Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/106
Browse
5 results
Search Results
Item Організаційно-економічний механізм реалізації державно-приватного партнерства в Україні(Сумський державний університет, 2025) Маслов, Владислав Олександрович; Maslov, Vladyslav OleksandrovychУ дисертації поглиблено теоретико-методологічні засади, розвинуто методичні підходи та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні (ОЕМРДПП). Роботу присвячено глибокому аналізу процесу формування та реалізації ДПП в Україні, а також обґрунтуванню теоретичних, методологічних і методичних засад функціонування і розвитку ОЕМРДПП в галузі освіти. Систематизація наукових підходів до визначення дефініції «державно-приватне партнерство» та «державно-приватне партнерство у сфері освіти» дозволила їх уточнити та, закладаючи в категоріальну основу уточнені визначення, розглядати різні організаційні форми і методи фінансування проєктів ДПП. Розширення переліку функцій, які виконуються при реалізації проєктів ДПП дозволило вирішити проблему задоволення інтересів при відносній обмеженості коштів кожного із учасників ДПП, забезпечити ефективне використання фінансування та підвищити мотивацію учасників ДПП відповідно до одержаного кінцевого результату. У роботі запропоновано визначення поняття ОЕМРДПП, конкретизовано склад його елементів на макро-, галузевому та проєктному рівнях, окреслено його мету, завдання, принципи функціонування, проведено класифікацію функцій, форм й інструментів та обґрунтовано потребу в доцільності розроблення такого ОЕМРДПП. Проведений у роботі аналіз сприяв виокремленню 5 основних трендів розвитку ДПП (збільшення кількості проєктів ДПП у країнах Євросоюзу та світі; структуризація та класифікація проєктів ДПП за країнами та секторами економіки; інфраструктурна спрямованість ДПП; державна підтримка галузевих проєктів ДПП чи проєктів, які реалізуються у визначеному напрямі; розвиток інноваційних проєктів ДПП), що дозволило визначити та обґрунтувати сфери, в яких відбувалася концентрація та реалізація проєктів ДПП в Україні. Зважаючи на багатокомпонентність цілей ДПП, у роботі систематизовано, унормовано та структуризовано бюджетно-фінансовий та інвестиційний сценарії активізації відносин ДПП в умовах децентралізації. Встановлено, що економічна сутність ДПП у сфері освіти (ДППО) полягає у забезпеченні взаємовигідного співробітництва держави, бізнесу та громадянського суспільства у сфері відтворення і відновлення людського інтелектуального капіталу для синхронізації розвитку ринку праці та ринку освітніх послуг, підвищення потенціалу освіти і науки як основної складової інноваційної економіки та економічного зростання країни. В процесі дослідження виокремлені основні соціально-економічні інтереси ЗВО, бізнесу та держави, які повинні задовольнятися при реалізації спільних проєктів ДППО. Обґрунтовано, що в Україні найбільш ефективними моделями ДППО є: підвищення кваліфікації працівників і викладачів; функціонування технопарків, наукових парків та інших різновидів інноваційних центрів і сервісів; програми стажування; навчальні курси, які проводяться освітянами для підвищення професійної обізнаності працівників та інноваційні лабораторії від підприємства, які функціонують у закладах вищої освіти; регулярні студентські конкурси, олімпіади, турніри, які організовуються підприємствами / установами / організаціями. Визначено, що досить поширеними моделями взаємодії в рамках ДПП є: організація освітнього процесу на підприємстві / установі / організації, створення і розвиток ендавментів та використання їх коштів на розвиток ЗВО, видання науково-навчальної літератури, фінансування наукових та лабораторних досліджень, підготовка магістерських робіт та робіт докторів філософії тощо. Встановлено, що сьогодні не існує єдиного підходу, який міг дозволив врахувати та, відповідно, оцінити всю багатоаспектність партнерських відносин держави та бізнесу під час реалізації проєктів ДПП. Так само важко врахувати усі нюанси та чинники, які впливають на реалізацію проєктів ДПП, і математично розрахувати економічну, соціальну, екологічну ефективності таких проєктів для кожного партнера. Оцінювання ефективності проєкту ДПП має ґрунтуватися на синергетичному підході, проводитися з урахуванням принципу комплексності, а розрахунок економічних, соціальних, технологічних, екологічних показників має базуватися на основі поєднання декількох методів. Для цього потрібно використовувати як класичні методи визначення ефективності, так й альтернативні – інноваційні, зокрема із залученням штучних нейронних мереж, які базуються на принципах нечіткої логіки та генетичних алгоритмах. Доведено, що систематичне реінвестування власних коштів у проєкт ДПП забезпечить у періоді степеневе зростання чистого доходу підприємства / установи / організації, яка впроваджує цей проєкт безпосередньо на етапі його впровадження. Коли інвестування в проєкт ДПП завершується, припиняється зростання чистого доходу і настає фаза монетизації, під час якої проєкт починає генерувати стабільний прибуток. За нестачі власних ресурсів важливою характеристикою проєкту ДПП стає тривалість його реалізації. У випадку самофінансування цей показник залежить не лише від технічних параметрів, а й визначається фінансовими можливостями та динамікою надходжень підприємства / компанії, яка впроваджує цей проєкт (ефективність і величина інвестицій, початковий обсяг інвестицій з власних джерел та частка цих ресурсів, що виділяється на реалізацію проєкт). Для оцінювання економічної ефективності проєктів ДПП, які фінансуються за рахунок власних коштів у роботі запропоновано застосовувати такі динамічні показники: «чистий приведений дохід 𝑁𝑃𝑉», «дисконтований період окупності 𝐷𝑃𝑃» та «норма внутрішньої дохідності 𝐼𝑅𝑅». Доведено, що використання кредитних коштів для фінансування проєкту ДПП виправдано, коли ставка дисконтування перевищує відсоткову ставку за кредитом. Підвищення відсоткової ставки призводить до зниження чистого приведеного доходу проєкту і внутрішньої норми дохідності та до збільшення дисконтованого періоду окупності проєкту, а отже, і до зменшення економічної ефективності проєкту. Для комплексного вирішення завдань функціонування ЗВО на засадах ДПП запропоновано експериментальний проєкт – модель державно-приватного університету, що функціонує на основі партнерства між державними інституціями, освітньою та науковою спільнотами, бізнесом і громадянським суспільством. Успішне впровадження такого експериментального проєкту дозволить створити перший в Україні ЗВО на засадах ДПП, який характеризуватиметься прямими та непрямими синергетичними соціально-економічними ефектами, заснованими на інтеграційних процесах взаємодії держави та бізнесу, науки, освіти і реального сектору економіки. Створення такого університету на засадах функціонування ОЕМРДПП передбачає послідовне виконання організаційно-підготовчого, нормативно-творчого, формувального, узагальнювального та коригувального етапів. Обґрунтовано перелік індикаторів, які формують систему оцінювання впливу державно-приватного університету на соціальний розвиток регіону (зайнятість, соціальна структура, громадське життя), яка дозволяє визначити соціальну спрямованість проєктів і спостерігати за процесом їх впровадження, функціонування та обслуговування. Здійснена у дисертації оцінка ризиків реалізації проєктів ДПП дозволила розподілити їх між державним і приватним партнерами. До найбільш істотних ризиків реалізації проєктів ДПП, управління якими здійснює державний партнер, у роботі запропоновано відносити: ризики відтермінування видання дозвільних документів; ризики внесення змін до положень чинного законодавства; ризики призупинення державного фінансування, підвищення рівня інфляції; ризики, пов’язані із впливом соціально-негативних чинників; ризики, пов’язані з обставинами, які важко передбачити: стихійні лиха, епідемії, пандемії. Щодо ризиків приватного партнера, то такими у дисертації визначено: ризики відтермінування отримання дозвільних документів; ризики попереднього розрахунку фінансування, що може варіюватися можливим впливом на навколишнє природне середовище; ризики зниження попиту на ринку збуту / праці; ризики фінансової неспроможності приватного партнера.Item Правові засади інтеграції (реінтеграції) внутрішньо переміщених осіб і громадян, які тимчасово перемістилися за кордон(Сумський державний університет, 2024) Торяник, Віолетта Олександрівна; Torianyk, Violetta OleksandrivnaДисертація є комплексним науковим дослідженням, присвяченим удосконаленню теоретичних і практичних правових засад інтеграції (реінтеграції) внутрішньо переміщених осіб і громадян, які тимчасово перемістилися за кордон. Актуальність теми дослідження обумовлено необхідністю вирішення глобального демографічного провалля в Україні, дефіцитом спеціалістів на ринку праці, забезпеченням прав українців за кордоном, оскільки надання тимчасового захисту для українців у державах ЄС, стан їхньої соціальної підтримки залежить від багатьох чинників як на рівні ЄС, так і на рівні окремих країн ЄС, невизначеністю щодо тривалості активної фази воєнних дій, економічного стану України після ухвалення політичного рішення про завершення воєнних дій. Унаслідок проведеного дисертаційного дослідження й системного аналізу здобутків вітчизняної та зарубіжної правничої науки, чинного законодавства України ізарубіжних країн, практики його застосування, права ЄС виконано наукове завдання з удосконалення правових засад інтеграції (реінтеграції) внутрішньо переміщених осіб і громадян, які тимчасово перемістилися за кордон, сформульовано певні теоретичні висновки та внесено низку пропозицій до національного законодавства в досліджуваній сфері. Під час дослідження категоріально-понятійного апарату конкретизовано, що інтеграція є процесом, спрямованим на прийняття особи як члена соціальної групи за допомогою встановлення зв’язків, набуття спільних інтересів і цінностей, співіснування, зокрема в іншій ідентичності, спільного використання ресурсів як особи, так і громади, що приймає. Визначено зміст інтеграції (реінтеграції) внутрішньо переміщених осіб і громадян, які тимчасово перемістилися за кордон, як реалізацію державної, місцевої політики, результатом якої є безбар’єрне правове, соціально-економічне, медичне, транспортне, побутове, культурне, організаційно-інформаційне забезпечення прав таких осіб на рівні територіальних громад, надання їм соціальних, адміністративних, освітніх послуг, створення умов із працевлаштування та житлового забезпечення на недискримінаційній основі. Уточнено визначення внутрішньо переміщених осіб за допомогою внесення до переліку таких осіб іноземців та осіб без громадянства, яким надано тимчасовий захист в Україні. Визначено відмінні ознаки між внутрішнім переміщенням і бездомністю. Зазначено, що вимушене внутрішнє переміщення призводить до втрати місця проживання, проте змістове наповнення інтеграції (реінтеграції) бездомних осіб і внутрішньо переміщених осіб є відмінним і потребує різного змістового наповнення відповідної соціальної послуги. Аргументовано доцільність ухвалення окремого Державного стандарту соціальної послуги інтеграції (реінтеграції) внутрішньо переміщених осіб, оскільки ухвалений Державний стандарт соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб не відображає особливості інтеграції (реінтеграції) внутрішньо переміщених осіб; не забезпечує реалізації Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року та затвердженого операційного плану заходів із її реалізації у 2023–2025 роках. Сформульовано визначення моніторингу потреб внутрішньо переміщених осіб і громадян, які тимчасово перемістилися за кордон як збирання, аналізування, оброблення інформації, отриманої від таких осіб, з метою прогнозування, розроблення рекомендацій з удосконалення державної політики та законодавства у сфері їхньої інтеграції (реінтеграції). Класифіковано види моніторингу за суб’єктним складом на такий, що здійснюють органи державної влади, місцевого самоврядування; громадський сектор; міжнародні організації. На підставі аналізу законодавства у сфері інтеграції (реінтеграції) внутрішньо переміщених осіб і громадян, які тимчасово перемістилися за кордон, запропоновано класифікацію нормативно-правових актів на такі: загальні та спеціальні; спрямовані на виконання тактичних завдань з інтеграції (реінтеграції) і стратегічних завдань з інтеграції (реінтеграції). Конкретизовано правову природу Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року як рамкового документа, реалізація якого потребує розв’язання проблеми обмежених фінансових та інфраструктурних ресурсів, інфраструктурної спроможності органів державної влади та місцевого самоврядування, нівелювання конфліктів між мешканцями територіальних громад, що приймають, і ВПО внаслідок обмеженого фінансового ресурсу. Аргументовано доцільність упровадження CRM-системи державного моніторингу потреб ВПО і громадян, які перебувають за кордоном. Запропоновано призначити координатором такої системи Міністерство соціальної політики України, розробити єдину методологію моніторингу потреб внутрішньо переміщених осіб у сфері освіти, охорони здоров’я, фінансового забезпечення із щоквартальним оцінюванням отриманих даних і коригуванням державної політики в цій сфері, автоматизацією та інтегруванням отриманих даних із державними реєстрами. Запропоновано затвердити акт оцінювання потреб внутрішньо переміщених осіб для використання в територіальних громадах за результатами впровадження такої методології. На підставі проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо забезпечення житлових прав внутрішньо переміщених осіб на загальнодержавному та місцевому рівнях. На загальнодержавному рівні запропоновано: розробити стратегію нової житлової політики; ухвалити новий Житловий кодекс України з механізмом реалізації житлових прав внутрішньо переміщених осіб; ухвалити довгострокову державну програму забезпечення житлових прав внутрішньо переміщених осіб; підвищити спроможність рад із питань внутрішньо переміщених осіб у сфері адвокації та захисту житлових прав внутрішньо переміщених осіб; збільшити фінансування місцевих бюджетів на будівництво житла для таких осіб; розробити механізм компенсації витрат внутрішньо переміщених осіб на оренду житла з визначенням критеріїв і строків такої компенсації; залучити грантові кошти для пільгового іпотечного кредитування внутрішньо переміщених осіб; провести інформаційну кампанію для внутрішньо переміщених осіб щодо вимог і процедур участі в житлових програмах на національному та місцевому рівнях; розробити та затвердити порядок проведення оцінювання житлових потреб таких осіб на рівні територіальних громад. На місцевому рівні потрібно: створити на офіційних сайтах органів місцевого самоврядування окремий розділ для внутрішньо переміщених осіб і забезпечити його наповнення актуальною інформацією щодо національних і місцевих житлових програм для таких осіб із покроковими алгоритмами дій, вимогами та процедурами участі в житлових програмах; можливостей, умов і механізмів отримання тимчасового житла з фондів житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО та житлового фонду соціального призначення; забезпечити ведення та оприлюднення на офіційному сайті міської, селищної ради рейтингових списків внутрішньо переміщених осіб, які потребують житла для тимчасового проживання. Аргументовано доцільність розроблення та затвердження на рівні територіальних громад порядку формування й розподілу житла з фонду тимчасового житла з визначенням рейтингового списку взятих на облік внутрішньо переміщених осіб, які потребують отримання житла; програм забезпечення житлом таких осіб із відповідним обсягом фінансування на підставі наявних можливостей і потреб; стратегій довгострокових житлових рішень для внутрішньо переміщених осіб, зокрема із залученням міжнародних гуманітарних організацій, рад із питань внутрішньо переміщених осіб. Запропоновано класифікацію правових механізмів інтеграції (реінтеграції) громадян, які виїхали за кордон, на тактичні та стратегічні; на такі, які підлягають реалізації: Україною, державою, що приймає, міжнародними організаціями. До тактичних правових механізмів віднесено: розроблення та ухвалення підзаконних нормативно-правових актів щодо обліку громадян України, які перебувають під тимчасовим прихистком за кордоном; системи оцінювання їхніх потреб, зокрема потреб після повернення в Україну; внесення змін у трудове законодавство в частині можливості застосування українськими роботодавцями дистанційної форми праці для громадян України, які отримали тимчасовий прихисток у ЄС; упровадження механізму зарахування трудового стажу громадянам України, які були офіційно працевлаштовані за кордоном; проведення культурно-просвітницької кампанії серед громадян України за кордоном із метою їхнього мотивування на повернення в Україну; розроблення кредитних житлових програм для громадян України за кордоном (закріплення на законодавчому рівні однакових пільгових іпотечних житлових програм як для ВПО, так і громадян України за кордоном). До стратегічних правових механізмів віднесено: розроблення та ухвалення спільно з ЄС програми повернення та реінтеграції громадян в Україну; укладання з державами – членами ЄС та іншими державами двосторонніх міжнародних договорів щодо повернення громадян в Україну; оборонну та безпекову модернізацію України; економічне, соціальне, інфраструктурне відновлення деокупованих регіонів України; упровадження міжнародного компенсаційного механізму за допомогою підписання міжнародних договорів із державами, у яких є заморожені російські активи, створення Компенсаційної комісії, Компенсаційного Фонду; упровадження міжнародного механізму використання прибутку від заморожених російських активів та у стратегічній перспективі розроблення правового механізму повної конфіскації заморожених російських активів як складової виконання довгострокових завдань з інтеграції (реінтеграції) громадян України, які тимчасово перемістилися за кордон. Аргументовано доцільність створення окремого органу державної влади для реалізації перерахованих тактичних і стратегічних правових механізмів за аналогією з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Запропоновано визначити його компетенцію у сфері інтеграції (реінтеграції) громадян України, які тимчасово виїхали за кордон, співпраці з міжнародними організаціями, Європейською комісією, країнами ЄС, громадським сектором. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства в досліджуваній сфері. На підставі аналізу Порядку надання допомоги на проживання ВПО, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, розроблено пропозиції щодо погодження його положень із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та усунення внутрішніх колізій. Сформульовано пропозиції щодо усунення дискримінації прав ВПО, які перемістилися в гірські населені пункти, за допомогою розповсюдження на них додаткових гарантій і прав, передбачених спеціальним законом для мешканців таких територіальних громад. Запропоновано ухвалити цільовий нормативно-правовий акт щодо гарантій для дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів; усунути колізії та прогалини, що є в Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.Item Механізм інтеграції страхових компаній з банками(Українська академія банківської справи Національного банку України, 2012) Єрмошенко, А.М.Дисертація присвячена розвитку й уточненню теоретичних положень, організаційно-економічних, інформаційно-аналітичних і правових засад формування механізму інтеграції СК з банками з метою підвищення ефективності і зниження ризиків їхніх взаємовідносин. У дисертації обґрунтовано теоретичні засади інтеграції і складові механізму інтеграції страхових компаній з банками, досліджено основні передумови розвитку інтеграційних процесів між страховими компаніями і банками, а також вплив цих фінансових установ на стабільність фінансового ринку, виявлено сучасні стратегії інтеграції страхових компаній з банками. У роботі проведено дослідження видів державної політики, а також під-ходів до державного регулювання інтеграції страхових компаній з банками, аналізу складових захисту прав споживачів фінансових послуг у контексті інтеграції цих фінансових установ. У дисертації проаналізовано форми інтеграції страхових компаній з банками, види фінансових послуг в контексті їхньої інтеграції, основні тенденції розвитку банківського страхування, досліджено фінансовий конгломерат як форму реалізації інтеграційних процесів страхових компаній з банками. Виявлено чинники ризиків інтеграції страхових компаній з банками з боку страхового ринку, розроблено класифікацію ризиків інтеграції СК з банками, встановлено існуючі інструменти попередження і нейтралізації ризиків інтеграції цих фінансових установ, обґрунтовано особливості управління ризиками в контексті різних форм інтеграції страхових компаній з банками, проаналізовано чинники неплатоспроможності і банкрутства СК у контексті їх інтеграції з банками. Обґрунтовано чинники розвитку механізму інтеграції страхових компаній з банками і шляхи забезпечення його ефективного функціонування; напрями подальшого розвитку механізму інтеграції СК з банками в Україні, сформульовано підходи до корпоративного управління в процесі інтеграції цих фінансових установ, обґрунтовано засади інформаційно-аналітичного забезпечення, а також наукові підходи до формулювання показників оцінювання інтеграції страхових компаній з банками.Item Бюджетні методи регулювання цін в умовах інтеграційного розвитку економіки(Українська академія банківської справи Національного банку України, 2013) Рогова, Н.В.Особлива значущість важелів державного впливу проявляється у сфері ціноутворення, зважаючи на ключову роль ціни та, зокрема, цінової стабільності у формуванні вартісних пропорцій суспільного відтворення, стимулюванні ділової активності та забезпеченні рівноваги товарного і грошового ринків. Метою дисертаційної роботи є розвиток науково-методичних засад застосування методів бюджетного регулювання для забезпечення стабільності цін в умовах інтеграційного розвитку економіки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у розвитку науково-методичних засад бюджетних методів регулювання цін в умовах інтеграційного розвитку економіки.Item Банки України в інтеграційних процесах на інвестиційному ринку(Українська академія банківської справи Національного банку України, 2011) Сисоєва, Лариса Юріївна; Сысоева, Лариса Юрьевна; Sysoieva, Larysa YuriivnaДисертаційне дослідження присвячене розвитку науково-методичних засад обґрунтування ефективності, вибору організаційних форм та інституційних умов участі банків в інтеграційних процесах на інвестиційному ринку. В роботі досліджено роль та місце інвестиційного ринку в системі економічних відносин; обґрунтовано його розвиток в Україні за банкоцентричною моделлю; визначено загальні тенденції, проблеми та перспективи діяльності посередників на інвестиційному ринку України; обґрунтовано організаційні форми створення інтеграційних об’єднань за участю банків; розроблено концептуальні основи формування та функціонування інвестиційних консорціумів; визначено напрямки реформування механізму державного регулювання інституційних умов на інвестиційному ринку України; розвинуто методичний інструментарій врахування асиметрії інформації на інвестиційному ринку при оцінці доцільності участі банків в інтеграційних об’єднаннях; обґрунтовано доцільність та умови передачі банку функцій моніторингу за об’єктами інвестування в межах інтеграційних структур; визначено необхідні та достатні умови зниження інвестиційними посередниками витрат на інформування ринку стосовно якості інвестиційних інструментів; удосконалено критерії прийняття рішення про включення нового інвестиційного посередника до складу інтеграційного утворення.