Дисертації

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової задачі удосконалення науково-методичних підходів та практичного інструментарію організаційно-економічного забезпечення та регулювання розвитку системи освіти дорослих. Теоретичне дослідження організаційно-економічних засад функціонування системи освіти дорослих дозволило систематизувати її понятійно-категоріальний апарат, що передбачає розмежування ключових понять «освіта», «навчання», «дорослі» в системі соціально-економічних відносин. Освіту дорослих визначено як процес, який передбачає всебічний розвиток людини, що вважається дорослою у суспільстві, до якого вона належить, за допомогою навчання та нового досвіду для доповнення існуючих або формування нових знань, практичних та особистісних навиків та умінь. Визначено, що на неї покладено важливі не лише соціальні (підвищення кваліфікації, соціалізація та розвиток особистості), а й економічні (зменшення безробіття та соціальної нерівності, стимулювання інновацій та розвитку) функції. Розвиваючись в сучасних умовах для освіти дорослих характерними є такі тенденції як широке використання онлайн-форматів та дистанційних курсів, акцент на оцінці компетентностей та здобутті навичок для майбутньої роботи, підсилення ідеєю постійного навчання протягом усього життя, важливість соціальної інтеграції та включення. На основі проведеного аналізу організаційного забезпечення функціонування систем освіти дорослих в різних країнах світу було встановлено, що існуючі моделі не є ідентичними, і вони різняться залежно від соціокультурних, економічних, історичних та політичних умов кожної країни. Моделі освіти дорослих у Європі визначаються не лише економічними потребами, зокрема щодо досягнення високих стандартів зайнятості та освіти для населення, але й глобальними Цілями сталого розвитку. Виявлено, що розвиток освіти дорослих стає ключовим фактором у формуванні та модернізації відповідних стратегій розвитку в провідних країнах Європи, зокрема шляхом кореляційно- регресійного аналізу підтверджено, що при зміні рівня середньої заробітної плати в країнах Європи на 1$, відсоток залучених дорослих до навчання зростатиме на 0,004%. Більш широкого розгляду набули теоретичні засади обґрунтування структурно-функціональних взаємозв’язків системи освіти дорослих з конкурентоспроможністю економіки та Цілями сталого розвитку, що було здійснено з використанням комплексних методів бібліометричного аналізу за допомогою інструментарію наукометричної бази даних Scopus та програмного забезпечення VOSviewer. Це дозволило визначити основні тренди у кроссекторних наукових дослідженнях та простежити зміни у зацікавленості до освіти дорослих у хронологічному вимірі. Авторкою встановлено основні географічні центри наукових досліджень, що зосереджені в Америці, Об‘єднаному Королівстві Великобританії, Канаді та Швеції, та провідні дослідницькі організації (університет Стокгольму, університет соціальних досліджень Стокгольму, університет Умео), між якими налагоджені розгалужені мережі співавторства. Серед представників наукового співтовариства, праці яких присвячені економічному забезпеченню розвитку системи освіти дорослих, визнаними є праці таких науковців як Штенберг А., Вестерланд О., Ксолл К. Дана робота наочно висвітлює стратегічну важливість інвестицій у сферу освіти дорослих, розглядаючи їх як ключовий фактор розвитку персоналу. Підкреслено, що вони не тільки позитивно впливають на підвищення кваліфікації і розвитку працівників, а й є ефективним засобом адаптації людських ресурсів до змінних умов бізнес-середовища. Вагомість інвестицій в освіту дорослих підтверджується і результатами ретроспективного та структурного аналізу. За експертними оцінками, у 2023 році світові витрати на навчання на робочому місці досягнуть 380 млн дол. США у порівнянні з 244 млн дол. США у 2009 році. В середньому по світу за 2008-2021 роки на професійне навчання одного співробітника на робочому місці компанії виділяють близько 1,308 дол. США, при чому більше 65% даних витрат припадають на внутрішні сервіси компаній. Щодо ринку корпоративного електронного навчання, то прогнозується його двократне зростання до рівня 44 млн дол. США у 2028 році порівняно з 2021 роком. Авторкою висунуто та емпірично підтверджено за допомогою кореляційного, лінійного регресійного аналізів та ряду непараметричних тестів існування системних взаємозв’язків у ланцюзі «попит на освіту дорослих – конкурентоспроможність країни – добробут населення» на прикладі країн Європи. Зокрема виявлено численні позитивні й тісні залежності між часткою осіб віком 18-64 роки, які залучені до навчання з субіндексами глобального індексу конкурентоспроможності: інноваційним потенціалом, розвиненістю фінансових ринків, рівнем навичок та розвиненістю інститутів. Доведено, що зміна попиту на освіту дорослих на 1% призведе до більш відчутного збільшення глобального індексу конкурентоспроможності для країн з високим рівнем ВВП на душу населення ( на 0.004 од. з коефіцієнтом детермінації 0,92), ніж з низьким (на 0.007 од з коефіцієнтом детермінації 0,35). Це аргументує необхідність врахування показників розвитку системи освіти дорослих при створенні методології оцінки конкурентоспроможності країн. Враховуючи результати проведеного аналізу, здійснено кластеризацію країн Європи на основі поєднання ієрархічного метода Ворда та неієрархічного k-середніх за найбільш релевантними детермінантами забезпечення конкурентоспроможності та попитом на освіту дорослих. В основу процедури покладено п’ять індикаторів (інститути, навички, розвиток бізнесу та інноваційний потенціал, попит на освіту дорослих), відібраних за методом головних компонент як каталізаторів конкурентоспроможності національної економіки та системи освіти дорослих в країнах Європи. У результаті виділено динамічну траєкторію змін європейських країн між п’ятьма основними кластерами за 2012-2021 роки. Заслуговує на окрему увагу перший кластер, який визнано найбільш стабільним, постійними членами якого були Австрія, Бельгія, Ірландія, Люксембург, Німеччина, Франція, що характеризуються високим рівнем економічного розвитку та тривалим досвідом у розвитку системи освіти дорослих. Саме вони визнані практичним орієнтиром для України, що належала до п’ятого кластеру разом з іншими країнами, що розвиваються, в контексті використання досвіду та успішних практик становлення та розвитку організаційно-економічних засад функціонування системи освіти дорослих. Розроблено методологічний підхід обґрунтування детермінант впливу на споживчий вибір економічних агентів на ринку освітніх послуг, що базується на основі лабораторного експерименту, заснованого на положеннях поведінкової теорії. Реакції відібраних учасників серед студентів та викладачів Сумського державного університету як типових економічних агентів ринку освітніх послуг для дорослих досліджували за допомогою нейрокогнітивних технологій відслідковування зорових та шкірно-гальванічних реакцій. Отримані результати стали основою для формалізації матриці параметрів щодо формування патернів навчального онлайн-контенту у бізнес-освіті дорослих, у тому числі щодо більш ефективного використання аудіовізуального та графічного дизайну, що може бути використано як стимул попиту на освітні послуги. Доведено, що наразі сектор освіти дорослих переживає споживацький бум завдяки численним можливостям, які відкриває Інтернет та сучасні технології. У зв’язку із цим, освітній маркетинг стає новим напрямом діяльності, що призвело до появи маркетингових агентств, при чому деякі з них займаються суто просуванням освіти та створенням професійних освітніх брендів. Встановлено, що найбільш ефективними маркетинговими каналами розподілу на сьогоднішній день через Інтернет є соціальні мережі, електронна пошта, месенджери та мобільні додатки, а через іммерсивний маркетинг – технології 3D, AR та VR, що допомагають забезпечити навчання через досвід та відчуття, що підвищує мотивацію споживача освітніх послуг. На основі моделі «принципал – агент» авторкою запропоновано трансформаційні механізми організаційно-економічної взаємодії органів місцевої влади та провайдерів освіти дорослих, що передбачають перерозподіл їх функцій, повноважень і відповідальності щодо використання та контролю бюджетних коштів, що виділяються на забезпечення розвитку системи освіти дорослих. Очікується, що провайдери освіти дорослих всіх форм власності та організаційно-економічних форм господарювання зможуть отримувати кошти на фінансування своєї діяльності (реалізації освітніх програм та інших заходів щодо освіти дорослих) на конкурсній основі. Обґрунтовано, що органи місцевого самоврядування мають стати агентами, які не безпосередньо фінансують заклади освіти дорослих, а контролюють ефективність використання наданих на конкурсній основі бюджетних фінансових ресурсів для освіти дорослих, що дозволить диверсифікувати ресурсний кошик для надання освітніх послуг для дорослих та знизити навантаження на місцеві бюджети.

Дисертації

Browse

Filters

Settings

Sort By

Results per page

Search Results