Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/106
Browse
Search Results
Item Corporate governance and the level of financial reporting quality: the mediating role of internal control, financial leverage and external audit quality(Sumy State University, 2024) Аманамах, Річмелл Бааба; Amanamakh, Richmell BaabaДисертація присвячена вирішенню важливої наукової проблеми, пов'язаної з корпоративним управлінням (КУ) та якістю фінансової звітності (ЯФЗ). Вони є стовпами, на яких будується надійність та ефективність фінансових ринків. Для забезпечення етичної ділової поведінки та узгодження інтересів зацікавлених сторін дуже важливим є КУ, яке включає політики та процедури, що регулюють управління компанією. Незважаючи на важливість ЯФЗ для рішень інвесторів і фінансового ринку з його хвильовим впливом на глобальний ринок, глибоке розуміння складних взаємозв'язків між КУ, фінансовим важелем, якістю зовнішнього аудиту та ЯФЗ в контексті країн Африки на південь від Сахари залишається недостатнім. Цей розрив в літературі особливо помітний з огляду на потенційний вплив цих взаємозв'язків на довіру до фінансової звітності компаній з Гани, Південної Африки та Нігерії. Існуюча література не в змозі адекватно висвітлити складний та взаємопов'язаний характер цих змінних. Тому необхідно провести комплексний аналіз, який об'єднає ці елементи разом, вивчить ефекти їхньої взаємодії та з'ясує їхній сукупний вплив на ФРК. Питання КУ та ФРК стали актуальними і навіть суперечливими в контексті численних корпоративних та бухгалтерських скандалів, маніпуляцій з інформацією та інцидентів з асиметрією. Ці проблеми не лише викликали занепокоєння регуляторів, інвесторів та громадськості, але й підірвали довіру до фінансових звітів, якості аудиторських послуг і систем управління. Економічне значення обраних у дослідженні країн виходить за межі національних кордонів і робить значний внесок у глобальну економічну динаміку. Метою дослідження є оцінка КУ та рівня ЯФЗ в компаніях, що котируються та не не котируються на біржі з Гани, Нігерії та Південної Африки, з огляду на змінні, на які впливає ефективне КУ для надання якісної фінансової інформації. Завдання дослідження: узагальнити теоретичні засади КУ та ЯФЗ; оцінити вплив КУ на ЯФЗ через медіативну роль внутрішнього контролю, фінансового левериджу та якості зовнішнього аудиту; провести порівняльне дослідження між обраними країнами; розробити моделі для оцінки взаємозв'язку між КУ та внутрішнім контролем, управлінням доходами, фінансовим левериджем, дотриманням Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), розкриттям інформації, зовнішнім аудитом та ЯФЗ; запропонувати практичні рекомендації щодо покращення КУ та ЯФЗ у країнах Африки, що знаходяться на південь від Сахари. Для подолання дослідницького розриву в дослідженнях і досягнення поставленої мети, дослідження спирається на відомі теорії, такі як агентська теорія, теорія стейкхолдерів, теорія управління, теорія економіки трансакційних витрат, теорія ресурсної залежності та теорія управлінської гегемонії. Дослідження починається з аналізу теоретичних основ КУ та ЯФЗ, що дозволяє відрізнити його від існуючих досліджень. З цією метою використано комплексний метод динамічного та структурного бібліометричного і трендового аналізу на основі інструментів Scopus, Scival, Google Trends, Publish or Perish та програмного забезпечення VOSViewer, що дозволило виявити та описати 1) динаміку досліджень з тематики КУ та ЯФЗ; 2) географічне та інституційне розмаїття науквого доробоку за цією тематикою; 3) мультидисциплінарний характер, провідні теми і кластери у предметній області; 4) структурні патерни в підгалузях досліджень КУ. Дослідження включає три змінні: незалежні змінні, які вказують на практики КУ, проміжні змінні – внутрішній контроль, фінансовий леверидж, якість зовнішнього аудиту та залежну змінну ЯФЗ. Процедури КУ включають розмір правління, гендерне різноманіття у складі правління, різноманітність навичок та досвіду членів правління, а також наявність незалежного аудиторського комітету. Внутрішній контроль оцінюється з особливим акцентом ризиках. Фінансовий леверидж пов'язаний з борговими зобов'язаннями та власним капіталом. Якість зовнішнього аудиту аналізується на основі розміру фірми, аудиторського гонорару, ротації аудиторів та виявлення суттєвих помилок. ЯФЗ має чотири основні компоненти (комплаєнс з МСФЗ (дванадцять напрямів розкриття інформації), управління реальними доходами, управління доходами за методом нарахування та добровільне розкриття інформації). Для оцінки управління реальними доходами використовувалися математичні вирази, засновані на моделі Ройчовдхурі. Модель Джонса була використана для оцінки управління прибутком на основі методу нарахувань. Для досягнення мети дослідження було обрано стратегію кількісного аналізу та дедуктивний підхід. Дані були зібрані з річних звітів та фінансової звітності компаній за період з 2009 по 2021 рік щодо компаній, що котируються та не котируються на біржі, у Гані, Нігерії та Південній Африці. Для оцінки взаємозв'язків між залежними, незалежними та проміжними змінними було використано регресійний аналіз. Для забезпечення достовірності та надійності результатів було застосовано тест Дурбіна-Ву-Хаусмана, який гарантує, що регресійні оцінки є незміщеними та узгодженими. Крім того, для перевірки наявності мультиколінеарності між незалежними змінними було розраховано коефіцієнт інфляції дисперсії (VIF). Дисертація є першою спробою дослідити комбінованого медіативного впливу внутрішнього контролю, фінансового левериджу та зовнішнього аудиту на КУ та ЯФЗ, що вдосконалює сучасну наукову базу відповідних досліджень у цьому напрямі. Результати дослідження свідчать про статистично значущий позитивний зв'язок між наявністю незалежного аудиторського комітету та рівнем дотримання МСФЗ і добровільного розкриття інформації. Ці результати підкреслюють важливу роль незалежного аудиту в підвищенні ЯФЗ шляхом нагляду за дотриманням стандартів бухгалтерського обліку та забезпеченням прозорості. Регресійні моделі вказують на те, що розмір ради директорів, наявність незалежного аудиторського комітету та гендерне різноманіття у складі ради директорів пов'язані з нижчим рівнем управління реальними доходами. Модель управління доходами за методом нарахування вказує на те, що аналіз змінних КУ має незначний вплив на дохід, що пояснює, чому ефективне управління не змогло викорінити корпоративне шахрайство в країнах Африки на південь від Сахари. Регресійний аналіз виявив статистично значущий і позитивний зв’язок між оплатою аудиту, добровільним розкриттям інформації та дотриманням МСФЗ. Це означає, що вищі гонорари за аудит, які можуть вказувати на більш ретельні методи аудиту, більше пов’язані добровільним розкриттям інформації, вищим комплаєнсом з МСФЗ, а отже вищою ЯФЗ. Дослідження знову показало, що збільшення частоти зміни аудиторів може призвести до більшого маніпулювання фінансовими результатами. Це важливий висновок для регуляторів у країнах Африки на південь від Сахари при встановленні мінімальних зборів за аудит і мінімальних років для ротації зовнішніх аудиторів. Дослідження допомагає інвесторам зрозуміти важливість оплати залучення висококваліфікованих аудиторів до перевірки фінансової звітності. Регресійна модель управління реальним доходами вказує на те, що предиктори не мають спільного впливу на цю змінну. Отримані результати свідчать про те, що на маніпулювання доходами за методом нарахування впливають змінні, які виходять за рамки стандартних процедур управління. Кореляція показує значний позитивний зв'язок між ротацією аудиторів та управлінням доходами за методом нарахування на рівні 0,061. Це свідчить про те, що компанії, які частіше проводять ротацію аудиторів, можуть мати вищий рівень управління доходами за методом нарахування. Дослідження також показує, що різноманітні навички та досвід у корпоративних радах та незалежність аудиторських комітетів суттєво впливають на ЯФЗ, що підтверджує існуючі літературні джерела та перегукується з висновками Cole and Schneider (2020) та Musa et al. (2022). Однак, всупереч існуючим теоріям, це дослідження не виявило значущого зв'язку між виміряними проксі-показниками КУ та ефективністю внутрішнього контролю. Низькі значення R-value та R-квадрат моделі вказують на відсутність значущого медіативного ефекту внутрішнього контролю у зв'язку між КУ та ЯФЗ. Результати дослідження підтвердили, що певні змінні КУ позитивно впливають на дотримання МСФЗ. Однак рівень впливу варіюється від країни до країни. Висновки дисертації підкреслюють важливість надійної регуляторної бази та конфігурації корпоративних рад для досягнення винятково ефективного МСФЗ комплаєнсу. Порівняльний регресійний аналіз показує, що в Нігерії розмір ради директорів та різноманітність навичок і досвіду правління компаній позитивно впливають на фінансовий леверидж, тоді як у Гані та Південній Африці фактори КУ не мають суттєвого впливу на фінансовий леверидж. Ці результати свідчать про важливість контекстно-специфічних практик корпоративного управління та їхню ефективність у різних країнах Африки на південь від Сахари. У моделі щодо Гани коефіцієнти показали, що навички та різноманітність досвіду членів ради директорів, незалежний аудиторський комітет, розмір фірми та аудиторські гонорари є важливими предикторами МСФЗ-комплаєнсу. У Нігерії побудована модель показує різну силу взаємозв'язків: кваліфікація членів ради директорів негативно впливає на дотримання МСФЗ, тоді як розмір фірми та розмір аудиторських гонорарів позитивно впливають на нього. У Південній Африці модель є значущою: кваліфікація членів ради директорів позитивно впливає на дотримання МСФЗ, тоді як наявність аудиторського комітету – негативно. Отримані результати дослідження дозволили розробити наступні рекомендації: 1) регуляторам необхідно розробити більш суворі та детальні керівництва щодо КУ та внутрішнього контролю в країнах Африки на південь від Сахари з метою забезпечення більш повного, чіткого та послідовного розкриття інформації в регіоні; 2) компаніям у досліджуваних країнах провести переоцінку та потенційно переглядати існуючі підходи до внутрішнього контролю з метою створення більш інтегрованих, надійних систем, що підтримують високоякісну фінансову звітність; 3) компаніям впровадити стратегії управління, що враховують їх конкретний розмір та ресурси; 4) великі компанії, зокрема, повинні зосередитися на управлінні розривами, пов'язаними зі складом рад директорів, інтегруючи їх у процеси прийняття рішень; 5) політики та регулятори повинні впроваджувати механізми, які підтримують різноманітність складу рад директорів, одночасно надаючи рекомендації щодо управління потенційними конфліктами та підвищення прозорості; 6) компанії повинні впровадити механізми постійного моніторингу та оцінки складу рад директорів та його впливу на практику розкриття інформації. Результати дослідження є важливими для багатьох зацікавлених сторін, таких як регуляторні органи, керівники компаній та інвестори, оскільки вони дають уявлення про детермінанти, що впливають на ЯФЗ та її надійність. Емпіричні дані, представлені в цьому дослідженні, підтверджують існуючі кореляції та поглиблюють розуміння складних взаємозв'язків у контексті КУ та ФРК. Аналізуючи результати цього дослідження, важливо враховувати його обмеження. Масштаб дослідження був зосереджений переважно на трьох країнах Африки на південь від Сахари. Крім того, показник різноманітності досвіду роботи в наглядових радах не охоплює всі виміри різноманітності, такі як когнітивне різноманіття або особистісні риси, які також можуть впливати на практику розкриття інформації.Item The management of state financial resources in China’s higher education: enhancing regional equity, efficiency, and adequacy of financial provision(Sumy State University, 2024) Ян, Ю.; Yan, YuДисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми, що стосується оптимізації управління державними фінансовими ресурсами у системі вищої освіти Китаю. У контексті зростаючої глобальної конкуренції та важливості інноваційного розвитку, вища освіта відіграє вирішальну роль у створенні людського капіталу, забезпеченні соціальної мобільності та досягненні стратегічних національних цілей. Однак у Китаї значні регіональні диспропорції у фінансуванні вищої освіти створюють серйозні перешкоди на шляху до забезпечення рівності доступу та якості освітніх послуг. Це дослідження зосереджується на розробці теоретичних основ і практичних рекомендацій для вдосконалення управління фінансами у цій сфері. Вища освіта є ключовим елементом національного розвитку, оскільки саме вона формує кваліфікований кадровий потенціал для економіки, стимулює інновації та сприяє соціальній інтеграції. У Китаї, що знаходиться на етапі універсалізації вищої освіти, особливо актуальними є проблеми регіональної рівності, ефективності та адекватності фінансування. Східні регіони країни отримують набагато більше ресурсів, ніж центральні, західні та північно-східні, що створює нерівність у можливостях розвитку. Розподіл фінансових ресурсів у Китаї має суттєвий вплив на соціально-економічну стабільність та міжнародну конкурентоспроможність країни. Метою дослідження є вдосконалення теоретичних і методологічних основ управління державними фінансовими ресурсами у системі вищої освіти Китаю з урахуванням забезпечення регіональної рівності, ефективності та адекватності фінансування. Завданнями дослідження визначено наступні: узагальнити теоретичні засади управління фінансовими ресурсами у вищій освіті, провести аналіз регіональних диспропорцій у фінансуванні вищої освіти у Китаї, оцінити ефективність розподілу фінансових ресурсів за допомогою економетричних моделей, розробити модель оцінки адекватності фінансування у різних регіонах, запропонувати практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів управління фінансовими ресурсами. Дослідження ґрунтується на використанні комбінованих методів: літературний аналіз міжнародного досвіду та сучасних наукових підходів до управління фінансами у вищій освіті, емпіричні дослідження включають використання таких методів, як коефіцієнт Джині для оцінки регіональних нерівностей, моделі σ- та β-конвергенції для визначення тенденцій зближення регіонів за рівнем фінансування, для оцінки ефективності використання фінансових ресурсів задіяно Аналіз охоплення даних (DEA), для оцінки відповідності витрат освітнім потребам здійснено моделювання адекватності фінансування. Робота починається з аналізу теоретичних засад управління державними фінансовими ресурсами у вищій освіті, що охоплює ключові концепції регіональної рівності, ефективності розподілу та адекватності фінансування. Важливим елементом цього аналізу є розмежування понять «рівність» як соціальної справедливості, «ефективність» як оптимального використання ресурсів, і «адекватність» як відповідності фінансування освітнім потребам. У дисертації визначено, що адекватність фінансування є вищою формою рівності, яка включає доступ до освіти на однаковому рівні для різних регіонів з урахуванням їхніх особливостей. Дослідження систематизує ключові принципи управління фінансовими ресурсами у вищій освіті, зокрема: (1) рівність – як основу соціальної справедливості, що забезпечує доступ до освіти незалежно від регіональної приналежності; (2) ефективність – досягнення максимального результату за мінімальних витрат; адекватність – відповідність витрат реальним освітнім потребам. Аналіз регіональних відмінностей у фінансуванні вищої освіти показав, що східні регіони Китаю отримують 40–50% загальних ресурсів, тоді як західні регіони – лише 20–25%. Використання коефіцієнта Джині підтвердило високий рівень нерівності, особливо у доступі до якісної освіти в західних та північно-східних регіонах. Моделі конвергенції показали, що за результатами розрахунку σ-конвергенція можна зробити висновок про поступове зближення рівнів фінансування між регіонами, хоча цей процес є дуже повільним, а β-конвергенція підтверджує, що менш розвинені регіони мають потенціал для швидшого зростання, але для цього потрібні додаткові фінансові інвестиції. Дослідження засвідчило, що регіональні відмінності у фінансуванні вищої освіти є однією з основних проблем у Китаї. Зокрема, східні регіони країни отримують більшу частину ресурсів, тоді як центральні, західні та північно-східні регіони залишаються недофінансованими. Це спричиняє нерівність у доступі до якісної освіти та ускладнює виконання завдань соціальної мобільності. Використання коефіцієнта Джині та моделі конвергенції дозволило виявити тенденції до звуження чи розширення регіональних розривів у фінансуванні. Встановлено, що упродовж 2007–2018 років відбувається поступове зменшення міжрегіональних розривів, але темпи цього процесу залишаються недостатніми, особливо у західних і північно-східних регіонах. Одним із ключових аспектів дослідження є оцінка ефективності розподілу державних фінансових ресурсів. Уперше використано трьохетапну DEA для оцінки ефективності фінансування у вищій освіті Китаю. За допомогою трьохетапного аналізу DEA було виявлено, що основним джерелом втрат ефективності є невідповідність між масштабами фінансування та реальними потребами регіонів. Наприклад, у менш розвинених регіонах часто спостерігається дефіцит ресурсів, тоді як у провінціях зі стабільною економікою ресурси не завжди використовуються раціонально. За допомогою моделі DEA також виявлено, що в 60% регіонів Китаю втрати ефективності спричинені нераціональним розподілом фінансів. Найбільші втрати спостерігаються у провінціях із низьким рівнем економічного розвитку. Аналіз ефективності розподілу дозволив визначити, що ключовою проблемою є недостатнє врахування регіональних потреб і особливостей. Це підтверджує необхідність більш гнучких підходів до управління, що враховують регіональні особливості. У дисертації представлено нову методику оцінки адекватності фінансування, яка базується на розрахунках стандартних витрат на одного студента у різних регіонах. Результати аналізу свідчать, що середній рівень адекватності фінансування у Китаї становить 0,79, що вказує на недофінансування системи вищої освіти. Найгірша ситуація спостерігається у центральних та північно-східних регіонах, де розрив між реальними та необхідними витратами є найбільшим. Водночас у східних регіонах адекватність фінансування значно вища, що створює додаткові переваги для цих регіонів у залученні студентів і кваліфікованих кадрів. У дисертації також удосконалено наукове підґрунтя дослідження ролі інвестицій в освіту у стимулюванні економічного зростання, що відрізняється від існуючих підходів: 1) дослідженням як прямого, так і опосередкованого (через рівень людського та інтелектуального капіталу, виміряними відповідно через середню тривалість навчання та кількість патентів на винаходи) впливу; 2) базуванням на концепції виробничої функції (врахуванням обсягів основного капіталу та робочої сили), скоригованої на рівень урбанізації, економічної залежності від зовнішньої торгівлі та природного приросту населення; 3) використанням моделей панельних регресій з фіксованими та випадковими ефектами. Робота також містить аналіз міжнародного досвіду розподілу фінансових ресурсів у вищій освіті, зокрема в США, Європейському Союзі та Японії. Використання практик «фінансової адекватності» та механізмів підтримки менш розвинених регіонів у цих країнах дозволило сформулювати рекомендації для Китаю. Особливо корисним є досвід розробки багатоканальних систем фінансування, що поєднують державні, приватні та міжнародні джерела. На основі проведених досліджень розроблено рекомендації для вдосконалення управління фінансовими ресурсами необхідно збільшити трансфертні платежі для менш розвинених регіонів, забезпечивши їм необхідний рівень фінансування. Розроблена модель розподілу фінансових ресурсів, яка враховує потреби регіонів та реальні можливості їхньої економіки, дозволяє оптимізувати використання ресурсів. Також в роботі запропоновано створення національної платформи для оцінки ефективності використання фінансових ресурсів, що дозволить ідентифікувати проблемні зони та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Для зменшення навантаження на державний бюджет запропоновано cтворення багатоканальної моделі фінансування, що передбачає залучати приватний капітал та міжнародні інвестиції, а також стимулювати партнерства між університетами та бізнесом. Для підвищення прозорості управління та оптимізації розподілу ресурсів запропоновано використання цифрових технологій та впровадження автоматизованих платформ управління фінансами. Розробка міжрегіональних програм обміну досвідом та ресурсами посиле співпрацю між регіонами та підвищить ефективність освітньої системи. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення державної політики у сфері фінансування вищої освіти, а також для створення інтегрованих систем управління ресурсами, що враховують регіональні особливості.