Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/106
Browse
9 results
Search Results
Item Адміністративно-правові засади діяльності IP-суду як суб’єкта реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні(Сумський державний університет, 2024) Воловик, Сергій Володимирович; Volovik, Sergey VladimirovichДисертацію присвячено дослідженню змісту й особливостей адміністративно-правових засад діяльності IP-суду як суб’єкта реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні. Перший розділ дисертаційного дослідження присвячено визначенню загальної характеристики діяльності IP-суду як суб’єкта реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні. Автор установив сутність державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні як об’єкта адміністративно-правового регулювання, визначив базові поняття та категорії. У дисертації наголошено на тому, що державне управління сферою інтелектуальної власності потребує запровадження організаційних та адміністративно-правових заходів, об’єднання зусиль різних органів державної влади, недержавних установ і громадських організацій для визначення подальших шляхів розвитку адміністративно-правового регулювання сферою інтелектуальної власності. Доведено, що актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України регулюється досить широке коло питань, які стосуються реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а тому їх необхідно враховувати в майбутній діяльності ІР-суду. Зроблено висновок, що міжнародні договори та угоди, які на сьогодні є невід’ємною частиною національного законодавства, займають чільне місце в механізмі адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері інтелектуальної власності, а тому їх вивчення й урахування матимуть позитивний вплив на професійну діяльність суддів ІР-суду в Україні. Встановлене місце IP-суду в системі суб’єктів реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні. Автор навів змістовну характеристику переліку суб’єктів реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні й на цій основі запропонував власну класифікацію суб’єктів реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні. Досліджено сутність базових категорій, таких як «ІР-суд», «суб’єкти», «суб’єкти адміністративного права», «суб’єкти реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності», «система», «система суб’єктів реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності». Запропоновано класифікувати суб’єктів реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні залежно від напрямів діяльності у сфері інтелектуальної власності на такі групи: 1) суб’єкти, що покликані формувати та реалізовувати державну політику у сфері інтелектуальної власності; 2) суб’єкти, що реалізують державну систему правової охорони у сфері інтелектуальної власності. Доведено, що наявна законодавча прогалина щодо повноцінного старту діяльності ІР-суду в Україні дестабілізує відносини, що виникають у сфері інтелектуальної власності, та підриває авторитет судової гілки влади, оскільки відсутні механізми щодо ефективної реалізації ІР-судом державної політики у сфері інтелектуальної власності та здійснення в зазначеній сфері належного правосуддя. Охарактеризовано правові засади діяльності IP-суду в Україні та визначено місце норм адміністративного законодавства. Установлено, що відсутність належного адміністративно-правового забезпечення діяльності ІР-суду є істотною перешкодою на шляху його повноцінного функціонування та початку роботи. Зокрема, й досі відсутній титульний закон про Вищий суд з питань інтелектуальної власності, аналогічний Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Наголошується, що основною нормою, яка має значення для діяльності ІР-суду, є п. 16 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України: «до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Другий розділ дисертаційного дослідження присвячено питанням адміністративно-правового статусу IP-суду як суб’єкта реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні. Проаналізовано чинне адміністративне законодавство у сфері інтелектуальної власності та законодавство, що регулює діяльність ІР-суду, і на цій основі визначено мету створення та принципи діяльності IP-суду в Україні. З’ясовано, що мета створення та діяльності ІР-суду, на нашу думку, безпосередньо пов’язана з ідеями верховенства права й захисту сфери інтелектуальної власності, на цьому неодноразово наголошують під час дискусій науковці та практики, які беруть свій початок у законодавстві про судоустрій. Установлено, що мета створення та діяльності ІР-суду в Україні полягає в підвищенні рівня якості судового розгляду справ із питань інтелектуальної власності, строків їх вирішення й зростанні довіри до суду з метою створення в Україні сприятливого клімату щодо залучення іноземних інвестицій до зазначеної сфери. Виділено, що серед міжнародно-правових актів вагоме місце для визначення керівних засад функціонування IP-суду в Україні посідають Основні принципи незалежності судових органів, прийняті на VII Конгресі з попередження злочинів і поводження з правопорушниками. Доведено, що принцип кваліфікації, підбору та підготовки означає, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості й здібності, а також відповідну кваліфікацію в галузі права. Зазначений принцип повинен бути обов’язково покладений в основу функціонування IP-суду в Україні, оскільки належна фахова кваліфікація та професійна компетентність у сфері інтелектуальної власності є визначальними чинниками ефективного виконання суддями своїх професійних обов’язків. Автор дійшов висновку, що аналізування засад організації судової влади дає підстави стверджувати про відсутність у титульному Законі України «Про судоустрій і статус суддів» принципів діяльності судів, це свідчить про неналежне нормативно-правове закріплення ключових положень, передбачених міжнародно-правовими документами. У межах другого розділу також проаналізовано та встановлено основні й додаткові завдання і функції IP-суду як суб’єкта реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні. Автор запропонував до спеціальних завдань ІР-суду відносити також завдання здійснення правосуддя у сфері інтелектуальної власності відповідно до вимог чинного законодавства України та правил судочинства з метою підвищення рівня якості судового розгляду справ з питань інтелектуальної власності, строків їх вирішення та зростання довіри до суду з метою створення в Україні сприятливого клімату щодо залучення іноземних інвестицій до зазначеної сфери та ін. Досліджено сутність та особливості компетенції IP-суду як суб’єкта реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні, наголошено на виключних повноваженнях ІР-суду. Зазначено, що компетенція складає ядро адміністративно-правового статусу кожного органу державної влади, не є винятком й ІР-суд, з приводу встановлення компетенції якого й до цього часу немає одностайного розуміння та відповідного законодавчого визначення. Виокремлено принцип територіальності ІР-суду в Україні, який передбачає поширення його юрисдикції на всю територію держави, що встановлено Основним Законом та титульним законом про судоустрій і статус суддів. Відповідно принцип територіальності повинен бути узгодженим та органічно поєднуватися з принципом спеціалізації. Акцентовано на тому, що основу юрисдикції ІР-суду в Україні становлять принципи територіальності, спеціалізації та інстанційності, що є ключовим для успішного старту його функціонування. Визначено сутність компетенції ІР-суду, а також систему юридичних гарантій діяльності IP-суду в Україні. Доведено, що діяльність ІР-суду пов’язана з системою впорядкованих та чітких норм, які регулюють питання їх діяльності й функціонування, необхідним є встановлення відповідної системи законодавчо закріплених юридичних гарантій діяльності, без дослідження яких неможливо стверджувати про повний адміністративно правовий статус ІР-суду в Україні. Наголошено на тому, що юридичні гарантії— невід’ємна складова адміністративно-правового статусу ІР-суду в Україні, оскільки вони є засобом ефективної реалізації суддями своїх повноважень, це дозволяє повною мірою реалізувати державну політику у сфері інтелектуальної власності. Визначено види юридичних гарантій діяльності IP-суду в Україні. В рамках третьому розділі дисертації досліджено й систематизовано успішний зарубіжний досвід організації та діяльності IP-суду й установлено можливості його використання в Україні. Досліджено досвід організації діяльності Трибуналу з питань інтелектуальної власності в Китаї, проаналізовано особливості діяльності Патентного суду в Австрії, визначено особливості спеціалізації в Німеччині, Південній Кореї та Японії. Доведено необхідність створення саме окремого судового органу на прикладі таких держав, як Швейцарія, Франція, Великобританія та США. Зроблено висновок, що зарубіжний досвід організації й діяльності спеціалізованих судів, які розглядають спори у сфері інтелектуальної власності та патентного права, свідчить про належний рівень насамперед нормативного закріплення важливих положень, що стосуються функціонування таких судових органів. В Україні ж немає титульного закону «Про Вищий суд з питань інтелектуальної власності», який повинен закріпити ключові положення, що стосуються початку його функціонування та подальшої роботи. Автор запропонував напрямки вдосконалення національного законодавства, що регламентує діяльність IP-суду. Охарактеризовано, що розвиток суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності сьогодні є досить динамічним, а тому часто виникають питання, що потребують свого вирішення в юрисдикційному порядку. Виокремлено два напрямки вдосконалення сфери інтелектуальної власності в Україні: перший – це вдосконалення чинних нормативно-правових актів, що регулюють реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, другий – шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності ІР-суду. Запропоновано низку новаторських змін до регулювання діяльності ІР-суду з метою підвищення рівня інвестиційного клімату для бізнесу, змін у ландшафті ринку з надання послуг у сфері інтелектуальної власності, значного підвищення стандартів захисту прав та законних інтересів у сфері інтелектуальної власності.Item Адміністративно-правові засади реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави(Харківський національний університет внутрішніх справ, 2021) Кошиков, Д.О.Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Охарактеризовано економічну безпеку держави як об’єкт адміністративно-правового регулювання. Визначено зміст, принципи та функції державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Проаналізовано правові засади реалізації такої політики та з’ясовано місце серед них положень адміністративного законодавства. Встановлено систему суб’єктів реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Визначено особливості діяльності загальних та спеціальних суб’єктів. З’ясовано роль та місце органів місцевого самоврядування та інституцій громадянського суспільства в механізмі реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Досліджено сутність та види форм і методів реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Розкрито особливості гарантій прав учасників адміністративно-правових відносин у сфері реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Сформульовано пропозиції щодо формування системи критеріїв оцінки ефективності реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Визначено шляхи удосконалення формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки, узагальнено зарубіжний досвід такого регулювання та опрацьовано можливості його використання в Україні.Item Адміністративно-правові засади кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні(Харківський національний університет внутрішніх справ, 2020) Селюков, В. С.Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні. У роботі встановлено закономірності становлення та розвитку службової кінології, охарактеризовано кінологічне забезпечення правоохоронної діяльності як об’єкта адміністративно-правового регулювання, встановлено його мету, завдання та принципи. Проаналізовано правові засади кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні та з’ясовано місце в них адміністративного законодавства. Окреслено коло суб’єктів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні, уточнено коло їх завдань та функцій. Надано характеристику форм та методів використання службових собак з метою вирішення оперативно-службових завдань. Охарактеризовано стан кадрового забезпечення діяльності кінологічних підрозділів правоохоронних органів в Україні. Розкрито зміст матеріально-технічного забезпечення діяльності кінологічних підрозділів правоохоронних органів в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід діяльності суб’єктів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності та визначено можливості його використання в Україні. Окреслено перспективні напрями удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує кінологічне забезпечення правоохоронної діяльності в Україні. Сформульовано пропозиції щодо розвитку форм та методів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні.Item Забезпечення публічної безпеки в Україні: адміністративно-правовий аспект(Харківський національний університет внутрішніх справ, 2019) Панова, О.О.Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад забезпечення публічної безпеки в Україні. Визначено сутність публічної безпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони та захисту. Узагальнено принципи публічної безпеки. Охарактеризовано правові засади забезпечення публічної безпеки. Розкрито зміст адміністративноправових відносин у сфері забезпечення публічної безпеки. Визначено особливості діяльності вищих органів державної влади як суб’єктів забезпечення публічної безпеки. З’ясовано місце правоохоронних органів в системі суб’єктів забезпечення публічної безпеки. Охарактеризовано специфіку забезпечення публічної безпеки органами прокуратури та судами. Розкрито адміністративно-правові повноваження органів місцевого самоврядування та інституцій громадянського суспільства у сфері забезпечення публічноїбезпеки. З’ясовано сутність правових та організаційних форм діяльності щодо забезпечення публічної безпеки в Україні. Охарактеризовано адміністративно-деліктні відносини у сфері забезпечення публічної безпеки в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід забезпечення публічної безпеки та опрацьовано можливості його використання в Україні. Опрацьовано систему критеріїв та показників оцінювання ефективності забезпечення публічної безпеки в Україні. Запропоновано шляхи оптимізації адміністративного законодавства у сфері забезпечення публічної безпеки в Україні.Item Адміністративно-правові засади діяльності правоохоронних органів із забезпечення фінансово-економічної безпеки України(Сумський державний університет, 2019) Рєзнік, Олег Миколайович; Резник, Олег Николаевич; Rieznik, Oleh MykolaiovychДисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад діяльності правоохоронних органів із забезпечення фінансово-економічної безпеки України. Уточнено поняття, ознаки фінансово-економічної безпеки. Визначено сутність адміністративно-правового механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки України, місце правоохоронних органів у ньому, етапи їх становлення. Класифіковано адміністративно-правові засади діяльності правоохоронних органів із забезпечення фінансово-економічної безпеки України. Розкрито поняття та сутність елементів адміністративноправового статусу правоохоронних органів із забезпечення фінансовоекономічної безпеки України. Охарактеризовано рівні, напрями, адміністративно-правові форми, методи, організаційні основи діяльності правоохоронних органів із забезпечення фінансово-економічної безпеки України. Узагальнено зарубіжний досвід організації та діяльності таких правоохоронних органів і можливості його використання в Україні. Запропоновано напрями оптимізації діяльності правоохоронних органів із забезпечення фінансово-економічної безпеки України, координації та взаємодії між ними, оцінювання їх діяльності.Item Адміністративно-правові засади забезпечення кібербезпеки України(Університет сучасних знань, 2018) Бухарєв, В.В.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правових засад забезпечення кібербезпеки України, а також опрацюванні напрямків удосконалення адміністративного законодавства, яке регулює забезпечення кібербезпеки в Україні. Визначається поняття та з’ясовуються особливості кібербезпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони. Здійснюється історико-правовий аналіз розвитку та становлення правового інституту кібербезпеки. Встановлюються види об’єктів кібербезпеки та кіберзахисту. Характеризуються правові засади забезпечення кібербезпеки України та з’ясовується місце серед них адміністративно-правового забезпечення. Окреслюється коло суб’єктів забезпечення кібербезпеки України та особливості їх адміністративно-правового статусу. Систематизуються адміністративно-правові форми та методи забезпечення кібербезпеки України. Виокремлюються види та особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері кібербезпеки України. Узагальнюється зарубіжний досвід забезпечення кібербезпеки та пропонуються можливості його використання в Україні. Опрацьовуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює забезпечення кібербезпеки в Україні. Пропонуються способи оптимізації системи суб’єктів забезпечення кібербезпеки України та напрямки вдосконалення взаємодії між ними.Item Адміністративно-правове забезпечення апеляційного провадження в Україні(Університет сучасних знань, 2018) Гальонкін, С.А.У дисертації наводиться теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні та окресленні напрямків його вдосконалення. З’ясовуються сутність та особливості апеляційного провадження як об’єкта адміністративно-правового забезпечення. Характеризуються правові засади апеляційного провадження в Україні та встановлюється місце серед них адміністративно-правового регулювання. Систематизуються принципи та види адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Розкриваються сутність та структура механізму адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Встановлюються напрямки та предмет адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні, його форми та методи. Окреслюється коло суб’єктів адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Характеризується зарубіжний досвід правового забезпечення апеляційного провадження та визначаються можливості його використання в Україні. Пропонуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує апеляційне провадження в Україні.Item Органи прокуратури України в системі суб’єктів протидії корупції: адміністративно-правовий аспект(Сумський державний університет, 2018) Клочко, І.О.Визначаються поняття та сутність адміністративно-правових засад діяльності органів державної влади щодо протидії корупції, встановлюються місце та особливості органів прокуратури в системі інших суб’єктів протидії корупції. Характеризуються правові засади протидії корупції в Україні та визначається місце серед них адміністративно-правового регулювання. Розкриваються поняття та структура організації діяльності органів прокуратури щодо протидії корупції. Узагальнюються форми та методи діяльності органів прокуратури щодо протидії корупції. Систематизуються адміністративно-правові повноваження органів прокуратури у сфері протидії корупції. Виявляються основні недоліки адміністративного законодавства, яке регулює діяльність органів прокуратури України щодо протидії корупції, та надаються пропозиції щодо його удосконалення. Узагальнюється зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності органів прокуратури щодо протидії корупції та визначаються можливості його застосування для удосконалення відповідного законодавства України. Окреслюються напрямки удосконалення взаємодії органів прокуратури з іншими суб’єктами протидії корупції в Україні.Item Адміністративно-правові засади взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами(Сумський державний університет, 2017) Бурбика, В.О.Дисертаційна робота присвячена визначенню змісту та особливостей взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Встановлюються сутність та особливості взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Розкриваються мета, завдання та функції взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами, узагальнюються її принципи. Характеризується стан адміністративно-правового регулювання взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Пропонується поняття та окреслюється структура адміністративно-правового механізму взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Встановлюються рівні, види, форми та методи взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами, узагальнюються її процедури. Визначаються організаційні засоби забезпечення взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Вивчається зарубіжний досвід взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами та встановлюються можливості його використання в Україні. Пропонуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює взаємодію органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Оптимізуються критерії оцінювання ефективності взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами.