків та макроекономічною стабільністю у розрізі 7 кластерів, що охоплюють наукові роботи через призму оцінки банківських ризиків та фінансових криз, діяльності банків, кредитування та економічного зростання, інвестицій та економіки, ефективності банківської діяльності. Аргументовано фундаментальні основи взаємодії капіталізації банків та макроекономічної стабільності через розробку теоретичної концептуальної моделі, що підтверджує присутність причинно-наслідкового зв’язку між рівнем капіталізації банків та макроекономічною стабільністю обумовленого набором прямих та опосередкованих каталізаторів (соціально-економічних, зовнішньоекономічних, фінансових та дестимулюючих). Це дозволило сформувати такі системи каналів впливу: 1) регуляторні вимоги, економічні і ринкові умови та практика управління ризиками як передумови трансформації рівня капіталізації банків; 2) грошово-кредитна та податково-бюджетна політика країни, глобальне економічне середовище та рівень довіри бізнесу як передумови забезпечення макроекономічної стабільності. Визначено методичний інструментарій оцінки інтегральних індексів рівня капіталізації банків та макроекономічної стабільності з і без урахування показників-дестимуляторів (корупції та тіньової економіки) шляхом використання методу оптимальної рівномірності для 34 європейських країн протягом 2010-2022 років. В основі розрахунку інтегрального індексу рівня капіталізації банків лежать вісім показників: рентабельність активів і власного капіталу, рівень непрацюючих кредитів, відношення капіталу до активів , кількість відділень банків, відношення регулятивного капіталу до активів зважених на ризик, відношення витрат до доходів банків та глибина проникнення фінансових послуг банку. На основі запропонованої адаптованої шкали виявлено, що більшість країн мають низький середній рівень капіталізації банків (0-0,19), серед яких Албанія (0,13), Австрія (0,13), Бельгія (0,14), Болгарія (0,15), Данія (0,16), Мальта (0,13), Нідерланди (0,16), Польща (0,12), Словаччина (0,13), Угорщина (0,17), Франція (0,15) та Чехія (0,17). Найбільше значення індексу спостерігається в Швеції (0,44). В основі розрахунку інтегрального індексу макроекономічної стабільності (без урахування корумпізації та тінізації економіки) лежать сім показників: валовий внутрішній продукт, рівень інфляції і безробіття, індекс Джині, ріст валового національного доходу, рівень експорту та зовнішній борг. На основі запропонованої адаптованої шкали виявлено, що найнижчі середні рівні індексу характерні для Албанії (0,32), Іспанії (0,35), Словаччини (0,34), Словенії (0,35) та Кіпру (0,35), а найбільше значення індексу спостерігається у Швейцарії (0,6) та Люксембурзі (0,66). Під час розрахунку інтегрального індексу макроекономічної стабільності з елементами корумпізації та тінізації (первинні державні видатки, індекс сприйняття корупції, показник політичної стабільності, показник регуляторної якості та рівень тіньової економіки) виявлено, що найнижчі середні рівні індексу (0-0,4) спостерігаються в Україні (0,2), Албанії (0,35), Молдові (0,38) та Сербії (0,37), а максимальні значення інтегрального індексу мали Люксембург (0,9), Ірландія (0,8) та Швейцарія (0,85). Розроблено науково-методичний підхід щодо моделювання трансформаційних процесів показників капіталізації банків та соціально- економічного розвитку на основі кластерного аналізу (метод Ворда та k- середніх) для 34 європейських країн у розрізі 2010, 2015 та 2020 років. За допомогою методу головних компонент було відібрано по три показники з кожної групи для проведення кластеризації (рівень непрацюючих кредитів, рентабельність активів і капіталу; рівень інфляції і безробіття та індекс Джині). У 2010 та 2015 роках було виділено чотири кластери та в 2020 році – три кластери. Серед причин трансформаційних процесів складу кластерів визначено такі, як зниження рівня непрацюючих кредитів, рівня інфляції, безробіття і індексу Джині та підвищення рентабельності активів. У 2010 році до другого кластеру найбільш стійкого як за показниками капіталізації банків, так і за показниками соціально-економічного розвитку ввійшли Словенія, Фінляндія та Швеція. У 2015 та 2020 роках третій кластер став найбільш стійким та включав такі країни: Мальту, Швецію, Люксембург, Ісландію, Данію, Бельгію, Австрію, Ісландію та Швейцарію. Україна знаходилася в першому кластері протягом 2010-2020 років, для країн-членів якого були характерні високі рівні непрацюючих кредитів і нижче середнього значення рентабельності активів та високі рівні інфляції, безробіття і індексу Джині. Розроблено матрицю, що включала стійкі до трансформаційних процесів капіталізації банків та соціально-економічного розвитку європейські країни. Формалізовано взаємодію капіталізації банків та макроекономічної стабільності 34 європейських країн протягом 2010-2022 за допомогою канонічного аналізу. Виявлено збільшення частки варіації показників капіталізації банків, що пояснюється зміною індикаторів макроекономічної стабільності, з 5,2% до 13,6% при включенні показників-дестимуляторів макроекономічної стабільності (індикатори корумпізації та тінізації), та тісноти зв’язку між канонічними величинами (канонічне R) з 0,359 до 0,520. Хи2 та р <0,05 підтвердили адекватність побудованих канонічних моделей. На основі отриманих канонічних коренів виявлено, що найбільший вплив на забезпечення макроекономічної стабільності здійснює імпорт (-3,631), а на капіталізацію банків – рентабельність активів (0,689). При врахуванні показників- дестимуляторів визначено, що найбільший вплив на забезпечення макроекономічної стабільності здійснює показник ролі закону (3,222) та індекс сприйняття корупції (2,471), а на капіталізацію банків – рентабельність власного капіталу (0,930). На основі побудованих панельних регресійних моделей з випадковими та фіксованими ефектами, виявленими за допомогою тесту Хаусмана та оцінки множника Лагранжа Брейша-Пагана, визначено функціональні зв'язки впливу макроекономічної стабільності з елементами корумпізації та тінізації на рівень капіталізації банків досліджуваних європейських країн протягом 2010-2022 років. На основі критеріїв Wald, F та p-value підтверджено статистичну значущість панельних регресійних моделей із фіксованими ефектами. Отримані результати засвідчили, що зі збільшенням рівня експорту на 1% рівень непрацюючих кредитів зменшиться на 0,21%, а рентабельність власного капіталу банків підвищиться на 0,28%; зі збільшенням показника політичної стабільності на 1 од. рівень непрацюючих кредитів знизиться на 7,05%, а рівень рентабельності активів банків збільшиться на 1,22%; зі збільшенням рівня тіньової економіки на 1% рівень непрацюючих кредитів збільшиться на 0,40%, а рентабельність власного капіталу банків знижується на 0,17% та зі збільшенням індексу сприйняття корупції на 1 бал рентабельність власного капіталу банків підвищується на 0,27%. Розроблено міжнародну функціональну модель бенчмаркінгу управління рівнем капіталізації банків в умовах забезпечення макроекономічної стабільності на основі визначення якісних та кількісних характеристик країн- лідерів, відібраних на основі побудованого відповідного рейтингу. Виділено три групи бенчмарок: інституційно-інноваційно (в основі практики Швейцарії та Люксембургу), грошово-кредитні (в основі практики Швеції та Ісландії) та превентивно-управлінські заходи (в основі практики Норвегії та Фінляндії). Сформовано практичні рекомендації до удосконалення системи управління капіталізацією банків для забезпечення макроекономічної стабільності країни, що можуть бути використані у процесі ризик-менеджменту банку, формування та регулювання достатності капіталізації керівництвом банків, при розробці державних соціально-економічних та фінансових політик.Item Податкова конкурентоспроможність країни в умовах тінізації економіки(Сумський державний університет, 2023) Мазуренко, Олексій Володимирович; Мазуренко, Алексей Владимирович; Mazurenko, Oleksii VolodymyrovychДисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової задачі удосконалення теоретико-методичних засад формування податкової конкурентоспроможності країни в умовах тінізації економіки. Бібліометричний аналіз наукових публікацій з питань формування податкової конкурентоспроможності країни за 1927-2022 роки, проведений за допомогою інструментарію VOSviewer v. 1.6.10, засвідчив суттєве зростання публікаційної активності протягом 2003-2005 років, що зумовлено підйомом в економіці (зростанням обсягів промислового виробництва, експорту товарів та послуг) та активізацією конкуренції на міжнародних ринках капіталу (в т.ч. і за рахунок податкових механізмів додаткового залучення коштів) після західноєвропейської кризи 2001-2003 рр. Переважна більшість видань, у яких опубліковані наукові праці з релевантної тематики індексуються одночасно двома базами даних та входять до першого квартиля. Результати структурного аналізу публікацій засвідчую міжгалузевий характер досліджень. Крім соціальних та економічних галузей знань, дані питання також досліджуються в межах інших предметних областей. Так, за даними БД Web of Science питання податкової конкурентоспроможності досліджувалися в межах наступних предметних галузей: економіка (39% публікацій); фінанси бізнесу (6%); екологічні науки (6%); політологія (5%); право (4%); містознавство (3%); бізнес (3%); управління (3%); екологічні науки (2%); державне управління (2%); регіональне містобудування (2%); міжнародні відносини (2%); дослідження операцій (2%) та інші (21%)). Результати мережевої візуалізації цитувань статей з питань податкової конкурентоспроможності засвідчили наявність п’яти кластерів, що узагальнюють наукові дослідження з даної тематики. Проведений за допомогою інструментарію Google Trends аналіз користувацького інтересу до питань формування податкової конкурентоспроможності країни протягом 2004-2022 років засвідчив, що частота пошуку понять «податкова конкуренція» та «податкова конкурентоспроможність» знаходиться на стабільно низькому рівні протягом усього періоду дослідження. Під податковою конкурентоспроможністю країни запропоновано розуміти здатність податкової системи отримувати сталі конкурентні переваги в процесі залучення зовнішніх та мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів, що виступають об’єктом оподаткування, за рахунок встановлення оптимального рівня податкового навантаження та диференціації фіскальних інструментів з метою мінімізації обсягів тіньового ухилення від оподаткування, максимізації темпів економічного зростання країни та формування сприятливого середовища функціонування бізнесу. Проведений ретроспективний аналіз тенденцій розвитку складових формування податкової конкурентоспроможності країни, який дозволив узагальнити особливості функціонування податкової системи України та окремих країн світу. Результати аналізу драйверів формування податкової конкурентоспроможності України засвідчили, що за достатньо невеликої кількості податкових платежів тривалість підготовки податкової звітності та сплати податків є однією із найвищих в світі; реалізація експортно-імпортних операцій є трудомісткою та вартісною (вартість оформлення документів та проходження митного контролю в Україні становить 192 та 162 дол. США порівняно із відсутністю платежів в Польщі, Румунії, Хорватії, Угорщині); загальний рівень податкового навантаження є одним із найвищих в світі, а зміни, що вносяться до нормативних актів з питань оподаткування носять неузгоджений та несистемних характер, поглиблюють невідповідність норм окремих нормативних актів між собою та в цілому не відповідають принципам сталості та узгодженості. Розроблено науково-методичний підхід, що базується на поєднанні інструментів кореляційно-регресійного аналізу, методу Фішера, методу мультиплікативної згортки, який дозволив оцінити рівень податкової конкурентоспроможності країни як комплексний показник, що враховує процесну, інституційну, морально-етичну та економічну складові. Розрахунки рівня податкової конкурентоспроможності для 11 країн світу протягом 2011- 2021 рр. засвідчили, що серед країн Європейського Союзу найбільш конкурентною є податкова система Естонії, Латвії, Литви, Хорватії, Фінляндії, Чехії та Угорщини. В Україні дане значення є найнижчим за всю вибірку країн, що зумовлено значною трудомісткістю процесів нарахування та сплати податків, значно нижчим рівнем економічної свободи, фіскального здоров’я та економічного розвитку країни в цілому. Враховуючі розраховані значення рівня податкової конкурентоспроможності країни, за допомогою ієрархічної та неієрархічної (метод k-середніх) кластеризації було виділено 3 кластери країн, в межах яких, на основі аналізу особливостей побудови податкової системи, порівняння граничних та середніх значень було сформовано критерії ідентифікації країн конкурентів та тих, що мають спільні тенденції розвитку податкової системи. До першого кластеру віднесено країни, податкова система яких характеризується помірним навантаженням на платників податку, середніми рівнями податкової моралі та фінансової грамотності населення, фіскального здоров’я, податкової та економічної свободи. Да другого кластеру увійшли країни, що мають дещо вищий рівень податкового навантаження на юридичних осіб та помірне навантаження на фізичних осіб. До третього кластеру віднесено країни зі значенням ставок податків вище середнього, середніми рівнями фіскального здоров’я, податкової та економічної свободи, більш дорого вартісними та трудомісткими процедурами адміністрування податків при здійсненні експортно-імпортної діяльності. Це дозволить визначити найбільш ефективні механізми реформування податкової політики в Україні з точки зору підвищення її привабливості як на міжнародній арені, так і серед представників внутрішнього бізнес-середовища. У роботі проведено аналіз основних тенденцій функціонування тіньового сектору економіки, що дозволило поглибити теоретичні основи дослідження впливу тінізації економіки на формування податкової конкурентоспроможності країни. На основі виділення основних форм (еволюційність, невизначеність, перманентність, структурність, дуальний характер, девіантність) та наслідків прояву було виділено найбільш важливі операцій з тінізації доходів з точки зору впливу на рівень податкової конкурентоспроможності країни – неформальне виробництво, неформальна зайнятість, здійснення фірмами діяльності без реєстрації. Це сформувало підґрунтя для розробки теоретико методологічного підходу до моделювання впливу тінізації економіки на інтегральний рівень податкової конкурентоспроможності країни, що комплексно поєднує застосування методів регресійного аналізу, тестів Шапіро Уілка, рангової кореляції Спірмена. У результаті побудовано одинадцять економетричних моделей формалізації впливу індикаторів функціонування тіньового сектору економіки на рівень податкової конкурентоспроможності країни. Доведено, що найбільший вплив на рівень податкової конкурентоспроможності аналізованих країн світу здійснює неформальна зайнятість населення. Зростання рівня неформального виробництва призводить до зниження рівня податкової конкурентоспроможності всіх аналізованих країн з часовим лагом в 2 роки; при підвищенні рівня неформальної зайнятості населення відбувається зниження рівня податкової конкурентоспроможності України, Польщі, Словенії, Хорватії, Литви, Латвії та Естонії з часовим лагом в 1 рік, Словаччини, Чехії та Угрощини – з лагом в 2 роки; зміна частки фірм, які конкурують з незареєстрованими або неформальними здійснює вплив на рівень податкової конкурентоспроможності Хорватії з часовим лагом в 1 рік, для решти країн – із часовим лагом в 2 роки. Ідентифікацію пріоритетних напрямків державної політики протидії тінізації економіки та зростання податкової конкурентоспроможності країни запропоновано здійснювати з урахуванням суб’єктивних факторів, що визначають поведінку економічних суб’єктів та визначаються віковими, психологічними, релігійними та іншими індивідуальним особливостями сприйняття індивіда економічних та політичних процесів, що відбуваються в країні. Розроблено методичний підхід до формалізації функціональних залежностей між рівнями податкової моралі та податкової конкурентоспроможності країни, що базується на поєднанні інструментів дескриптивного аналізу рядів даних, аналітичного методу, економетричного аналізу. Доведено наявність довгострокового одностороннього впливу податкової моралі на рівні податкової конкурентоспроможності та тінізації економіки. Розроблено методологічний підхід до оцінювання Індексу якості інституційного середовища як інтегрального показника, що узагальнює шість вимірів державного управління: голос і підзвітність, політична стабільність і відсутність насильства/тероризму, ефективність уряду, якість законодавства, верховенство права, контроль корупції. За результатами розрахунку Індексу якості інституційного середовища для 11 країн світу за 2011-2021 рр. встановлено, що Естонія, Чехія, Литва та Словаччина мають найвищі значення якості інституційного середовища, в той час як Україна має один із найгірших показників. Середнє значення даного показника варіюється в межах від -0,9057 до 0,5709. Варіація Індексу якості інституційного середовища складає 0,5126, що свідчить про низьку ефективність політики державного управління в окремих країнах світу. Через побудову системи структурних рівнянь проведено аналіз когерентності зростання податкової конкурентоспроможності країни та детінізації економіки під впливом інституційного середовища, здійснено моделювання впливу індикаторів якості інституційного середовища на рівень податкової конкурентоспроможності країни та одночасно на інші складові Індексу якості інституційного середовища. За результатами моделювання встановлено, що найбільший вплив на якість інституційного середовища в Україні здійснюють Індекс ефективності уряду та Індекс контролю корупції. Підвищення якості інституційного середовища на 1 % в межах Індексу голосу і підзвітності супроводжується підвищенням рівня податкової конкурентоспроможності в Хорватії на 1,525%, Чехії – на 1,102%, Угорщині – на 2,657, Польщі – на 1,072%. Одним із найбільш впливових індикаторів якості інституційного середовища країни є Індекс ефективності уряду, зростання якого на 1 пункт призведе до підвищення рівня податкової конкурентоспроможності України на 5,174%, Чехії – на 4,651%, Литви – на 4,213%, Латвії – на 4,431%, Польщі – на 4,128%, Румунії – на 1,365%. Під час визначення інструментів мінімізації негативного впливу тіньового сектору на рівень податкової конкурентоспроможності країни розроблено методичний інструментарій оцінювання рівня запровадження цифрових технологій, що базується на врахуванні значень восьми міжнародних індексів: Індекс цифрової економіки та суспільства, Індекс цифрової еволюції, Індекс сприйняття цифровізації, Індекс розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, Глобальний інноваційний індекс; Індекс мережевої готовності, Індекс цифровізації економіки, Індекс світової цифрової конкурентоспроможності. Проведені розрахунки засвідчили, що в більшості країн значення Індексу якості інституційного середовища у 2021 році погіршилися порівняно із 2011 роком. Україна має найнижчі значення Індексу якості інституційного середовища, що свідчить про потребу трансформації існуючого інструментарію державного управління. На основі побудови моделей з фіксованими або випадковими ефектами розроблено науково-методичний підхід до формалізації залежності рівня податкової конкурентоспроможності від рівня запровадження цифрових технологій. Встановлено, що найбільший вплив на рівень податкової конкурентоспроможності здійснюють Індекс цифрової економіки та суспільства, Індекс цифрової еволюції, Глобальний інноваційний індекс та Індекс цифровізації економіки. Зростання Індексу цифрової економіки та суспільства на 1 пункт призводить до підвищення рівня податкової конкурентоспроможності України на 0,288%, Угорщини – на 0,324%, Словаччини – на 0,212%, Латвії – на 0,238%, Румунії – на 0,243%, Угорщини на 0,273%. В той же час, індикатори цифровізації економіки практично не впливають на рівень тінізації економіки. Так, зростання індексів цифровізації економіки призводить до зниження рівня тінізації від 0,03 до 0,21%. Найменший вплив на результуючий показник здійснюють Індекс світової цифрової конкурентоспроможності (0,05-0,09%) та Індекс цифрової еволюції (0,07-0,11%).Item Трансформація системи протидії легалізації кримінальних доходів в умовах діджиталізації національної економіки(Сумський державний університет, 2022) Миненко, Сергій Володимирович; Миненко, Сергей Владимирович; Mynenko, Serhii VolodymyrovychДисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методичних засад функціонування системи протидії легалізації кримінальних доходів в умовах діджиталізації економіки. У дисертаційній роботі досліджено сучасні методи легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, з огляду на активний розвиток діджиталізаційних процесів. Було виділено дві групи методів легалізації, відповідно до ступеня впливу на них діджиталізації. До першої групи, на яку діджиталізація майже не вплинула, ввійшли: контрабанда, використання операцій страхових компаній, використання послуг ломбардів. До другої групи, яка зазнає значного впливу діджиталізації, ввійшли: використання платіжних систем, конвертаційних центрів, використання послуг банківських установ, застосування віртуальних активів. Проведений бібліографічний аналіз поняття «протидія легалізації доходів», який дозволив виокремити актуальні взаємозв’язки між категоріями наукових досліджень, що підтвердило актуальність дисертаційної роботи. Так, багато досліджень присвячені протидії легалізації незаконних доходів та криптовалютам, блокчейну, нейромережам, базам даних, оцінюванню ризику легалізації незаконних доходів, цифровізації. На основі контент-аналізу існуючих досліджень присвячених легалізації кримінальних доходів, визначено авторське поняття «протидія легалізації доходів отриманих незаконним шляхом в умовах діджиталізації», яке запропоновано трактувати як комплекс інформаційно-технологічних заходів з попередження, виявлення та подальшого покарання злочинних дій, спрямованих на маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, а також набуття, або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду їх використанню або поширенню чи дій, спрямованих на приховування джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом. Досліджено основні етапи розвитку міжнародної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Визначено три критичні точки, в яких система протидії легалізації незаконних доходів набувала значних змін. А саме перша трансформаційна зміна: прийняття Європейської конвенції про видачу правопорушників, що по суті започаткувало систему протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом на міжнародному рівні. Друга трансформаційна зміна: створення профільних міжнародних організацій, прийняття Конвенції Ради Європи про відмивання, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом – світова система протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом структурується близько до її сучасного вигляду. Третя трансформаційна зміна: прийняття ризик-орієнтованого підходу до протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, що відповідає тенденції інтелектуалізації та міждисциплінарності боротьби зі злочинністю. Досліджено вплив цифровізації на діяльність законодавчої, виконавчої та судової гілки державної влади. Визначено основні принципи організації публічної влади, забезпечення її транспарентності під впливом діджиталізації. На основі канонічного аналізу кількісно оцінено силу взаємозв’язку між показниками цифровізації та показниками якості державного управління. Встановлено наявність прямої кореляції між рівнем розвитку цифровізації та ефективністю врядування. Було визначено значення діджиталізації для системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Через побудову функції корисності, в якій першою альтернативою виступила частка кримінальних правопорушень з легалізації незаконних доходів, за якими проводилось розслідування, яка припадає на одне повідомлення про фінансову операцію, що було передане до Державної служби фінансового моніторингу, а другою альтернативою – показник діджиталізації економіки – кількість активних користувачів інтернет мережі в Україні. Встановлено взаємозв’язки між детермінантами процесу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. На основі структурного моделювання встановлено функціональні залежності між показниками регулювання ринку фінансових послуг, правоохоронної діяльності, судової діяльності та діджиталізації. Відповідно до результатів дослідження встановлено, що діджиталізація має прямий вплив на рівень розвитку правоохоронної системи та регулювання ринку фінансових послуг, та обернений вплив на судову систему. Це дозволило сформувати практичні рекомендації щодо удосконалення системи протидії легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом. Визначено пов’язані з діджиталізацією економіки детермінанти активізації фінансових злочинів: протидія легалізації доходів, отриманих незаконних шляхом; шахрайства з фінансовими ресурсами та маніпулювання на фондовому ринку України; кіберзлочини. Побудовані моделі багатовимірних адаптивних регресивних MAR-сплайнів впливу рівня розвитку фінтех, кількості повідомлень про підозрілі операції, взятих на облік Держфінмоніторингом, загального обсягу торгів на біржі за період, показника діяльності страхових компаній та показника діяльності банків на зазначені види злочинів дозволили визначити граничні значення рівнів регресорів, при яких вони мають різний рівень впливу на активізацію злочинності, а також їх сукупного мультиплікативного ефекту. Було проведено оцінювання ефективності інституційних змін системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом на основі аналізу таблиць виживання та методу Каплана-Мейєра. Встановлено, що наразі зміни у організаційно-функціональному складі системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, які були впроваджені протягом останніх років не призвели до значного ефекту у підвищенні якості протидії легалізації незаконних доходів. На основі проведеного аналізу визначені часові інтервали та встановлені ймовірності уникнути покарання за злочин легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Проведено інтегральне оцінювання та прогнозування до 2025 року каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Було виділено чотири канали протидії легалізації незаконних доходів: інституційний, інвестиційний, податковий та освітній. Визначено ключові показники відповідних каналів. За допомогою методу аналізу ієрархів Сааті визначено вагові коефіцієнти для інтегрального оцінювання впливу характеристик кожного каналу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Пріоритети кожного з показників встановлені за допомогою методу головних компонент. Проведена специфікація моделей для прогнозування каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом у вигляді гіперболічної функції – для інституційного та інвестиційного каналів, параболічної – для освітнього каналу, у вигляді квадратного кореня – для податкового каналу. На основі прогнозування виявлені тенденції розвитку ефективності каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Це дозволило виділити напрямки, на які потрібно звернути увагу при удосконаленні системи протидії легалізації незаконних доходів. Визначено, що інвестиційний та інституційний канали мають повільно спадну тенденцію в ефективності, податковий канал має тенденцію до швидкого зниження ефективності. Ефективність освітнього каналу буде зростати в найближчі роки, проте вплив освітнього каналу на систему протидії легалізації виражається через опосередковані взаємозв’язки. Сформовано практичні рекомендації до удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом у вигляді дорожня карта її реформ. Виділено три напрямки удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом: превентивний, комунікаційно-конгруентний та розслідувально-каральний. Визначено напрями, які перебувають під значним впливом діджиталізації та можуть бути реалізовані виключно за допомогою сучасних інформаційних технологій. Розроблено схему напрямків реформування системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом в умовах діджиталізації економіки, яка візуально відображає вплив діджиталізації на сформовані практичні рекомендації до удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом.