Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/106
Browse
15 results
Search Results
Item Забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору(Сумський державний університет, 2024) Літовцева, Вероніка Євгенівна; Litovtseva, Veronika YevhenivnaДисертаційна робота присвячена удосконаленню існуючих та розробці нових науково-методичних підходів і практичного інструментарію для забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору. У дисертаційній роботі узагальнено існуючі наукові напрацювання щодо визначення економічної сутності поняття «фінансова стабільність». В результаті розрахунку вагомостей ключових елементів визначення було запропоновано власне авторське трактування, яке розкриває фінансову стабільність як стійкий стан ключових елементів фінансової системи, що запобігає наростанню суспільної недовіри до фінансового сектору та забезпечує адаптивність до динамічних змін навколишнього середовища. Крім того, встановлено, що значна кількість науковців приділяє увагу дослідженню не лише економічних чинників впливу на фінансову стабільність, а й поведінкових, до яких було віднесено: суспільну довіру/недовіру до фінансового сектору, платіжну дисципліну та податкову мораль, споживчу поведінку, сприйняття нерівності, схильність до паніки, сприйняття корупції, фінансову грамотність та суспільну довіру/недовіру до уряду. Таким чином, для забезпечення фінансової стабільності необхідно враховувати як економічні, так і поведінкові чинники, що вимагає комплексного підходу до дослідження та управління фінансовою системою. Розроблено концептуальні підходи до визначення суспільної недовіри до фінансового сектору, яку пропонується розглядати в межах континууму довіри. Цей континуум ілюструє складний динамічний процес переходу між трьома окремими явищами: довірою, недовірою та бездовір’ям, кожне з яких має різні характеристики та впливає на міжособистісні та організаційні відносини. На відміну від попередніх підходів, наголошено на необхідності розгляду довіри та недовіри не як протилежних кінців однієї осі, а як окремих явищ із проміжним станом бездовір’я, які характеризуються нейтральним ставленням і відсутністю виражених емоційних або когнітивних реакцій. Такий підхід забезпечує більш гнучку та реалістичну модель розвитку відносин, сприяючи кращому розумінню та управлінню ними. Трактування змістової сутності поняття «суспільна недовіра до фінансового сектору» запропоновано розглядати як когнітивно-емоційне явище, пов’язане зі стійким переконанням суспільства певної культури, території чи країни в небезпеці взаємодії з фінансовими установами, урядовими фінансовими політиками та фінансовими продуктами на всіх рівнях, яке містить у собі раціональні судження про недоліки та ризики фінансової системи, а також відчуття розчарованості, страху та паніки, що виникають у відповідь на негативний досвід або сприйняття фінансової нестабільності та підкріплюються через соціальні комунікації та медіа. Наслідком такої недовіри є не лише неможливість ефективної співпраці між суспільством та фінансовим сектором, але й зниження економічної активності, скорочення інвестицій, зростання безробіття та соціальних конфліктів, що призводить до деградації та занепаду економічної системи в цілому. Ретроспективне дослідження виникнення та розвитку суспільної недовіри до банківського та небанківського секторів економіки, базуючись на аналізі основних історичних подій та особливостей функціонування фінансової системи України за роки незалежності, дозволило визначити етапи розвитку та ідентифікувати як спільні, так і специфічні причини виникнення суспільної недовіри до цих секторів окремо. Історичний контекст суспільної недовіри до фінансового сектору України свідчить про те, що для банківського сектору фундамент недовіри був закладений через втрату заощаджень у "Сбербанку" СРСР та неефективність ранніх банківських установ. Для небанківського сектору недовіра виникла також через неповернення вкладів, але була додатково посилена недостатнім регулюванням та шахрайськими діями у перші роки незалежності України. Незважаючи на те, що регуляторні реформи та створення стабілізаційних механізмів частково зменшили недовіру до банківського сектору, фінансові кризи та подальші політичні події значно підірвали досягнутий прогрес. У небанківському секторі регуляторні заходи були запроваджені пізніше та виявилися менш ефективними, що призвело до масових банкрутств і поглиблення недовіри, особливо в умовах пандемії. Бібліометричний аналіз наукових публікацій із питань зв’язку фінансової стабільності та суспільної недовіри до фінансового сектору, реалізований за допомогою бібліометричного інструментарію Scopus, програмного забезпечення VOSviewer та Google Trends, дозволив виокремити ключові аспекти та динаміку наукових публікацій з 1987 по 2023 рр. Результати аналізу виявили високий рівень диверсифікації досліджень та мультидисциплінарний характер проблематики, яка охоплює економіку, фінанси, соціальні науки, бізнес, менеджмент та інші галузі. Дослідження також виявило п’ять етапів наукового інтересу до теми, що корелюють із світовими фінансовими кризами та іншими дестабілізуючими процесами. Найбільш цитовані дослідження зосереджені на впливі довіри на соціально-екологічні системи та на відновленні довіри до фінансової системи за допомогою фінансових технологій. Бібліометричний аналіз також виявив шість основних кластерів ключових слів, що характеризують зв’язки між фінансовою стабільністю, довірою та іншими поведінковими чинниками, такими як споживча поведінка, фінансова грамотність, платіжна дисципліна та інші. Результати дослідження підкреслюють важливість врахування як економічних, так і поведінкових чинників у забезпеченні фінансової стабільності, підтверджуючи необхідність мультидисциплінарного підходу до дослідження та управління фінансовою системою. У роботі удосконалено науково-методичний інструментарій інтегрального оцінювання маркера суспільної довіри до фінансового сектору економіки, що передбачає ідентифікацію недовіри в системі координат «недовіра – бездовір’я – довіра» за допомогою комбінаторики якісних і кількісних показників, які узагальнюють стан і розвиток трьох складових фінансової системи: банківського, небанківського секторів та поведінкової складової недовіри. Кількісні методи дозволяють відобразити поведінкову специфіку явища через економічні та фінансові індикатори, тоді як якісні методи враховують тенденції, відображені в соціологічних опитуваннях та анкетуваннях. Змішаний підхід, що об’єднує різні індикатори в комплексний показник оцінки недовіри, дозволяє забезпечити всебічний аналіз. Побудовані індикатори та інтегральний показник дозволяють більш обґрунтовано діагностувати стан суспільної недовіри у фінансовій системі, ідентифікувати критичні точки зміни економічної динаміки та виявляти поведінкові реакції економічних суб’єктів. У дисертації розроблено науково-методичний підхід до оцінювання структурних взаємозв’язків між складовими суспільної недовіри до фінансового сектору, перцепції корупції, розвитку технологічної фінансової інфраструктури та фінансовою стабільністю. На відміну від чинних підходів, запропонований метод дозволяє побудову латентних змінних – суспільної недовіри до фінансового сектору та перцепції корупції, які через свою поведінкову природу мають складну внутрішню структуру, важко спостережувану або вимірювану безпосередньо. Аналіз, проведений методом моделювання структурними рівняннями, дозволив визначити медіаторну роль розвитку технологічної фінансової інфраструктури в підсиленні впливу маркера суспільної довіри (довіри, недовіри та бездовір’я) до фінансового сектору на фінансову стабільність країни, що перевищує прямий ефект у 1,87 рази. У роботі систематизовано методологічний інструментарій забезпечення фінансової стабільності, передбачений Стратегією макропруденційної політики України, а також фіскальною та монетарною політикою НБУ. Аналіз дестимулюючих та стимулюючих впливів інструментів НБУ та Міністерства фінансів України на фінансову стабільність та суспільну недовіру до фінансового сектору дозволив узагальнити роль інструментів у кризові періоди та в умовах економічної стабільності, забезпечуючи гнучкість та ефективність заходів регуляторів у різних ситуаціях. Визначено особливе значення ефективності роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав споживачів, вербальних інтервенцій, забезпечення фінансової грамотності, цифрового маркетингу фінансових послуг та націоналізації фінансових установ у контексті впливу на суспільну недовіру до фінансового сектору. З метою моделювання сценаріїв забезпечення фінансової стабільності залежно від наростання суспільної недовіри до фінансового сектору було удосконалено методологію селекції інструментів забезпечення фінансової стабільності. Це здійснено на основі комбінаторного поєднання двох критеріїв: зони перебування маркера суспільної довіри до фінансового сектору та ризику дестабілізації фінансової системи. Такий підхід дозволив формалізувати дев’ять сценаріїв забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору: превентивний, адаптивного реагування, консервативний, стимулювальний, забезпечення стабільності, подолання недовіри, балансування загрозами з акцентом на стабільності фінансової системи, балансування загрозами з акцентом на недовірі та реанімувальний сценарій. Для кожного із цих сценаріїв було обґрунтовано основні критерії ухвалення рішень та сформовано основу для побудови матриці вибору інструментів забезпечення фінансової стабільності залежно від наростання суспільної недовіри до фінансового сектору. Результати аналізу матриці показали, що найбільшу частоту застосування мають бюджетні інструменти та стрес-тестування, наступними за частотою використання є інструменти подолання суспільної недовіри, потім макропруденційні інструменти, тоді як податкові інструменти мають найнижчу частоту застосування. Запропоновано рекомендації щодо забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору, що ґрунтуються на побудові дорожніх карт. Ці карти враховують формалізований вибір інструментарію макропруденційної, монетарної, податкової та бюджетної політики, а також інструментів забезпечення фінансової стабільності залежно від перебування маркера суспільної довіри до фінансового сектору в «зонах довіри, недовіри чи бездовір’я». Такий підхід дозволить регуляторам вживати більш гнучких та ефективних заходів реагування на ризики.Item Вплив капіталізації банків на макроекономічну стабільність(Сумський державний університет, 2024) Єфіменко, Аліна Юріївна; Yefimenko, Alina YuriivnaДисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методичних засад оцінки впливу капіталізації банків на макроекономічну стабільність. Для цього проаналізовано наукові дослідження та сучасні тенденції рівня капіталізації банків, макроекономічної стабільності та методичні підходи щодо оцінки їх взаємозв’язку. Проведений динамічний аналіз поняття «капіталізація банків», реалізований за допомогою бази даних Scopus та інструментарію VOSvievier 1.6.20.0, дав змогу виявити, що протягом 2010-2022 років наукові роботи у розрізі капіталізації банків були присвячені питанням фінансової стійкості, надійності, платоспроможності та прибутковості банків, достатності капіталу, ризик-менеджменту та управлінню проблемними кредитами. Перерозподіл наукових публікацій бази даних Scopus за використанням поняття «капіталізація банку» за різними галузями протягом 2010-2022 років засвідчив, що 23,2% публікацій викладені у межах галезей «Економіка та фінанси», а 18,6% – «Бізнес-процеси та менеджмент». Проаналізувавши наукові публікації українських дослідників на тему капіталізації банків визначено, що найбільший інтерес науковців спостерігався протягом 2014-2017 років (від 2770 од. у 2014 до 2430 од. у 2017 році), що пояснюється реформуванням банківської системи України. На основі систематизації та аналізу існуючих досліджень присвячених капіталізації банків запропоновано трактувати дане поняття як індикатор стійкості та надійності, який характеризує фінансовий потенціал банку (капітал та зобов’язання) для проведення активних операцій (кредитних, операцій з цінними паперами, розрахунково-касове обслуговування) за умов покриття кредитного, операційного, ринкового та системного ризиків. За допомогою даного підходу робиться акцент на важливості впливу не тільки власних ресурсів у вигляді капіталу та запозичених у вигляді зобов’язань на рівень капіталізації банку, а й активних операцій, які опосередковано беруть участь у формуванні достатнього рівня капіталізації банку. На основі динамічного аналізу поняття «макроекономічна стабільність» визначено, що воно розглядалося через призму економічного та соціального розвитку країни, волатильностей рівня заробітної плати та рівня цін, обсягів виробництва та рівнів безробіття, політичних аспектів. 40,3% публікацій на тему макроекономічної стабільності були викладені у межах галузі «Економіка», а 18,1% – «Бізнес-процеси та менеджмент». Поняття «макроекономічна стабільність» українськими науковцями активно досліджувалося з 2013 по 2017 роки (від 1820 од. у 2013 році до 2140 од. у 2017 році). Запропоновано розглядати поняття «макроекономічна стабільність» як стан рівноваги між різними секторами економіки держави, що характеризується стійким соціально-економічним, зовнішньоекономічним та фінансовим зростанням всередині країни протягом певного періоду часу. Це дозволило розглянути дане поняття з позиції процесу попередження, ліквідації та управління наслідками впливу потенційних ризиків погіршення соціально- економічного стану держави в умовах економічних турбулентностей. Побудована на основі інструментів VOSViewer 1.6.20.0 візуалізаційна карта контекстуально-часового виміру досліджень підвердила наявність причинно-наслідкових зв’язків між рівнем капіталізації банків та макроекономічною стабільністю у розрізі 7 кластерів, що охоплюють наукові роботи через призму оцінки банківських ризиків та фінансових криз, діяльності банків, кредитування та економічного зростання, інвестицій та економіки, ефективності банківської діяльності. Аргументовано фундаментальні основи взаємодії капіталізації банків та макроекономічної стабільності через розробку теоретичної концептуальної моделі, що підтверджує присутність причинно-наслідкового зв’язку між рівнем капіталізації банків та макроекономічною стабільністю обумовленого набором прямих та опосередкованих каталізаторів (соціально-економічних, зовнішньоекономічних, фінансових та дестимулюючих). Це дозволило сформувати такі системи каналів впливу: 1) регуляторні вимоги, економічні і ринкові умови та практика управління ризиками як передумови трансформації рівня капіталізації банків; 2) грошово-кредитна та податково-бюджетна політика країни, глобальне економічне середовище та рівень довіри бізнесу як передумови забезпечення макроекономічної стабільності. Визначено методичний інструментарій оцінки інтегральних індексів рівня капіталізації банків та макроекономічної стабільності з і без урахування показників-дестимуляторів (корупції та тіньової економіки) шляхом використання методу оптимальної рівномірності для 34 європейських країн протягом 2010-2022 років. В основі розрахунку інтегрального індексу рівня капіталізації банків лежать вісім показників: рентабельність активів і власного капіталу, рівень непрацюючих кредитів, відношення капіталу до активів , кількість відділень банків, відношення регулятивного капіталу до активів зважених на ризик, відношення витрат до доходів банків та глибина проникнення фінансових послуг банку. На основі запропонованої адаптованої шкали виявлено, що більшість країн мають низький середній рівень капіталізації банків (0-0,19), серед яких Албанія (0,13), Австрія (0,13), Бельгія (0,14), Болгарія (0,15), Данія (0,16), Мальта (0,13), Нідерланди (0,16), Польща (0,12), Словаччина (0,13), Угорщина (0,17), Франція (0,15) та Чехія (0,17). Найбільше значення індексу спостерігається в Швеції (0,44). В основі розрахунку інтегрального індексу макроекономічної стабільності (без урахування корумпізації та тінізації економіки) лежать сім показників: валовий внутрішній продукт, рівень інфляції і безробіття, індекс Джині, ріст валового національного доходу, рівень експорту та зовнішній борг. На основі запропонованої адаптованої шкали виявлено, що найнижчі середні рівні індексу характерні для Албанії (0,32), Іспанії (0,35), Словаччини (0,34), Словенії (0,35) та Кіпру (0,35), а найбільше значення індексу спостерігається у Швейцарії (0,6) та Люксембурзі (0,66). Під час розрахунку інтегрального індексу макроекономічної стабільності з елементами корумпізації та тінізації (первинні державні видатки, індекс сприйняття корупції, показник політичної стабільності, показник регуляторної якості та рівень тіньової економіки) виявлено, що найнижчі середні рівні індексу (0-0,4) спостерігаються в Україні (0,2), Албанії (0,35), Молдові (0,38) та Сербії (0,37), а максимальні значення інтегрального індексу мали Люксембург (0,9), Ірландія (0,8) та Швейцарія (0,85). Розроблено науково-методичний підхід щодо моделювання трансформаційних процесів показників капіталізації банків та соціально- економічного розвитку на основі кластерного аналізу (метод Ворда та k- середніх) для 34 європейських країн у розрізі 2010, 2015 та 2020 років. За допомогою методу головних компонент було відібрано по три показники з кожної групи для проведення кластеризації (рівень непрацюючих кредитів, рентабельність активів і капіталу; рівень інфляції і безробіття та індекс Джині). У 2010 та 2015 роках було виділено чотири кластери та в 2020 році – три кластери. Серед причин трансформаційних процесів складу кластерів визначено такі, як зниження рівня непрацюючих кредитів, рівня інфляції, безробіття і індексу Джині та підвищення рентабельності активів. У 2010 році до другого кластеру найбільш стійкого як за показниками капіталізації банків, так і за показниками соціально-економічного розвитку ввійшли Словенія, Фінляндія та Швеція. У 2015 та 2020 роках третій кластер став найбільш стійким та включав такі країни: Мальту, Швецію, Люксембург, Ісландію, Данію, Бельгію, Австрію, Ісландію та Швейцарію. Україна знаходилася в першому кластері протягом 2010-2020 років, для країн-членів якого були характерні високі рівні непрацюючих кредитів і нижче середнього значення рентабельності активів та високі рівні інфляції, безробіття і індексу Джині. Розроблено матрицю, що включала стійкі до трансформаційних процесів капіталізації банків та соціально-економічного розвитку європейські країни. Формалізовано взаємодію капіталізації банків та макроекономічної стабільності 34 європейських країн протягом 2010-2022 за допомогою канонічного аналізу. Виявлено збільшення частки варіації показників капіталізації банків, що пояснюється зміною індикаторів макроекономічної стабільності, з 5,2% до 13,6% при включенні показників-дестимуляторів макроекономічної стабільності (індикатори корумпізації та тінізації), та тісноти зв’язку між канонічними величинами (канонічне R) з 0,359 до 0,520. Хи2 та р <0,05 підтвердили адекватність побудованих канонічних моделей. На основі отриманих канонічних коренів виявлено, що найбільший вплив на забезпечення макроекономічної стабільності здійснює імпорт (-3,631), а на капіталізацію банків – рентабельність активів (0,689). При врахуванні показників- дестимуляторів визначено, що найбільший вплив на забезпечення макроекономічної стабільності здійснює показник ролі закону (3,222) та індекс сприйняття корупції (2,471), а на капіталізацію банків – рентабельність власного капіталу (0,930). На основі побудованих панельних регресійних моделей з випадковими та фіксованими ефектами, виявленими за допомогою тесту Хаусмана та оцінки множника Лагранжа Брейша-Пагана, визначено функціональні зв'язки впливу макроекономічної стабільності з елементами корумпізації та тінізації на рівень капіталізації банків досліджуваних європейських країн протягом 2010-2022 років. На основі критеріїв Wald, F та p-value підтверджено статистичну значущість панельних регресійних моделей із фіксованими ефектами. Отримані результати засвідчили, що зі збільшенням рівня експорту на 1% рівень непрацюючих кредитів зменшиться на 0,21%, а рентабельність власного капіталу банків підвищиться на 0,28%; зі збільшенням показника політичної стабільності на 1 од. рівень непрацюючих кредитів знизиться на 7,05%, а рівень рентабельності активів банків збільшиться на 1,22%; зі збільшенням рівня тіньової економіки на 1% рівень непрацюючих кредитів збільшиться на 0,40%, а рентабельність власного капіталу банків знижується на 0,17% та зі збільшенням індексу сприйняття корупції на 1 бал рентабельність власного капіталу банків підвищується на 0,27%. Розроблено міжнародну функціональну модель бенчмаркінгу управління рівнем капіталізації банків в умовах забезпечення макроекономічної стабільності на основі визначення якісних та кількісних характеристик країн- лідерів, відібраних на основі побудованого відповідного рейтингу. Виділено три групи бенчмарок: інституційно-інноваційно (в основі практики Швейцарії та Люксембургу), грошово-кредитні (в основі практики Швеції та Ісландії) та превентивно-управлінські заходи (в основі практики Норвегії та Фінляндії). Сформовано практичні рекомендації до удосконалення системи управління капіталізацією банків для забезпечення макроекономічної стабільності країни, що можуть бути використані у процесі ризик-менеджменту банку, формування та регулювання достатності капіталізації керівництвом банків, при розробці державних соціально-економічних та фінансових політик.Item Формування капіталу корпоративних підприємств в умовах розбалансованості фінансового ринку(Сумський державний університет, 2023) Дзюба, Вікторія Віталіївна; Dziuba, Viktoriia Vitaliivna; Дзюба, Виктория ВитальевнаДисертація присвячена вирішенню актуальної наукової задачі щодо удосконалення теоретико-методичних та практичних засад формування структури капіталу корпоративних підприємств в умовах розбалансованості фінансового ринку. Формування капіталу корпоративних підприємств (нефінансових корпорацій) є основою їх фінансової політики в якій перетинаються інтереси головних стейкголдерів – акціонерів, менеджменту, інвесторів, кредиторів. Враховуючи широкий склад стейкголдерів нефінансових корпорацій (далі – НФК) та різний рівень впливу на прийняття фінансових рішень, зокрема щодо формування капіталу, визначено п’ять рівнів критеріїв та уточнено їх перелік за рівнями: 1) реальні та потенційні стейкголдери, що мають вплив на економіко-фінансовий стан НФК; 2) зацікавлені у функціонуванні НФК або мають нейтральне ставлення; 3) з формалізованими відносинами між основними стейкголдерами; 4) стейкголдери з якими сформовані фінансові відносини; 5) внутрішні топ-стейкголдери НФК. Для НФК формування капіталу є базовою складовою фінансової політики, яка розглядається як визначена власниками та узгоджена з менеджментом мета фінансового менеджменту, що передбачає розробку алгоритму дій, спрямованих на формування оптимальної структури капіталу, вибір форм та методів її досягнення в короткостроковому і в довгостроковому періоді та відповідає таким ключовим принципам: справедливості; узгодження із чинним законодавством; реалістичності, досяжності, рівня ризикованості, що відповідає рівню апетиту до ризику як власників так і менеджменту компанії. Обґрунтовано, що при формуванні фінансової політики НФК може визначатись три види структури капіталу: фактична структура капіталу – як співвідношення між наявними у розпорядженні НФК в певний період часу різних елементів капіталу, які фіксуються у фінансовій звітності НФК з визначеними зобов’язаннями по їх обслуговуванню; цільова структура капіталу, представлена як прогнозований коридор значень набору таргетів фінансової політики в межах яких, в залежності від зміни системного (недиверсифікованого) ризику НФК може визначатись оптимальна структура; оптимальна структура капіталу – як співвідношення між різними елементами капіталу НФК, яке забезпечує досягнення визначених в межах коридорів стратегічних таргетів фінансової політики, при узгодженому між ключовими стейкголдерами – власниками та менеджерами апетиту до ризику. На основі упорядкування факторів впливу на формування оптимальної структури капіталу за критеріями: 1) середовища в якому вони формуються – зовнішньому (відносяться до системних ризиків, на які у НФК практично відсутні важелі впливу) та внутрішньому (формуються безпосередньо в межах самого підприємства можуть бути врегульовані та контрольовані менеджментом підприємства); 2) за рівнем реалізації фінансової політики – стратегічного та оперативно-тактичного, побудовано матрицю факторів, яка дозволяє максимально узгоджувати позиції власників та топ-менеджерів НФК при формуванні фінансової політики та контролювати досягнення визначених ключових таргетів. Формування капіталу НФК відбувається під впливом cтану кредитного та фондового ринку України, оскільки їх кон’юнктура формує ціни на позиковий капітал, а також можливі обсяги цього капіталу для потреб конкретного корпоративного підприємства. З точки зору світових фондових ринків розмір вітчизняного фондового ринку є незначним, він не входить до переліку країн, фондові ринки яких є мінімально значимі. Фондовий ринок в Україні є ринком державних облігацій: з 2015 по 2022 р. їх частка в структурі торгів зросла з 90 % до 98 % та витісняє найбільш значимі цінні папери для розвитку підприємств не лише реального, а і фінансового сектору економіки. В Україні торги повноцінно відбуваються на трьох фондових біржах – АТ «Фондова біржа ПФТС», АТ «Українська біржа» та ПрАТ «Фондова біржа «Перспектива». Остання здійснює виключне обслуговування операцій з облігаціями внутрішньої державної позики. Певна частка операцій з корпоративними цінними паперами здійснюється на фондовій біржі ПФТС. Максимально диверсифікованими є операції, що здійснюються на Українській фондовій біржі. Аналіз операцій, які відбуваються на фондовому ринку засвідчує, що він повноцінно не виконує своїх функцій і не є джерелом формування капіталу для НФК. Україна має банкоцентричну фінансову систему, тому серед зовнішніх джерел фінансування НФК переважає банківське кредитування. Його стан в довоєнному періоді мав позитивну динаміку щодо надання нових кредитів НФК, їх розмір поступово зростав, що свідчило і про адаптацію бізнесу до впливу пандемії Covid-19. Домінуюча частка кредитів припадає на строк до 1 року, яка коливається в межах від 72,3 % до 88,5 %. НФК використовують кредити лише під фінансування своєї поточної діяльності, що суттєво звужує їх можливості створення нових виробничих потужностей, чи модернізації існуючих. Структура наданих нових кредитів НФК за ВЕД демонструє суттєву розбалансованість між структурою кредитних ресурсів та структурою ВВП України. Структура ж залишків кредитів, що обслуговують НФК є більш наближеною до структури ВВП України. Аналіз динаміки процентної ставки за кредитами засвідчив, що з 2019 р. по січень 2022 р. відбувалось їх поступове зниження внаслідок реалізації політики очищення банківського сектору, проведеної НБУ. Динаміку процентних ставок визначає два чинники: процентні ставки за кредитами для інших НФК, і процентні ставки по кредитам термінами до 1 року та термінами від 1 до 5 років. По кредитам НФК переважають гривневі кредити, їх частка за період 2019 – 2022 рр. поступово зростає з 49 %, до майже 70 %. Використання кредитів в національній валюті, та їх поступове зростання в структурі свідчить про більш вигідні умови їх використання для підприємств, а також зменшення ризиків, пов’язаних з коливанням курсів іноземної валюти. Рівень узгодженості між структурою активів та структурою капіталу НФК є кардинально різним в залежності від ВЕД, при цьому структура капіталу за базовими виробничими ВЕД (сільське, лісове та рибне господарство і промисловість) є неузгодженою зі структурою активів, в першу чергу за термінами. Кожен ВЕД має певні особливості у формуванні фінансового ризику, це обумовлено значним колом чинників, серед яких вагомими є особливості здійснення виробничого процесу та, відповідно формування грошових потоків, здійснення зовнішньоекономічних операцій, переважання в структурі залучених кредитів, в залежності від валюти кредиту – в національній чи в іноземній. З-поміж аналізованих ВЕД максимальний рівень фінансового ризику притаманний НФК сільського, лісового та рибного господарства. Найнижчий рівень фінансового левериджу демонструє діяльність НФК в сфері транспорту, складського господарства – значення левериджу є мінімальним і становить менше 1, незначний рівень левериджу сформований підприємствами промисловості (в межах від 1,871 до 3,4). НФК в основному не налаштовані на залучення позикового капіталу враховуючи низький рівень операційної рентабельності діяльності, що не дозволяє залучати банківські кредити, вартість яких перевищує рівень рентабельності; низький рівень кредитоспроможності в силу низьких показників рентабельності діяльності та окупності вкладеного капіталу, відсутності формальних підстав для виходу на фондовий ринок з метою проведення ІРО. Транспарентність фінансової діяльності НФК є одним із ключових чинників, що створює суттєві розриви в асиметрії інформації, значною мірою впливає на прийняття інвестором рішення щодо розміщення капіталу, є додатковим позитивним чинником, що впливає на прийняття рішення банком чи небанківською фінансовою установою щодо виділення кредитів. В роботі проаналізовано стан транспарентності НФК на основі вибірки, яка сформована із списку Топ-100 українських підприємств за величиною доходу. Сформовано перелік із 46 НФК, які представляють шість ВЕД: сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство; промисловість; будівництво; оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; інформація та телекомунікації. Враховуючи наявність інформації, виходячи із проведеного аналізу вебсайтів НФК визначено групи індикаторів, кожна з яких оцінена за критеріями: група «Загальна інформація про НФК» (наявність та доступність); «Звіт виконавчого органу щодо розгляду та аналізу фінансового стану компанії і результатів її діяльності» (наявність); групи «Основні показники операційної та фінансової діяльності» та «Фінансові звіти» (наявність, актуальність, регулярність та використованість); «Аудиторський звіт та висновок аудиторів» (наявність, актуальність та регулярність). Побудовано рейтинг транспарентності фінансової діяльності НФК, який засвідчив, що стан транспарентності їх фінансової діяльності є вкрай низьким. Менеджмент вітчизняних підприємств не вбачає потреби і не усвідомлює зв’язку між транспарентністю своєї фінансової діяльності та можливості формування оптимальної структури капіталу. Результати рейтингу продемонстрували такий рівень транспарентності: абсолютна (3 НФК/6 %); високий рівень (3/6 %); вище середнього рівня (0); середній рівень (6 /13 %); нижче середнього (13/29 %); низький (10/22 %); неприйнятний рівень транспарентності (11/24 %). Орієнтуючись на показники, які обраховуються Європейським комітетом центральних офісів балансових даних, створений групою центральних банків європейських країн для дослідження фінансового стану НФК, враховуючи можливість їх обрахунку за національними стандартами фінансової звітності запропоновано науково-методичний підхід, який передбачає оцінювання стану ефективності формування структури капіталу НФК на основі використання функції бажаності Харрінгтона. Сформовано 4 групи, які сумарно включають 19 показників: структурні показники балансу; показники процентного навантаження; показники рентабельності діяльності; показники обслуговування та ефективності використання капіталу. Визначено інтегральний показник відповідності критеріям оптимальності структури капіталу підприємств. Відповідність отриманого значення інтегрального показника якості бажаності оптимальної структури капіталу визначаються на основі вербально-числової шкали Харрінгтона. В результаті за всіма НФК інтегральні показники в розрізі кожного року знаходяться в інтервалі, який характеризується як задовільний [0,37-0,63]. Отримані результати відформатовано за спадінням, опираючись на визначене середнє значення отриманого інтегрального показника за кожним НФК. Це дозволило виокремити 4 групи: 1) які мають значення, що наближаються до інтервалу, де бажаність є високою та демонструють стале зростання; 2) з рівномірною динамікою; 3) з тенденцією до подальшого зниження; 4) стійкою тенденцією до слабкої бажаності та наближене значення до низького інтервалу.Item Розвиток методології забезпечення незалежності центральних банків(Сумський державний університет, 2020) Дудченко, Вікторія Юріївна; Дудченко, Виктория Юрьевна; Dudchenko, Viktoriia YuriivnaУ дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних засад та методичного інструментарію забезпечення незалежності центральних банків. Структуровано науковий доробок із питань незалежності центральних банків; уточнено логіко-структурні зв’язки, що виникають під час забезпечення незалежності центральних банків; розвинуто методологічне підгрунтя оцінювання незалежності центральних банків; поглиблено методологічні засади визначення біфуркаційного рівня незалежності центральних банків у контексті забезпечення цінової стабільності; досліджено змістовно-логічні взаємозв’язки між незалежністю та транспарентністю центробанків; формалізовано причиннонаслідкові зв’язки між незалежністю центробанку та його транспарентністю; розроблено методологію визначення національних траєкторій комплементарності незалежності центральних банків та їх транспарентності; розроблено методологію та методичний інструментарій визначення ролі національного патерна незалежності центрального банку щодо забезпечення цінової стабільності; удосконалено науково-методологічні засади визначення ролі незалежності центральних банків щодо забезпечення стабільності банківської системи; обгрунтовано специфіку впливу незалежності центральних банків на економічне зростання країни; формалізовано канали впливу макроекономічних детермінант забезпечення незалежності центрального банку; розроблено методологію обгрунтування ролі незалежності центральних банків щодо забезпечення функціонування банківської системи в умовах нестабільності; поглиблено методологію визначення взаємозв’язків між якістю державного регулювання економіки та незалежністю центральних банків з урахуванням соціо-політичних передумов.Item Фінансова безпека підприємств під впливом нестабільності фінансового сектору України(Сумський державний університет, 2019) Малиш, Дмитро Олексійович; Малыш, Дмитрий Алексеевич; Malysh, Dmytro OleksiiovychДисертаційна робота присвячена удосконаленню теоретичних засад та науково-методичних підходів до формування фінансової безпеки підприємств в умовах нестабільності фінансового сектору економіки. У роботі розвинуто концептуальні засади формування системи фінансової безпеки підприємств, обґрунтовано взаємозв’язок між фінансовою архітектурою підприємства та його фінансовою безпекою; поглиблено теоретичний базис впливу фінансового сектору на фінансову безпеку підприємства; оцінено сучасний стан та тенденції розвитку фінансового сектору України; проаналізовано фінансовий стан підприємств реального сектору економіки з позиції забезпечення їх фінансової безпеки; визначено рівень фінансової безпеки підприємств через використання показників фінансової стійкості; оцінено рівень фінансової безпеки підприємств через призму фінансової архітектури; розроблено та обґрунтовано науково-методичний підхід щодо визначення стану та динаміки патернів фінансової безпеки підприємств та здійснено індивідуальне та інтегральне оцінювання її рівня.Item Методологічні засади забезпечення фінансової стійкості страхових компаній(Українська академія банківської справи, 2016) Олійник, Віктор Михайлович; Олейник, Виктор Михайлович; Oliinyk, Viktor MykhailovychДисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методологічних засад та методичного забезпечення формування та оцінювання фінансової стійкості страхових компаній в умовах загострення кризових явищ в економіці країни. Наукові результати дисертації в своїй сукупності вирішують важливу наукову проблему, яка полягає у розробці наукових положень, концепцій, методологічних засад і методичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення фінансової стійкості вітчизняних страхових компаній.Item Регулювання банківської діяльності в контексті узгодження інтересів держави та бізнесу(Сумський державний університет, 2016) Діденко, Оксана Миколаївна; Диденко, Оксана Николаевна; Didenko, Oksana MykolaivnaДисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методологічних засад та методичного інструментарію регулювання банківської діяльності в контексті узгодження інтересів держави та бізнесу. У роботі поглиблено періодизацію розвитку систем регулювання банківської діяльності в світі та теоретичне обґрунтування сутності інтересу в банківській діяльності; розроблено концепцію узгоджувального регулювання банківської діяльності; удосконалено її теоретичні підходи та методичний інструментарій оцінювання рівня інтенсивності регулювання; визначено напрямок та дієвість каналів впливу регулювання банківської діяльності на економічне зростання; розвинуто методологію дослідження залежності між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та динамікою економічного зростання з урахуванням фактора часу; визначено склад дієвих з позиції економічного зростання заходів та інструментів регулювання банківської діяльності; розроблено методологію ідентифікації факторів-каталізаторів та інгібіторів ефективності підвищення регуляторного тиску на банківський бізнес в контексті забезпечення фінансової стабільності; поглиблено механізм оцінювання залежності між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стійкістю банків; розроблено мультифакторну модель оптимізації інтенсивності регулювання банківської діяльності в контексті забезпечення фінансової стабільності на макро- та мікрорівні; поглиблено методичні підходи до формалізації впливу факторів макроекономічного характеру та внутрішньобанківського походження на прибутковість банківської діяльності; розвинуто методологічне підґрунтя та методичний інструментарій регулювання банківської діяльності залежно від форми власності та походження капіталу.Item Методологічні засади управління системним фінансовим ризиком в Україні(Українська академія банківської справи Національного банку України, 2015) Бєлова, Інна Валеріївна; Белова, Инна Валерьевна; Bielova, Inna ValeriivnaDissertation is devoted to the development of theoretical and methodological foundations and practical tools for analysis, evaluation and regulation of systemic financial risk (SFR) in Ukraine. In the study the nature, conditions and sources of SFR are identified; the concept of SFR management is developed; SFR evaluation instruments and the risk of system event realization at the stage of SFR formation are defined; functioning of the SFR transmission mechanism and evaluation of scope and capabilities of transmission SFR by using network modeling are researched; the content of systemically important banks as SFR sources is investigated; formalized relationship between the systemic importance of the bank and the implementation of the SFR in the economy of Ukraine is produced; methodology to determine the optimal spending on economic recovery is developed; theoretical and methodology foundations of SFR regulation and effectiveness evaluation are proposed.Item Фінансова стійкість банківської системи України(Українська академія банківської справи Національного банку України, 2012) Довгань, Ж.М.Дисертаційне дослідження присвячене розробці теоретико-методологічних засад та практичного інструментарію оцінювання та забезпечення фінансової стійкості банківської системи (ФСБС) України під впливом глобалізаційних процесів у світовій фінансовій системі та структурних трансформацій у вітчизняній економіці. У роботі розвинуто підходи до визначення ФСБС, обґрунтовано її взаємозв’язок з фінансовою стабільністю, фінансовою безпекою, надійністю та ефективністю; формалізовано тенденції впливу на ФСБС ряду екзогенних та ендогенних чинників, зокрема: світової фінансової архітектури, іноземного банківського капіталу, рівня концентрації активів, інструментарію страхування банківських депозитів та ін.; запропоновано механізм розрахунку індикаторів ФСБС України; у контексті забезпечення ФСБС обґрунтовано перспективні напрямки удосконалення механізму державного регулювання фінансового сектора економіки загалом та банківського нагляду зокрема. Dissertation is devoted to developing theoretical and methodological principles and practical tools for assessment and maintenance of financial stability of the banking system (FSBS) Ukraine under the influence of globalization processes in the global financial system and structural trans-formations in the domestic economy. In this paper we developed approaches to FSBS, based its relationship with its stability, security, reliability and efficiency; formalized trends impact FSBS number of exogenous and endogenous factors, including: the global financial architecture, international financial relations, the foreign banking capital, the level of concentration capital instruments insurance of bank deposits, etc. The mechanism of calculating the aggregate index FSBS of Ukraine in the context of the promising directions FSBS improvement of state regulation of the financial sector in general and banking supervision in particular.Item Напрямки підвищення фінансової стійкості та прибутковості комерційних банків(Одеський нац. політехнічний ун-т, 2003) Скорик, М.Л.Формування в Україні засад ринкової економіки створює основу для конкуренції між її учасниками, зокрема і в банківській сфері. Продовжується: диреренціація комерційних банків за обсягом статутного капіталу, дохідністю та прибутковістю активів й капіталу, платоспроможністю і ліквідністю. Різке погіршення фінансового стану деяких комерційних банків зумовило їх банкрутства, застосування заходів фінансового оздоровлення з боку Національного банку України. В цих умовах принципового значення набуває проблема зміцнення фінансової стійкості банків. Її вирішення пов'язане, зокрема, з розробкою методів оцінки і аналізу фінансової стійкості банку та розробкою шляхів забезпечення цієї стійкості.