Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/106
Browse
5 results
Search Results
Item Моделі та методи інформаційної технології діагностування інфекційних захворювань за шкірними проявами(Сумський державний університет, 2025) Кіншаков, Едуард Віталійович; Kinshakov, Eduard VitaliiovychУ дисертаційній роботі розв’язано актуальну науково-прикладну задачу підвищення точності попереднього діагностування шкірних захворювань шляхом розроблення інтелектуальної інформаційної технології, що об’єднує методи сегментації зображень, адаптивної класифікації та підтримки прийняття рішень. Запропонована інформаційна технологія, реалізована у інтелектуальній системі діагностування, доступній через чат-бот, що забезпечує діагностику зображень шкіри в умовах обмежених ресурсів і низької пропускної здатності каналів зв’язку. У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та задачі дослідження, визначено об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну та практичну значущість результатів, наведено особистий внесок здобувача, достовірність результатів, перелік публікацій та результати апробації. Перший розділ присвячено аналізу сучасних підходів до автоматизованої діагностики шкірних захворювань та впровадження інформаційних технологій у медичну практику. Оцінено сильні та слабкі сторони існуючих систем підтримки прийняття рішень, зокрема на основі штучного інтелекту, що дозволило сформулювати вимоги до подальших досліджень. Здійснено порівняльний аналіз результативності застосування як традиційних, так і прогресивних методик в області автоматизованої ідентифікації дерматологічних захворювань. Акцентовано увагу на ключовій ролі загальнодоступних наборів даних як важливого ресурсу для тренування та тестування розроблених моделей. Розглянуто актуальні питання, пов'язані зі стандартизацією процесів, забезпеченням зрозумілості прийнятих рішень та підвищенням рівня довіри до висновків автоматизованої діагностики. У результаті зроблено висновок про нагальну потребу у створенні інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень для діагностування інфекційних захворювань за шкірними проявами, яка б гармонійно поєднувала високу алгоритмічну точність зі здатністю гнучко адаптуватися до специфіки клінічних умов, що і становить основу для подальших наукових пошуків. У другому розділі сформульовано математичну модель методу попередньої обробки знімків ділянок шкіри на основі поєднання сегментації зображень та накладання фільтрів. Обґрунтовано доцільність використання згорткових нейронних мереж (CNN) і глибоких моделей, таких як VGG19. Запропоновано метод попередньої обробки зображень із використанням алгоритмів K-Means, Watershed і методу Оцу, що дозволяє покращити сегментацію уражених ділянок. Також проаналізовано особливості структури та наповнення датасету DermNet, зокрема виявлено нерівномірність розподілу зображень між класами, що вплинуло на вибір стратегії навчання. Було реалізовано балансування вибірки та застосовано методи аугментації даних для підвищення стійкості моделей до візуального шуму та варіативності. Додатково здійснено дослідження впливу різних функцій активації, оптимізаторів та параметрів навчання на точність класифікації. Зібрані результати лягли в основу формування вимог до архітектури майбутньої інформаційної технології підтримки прийняття рішень у сфері дерматологічної діагностики. Проведено експериментальний аналіз архітектур CNN і VGG19 для класифікації 23 класів шкірних патологій з використанням датасету DermNet. У третьому розділі розроблено метод підтримки прийняття рішень при діагностуванні шкірних захворювань на основі багаторівневої класифікації, який використовує редукцію множини класів діагнозів як результат збирання попереднього анамнезу пацієнта. Для кожного класу побудовано окрему нейронну мережу, що дозволяє підвищити точність класифікації на 15–20% у порівнянні з універсальною моделлю. Також запропоновано метод редукції множини класів за допомогою дерева рішень, яке працює на основі попереднього опитування користувача. Проведено повний цикл оцінювання метрик класифікації: точності, точність позитивного прогнозу, повноти, F1-міри, AUC показник. Було розроблено структуру симптоматичного дерева рішень, що забезпечує адаптацію системи до специфічного первинного запиту пацієнта. Це дозволило створити гнучкий механізм вибору відповідної нейронної мережі залежно від наявного симптомокомплексу. Детально представлено архітектури семи спеціалізованих моделей, призначених для класифікації узагальнених груп захворювань, а саме: пухлинних, вірусних, грибкових, алергічних, запальних, папулосквамозних та бульозних. Проведено зіставлення результатів роботи цих спеціалізованих моделей з результатами базової універсальної нейронної мережі, яка охоплює всі зазначені класи. Було показано, що застосування підходу з попередньою редукцією класів дозволяє значно зменшити обчислювальні витрати та підвищити точність класифікації завдяки цілеспрямованому навчанню моделі на вужчому спектрі діагностичних випадків. Результати кожної моделі представлено у вигляді таблиць метрик та матриць помилок, що дає змогу оцінити не лише загальну точність, але й здатність моделі уникати хибної діагностики між патологіями зі схожими проявами. Було сформовано основу для подальшого розгортання інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень, яка поєднує аналітичну точність глибинного навчання з гнучкістю експертної логіки. У четвертому розділі представлено функціональну модель інформаційної технології та архітектуру автоматизованої системи підтримки прийняття рішень при діагностуванні шкірних захворювань, реалізованої у вигляді телемедичної системи з чат-ботом Telegram, інтеграцію в хмарну інфраструктуру з використанням AWS, Kafka, ECS, RDS. Забезпечено відповідність принципам захисту персональних даних згідно із Законом України “Про захист персональних даних”. Проведено апробацію розробки в медичному центрі та освітньому середовищі, що підтвердило її практичну ефективність. У межах розділу також детально описано складові архітектури системи, включаючи модулі збору, обробки, зберігання та аналізу даних, а також механізми взаємодії з користувачем через діалоговий інтерфейс. Розроблено UML-діаграми, що наочно представляють ключові процеси обробки запитів, маршрутизації класифікації, формування висновків і надання рекомендацій. Для моделювання структурно-функціональної взаємодії підсистем застосовано нотацію IDEF0. Окрему увагу в цьому розділі приділено питанням безпеки, що реалізовано через обмеження доступу до медичних даних, шифрування каналів зв'язку та авторизацію за допомогою унікальних ідентифікаторів. Описано процеси логування дій користувача та адміністратора з метою відстеження історії взаємодії та подальшого вдосконалення системи. Крім того, представлено сценарії практичного застосування інформаційної технології де користувач фотографує уражену ділянку шкіри, надсилає зображення через Telegram-бот, після чого система здійснює попередню обробку, класифікацію та надає відповідь у вигляді ймовірного діагнозу з рекомендацією звернутися до лікаря. Валідаційні результати були сформовані завдяки використано реальних зображень з клінічних випадків, що дозволило оцінити точність класифікації в умовах, максимально наближених до практичного використання. Проаналізовано результати апробації, які підтвердили зручність використання, ефективність технічної реалізації та значний потенціал для масштабування як у клінічній, так і в навчальній практиці. Запропоновані моделі та методи дозволяють здійснювати попереднє діагностування шкірних захворювань на ранніх стадіях з високою точністю навіть в умовах обмежених технічних ресурсів. Отримані результати мають перспективу подальшого використання для розвитку телемедичних систем в інших медичних галузях. Автором проведено комплексний аналіз методів машинного навчання та обґрунтовано вибір фреймворків TensorFlow і PyTorch як оптимальних середовищ для побудови моделей класифікації шкірних захворювань. Застосування зазначених інструментів забезпечити необхідну гнучкість при проєктуванні, навчанні та тестуванні нейронних мереж, а також високу точність та ефективність функціонування системи. У процесі дослідження розроблено та впроваджено методи попередньої обробки й сегментації зображень, що включають нормалізацію, кластеризацію, морфологічні фільтри та сегментацію методом watershed. Це дало змогу суттєво підвищити якість виокремлення уражених ділянок шкіри, що напряму вплинуло на покращення результатів класифікації. Одним із визначальних кроків стало обґрунтоване згрупування 23 діагнозів у 7 узагальнених класів, що дозволило побудувати вузькоспеціалізовані моделі для кожної групи. Такий підхід до організації моделей, у поєднанні з удосконаленим процесом обробки зображень, дозволив підвищити загальну точність роботи системи на 15–20%, що повністю відповідає поставленим науковим завданням. Експерименти підтвердили ефективність запропонованої інформаційної технології, зокрема доцільність розподілу діагнозів за класами та реалізацію архітектур, орієнтованих на ресурсоефективність. Отримані результати є підґрунтям для подальшого розвитку телемедичних систем попередньої діагностики інфекційних захворювань за шкірними проявами, а також дерматологічних захворювань, та адаптації під інші класи медичних зображень. Практичне значення одержаних результатів: - Розроблено інтелектуальну систему підтримки прийняття рішень для попереднього діагностування шкірних захворювань, яка знижує потребу в очних консультаціях та може ефективно застосовуватись у разі обмеженого доступу до медичної допомоги. Її впровадження сприяє ранньому виявленню захворювань, зменшенню навантаження на медичні заклади та покращенню загального стану пацієнтів. - Система адаптована до телемедицини, а саме вона забезпечує віддалене отримання попереднього діагнозу через смартфон, завдяки реалізації у вигляді чат-бота, що працює зі зниженим споживанням інтернет-трафіку і є зручним у використанні в будь-яких умовах. Результати дисертаційної роботи впроваджені в медичні установи та використовуватися як інструмент для попередньої діагностики шкірних захворювань, сприяючи покращенню якості медичних послуг і здоров'я пацієнтів.Item Особливості антибіотикотерапії гострих панкреатитів(Сумський державний університет, 2023) Аль Ямані, Наврас Джамал Алі; Аль Ямани, Наврас Джамал Али; Al Yamani, Navras Dzhamal AliВ останні роки спостерігається безперервне збільшення частоти захворюваності на гострий панкреатит, особливо його тяжких форм, до яких відносяться деструктивні гнійні захворювання підшлункової залози (В.В. Ващук, В.П. Андрющенко, 2020). У структурі ургентних захворювань черевної порожнини на гострий панкреатит припадає 7–14 % (В. П. Андрющенко, 2010; О. І. Дронов, 2008). Патогенез захворювання дуже складний, що породжує різне ставлення до захворювання. У свою чергу саме патогенез спричиняє різноликий перебіг захворювання, що у значному масиві захворівших веде до різних проявів клінічної картини. Разом із цим зумовлює запізніле звернення хворих за медичною допомогою і, як наслідок, до розвитку ускладнень «місцевого» і загального характеру. Порушення мікроциркуляції у самій залозі, порушення реології за рахунок сладжоутворення і мікротромбування, вихід у перивазальний простір ферментів залози з протеолітичною, ліполітичною, глюколітичною та іншими властивостями веде до масивного ферментативного ушкодження власне залози та оточуючої паренхіми і супроводжується некрозом цих тканин, що «провокує» контамінацію цих зон мікроорганізмами, які у значній кількості містяться у суміжних органах (шлунок, кишківник). Контамінація зон некрозу відбувається у перші три тижні. За даними В.Ф. Саєнка (2001) частота інфікування зон панкреанекрозу знаходиться у межах 37–79 %. Подальший перебіг захворювання залежить від рівня імунітету та розвитку ускладнень, поміж яких абсцедування залози і суміжних просторів, розвиток сепсису та поліорганної недостатності, яка веде до незворотніх наслідків (Шалимов А.А., М.Є. Ничитайло, А.Н. Литвиненко, 2006). У 20–72 %, а за деякими авторами і у 85,7 % гнійні ускладнення закінчуються летально (І.І. Теслюк, 2013; В.В. Бойко, 2021). Інвалідизація при цьому фіксується у 15–30 % хворих. Оскільки інфекційні ускладнення залишаються провідними у динаміці гострого панкреатиту, більшість авторів вважають при лікування гострого панкреатиту доцільним призначення антибактеріальних засобів. Проте думки стосовно терміну їхнього застосування різняться. Так, до кінця минулого століття обов’язковим було призначення антибіотиків від самого початку захворювання. Але під цим розуміли «від госпіталізації хворих до стаціонару». Хоча з цього зрозуміло, що хворий міг бути госпіталізованим і у першу добу після маніфестації захворювання, і на кінець першого тижня від його проявів. Зрозуміло, що результати лікування у таких випадках можуть суттєво відрізнятися, оскільки відомо, що при збільшенні площі панкреанекрозу вірогідність інфікування значно зростає, а разом з нею – і наслідки лікування. Разом з тим доведено, що раннє призначення антибіотиків зменшувало частоту сепсиса при панкреанекрозі з 30,3 до 12,2 %, а частоту гнійних ускладнень – з 48,5 до 14,6 %, але частота летальності при цьому достовірно не знизилася. Те саме стосується й застосування оперативних втручань. Частота летальності після ранніх оперативних втручань суттєво не вплинула на перебіг запального процесу. Хворі після ранніх оперативних втручань все ж таки помирали від гнійних ускладнень, як і ті хворі, у яких «не спішили з оперативними втручаннями, а чекали можливих ускладнень …» Отже, наслідки раннього призначення антибіотиків як і відтермінованого за результатами лікування достовірно не відрізняються. Те ж саме спостерігали після ранніх оперативних втручань і після віддалених. У чому ж причина такого стану речей? І що потрібно зробити для поліпшення допомоги хворим на гострий панкреатит? На перший погляд, здається, подолати інфекцію. Але яким чином? А де була інфекція поки не було панкреанекрозу? А чому вона «перемістилася» з кишківника і шлунка в залозу й клітковину? На сьогодні резистентність мікрофлори до антибактеріальних препаратів продовжує наростати з нечуваною швидкістю. Особливо це стосується нозокоміальної інфекції, яка у більшості хворих буває резистентною до ряду антибіотиків. Перебування ж хворих чи постраждалих у стаціонарі понад 10 діб збільшує їхню мікробну контамінацію на 50 %. Яка ж причина такого стану речей і що потрібно зробити, аби виправити положення. Почнемо з кінця. Збільшити ефективність антибактеріальної терапії можна збільшивши дозу антибактеріального препарату, але цього не дозволяє зробити фармакопея. Інше: поєднати декілька антибактеріальних препаратів? – Тоді як визначитися з токсичними та алергійними проявами? Передбачити їх важко, а іще важче – ліквідувати як ускладнення. За нашою версією причина всіх невдач антибактеріальної терапії полягає у іншому. Безумовно, досягти належної концентрації антибіотика на тлі резистентності у зоні підшлункової залози (оскільки мова йде саме за панкреатит) практично неможливо, оскільки введений традиційним способом препарат «розподіляється» в усьому об’ємі крові, циркулююча маса якої у кожний момент сягає 3000–4000 см3 , довжина ж судинного русла перевершує 100 тис км, а кількість судин перевершує 100 млрд. Зрозуміло, що якась дещиця антибіотика «зачепиться» у потрібному нам місце, але не більше. Відомо, що кожна ділянка людського організму має свій «сектор захисту», у який входять лімфатичні судини сумісно з лімфатичними вузлами. Ось цей локо-регіональний комплекс веде постійне спостереження і боротьбу за гомеостазис «закріпленої за ним» зони чи органа. Вся лімфатична система між собою з’єднана і взаємоінтегрована, з огляду на що зміни у будь-якому секторі викликають зміни у клітинному і гуморальному імунітеті, а також у ферментативній системі, що ми проілюструємо даними, отриманими у експерименті і в клініці. Експериментальне дослідження проведене нами на зрілих самцях породи Шиншила, яким вводили локо-регіонально лімфотропним способом антибактеріальний препарати (цефтріаксон) та патогенетичні засоби на тлі лімфостимулюючих. Було доведено, що максимальна гальмуюча дія препарату накопичується у підшлунковій залозі, шлунку і печінці при його введенні паравертебрально у м'які тканини в зоні VІІІ–ІХ грудних хребців (практично на рівні кутів лопаток). Гальмуюча дія препарату через 1 год після введення була на рівні 70 % від дії чистого препарату, а через 2 год – його дія збільшувалася до 90 %. У той час як після традиційного внутрішньом’язового введення препарат у цих органах і у парапанкреатичній зоні (тканинах) у гальмівній дозі не виявлявся. Після внутрішньовенного введення у нашому попередньому дослідженні препарат виявлявся у хробакоподібному відростку у 70 % дозі до контролю, а вже через 2 год його кількість падала до субклінічної. За згодою хворих було проведено лікування гострого панкреатита у 83 хворих основної групи. Група порівняння склала 85 осіб достовірно кількісно не відрізняючись (р>0,05), що стало підставою для порівняння отриманих результатів. Шляхом УЗД було встановлено збільшення усіх відділів підшлункової залози у хворих основної групи і групи порівняння, що пояснюється її набряком. Проте під впливом лімфотропної терапії зменшення було настільки значним, що больовий синдром майже зникав до другої доби, тоді як у хворих групи порівняння він утримувався до 4–5 діб. Об’єм селезінки у хворих основної групи зменшився до розмірів близьких до контрольних, тоді як у групі порівняння зменшення було дуже незначним. Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) у хворих основної групи зменшився майже до контрольного показника, а у хворих групи порівняння залишався більшим від контрольного у декілька разів. МОД ЛІІ та ГІІ у хворих основної групи зменшувався суттєво, тоді як у хворих групи порівняння – незначно. Загальна кількість лейкоцитів у хворих основної групи зменшилася на 7,2х109 /л, а хворих групи порівняння на 2,9х109 /л (р<0,001), що більше на користь ЛТТ у 2,5 разу. Зменшення ШЗЕ на 53,1 % і 71,1 % у першій і другій підгрупах основної групи порівняно з незначним зменшенням у групі порівняння (15,8 % і 14,3 %), відповідно у першій і другій підгрупах, що свідчить за превалюючий вплив ЛТТ на імунний статус хворих на гострий панкреатит. Рівень СД-3 і СД-4 зріс під впливом ЛТТ, а рівень СД-8 – зменшився. Вплив на ці показники у хворих групи порівняння був значно меншим і, відповідно, недостовірним. Подібний вплив ЛТТ відбувся і на ВЛГ. Зменшення кількості СРБ під впливом ЛТТ було більшим у 5,3 разу (р<0,001), а кількість амілази зменшилася до 60 %, тоді як під впливом стандартної антибактеріальної терапії – до 30 %. Поряд із впливом ЛТТ на імунні показники відбувалося зменшення об’єму ПЗ, до 8,0 мм – 10,0 мм і 7,8 мм (голівки, тіла і хвоста відповідно), тоді як вплив САТ був значно меншим. Саме зменшення цих розмірів залози і впливало на позитивний перебіг процесу (зменшення больового синдрому, ірадіація болей, меторизм) раніше й ефективніше ніж за САТ. Паралельно із цим відбулося зменшення об’єму селезінки під впливом ЛТТ від 457,5±273,3 см3 до нормального показника – 242,7±115 см3 (об’єм у волонтерів), а саме: відбулося зменшення на 214,8 см3, у той час як під впливом САТ зменшення цього органа було лише на 21,1 см3 , тобто, незначним. Залежно від часу госпіталізації нами зафіксована набрякова форма гострого панкреатиту у 44 (53,0 %) хворих основної групи і у 40 (47,1 %) хворих групи порівняння; дрібновогнищевий панкреанекроз у 32 (38,6 %) і 34 (40,0 %) хворих у основній групі і групі порівняння відповідно та у 7 (14,5 %) і 11 (12,9 %) хворих основної групи і групи порівняння. Одночасно із цим зафіксоване ускладнення за типом парапанкреатичного інфільтрату у 18 (21,7 %) і 19 (22,4 %) хворих основної групи і групи порівняння відповідно. Більш тяжкі форми захворювання спостерігалися у госпіталізованих після 24 доби маніфестації процесу. Прогресування процесу, яке виявилося показанням до оперативного втручання у хворих основної групи не було. Летальних наслідків також не було. Поміж хворих групи порівняння оперативне втручання виконане у 11 (12,9 %) з летальним наслідком у 2 (2,4 %). Без оперативного втручання померло теж 2 (2,4 %) хворих із цієї групи. Всього померло 4 (4,8 %) хворих групи порівняння. Отже, вплив ЛТ антибактеріальної терапії на перебіг запалення у підшлунковій залозі та парапанкреатичній клітковині, вплив на імунну систему та її органи, попередження прогресування та вплив на операційний і післяопераційний періоди є об’єктивними свідками позитивної альтернативності ЛТ антибактеріальної терапії до стандартної при лікуванні гострого панкреатиту.Item Формування системи логістичного сервісу промислових підприємств(Сумський державний університет, 2016) Гайдабрус, Наталія Віталіївна; Гайдабрус, Наталия Виталиевна; Haidabrus, Nataliia VitaliivnaДисертація присвячена розвитку теоретико-методичних положень формування системи логістичного сервісу на промислових підприємствах. Уточнено та поглиблено сутність поняття «логістичний сервіс» на основі систематизації поглядів науковців. Проаналізовано та визначено особливості логістичного сервісу на різних етапах життєвого циклу промислового товару. Запропоновано підхід до визначення етапів процедури діагностики логістичного сервісу підприємства. Сформульовано методичний підхід до формування системи логістичного сервісу промислового підприємства. Розвинено методичний підхід до оцінювання рівня логістичного сервісу, базуючись на врахуванні ефекту синергії від взаємодії його показників. Запропоновано науково-методичний підхід до формування оптимального значення логістичного сервісу та відповідних витрат шляхом накладання двох графіків. Основні теоретико-методичні розробки та рекомендації дисертаційного дослідження впроваджено у діяльність машинобудівних підприємств Сумської області ТОВ «Сумський машинобудівний завод», ТОВ «Варіант-Гермотехніка», ТОВ «Білопільський машинобудівний завод» та ПАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе».Item Структурно-метаболические нарушения и их механизмы при воздействии на организм олигоэфиров и патогенетическое обоснование принципов их ранней диагностики и коррекции(Харьковская медицинская академия последипломного образования, 2015) Багмут, І.Ю.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Суми, 2015. Дисертація присвячена проблемі патогенної дії хімічних чинників на організм. Метою дослідження було з`ясування структурно-метаболічних порушень та їх механізмів при дії олігоефірів на основі окису етилену та пропілену на організм і патогенетичне обґрунтування принципів їх ранньої діагностики та корекції. Вперше показано дозозалежне порушення стану фізико-хімічних і структурно-метаболічних властивостей біологічних мембран; виснаження активності механізмів детоксикації організму: тканинного дихання, окисного фосфорилювання, гідроксилюючої монооксигеназної системи; дезінтоксикаційної функції печінки, її антиоксидантної системи, мікросомального окислення, вмісту макроергічних сполук, дихальної та фосфорилюючої функції мітохондрій гепатоцитів. Встановлено зниження обміну вітамінів і кофакторної функції, що пов'язане з порушенням білкового, нуклеїнового, жирового, вуглеводного, мінерального обміну і біоенергетичних процесів. Виявлено пригнічення нервової та імунної систем, дезінтеграція ендокринної системи. Результати проведених досліджень покладені в основу розробки заходів з охорони здоров'я працівників виробництва олігоефіров і населення: методики вивчення рівня ендогенної інтоксикації та біоенергетичного гомеостазу; рекомендацій з використання біофізичних методів – біохемілюмінісценціі і фосфоресценції – у моніторингу стану здоров'я населення; програми профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів для робітників виробництв ПАР. Результати обґрунтування механізмів біологічної дії олігоефірів покладені в основу розробки 2-х патентів на корисну модель за способами оцінки ендогенної інтоксикації в експерименті.Item Обгрунтування вибору маркетингових каналів для розподілу інноваційної продукції промислових підприємств(Вид-во СумДУ, 2014) Сигида, Любов Олексіївна; Сигида, Любовь Алексеевна; Syhyda, Liubov OleksiivnaДисертація присвячена розвитку теоретичних та науково-методичних положень обґрунтування вибору маркетингових каналів для розподілу інноваційної продукції промислових підприємств. У дисертації визначено об’єктивну необхідність здійснення обґрунтованого вибору маркетингових каналів для розподілу інноваційної продукції на основі врахування стану існуючих каналів підприємства та специфіки самої продукції. Сформульовано визначення поняття «маркетинговий канал інноваційної продукції». Запропоновано науково-методичний підхід до формування процесу вибору маркетингових каналів при розподілі інноваційної продукції. Визначено необхідність комплексної діагностики маркетингової політики розподілу підприємства. Сформовано науково-методичний підхід до оцінки маркетингових каналів, що базується на визначенні інтегральних показників їх економічного/ маркетингового стану та побудові відповідної матриці. Встановлено порядок здійснення перевірки маркетингових каналів на відповідність специфіці інноваційної продукції та критерії, на основі яких ця перевірка проводиться. Упроваджено процес вибору маркетингових каналів для розподілу інноваційної продукції на промислових підприємствах Сумської області. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36829